Повістка

від 08.07.2024 по справі 907/970/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 м. УжгородСправа № 907/970/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши заяву позивача від 21.06.2023

про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати

у справі № 907/970/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо», с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 546 229,80 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо», с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль», м. Київ

про визнання припиненими зобов`язань та стягнення надмірно сплачених коштів

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Король С.О., адвокат, ордер серії АВ № 1097485 від 11.10.2023, в режимі відеоконференції;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» 451 221,90 грн заборгованості, 5 779,46 грн 3% річних та 89 228,44 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 (з урахуванням додаткових угод).

В межах розгляду справи відповідачем у справі подано зустрічний позов, який ухвалою від 18.12.2023 прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом, предметом ТОВ «Пакобо» визначено визнання виконаними зобов`язань та стягнення 131 780,00 грн надмірно сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року первісний позов задоволено судом частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» 451 221,90 грн заборгованості, 88 628,66 грн пені, 5743,47 грн 3% річних та 8183,91 грн в повернення сплаченого судового збору. В решті вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову судом відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

24 червня 2024 року від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшла заява від 21.06.2024 у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат у справі № 907/970/23 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 7500 грн витрат на нотаріальні послуги із засвідчення перекладу письмових доказів (документів).

До означеної заяви заявник долучив акт № 1 наданих послуг від 19.06.2024, платіжну інструкцію № 6250 від 19.06.2024 на суму 40 000,00 грн, рахунок акт № 40 від 03.11.2023, платіжну інструкцію №1818 від 06.11.2023 на суму 7500,00 грн, ордер серії АВ №1097485 від 11 жовтня 2023 року та квитанцію №1262209 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету Користування ЄСІТС (ТОВ «Пакобо»).

Ухвалою суду від 28 червня 2024 року розгляд заяви представника позивача за первісним позовом від 21.06.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 08.07.2024 та встановлено учасникам справи строк до 05.07.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/970/23.

Відповідачем за первісним позовом 05.07.2024 через систему «Електронний суд» подано суду клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат за змістом якого ТОВ «Пакобо» просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до суми 8000,00 грн та відмовити у стягненні 7500,00 грн витрат за нотаріальне засвідчення перекладу. Крім того, відповідно до заяви від 05.07.2024 ТОВ «Пакобо» просить суд розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснювати без участі представника Товариства.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 08.07.2024 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання відповідача про ухвалення в даній справі додаткового рішення за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Звертаючись з позовом до суду позивачем зазначено про те, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн оплачених за укладеним з адвокатом Король С.О. договором та ймовірних майбутніх витрат в розмірах до 25 000,00 грн гонорару та 10 000,00 грн за участь адвоката в кожному судовому засіданні. У зв`язку з наведеним, позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копію укладеного товариством з адвокатом Король С.О. Договору про надання праової допомоги №01-ТЕК від 09.10.2023, Замовлення №1 від 09.10.2023 (Додаток №1 до Договору від 09.10.2023).

В подальшому, 18.04.2024 позивачем за первісним позовом подано через «Електронний суд» заяву від 18.04.2024 з повідомленням про намір подати та/чи вказати на додаткові докази щодо розміру судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Надалі позивачем за первісним позовом в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.07.2023 надано суду Акт наданих послуг №1 від 19.06.2024 до Договору від 09.10.2023, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» послуг по даній справі становить 40 000,00 грн, яка сплачена Товариством на користь адвоката 19.06.2024, на підтвердження чого суду надано копію платіжної інструкції №6250 від 19.06.2024 року. Окрім того, суду надано рахунок-акт приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н.І. №40 від 03.11.2023 про сплату за нотаріальні послуги 7500,00 грн, які позивачем за первісним позовом оплачені відповідно до платіжної інструкції №1818 від 06.11.2023 та які ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» просить стягнути з відповідача за первісним позовом як витрати, пов`язані з перекладом на українську мову документів, що складені іноземною мовою на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2023 про залишення позовної заяви в даній справі без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №01-ТЕК від 09.10.2023 (надалі Договір), який укладено між ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль», як Клієнтом та адвокатом Король С.О., як Виконавцем, Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги професійної правничої допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта та його працівників у відносинах з державними, правоохоронними, контролюючими органами в тому числі з органами прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, органами Державної фіскальної служби України, податкової міліції та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного ведення Клієнтом господарської діяльності та/або захисту прав і законних інтересів Клієнта та його працівників.

