Ухвала від 25.06.2024 по справі 174/429/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 174/429/23

провадження № 61-5636ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Демурінський ГЗК») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що 11 лютого 2019 року його було прийнято на посаду головного збагачувача ТОВ «Демурінський ГЗК» на підставі наказу № 40 к.

01 травня 2023 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі наказу від 28 квітня 2023 року № 205 к.

У день звільнення 01 травня 2023 року відповідач вручив йому письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Відповідно до цього повідомлення відповідач мав у день звільнення виплатити йому нараховану заробітну плату за лютий-квітень 2023 року з урахуванням компенсації за 74 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 11 лютого 2020 року до 01 травня 2023 року на загальну суму 231 695,22 грн, з яких 51 011,00 грн - сума, що підлягала виплаті за лютий 2023 року, 33 525,81 грн - за березень 2023 року, 55 078,10 грн - за квітень 2023 року, 92 080,31 грн - за травень 2023 року.

Роботодавець у порушення статті 116 КЗпП України не виплатив належні йому кошти, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 231 695,22 грн.

02 травня 2023 року він подав заяву з проханням негайно виплатити нараховані йому при звільненні суми та середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, проте відповідач на день звернення з позовом до суду не виплатив заборгованість із заробітної плати, не надав будь-якої відповіді за результатами розгляду його звернення.

Така бездіяльність відповідача порушує його трудові права та суперечить, зокрема, нормам частини першої статті 47 КЗпП України.

Згідно з повідомленням ТОВ «Демурінський ГЗК» від 01 травня 2023 року між ним та відповідачем відсутній спір про розмір сум, належних позивачу при звільненні, оскільки відповідач підтверджує всі нараховані до виплати суми заробітної плати позивача за лютий-травень 2023 року з урахуванням компенсації за 74 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 11 лютого 2020 року до 01 травня 2023 року.

Середня заробітна плата відповідно до заробітної плати за два останні відпрацьованих місяці становить: за березень 2023 року - 41 646,96 грн, квітень 2023 року - 68 420,00 грн, що разом становить 110 066,96 грн поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці 34 (14+20 днів) - 110 066,96 грн / 34 дні = 3237,26 грн.

Отже, на день звернення з позовом до суду йому не виплачені всі належні при звільненні суми (заробітна плата за фактично відпрацьований час в лютому-травні 2023 року та сума компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки), тому час звернення неможливо здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 231 695,22 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення рішення включно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року позов задоволено.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 231 695,22 грн без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 травня 2023 року до 18 липня 2023 року у сумі 252 506,28 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Допущено негайне виконання рішення в частині присудження позивачу ОСОБА_1 виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, відповідач мав у день звільнення виплатити позивачу нараховану заробітну плату за лютий-травень 2023 року з урахуванням компенсації за 74 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 11 лютого 2020 року до 01 травня 2023 року на загальну суму 231 695,22 грн, проте в день звільнення позивача відповідач виплату вказаної суми не здійснив, що є порушенням вимог частини першої статті 116 КЗпП України.

Задовольнивши позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався тим, що на день винесення рішення заборгованість з виплати заробітної плати залишається непогашеною, тому підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 травня 2023 року до 18 липня 2023 року у сумі 252 506,28 грн (78 робочих днів х 3237,26 грн (середньоденна заробітна плата за два останні календарні місяці)) згідно з розрахунком, наданим позивачем.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Демурінський ГЗК» задоволено частково.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року в частинах стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінено.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 163 348,43 грн без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та в частині стягнення судового збору скасовано.

У позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 610,40 грн.

Стягнено з ТОВ «Демурінський ГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 1 610,40 грн.

Змінивши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції розмір заборгованості за невиплаченою заробітної платою становить 163 348,43 грн, а не 231 695,22 грн.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, сталася не з вини роботодавця, що підтверджено, зокрема, постановою від 12 вересня 2023 року про визнання юридичної особи потерпілою в кримінальному провадженні та відкриття кримінального провадження (у період з 2020 року до 05 червня 2023 року невстановленими особами знищено первісну бухгалтерську документацію та бухгалтерські бази даних ТОВ «Демурінський ГЗК», у зв`язку із чим порушено роботу підприємства), тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У частині оскарження витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції врахував встановлені обставини та те, що справа не представляє значної складності, виходив із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, та дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним, тому підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

08 лютого 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Лісковську О. А. через систему «Електронний суд» подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що відповідач приховав той факт, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці в період з 27 липня 2023 року до 03 серпня 2023 року проведело позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ТОВ «Демурінський ГЗК», за результатами якого складено акт від 03 серпня 2023 року № ПС/ДН/25036/0352 (далі - акт).

Під час перевірки було встановлено, що оплата праці здійснюється відповідачем не в першочерговому порядку. Відповідно до наданої під час перевірки ТОВ «Демурінський ГЗК» довідки про використання коштів протягом березня-травня 2023 року на розрахунковий рахунок товариства надійшло 472 500,00 грн, з них на виплату заробітної плати кошти не спрямовувались, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 97 КЗпП України.

Це вказує на вину відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, зокрема, і позивачу.

Відповідач приховав від судів першої та апеляційної інстанцій повну інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_2 та накладений арешт на кошти боржника.

30 травня 2023 року за зверненням відповідача внесено зміни до відповідно постанови в частині накладення арешту на рахунки боржника, а саме пункт 1 постанови викладено в новій редакції, відповідно до якого арешт накладено на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Акціонерному товаристві «Міжнародний резервний банк», а не на всі рахунки боржника.

Про факт проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ «Демурінський ГЗК» вимог законодавства у сфері праці та виявлені за його результатами порушення з боку відповідача, позивач дізнався 25 січня 2024 року після отримання від свого представника листа від 16 січня 2024 року № ПС/1/1234-24 з копіями відповідних документів, а інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_2 - лише 06 лютого 2024 року, у зв`язку з чим ці докази не могли бути подані позивачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в частині спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове рішення про залишення апеляційної скарги ТОВ «Демурінський ГЗК» без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісковська О. А., про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Суд апеляційної інстанції вказав, що акт не може бути підставою для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, оскільки він є новим доказом у справі, а не нововиявленою обставиною.

Факт внесення змін до постанови про накладення арешту на кошти боржника від 20 березня 2023 року не впливає на правильність ухваленого судового рішення в частині спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, просив її скасувати, задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в частині спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове рішення про залишення апеляційної скарги ТОВ «Демурінський ГЗК» без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

У касаційній скарзі заявник не погоджується із оскаржуваною ухвалою, зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач приховав акт та постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, якою внесено зміни до переліку арештованих рахунків відповідача.

Обставини щодо наявності цих доказів не були та не могли бути відомі позивачу.

Суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності перед законом і судом, оскільки в інших аналогічних справах, розглянувши спори по суті, вказав, що вину відповідача доведено.

Обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з 11 лютого 2019 року до 01 травня 2023 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Демурінський ГЗК» та працював на посаді головного збагачувача, що підтверджено його трудовою книжкою (а. с. 13-15).

Відповідно до наказу (розпорядження) від 01 травня 2023 року № 205 к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року звільнений року з займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін (а. с. 16).

Згідно з розрахунковими листами, які видані ТОВ «Демурінський ГЗК», позивачу належить до виплати заробітна плата за лютий 2023 року в розмірі 49 570,29 грн (борг на кінець місяця 51 011,00 грн), за березень 2023 року - 33 525,81 грн, за квітень 2023 року - 55 078,10 грн, за травень 2023 року - 92 080,31 грн, загалом - 231 695,22 грн (а. с. 17).

Наказом Фонду державного майна України припинено повноваження генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» Федаша Д. М. та призначено на посаду директора Колотієвського Р. П. (а. с. 46).

05 червня 2023 року відповідні зміни було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 47, 48).

Згідно із заявою в. о. керівника ТОВ «Демурінський ГЗК» Савчука І. Б. він звертався до відділку поліції № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо вчинення кримінального правопорушення з огляду на відсутність бухгалтерської документації (а. с. 49).

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковленко В. А. відкрив виконавче провадження про стягнення в дохід держави грошових коштів в сумі 14 417 285,60 грн, які знаходяться на рахунку відповідача, відкритому у АТ «Міжнародний резервний банк» (постанова від 20 березня 2023 року, виконавче провадження № НОМЕР_2) та накладено арешт на грошові кошти відповідача на цих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику (а. с. 71-74).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 19 липня 2023 року ТОВ «Демурінський ГЗК» перерахував позивачу частину заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 22 306,63 грн (платіжна інструкція від 19 липня 2023 року № 8250605) (а. с. 155), 31 липня 2023 року - 46 040,16 грн (платіжна інструкція від 31 липня 2023 року № 8250605) (а. с.156).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 904/3923/20, на які посилається заявник.

Судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 910/8113/16, на яку посилається заявник.

Заявник зазначає, що актом, складеним за наслідками перевірки ТОВ «Демурінський ГЗК», проведеної Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці в період з 27 липня 2023 року до 03 серпня 2023 року, встановлено обставини, які є нововиявленими.

Верховний Суд не погоджується з такими доводами, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено 18 липня 2023 року, тобто акт складено за наслідками перевірки, проведеної після ухвалення рішення судом першої інстанції.

За наведених обставин Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що акт, складений за наслідками перевірки, яка була проведена після ухвалення рішення суду першої інстанції, є новим доказом у справі, який не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У частині того, що відповідач не довів до відома суду зміни в переліку арештованих рахунків відповідача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що, на думку заявника, є нововиявленою обставиною для встановлення вини відповідача щодо невиплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, виснувавши про відсутність вини ТОВ «Демурінський ГЗК»,керувався встановленими у кримінальному провадженні обставинами про те, що у період з 2020 року до 05 червня 2023 року невстановлені особи знищили первісну бухгалтерську документацію та бухгалтерські бази даних ТОВ «Демурінський ГЗК».

Тому зміни у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, на які посилається заявник, не впливають на висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у затримці розрахунку з позивачем.

Інші доводи касаційної скарги стосуються незгоди з постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року по суті спору, що не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01, пункти 27-34).

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, пункт 53).

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з дотриманням норм процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою, тому немає підстав для відкриття касаційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська