Постанова

від 26.06.2024 по справі 420/3788/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3788/24

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 04.03.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Ростислава Валерійовича, зацікавлена особа ВАП УПП в Одеській області, про визнання дій неправомірними, визнання неправомірною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Ростислава Валерійовича, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного Державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №72452368 про стягнення штрафу у розмірі 680,00 грн. на користь ВАП УПП в Одеській області та виконавчого збору, витрат, штрафу 1017,00 грн. на підставі постанови №ЕАС 7120955 виданої ВАП УПП в Одеській області 06.06.2023 року;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72452368 від 06.11.2023 року про стягнення штрафу у розмірі 680,00 грн. на користь ВАП УПП в Одеській області та виконавчого збору, витрат, штрафу 1017,00 грн. на підставі постанови №ЕАС 7120955 виданої ВАП УПП в Одеській області 06.06.2023 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн..

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року в поновленні строку для звернення до суду з позовом відмовлено, позов повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху з підстав: необхідності приведення позовної заяви та суб`єктного складу учасників справи у відповідність до заявлених позовних вимог згідно ст.160 КАС України та ч.3 ст.287 КАС України; подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із зазначенням поважних причин для такого поновлення.

26.02.2024 року позивач подав до суду:

- адміністративний позов, в якому відповідачем зазначений Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Ростислав Валерійович, зацікавленою особою ВАП УПП в Одеській області Управління патрульної поліції в Одеській області;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.

В обґрунтування вказаної заяви було зазначено, що 10.11.2023 року позивачу стало відомо що на підставі постанови №ЕАС 7120955 виданої ВАП УПП в Одеській області, 06.06.2023 року було винесено постанову, та відкрито виконавче провадження №72452368 про стягнення штрафу у розмірі 680,00 грн. на користь ВАП УПП в Одеській області та виконавчого збору, витрат, штрафу 1017,00 грн.. Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджено з 24.02.2022 року о 5:30. Згідно з Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 року, варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Згідно рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 року «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф» рекомендовано: процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. З огляду на статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, необхідно вказати і на правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу де правосуддя та права перегляду судових рішень. Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку та повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Статтею 287 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, позивачу про існування оскаржуваної постанови стало відомо 10.11.2023 року.

За таких обставин, враховуючи положення п.1 ч.2 ст.287 КАС України, останнім днем для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №72452368 від 06.11.2023 року є 20.11.2023 року.

Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою у даній справі лише 05.02.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого приписами п.1 ч.2 ст.287 КАС України.

У заяві про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою позивач послався на введення в Україні воєнного стану.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції не приймає до уваги такі доводи позивача, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (ухвала КАС ВС від 10.03.2023 року у справі №540/1285/22).

Також можна звернути увагу на те, що воєнний стан наразі триває, однак це не завадило позивачу звернутися до суду з даним позовом (з пропуском строку).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду з позовом не містять конкретних обставин стосовно поважності причин пропуску такого строку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обмежений у питанні поновлення строку звернення до суду з позовом в частині викладення підстав поважності причин пропуску цього строку, оскільки ч.1 ст.121 КАС України містить застереження, що суд поновлює строк, встановлений законом, саме за заявою учасника справи, на відміну від продовження строку, встановленого судом (ч.2 ст.121 КАС України, який може буди продовжений і з ініціативи суду).

Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом запобігання створенню штучних умов для поновлення строку звернення до суду з позовом, та використання прикладів судової практики з метою, що не відповідає обов`язку суду враховувати висновки щодо застосування норм права, а не відірвані від контексту фактичних обставин правові позиції суду касаційної інстанції.

Отже, наведені у заяві про поновлення строку причини, колегія суддів вважає загальними, не пов`язаними з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність у заяві позивача належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення до суду з позовом у мажах строку встановленого КАС України і не залежали б від волі позивача.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, враховуючи те, що позивачем було подано позовну заяву за межами строку встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, а причини пропуску строку визнані неповажними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми п.9 ч.4 ст.169 КАС України та правомірно повернув позовну заяву позивачеві.

В апеляційній скарзі позивач також, посилаючись на введення в Україні воєнного стану зазначив, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 10.11.2023 року, однак реалізувати своє право на звернення до суду позивач зміг тільки 05.02.2024 року.

Колегія суддів зазначає, що наведенні обставини, як вже було зазначено вище, не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька