Постанова

від 26.06.2024 по справі 757/60307/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 757/60307/21

провадження № 61-487св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантанна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантанна» (далі -

ТОВ «Сантанна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (далі - ТОВ «Дельмар Арена»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» (далі - ТОВ «КУА ОЗОН») про визнання права власності, витребування майна та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтовувала тим, що відповідно до договору № 45/05 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, укладеного 30 серпня 2005 року між нею і ТОВ «Сантанна», вона здійснила фінансування будівництва нерухомого майна - квартири і машиномісця у житловому будинку АДРЕСА_1 ), на підтвердження чого ТОВ «Сантанна» видало довідку від 15 січня 2013 року, згідно з якою за нею закріплено такі об`єкти інвестування: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 98,18 кв. м, машиномісце за цією ж адресою. Позивач здійснила оплату за квартиру і машиномісце у повному обсязі.

Упродовж будівництва, крім ТОВ «Сантанна», замовником будівництва стало ТОВ «Дельмар Арена», і відповідачі у процесі будівництва неодноразово змінювали проєктні рішення, поверховість житлового будинку, нумерацію поверхів, нумерацію та експлікацію житлових і нежитлових приміщень будинку, про зазначені зміни ТОВ «Сантанна» її не повідомляло.

Після закінчення будівництва і прийняття житлового будинку в експлуатацію проінвестоване нею нерухоме майно відповідачі їй не передали, вимоги про надання інформації про належне їй проінвестоване майно, передання документів для оформлення державної реєстрації права власності залишили без відповіді.

У подальшому стало відомо, що внаслідок змін в нумерації поверхів і приміщень житлового будинку, присвоєння будинку поштової адреси проінвестована квартира змінила ідентифікуючі ознаки і станом на час розгляду судом справи має № 298/1, знаходиться на 22-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 , є однокімнатною і має загальну площу 101,4 кв. м, житлову площу 87,0 кв. м.

Право власності на спірну квартиру зареєстроване за ТОВ «КУА ОЗОН»; державну реєстрацію права власності здійснено 16 квітня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І.

Позивач вважає, що право власності на проінвестоване нею нерухоме майно, а саме квартиру і машиномісце, належить їй як інвестору, який повністю сплатив вартість будівництва цього майна, а відповідачі всупереч договору та чинному законодавству ухиляються від оформлення всіх необхідних документів, які дозволили б їй зареєструвати право власності на цей об`єкт інвестування.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просила:

визнати право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071432780000;

визнати право власності на машиномісце в житловому будинку АДРЕСА_3 ;

витребувати у ТОВ «КУА ОЗОН» квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071432780000;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «КУА ОЗОН» на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2071432780000, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Постол Н. І., Київський міський нотаріальний округ; номер запису про право власності 36295950; дата, час державної реєстрації: 16 квітня 2020 року; підстава - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52015398 від 20 квітня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою:

АДРЕСА_5 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071432780000.

Витребувано у ТОВ «КУА ОЗОН» на користь ОСОБА_1 зазначену квартиру.

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «КУА ОЗОН» на квартиру за адресою:

АДРЕСА_5 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071432780000, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Постол Н. І., Київський міський нотаріальний округ; номер запису про право власності 36295950; дата, час державної реєстрації: 16 квітня 2020 року; підстава - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 20 квітня 2020 року, індексний номер: 52015398.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року стягнено з ТОВ «Сантанна» на користь ОСОБА_1 53 104,93 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, витрат, що пов`язані з явкою до суду. Стягнено з ТОВ «Дельмар Арена» на користь ОСОБА_1

53 104,93 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, витрат, що пов`язані з явкою до суду. Стягнено з ТОВ «КУА ОЗОН» на користь