Згідно з п. 5.1. Договору Клієнт зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати Плату за Послуги, а також відшкодовувати Супутні витрати, понесені Виконавцем Розмір та строки здійснення оплати погоджуються Сторонами у Замовленнях.

Договір є рамковим, що означає визначення у ньому базових умов співробітництва Сторін. Надання Послуг відбувається на підставі окремо укладеного Замовлення, в якому Сторони визначають конкретні умови Послуги. В межах Договору може бути укладено необмежену кількість Замовлень (п. 4.1. Договору).

Відповідно до укладеного позивачем за первісним позовом та адвокатом Король С.О. Замовлення №1 від 09.10.2023 (Додаток №1 до Договору від 09.10.2023) визначено вартість послуг та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Виконавця за надання правової допомоги у спорі/справі про стягнення Клієнтом з ТОВ «ПАКОБО» грошових коштів основної заборгованості, штрафних санкцій (пені, неустойки), процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 3 % (проценти) річних від простроченої суми інфляційних втрат та інше. Виконавець зобов`язується здійснювати представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Закарпатської області) та в разі перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному, касаційному порядку - у судах апеляційної, касаційної інстанції.

Пунктом 3 Замовлення №1 від 09.10.2023 визначено вартість (ціну) послуг в наступних розмірах: зустріч та надання усної консультації (за 30 хв.) 2000,00 грн; підготовка та надання письмової консультації 3000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи (документами) l000,00 грн; підготовка (складання та подання) заяв з процесуальних питань (клопотання, заяви. заперечення) та за потреби - досудовий збір документів (адвокатські запити) 5000,00 грн; складання позову у порядку, передбаченому ст. 162 ГПК України, та подання його до суду першої інстанції - 20 000,00 грн; підготовка (складання та подання) відповіді на відзив у порядку, передбаченому ст. 166 ГПК України - 20 000,00 грн; представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції (за одне засідання) 10 000,00 грн; підготовка (складання та подання) апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу - 20 000,00 грн; підготовка (складання та подання) касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу - 25 000,00 грн; представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції (за одне засідання) 15 000,00 грн; представництво інтересів Клієнта у суді касаційної інстанції (за одне засідання) 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.6. Договору для фіксування факту завершення надання Послуг або їх певного етапу Виконавець складає Акт приймання-передачі у двох екземплярах та протягом 5 (п`яти) робочих днів направляє його Клієнту.

Відповідно до Акту наданих послуг №1 від 19.06.2023 за Договором сторонами Договору підтверджено виконання Виконавцем робіт (надання послуг) по Договору на загальну суму 40 000,00 грн.

Так, згідно з п. 3 Акту наданих послуг №1 від 19.06.2023 дотримуючись засади співмірності витрат на правову допомогу до ціни і предмета позову, зі складністю справи (з урахуванням зустрічного позову), обсягу фактичного наданих послуг/допомоги Адвоката, враховуючи кількість судових засідань, що була необхідна, значну однаковість доказів/обставин первісного позову та проти зустрічного позову, а також враховуючи засади розсудливості, розумності, добросовісності, то Сторони вирішили частково відійти від ставок обчислення гонорару наведених в Додатку № 1 (Замовлення № 1) від 09.10.2023 р. до Договору та погодити та розрахувати розмір гонорару на нових умовах.

В пункті 4 Акту наданих послуг №1 від 19.06.2023 зазначено про надання адвокатом наступних послуг позивачу за первісним позовом:

-підготовка та подання Позову (позовної заяви) та його матеріалів до господарського суду, з урахуванням Заяви від 07 11.2023 р. про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про долучення доказів - 20 000,00 грн;

-відзив від 02.01.2024 р. на зустрічну позовну заяву - 5000,00 грн;

-адвокатський запит № 1 від 09.01.2024 р. на ПВ «Вагонне депо Кременчук» РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Для отримання доказової інформації та копій документів з метою перевірки та підтвердження обставин 500,00 грн;

-адвокатський запит № 1 від 04.01.2024 р. на ТОВ «ПАКОВО». Для отримання доказової інформації та копій документів з метою перевірки та підтвердження обставин - 500,00 грн;

-клопотання від 24.01.2024 р. про долучення доказів (документів) - 1000,00 грн;

-клопотання від 14.02.2024 р. про долучення додаткових пояснень та письмових доказів з поновленням пропущеного процесуального строку - 1000,00 грн;

-участь в судовому засіданні 15.02.2024 - 1500,00 грн;

-участь в судовому засіданні 12.03.2024 - 1500,00 грн;

-участь в судовому засіданні 26.03.2024 (закрито підготовче засідання) - 1500,00 грн;

-участь в судовому засіданні 19.04.2024 р. та подання та Заяви від 18.04.2024 р. про залучення окремих тез вступного слова та окремих тез судової промови, як необхідний елемент підготовки та участі в ньому - 2000,00 грн;

-клопотання та Додаткові пояснення від 13.05.2024 р. щодо додатково поданих доказів - 1500,00 грн;

-участь в судовому засіданні 06.06.2024 - 2000,00 грн;

-участь в судовому засіданні 18.06.2024 та подання Заяви від 17.06.2024 про долучення окремих тез заключного слова, як необхідний елемент підготовки та участі в ньому - 2000,00 грн.

Як зазначено у вказаному акті, всього вартість правничої допомоги становить 40 000,00 грн, яка сплачена Товариством на користь адвоката 19.06.2024 (платіжна інструкція №6250 від 19.06.2024).

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд звертається також і до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність»

Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу за первісним позовом адвокатом Король С.О. правової допомоги в розмірі 40 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи вважає обґрунтованим заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді та який є підтвердженим позивачем документально.

Суд при цьому, враховує, що вартість заявлених до стягнення витрат є значно нижчою за зазначені в Договорі тарифи, зокрема в частині представництва в судових засіданнях в суді першої інстанції, а зазначені в п. 4 Акту наданих послуг №1 від 19.06.2024 роботи знаходяться у взаємозв`язку як з реально наданим адвокатом позивача обсягом правової допомоги, так і з необхідністю його надання задля досягнення бажаного для позивача результату та прийняття судом рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні вимог зустрічного позову.

Оцінюючи клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що таке клопотання жодним чином не обґрунтоване, оскільки окрім посилання на положення чинного процесуального законодавства та практики його застосування ТОВ «Пакобо» не зазначає які конкретні обставини справи чи фінансовий стан сторін повинен слугувати підставою для відповідного зменшення, а питання обґрунтованості судових витрат в цій частині, їх пов`язаності зі справою, неминучості та необхідності оцінені судом вище.

Позатим, слід погодитися з відповідачем за первісним позовом в частині заперечень щодо безпідставного включення позивачем за первісним позовом 7500,00 грн, сплачених за нотаріальні послуги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н.І., на підставі виставленого останньою рахунку №40 від 03.11.2023, які позивачем за первісним позовом оплачені відповідно до платіжної інструкції №1818 від 06.11.2023 року.

Так за змістом ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч. 5 ст. 127 ГПК України).

Таким чином, за правилами даної статті до складу судових витрат можна віднести витрати позивача на здійснення перекладу на українську мову викладених на іноземну мову документів на виконання ухвали від 26.10.2023 про залишення позовної заяви без руху.

Водночас, подані ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» докази на підтвердження судових витрат в цій частині (рахунок-акт №40 від 03.11.2023, платіжна інструкція №1818 від 06.11.2023) свідчать про оплату нотаріальних послуг, а не послуг перекладача, а доказів пов`язаності таких «нотаріальних послуг» саме з засвідченням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І. справжності підпису перекладача Марчука О.М. суду не надано.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, серед іншого, явну неспівмірність вартості засвідчення особи перекладача (7500,00 грн), з огляду також на ту обставину, що документи, переклад яких здійснювався перекладачем ОСОБА_1 не є «іноземними документами», оскільки складені, оформлені та набули чинності: юридичними особами зареєстрованими в Україні (сторонами договору) та за законодавством України, на території України та відповідно до чинного законодавства України, щодо українського майна; є правочинами (договорами) чи складені на виконання договору, та містять зобов`язання передбачені законодавством України, за яким договір та зобов`язання сторін мали виконуватись та виконувались за законодавством України та в Україні; не містять жодного та будь-якого «іноземного елементу», а відтак і не потребують консульської легалізації чи проставлення апостилю, суд констатує про недоведеність позивачем наявності підстав включення вартості нотаріальних послуг до складу судових витрат у даній справі.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 907/970/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» від 21.06.2024 про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати у справі №907/970/23, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» (89432, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області, вул. Ракоці, буд. 2, код ЄДРПОУ 13587484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, приміщення №711-713 (В літ. « 1А»), код ЄДРПОУ 43133523) 39 953,44 грн (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні 44 копійки) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09 липня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.