Ухвала

від 26.06.2024 по справі 904/4996/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4996/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Прища Ігоря Івановича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (Чус О.В. - головуючий, судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 (суддя Колісник І.І.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Прища Ігоря Івановича

до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа - підприємець Прищ Ігор Іванович (далі - "Позивач", ФОП Прищ І.І.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (далі - "Відповідач", Міська рада), в якому просив суд визнати укладеною між сторонами додаткову угоду від 12.05.2021 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:007:0053 від 05.09.2008, зареєстрованого у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 05.09.2002 в редакції, викладеній у позові.

2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" узагальненого були обґрунтовані наявністю у спірних правовідносинах права Позивача на поновлення вказаного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у цьому договорі раніше.

3. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що 05.09.2008 Міська рада (як орендодавець) та Прищ І.І. (як орендар) уклали договір оренди земельної ділянки № 04:08:126:00062 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення ради від 18.01.2008 № 448 надав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, р-н буд. № 32 (пункт 1 Договору). Загальна площа земельної ділянки становить 0,0092 га, в тому числі: 0,0092 га - забудовані землі (п. 2 Договору). На земельній ділянці знаходиться паркова таксі (п. 3 Договору). Земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання (п. 4 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35 100, 76 грн (п. 5 Договору).

4. Пунктом 8 Договору передбачено, що цей договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

5. Договір зареєстровано 05.09.2008 за № 04:08:126:00062 у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК.

6. Умови Договору змінювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод від 05.10.2011 та від 13.02.2014.

7. Так, відповідно до пунктів 1, 2 додаткової угоди від 05.10.2011 сторони домовились поновити Договір на 3 роки, а також погодили змінити розмір ставки орендної плати з "3%" на "8%" відповідно до рішення сесії Міської ради № 206 від 31.05.2011.

8. В пункті ж 1 додаткової угоди від 13.02.2014 орендодавець та орендар дійшли згоди змінити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з суми 35 100,76 грн на 64 937,28 грн.

9. В подальшому, рішенням Міської ради від 20.11.2014 № 1162 Прищу І.І. було надану дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0092 га за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, р-н буд. 32, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.0, земельна ділянка під розміщення парковки таксі, поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.09.2008 №04:08:126:00062).

10. Як наслідок 30.06.2016 сторони уклали ще одну додаткову угоду до Договору, згідно з якою домовились: - поновити договір оренди на 5 років (п. 1); - відсоткову ставку у розмірі 8% залишити без змін (п. 2); внести зміни до пункту 5 договору оренди, зазначивши, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається за витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення станом на діючий період (п. 3); внести зміни до пункту 2 договору оренди, зазначивши кадастровий номер земельної ділянки 1211900000:03:007:0053 (п. 4). Інші умови договору сторонами залишені без змін.

11. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 65188846 від 05.08.2016 на земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:007:0053, площею 0,0092 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вбачається, що 01.08.2016 за Прищем І.І. зареєстровано право оренди земельної ділянки строком дії на 5 років з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 15765413).

12. 12.05.2021 Позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Міської ради із заявою від 12.05.2021 (вх. № 004484/21), в якій просив Відповідача поновити терміном на 5 років дію Договору. Правовою підставою заяви вказав статтю 33 Закону України "Про оренду землі".

13. Відповідно до опису документів до заяви від 12.05.2021 орендарем було додано, серед іншого, проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак, копія цього проєкту додаткової угоди ні Позивачем, ні Відповідачем до матеріалів справи не долучена.

14. Листом № 1217/0/2-23 від 22.06.2023 виконавчий комітет Міської ради повідомив Прища І.І. про неможливість задоволення його заяви від 12.05.2021, оскільки під час проведення пленарного засідання позачергової сесії Міської ради рішення прийнято не було. Тому, на підставі витягу з протоколу пленарного засідання ХХVII позачергової сесії VIIІ скликання від 14.06.2023 було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, який надано Позивачу для підписання та подальшого повернення до Управління по роботі з активами виконавчого комітету Міської ради.

15. Вказані дії Відповідача по суті й стали причиною виникнення спору між сторонами цієї справи.

16. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.11.2023, яке Центральний апеляційний господарський суд своєю постановою від 17.04.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

17. Рішення судів мотивовані тим, що за встановлених обставин справи після закінчення трирічного строку дії Договору, обумовленого додатковою угодою від 05.10.2011, сторонами до 30.06.2016 не було підписано додаткових угод щодо поновлення строку дії цього договору, в той час як рішенням Міської ради від 20.11.2014 № 1162 Прищу І.І. було надану дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0092 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.0, земельна ділянка під розміщення парковки таксі, поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.09.2008 №04:08:126:00062). Звідси додаткова угода від 30.06.2016 до Договору є формою укладення нового договору оренди за новими правилами, чинними на той час, з новими умовами договору, без проведення земельних торгів, на базі раніше укладеного Договору.

18. Надані сторонами докази дійсно свідчать про те, що Позивач - орендар завчасно, у визначений законом строк, подав заяву про поновлення орендних правовідносин на наступні п`ять років, однак Відповідач - орендодавець у визначений законом місячний термін, тобто до 13.05.2021, не повідомив орендаря про результати розгляду його листа-повідомлення від 12.05.2021.

19. Разом з тим зазначені обставини не є підставою для поновлення Договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Позивач у запропонованій ним редакції додаткової угоди просить поновити дію Договору від 05.09.2008, який припинив свою дію, а поновлення орендних відносин можливе лише щодо договору оренди у формі додаткової угоди від 30.06.2016 і тільки на той самий строк, що зазначений в цій додатковій угоді - п`ять років, а не на три роки.

20. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

21. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не враховано висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаної норми матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 10.01.2023 у справі № 359/4535/20, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21.

22. Обґрунтовуючи наведене скаржник узагальнено пояснює, що у спірних правовідносинах він цілком дотримався процедури, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення Договору на тих самих умовах і на той самий строк, однак суди помилково дійшли протилежного висновку.

23. Верховний Суд ухвалою від 27.05.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Прища І.І. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

24. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю виходячи з такого.

25. Як вже вказувалось, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

26. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

28. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

29. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

30. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

31. Ураховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах подібними не являються, а тому підстави для здійснення касаційного провадження у цій справі відсутні з огляду на таке.

32. Ключові особливості спірних правовідносин справи № 904/4996/23 формують наступні обставини:

- 05.09.2008 Позивач і Відповідач уклали Договір оренди земельної ділянки на три роки;

- додатковою угодою від 05.10.2011 до Договору сторони вирішили продовжити строк його дії ще на три роки, тобто до 05.09.2014;

- 20.11.2024 Міська рада надала Прищу І.І. дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0092 га за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, р-н буд. 32, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- 30.06.2016 сторони уклали додаткову угоду до Договору, згідно з якою домовились, зокрема, поновити Договір на 5 років;

- 12.05.2021 (під час дії вже чинної редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") Позивач звернувся до ЦНАПУ Міської ради із заявою про продовження Договору ще на 5 років;

- Листом від 22.06.2023 виконавчий комітет Міської ради повідомив Позивача про неможливість задоволення його заяви від 12.05.2021, оскільки під час проведення пленарного засідання позачергової сесії Міської ради рішення прийнято не було;

- Позивач у вересні 2023 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладеною додаткову угоду до Договору про його поновлення на 3 роки;

- суди попередніх інстанцій у позові відмовили з підстав того, що строк дії Договору закінчився 05.09.2014, а тому його продовження не є можливим; 30.06.2016 сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років, звідси продовженими можуть бути лише орендні правовідносини, що виникли з цього договору і лише на строк, який у ньому вказаний, тобто на п`ять років, а не три, як про те просить Позивач.

33. Водночас у жодній із справ, на які посилається скаржник у касаційній скарзі подібних чи навіть схожих обставин судами попередніх інстанцій встановлено не було.

34. Зокрема, у справі № 359/4535/20 судами взагалі розглядався позов про переведення прав та обов`язків орендаря. Висновок Верховного Суду у постанові від 09.01.2023 у тій справі полягав у тому, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі. Між тим суди попередніх інстанцій у справі № 904/4996/23 іншого тлумачення цій нормі і не надавали, а лише констатували, що Позивач просить про продовження вже припиненого Договору, а також, що поновлення орендних відносин можливе лише щодо договору оренди у формі додаткової угоди від 30.06.2016 і тільки на той самий строк, що зазначений в цій додатковій угоді - п`ять років, а не на три роки. Крім цього, згаданий висновок суд касаційної інстанції надавав щодо статті 33 Закону України "Про оренду землі" у попередній редакції.

35. У справі № 904/8884/21 суди розглядали позов про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Проте, станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 904/4996/23 частина шоста статті 33 із Закону України "Про оренду землі" вже була виключена. Більше того, спірні питання, які вирішував Верховний Суд у справі № 904/884/21 стосувалися можливості поширення позовної давності на вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також визначення строку протягом якого орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, які спірними у справі № 904/4996/23 не являються, а тому і здійснене у касаційній скарзі цитування відповідей на ці питання є безпідставним.

36. Так само у справі № 920/102/21 суди хоча і розглядали позов про поновлення договору оренди землі у редакції, викладеній в позовній заяві, втім спірні правовідносини тієї справи стосувалися можливості поновлення договору оренди в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (сам скаржник у скарзі чітко виділив цей висновок Верховного Суду), яка (як вже зазначено вище) на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 904/4996/23 вже була виключена.

37. Звідси можна стверджувати, що правовідносини у порівнюваних справах відрязняються не тільки істотними фактичними обставинами, а і матеріально -правовим регулюванням, що свідчить про їх неподібність в розумінні, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

38. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

39. Щодо ж згаданої Позивачем у скарзі постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, то посилання на неї колегією суддів бути прийняті також не можуть, оскільки касаційна скарга не містить аргументів про неврахування судами викладених саме у цій постанові висновків Верховного Суду.

40. Верховний Суд вважає доцільним у цій частині відмітити, що положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

41. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

42. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

43. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 904/4996/23 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Прища І.І. на постанову і рішення у цій справі.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 904/4996/23 за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Прища Ігоря Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.