ОСОБА_1 53 104,93 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, витрат, що пов`язані з явкою до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши вартість квартири, а ТОВ «Сантанна» відповідно до пункту 3.1 договору зобов`язувалось після введення будинку в експлуатацію оформити та передати позивачу відповідні правовстановлювальні документи на квартиру, однак таке зобов`язання не виконало. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що унаслідок внесених змін до проєктів будівництва будинку на АДРЕСА_5 нумерація поверхів житлового будинку змінилась, а саме: 20-й поверх став 21-м, 21-й поверх став 22-м, та внаслідок зміни нумерації житлових і нежитлових приміщень квартира, що проінвестована позивачем за договором від 30 серпня 2005 року № 45/05, й на дату повної оплати позивачем пайової участі у будівництві об`єкта інвестування (квартири) - 27 квітня 2010 року та дату складання ТОВ «Сантанна» довідки про закріплення за позивачкою об`єкта інвестування - 15 січня 2013 року мала будівельний номер 301, їй було присвоєно інший будівельний номер 2205а, тепер є квартирою АДРЕСА_6 .

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції. Надавши оцінку доказам, поданим на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 150 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року заяву представника ТОВ «КУА ОЗОН» - адвоката Шилкова В. О. про компенсацію судових витрат задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КУА ОЗОН» судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 21 051,90 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КУА ОЗОН» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КУА ОЗОН» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач не довела об`єктивними доказами, що проінвестована двокімнатна квартира загальною площею 98,18 кв. м за АДРЕСА_2 після закінчення будівництва та внаслідок зміни проєкту будинку в ході будівництва є квартирою АДРЕСА_4 , загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 87,0 кв. м. Не надала позивач і доказів сплати коштів в повному обсязі відповідно до площі останньої квартири, право власності на яку просила визнати у цій справі. У задоволенні інших позовних вимог як похідних також відмовлено.

Додаткова постанова суду мотивована тим, що апеляційний суд оцінив заявлений стороною розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив докази, надані на підтвердження понесення цих витрат, та дійшов висновку, що понесені стороною витрати в суді першої інстанції та в апеляційному суді не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, а також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

А тому, з урахуванням встановлених у справі обставин і наявних доказів апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат відповідача ТОВ «КУА ОЗОН» на професійну правничу допомогу в Печерському районному суді м. Києва в розмірі 20 000,00 грн та в апеляційному суді в розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

06 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

11 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12, від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12,

від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 вересня 2022 року у справі № 569/5998/19, від 29 вересня

2022 року у справі № 569/6078/19, від 24 жовтня 2022 року у справі

№ 569/6033/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 569/6009/19, від 04 квітня 2023 року у справі № 569/6011/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 905/671/19, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 19 травня 2021 року у справі № 206/1293/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Разом з цим представник заявника вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року ТОВ «КУА ОЗОН» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України. Касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.

У квітні 2024 року ТОВ «КУА ОЗОН» подало відзив на касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, додаткову постанову - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Встановлені обставини справи

Суд установив, що 30 серпня 2005 року між ТОВ «Сантанна» і ОСОБА_1 укладено договір № 45/05 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна (далі - договір від 30 серпня 2005 року № 45/05), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод від 27 жовтня 2008 року № 1 та від 01 червня 2009 року № 2, ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання здійснити пайову участь у будівництві квартири в житловому будинку на АДРЕСА_7 , а ТОВ «Сантанна» прийняло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність ОСОБА_1 квартиру. Під квартирою сторони розуміють двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 . За домовленістю сторін, загальна вартість квартири визначена в розмірі 630 302,00 грн, сторонами узгоджено графік фінансування.

Відповідно до пункту 4.1 указаного договору остаточні розрахунки між сторонами проводяться після введення будинку в експлуатацію на підставі довідок бюро технічної інвентаризації.

Згідно з платіжними документами від 05 вересня 2005 року № 6, від 29 грудня 2005 року № 7, від 16 лютого 2006 року № 8, від 24 лютого 2006 року № 9, від 20 травня 2009 року № 10, від 27 квітня 2010 року ОСОБА_1 з дотриманням узгодженого сторонами графіка фінансування сплатила на користь ТОВ «Сантанна» кошти в загальній сумі 630 352,00 грн, відповідно до умов договору від 30 серпня 2005 року № 45/05, на підтвердження чого ТОВ «Сантанна» видало довідку від 27 квітня 2010 року № 43, а також довідку від 15 січня 2013 року до договору від 30 серпня 2005 року № 45/05, додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2008 року, додаткової угоди № 2 від 01 червня 2009 року про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна.

У довідці визначено кількість закріплених за ОСОБА_1 вимірних одиниць об`єкта інвестування - 98,18 кв. м, машиномісце: об`єкт інвестування - квартира, характеристики об`єкта інвестування: район забудови - Печерський район м. Києва; серія будинку індивідуальна; АДРЕСА_9 ; поверх - 21; кількість кімнат - 2; загальна площа 98,18 кв. м. Запланована дата введення будинку в експлуатацію - четвертий квартал 2013 року, планова дата передання будинку під заселення - четвертий квартал 2013 року.

За умовами договору від 30 серпня 2005 року № 45/05 ТОВ «Сантанна» взяло на себе зобов`язання не пізніше шести місяців з моменту складання та підписання акта державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію передати квартиру у власність ОСОБА_1 (підпункт 3.1.5 пункту 3.1 частини 3 договору); забезпечити своєчасне введення будинку в експлуатацію, складання та підписання акта державної комісії про прийняття будинку і введення його в експлуатацію - другий квартал 2011 року (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 частини 3 договору; пункт 4.4 частини 4 договору); своєчасно попереджати у письмовій формі ОСОБА_1 про зміни в процесі будівництва будинку, які впливатимуть на умови цього договору (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 частини 3 договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2009 року у справі № 44/474-46/501-б порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сантанна».

Виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат серії ІV № 163190951167 від 05 квітня 2019 року про введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 свідчить про те, що замовниками об`єкта є ТОВ «Сантанна» і ТОВ «Дельмар Арена» (т. 1, а.с. 30).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 44/474-46/501-б задоволено заяву керуючого санацією боржника від 16 серпня 2019 року № 01-34/08-16-1 про затвердження мирової угоди у справі № 44/474-46/501-б. Затверджено мирову угоду з розподілом прав і обов`язків кредиторів та боржника, у тому числі переданням квартир, загальною площею 18 106,40 кв. м, 42 машиномісць та офісних приміщень, загальною площею 285,24 кв. м, в житловому будинку на АДРЕСА_7 , передачею квартир у вказаному будинку та сплатою грошей, отриманих від реалізації 55 квартир у 27-поверхому 330-квартирному будинку (незавершене будівництво), розташованому на АДРЕСА_3 . Визначено порядок погашення вимог кредиторів, вимоги яких віднесено до четвертої черги, - передачею квартир та сплатою грошей, отриманих від реалізації майна боржника. Цією ж ухвалою господарського суду закрито провадження у справі № 44/474-46/501-б, зобов`язано державного реєстратора внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру. Вказана ухвала господарського суду набрала законної сили.

Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 грудня 2019 року № 860, враховуючи відповідні документи та зважаючи на звернення ТОВ «Сантанна» і ТОВ «Дельмар Арена» щодо можливості присвоєння поштової адреси закінченому будівництвом об`єкту «Будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 » від 04 грудня 2019 року № 68027-004565743-705-01, присвоєно закінченому будівництвом об`єкту «Будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 » поштову адресу: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 31).

23 червня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Сантанна» письмову вимогу про передання у власність квартири та машиномісця.

Разом з тим, після закінчення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію ТОВ «Сантанна» у встановлений договором від 30 травня 2008 року № 45/05 строк нерухоме майно (квартиру) ОСОБА_1 не передання, письмові вимоги про надання інформації та передачу документів для оформлення і державної реєстрації права власності залишило без відповіді.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 4 та частини першої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: звернення до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу; визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (тут і далі - Закон № 1560-ХІІ, у редакції, чинній на момент укладення договору майнових прав) закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону № 1560-ХІІ інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, який суб`єкт цивільних правовідносин здійснив такі дії та на якого суб`єкта або сторону договору зареєстровано новостворене майно (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 608/614/15-ц).

Суд першої інстанції встановив, що наданими ТОВ «КУА ОЗОН» документами, а саме: актом приймання-передачі від 27 березня 2020 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна та майнових прав від 25 листопада 2014 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Драгон Есет Менеджмен» (найменування змінено на ТОВ «КУА ОЗОН») і ТОВ «Сантанна»; угодою про уточнення обсягів майнових прав на нерухоме майно в об`єкті будівництва від 02 лютого 2018 року; угодою від 26 березня 2020 року про внесення змін до угоди про уточнення обсягів майнових прав на нерухоме майно в об`єкті будівництва від 02 лютого 2018 року; ухвалою Господарського суду м. Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 44/474/-46/501-б, якою провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сантанна» закрито у зв`язку із затвердженням судом мирової угоди, не передбачено передання у власність ТОВ «КУА ОЗОН» будь-якої квартири, яка за своїми характеристиками відповідає квартирі АДРЕСА_10 як і не передано у власність квартиру за № 298/1.

20 квітня 2020 року ТОВ «КУА ОЗОН» зареєструвало за собою право власності на новостворене нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_11 .

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд установив, що внаслідок унесення змін до існуючих проєктів будівництва будинку на АДРЕСА_5 нумерація поверхів житлового будинку змінилась, зокрема 20-й поверх став 21-м, 21-й поверх став 22.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази, зокрема матеріали реєстраційних справ на окремі житлові приміщення (квартири) в житловому будинку АДРЕСА_12 , технічний паспорт з інвентаризаційної справи № 675/01/20, виготовлений 31 березня 2020 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 101,4, житловою площею 87,0 кв. м, розташовану на 22-му поверсі житлового будинку, який указує на те, що квартира АДРЕСА_10 за своїми характеристиками, а саме: розташування на поверсі, її зовнішні стіни, розташування вхідних дверей, вікон, допоміжних приміщень, будівельні координаційні вісі, в яких розташований цей об`єкт, відповідає плану квартири, яку проінвестувала ОСОБА_1 і яка мала будівельний номер 301, у подальшому № 2205а. При цьому інших квартир

з аналогічними характеристиками на 22-му поверсі цього будинку немає, як немає і на 21-му поверсі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довела, що проінвестована нею двокімнатна квартира АДРЕСА_8 після закінчення будівництва та внаслідок зміни в ході будівництва проєкту будинку є квартирою АДРЕСА_11 .

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а тому і «майном» (ухвала Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 грудня 2002 року щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96, пункт 98; рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, заява № 10741/84).

Установивши, що замовник будівництва не виконав належним чином зобов`язань за договором, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоча вона і сплатила пайові внески в повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність захисту майнового права ОСОБА_1 в судовому порядку в обраний нею спосіб, оскільки за обставинами справи позивач набула майнове право на квартиру, проте позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право власності на себе через те, що ТОВ «Сантанна» не надало необхідних дня реєстрації права власності документів, а ТОВ «КУА ОЗОН» її право не визнає.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі

№ 904/8884/21).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду у цій справі, то додаткова постанова Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року також підлягає скасуванню.

Також суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення в силі додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав належну правову оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, правильно застосував відповідні норми ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням норм закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова апеляційного суду та додаткова постанова апеляційного суду підлягають скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те що Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, а оскаржуване судове рішення скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції, клопотання ТОВ «КУА ОЗОН» про стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді касаційної інстанції, задоволенню не підлягає.

Водночас з ТОВ «КУА ОЗОН» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 28 069,20 грн.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «КУА ОЗОН» просить закрити касаційне провадження, посилаючись на те, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Вивчивши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовити.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 рокускасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 28 069,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов