Рішення

від 28.06.2024 по справі 910/4665/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2024Справа № 910/4665/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД"

про стягнення заборгованості,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (далі - відповідач) 37 603,19 грн. основного боргу, 27 818,21 грн. пені, 44 168,64 грн. штрафу, 24 183,49 грн. відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 132-02/23, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою від 19.04.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" строк і спосіб усунення її недоліків.

02.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" від 02.05.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 03.05.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4665/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Разом із тим, 20.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" від 18.06.2024 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА". У наведеній заяві по суті справи відповідач просив суд поновити строк на її подання, посилаючись на введення в Україні воєнного стану.

Також, 20.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" у справі № 910/4665/24, в якому останнє просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" грошові кошти у розмірі 43 693,19 грн. Одночасно відповідач просив суд визнати поважною причину пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви та поновити строк для її подання, посилаючись на введення в Україні воєнного стану та витрачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" на пошуки представника (адвоката).

24.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 24.06.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою від 28.06.2024 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову; залишив поданий відповідачем відзив без розгляду та повернув заявнику зустрічну позовну заяву.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 132-02/23 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти в сумі, порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

У пунктах 1.2, 1.3 Договору сторони погодили, що під товаром за змістом цього Договору розуміються: мінеральні добрива, мікроелементи, хімічні засоби захисту рослин, стимулятори росту, насіння, посівний матеріал та інше. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна вартість товару визначається в Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору ціна на товар визначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна визначається у гривні із обов`язковим посиланням на еквівалент у доларах США, за курсом долара США по відношенню до гривні, встановленим НБУ на момент фактичної оплати за товар, що відповідає частині 2 статті 533 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у Специфікації від 02.03.2023 року № 3 до Договору сторони погодили поставку товару - насіння гібриду соняшника "НС Таурус" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 20 штук за ціною 3 544,59 без ПДВ загальною вартістю 2 210,00 доларів США.

Крім того, у цій Специфікації продавець та покупець зазначили, що загальна вартість товару, що є предметом поставки за цією Специфікацією, становить 80 816,65 грн., що є еквівалентно 2 210,00 доларів США за курсом продажу долара США по відношенню до гривні, встановленим НБУ на момент укладення Специфікації.

Згідно з пунктом 3.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом самовивозу товару зі складу продавця на умовах EXW (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресою (пункт поставки): Київська обл., с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А, якщо інше не зазначено в Специфікації. Строки поставки визначаються в Специфікації. Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки.

Відповідно до пунктів 3.3-3.5 означеного правочину факт передачі товару від продавця покупцеві підтверджується видатковою накладною чи/або товарно-транспортною накладною, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Датою поставки товару вважається дата прийняття товару покупцем в пункті поставки і підписання видаткової накладної чи/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів.

Право власності на товар, а також ризик його випадкового знищення або пошкодження, переходить до покупця в момент одержання ним (уповноваженою особою, перевізником) товару в пункті поставки (в дату поставки), а також супровідних документів та підписання видаткової накладної на товар чи/або товарно-транспортної накладної.

Пунктами 4.1-4.3 Договору встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в пункті 2.1 цього Договору, та з урахуванням її коригування, що може бути проведене продавцем у випадках та порядку, визначених пунктами 4.5-4.7 Договору.

Розрахунок за цим Договором проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів покупця на поточний рахунок продавця.

Порядок та терміни (строки) оплати визначаються в Специфікації.

Судом встановлено, що за умовами пункту 2 Специфікації від 02.03.2023 року № 3 до Договору 100 % вартості товару, а саме 80 816,65 грн., що еквівалентно 2 210,00 доларів США за курсом долара США по відношенню до гривні, встановленим НБУ на момент укладення Специфікації, сплачується покупцем у строк до 15.03.2023 року (включно).

У пункті 4.13 Договору сторони також погодили, що адреса продавця, зазначена в розділі 11 "Реквізити та підписи сторін" цього Договору, вважається місцем виконання Договору та місцем виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, відповідно до статті 197 Господарського кодексу України, статті 532 Цивільного кодексу України.

За умовами пункту 9.1 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.08.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань по оплаті товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" рахунок на оплату по замовленню від 02.03.2023 року № 306 на суму 80 816,65 грн. та відповідно до наявної у матеріалах справи копії підписаної між представниками сторін та скріпленої їх печатками без будь-яких заперечень чи зауважень видаткової накладної від 02.03.2023 року № 291 поставив у власність відповідача погоджений між контрагентами товар (насіння гібриду соняшника) загальною вартістю 80 816,65 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за Договором.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості поставленого позивачем товару за вищевказаною видатковою накладною виконав частково, оплативши 06.10.2023 року згідно з платіжною інструкцією № 4059 лише частину його вартості на суму 43 603,19 грн.

Листом від 22.03.2024 року № 15-03/24 позивач звернувся до покупця з вимогою про оплату наявної в останнього заборгованості за Договором у загальному розмірі 128 320,04 грн. (з урахуванням штрафних санкцій) до 29.03.2024 року.

Проте, вищенаведена вимога, направлена на адресу відповідача 22.03.2024 року, була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" без задоволення, а заборгованість за Договором у добровільному порядку не сплачена.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" вирішило звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, що складає різницю між вартістю поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" товару (80 816,65 грн.) та проведеною відповідачем його частковою оплатою (43 603,19 грн.) та становить 37 213,46 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У той же час, у задоволенні вимог позивача про стягнення решти спірної суми основного боргу в розмірі 389,73 грн. (37 603,19 грн. - 37 213,46 грн.) слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з покупця 27 818,21 грн. пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу за вищевказаною видатковою накладною (з урахуванням здійсненого відповідачем 06.10.2023 року часткового погашення боргу на суму 43 603,19 грн.), з яких: 110,71 грн. - пеня, нарахована у період з 15.03.2023 року по 16.03.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 4 649,73 грн. - пеня, нарахована у період з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 5 424,68 грн. - пеня, нарахована у період з 28.04.2023 року по 15.06.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 4 760,43 грн. - пеня, нарахована у період з 16.06.2023 року по 27.07.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 4 773,72 грн. - пеня, нарахована у період з 28.07.2023 року по 14.09.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 1 859,89 грн. - пеня, нарахована у період з 15.09.2023 року по 05.10.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 865,39 грн. - пеня, нарахована у період з 06.10.2023 року по 26.10.2023 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.; 1 615,39 грн. - пеня, нарахована у період з 27.10.2023 року по 14.12.2023 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.; 1 294,54 грн. - пеня, нарахована у період з 15.12.2023 року по 25.01.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.; 1 510,29 грн. - пеня, нарахована у період з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.; 953,44 грн. - пеня, нарахована у період з 15.03.2024 року по 15.04.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.4 Договору, у випадку прострочення по оплаті товару за Договором продавець має право направити покупцю лист з вимогою дострокового повного розрахунку за весь отриманий товар у строк, вказаний у направленому покупцеві листі, а покупець зобов`язується провести повну оплату вартості товару у зазначений продавцем строк, а також продавець вправі вимагати від покупця сплати продавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення за весь строк прострочення.

Слід також зазначити, що у пунктах 7.6, 7.7 Договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (пені та штрафу) за порушення грошового зобов`язання за цим Договором становить 3 роки. Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в пункті 7.6 даного Договору. Сторони домовилися не застосовувати до відносин щодо нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, норму частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 27 818,21 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкової дати періоду прострочення та бази нарахування за період прострочення з 06.10.2023 року по 15.04.2024 року, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок пені було здійснено, зокрема, з урахуванням встановленого Специфікацією останнього дня оплати товару, що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства, нарахування пені з 06.10.2023 року по 15.04.2024 року відбувалося на завищену суму основного боргу.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є 27 644,24 грн., з яких: 21 468,44 грн. - пеня, нарахована у період з 16.03.2023 року по 05.10.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 6 175,80 грн. - пеня, нарахована у період з 06.10.2023 року по 15.04.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 213,46 грн.

Також, у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" просило суд стягнути з відповідача 44 168,64 грн. штрафу, нарахованого на підставі пунктів 7.4 та 7.15 Договору внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за цією угодою.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 7.4 Договору у випадку невиконання грошового зобов`язання по оплаті товару протягом 5 календарних днів з моменту настання терміну його виконання, з 6-го календарного дня прострочення оплати за товар покупцю додатково нараховується штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості, а з 30-го календарного дня прострочення оплати за товар - штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості. У випадку нарахування покупцю штрафу і пені одночасно, стягненню підлягають і штраф, і пеня.

Пунктом 7.15 Договору передбачено, що у випадку звернення продавця до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з покупця, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (основного боргу за цим Договором).

Оскільки розмір нарахованого позивачем на підставі пункту 7.4 Договору штрафу в розмірі 50 % від суми заборгованості (у зв`язку з простроченням оплати товару на суму 80 816,65 грн. більше, ніж на 30 календарних днів), що становить 40 408,32 грн., відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" 40 408,32 грн. штрафу.

У той же час, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованого продавцем на підставі пункту 7.15 Договору штрафу в розмірі 3 760,32 грн. з огляду на таке.

Приписами частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Разом із тим, положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на вищенаведені нормативні законодавчі приписи, суд дійшов висновку про безпідставність покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості (основного боргу за Договором) у випадку звернення продавця до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з покупця, оскільки факт такого звернення не свідчить про порушення відповідачем будь-якого зобов`язання за Договором та безумовно не підтверджує обґрунтованість відповідного позову продавця, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми саме невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" підлягає пеня у розмірі 27 644,24 грн. та штраф у сумі 40 408,32 грн. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" 173,97 грн. пені та 3 760,32 грн. штрафу слід відмовити.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" відсотки річні у загальному розмірі 24 183,49 грн., нараховані із застосуванням відповідних процентних ставок на суми основного боргу відповідача (з урахуванням здійсненого останнім 06.10.2023 року часткового погашення боргу на суму 43 603,19 грн.) у період з 15.03.2023 року по 15.04.2024 року, з яких: 3 321,23 грн. - 25 % річних, нараховані у період з 15.03.2023 року по 13.05.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 12 930,66 грн. - 40 % річних, нараховані у період з 14.05.2023 року по 06.10.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 7 931,60 грн. - 40 % річних, нараховані у період з 06.10.2023 року по 15.04.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 603,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, у пункті 7.8 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 25 % річних від суми заборгованості протягом 60 календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40 % річних від суми заборгованості з 61-го календарного дня від моменту виникнення заборгованості до дня повної її сплати.

Водночас, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум відсотків річних суд встановив, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам Договору в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та бази нарахування, що призвело до заявлення наведених сум у завищеному розмірі.

Враховуючи зазначені обставини, обґрунтованою сумою відсотків річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є 23 933,85 грн., з яких: 3 321,23 грн. - 25 % річних, нараховані у період з 16.03.2023 року по 14.05.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 12 753,53 грн. - 40 % річних, нараховані у період з 15.05.2023 року по 05.10.2023 року на суму основного боргу в розмірі 80 816,65 грн.; 7 859,09 грн. - 40 % річних, нараховані у період з 06.10.2023 року по 15.04.2024 року на суму основного боргу в розмірі 37 213,46 грн.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" на користь позивача підлягають відсотки річних у розмірі 23 933,85 грн., тоді як у задоволенні вимог продавця про стягнення з відповідача 249,64 грн. відсотків річних за Договором слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати поставленого йому за Договором товару чи нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (25018, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Холодноярська, будинок 3; код ЄДРПОУ 36653985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53-А; код ЄДРПОУ 44857595) 37 213 (тридцять сім тисяч двісті тринадцять) грн. 46 коп. основного боргу, 27 644 (двадцять сім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 24 коп. пені, 40 408 (сорок тисяч чотириста вісім) грн. 32 коп. штрафу, 23 933 (двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 85 коп. відсотків річних, а також 2 924 (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.06.2024 року.

Суддя В.С. Ломака