Рішення

від 01.07.2024 по справі 204/1728/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1728/24

Провадження № 2/204/1847/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Агаєвої К.А.,

за участю прокурора Кандиболоцької О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Волноваського району звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, згідно якої просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1637-СГ від 18.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

-витребувати у ОСОБА_1 та ПрАТ «Екопрод» на користь Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,0000 та, розташовану на території Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області;

-стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 та ПрАТ «Екопрод» на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 7570,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури зазначив, що 31.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Управління з питань надання адміністративних послуг Волноваської районної державної адміністрації Донецької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку державним реєстратором зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1637-СГ від 18.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів. Відповідно до договору від 06.04.2020, ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 в оренду ПрАТ «Екопрод». Строк дії договору оренди - 15 років з дня його підписання. Відомості про розірвання цього договору відсутні. При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 11.04.2018 державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 площею 0,84 га, розташовану в с. Валер`янівка Волноваського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності зазначено державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку ЯИ №300730, виданий Відділом Держкомзему у Волноваському районі Донецької області. Відповідно до державного акту, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Як зазначено у державному акті, земельна ділянка з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 передана у власність ОСОБА_1 розпорядженням Волноваської райдержадміністрації №401 від 30.01.2009. Враховуючи, що ОСОБА_2 ще у 2009 році набуто право власності на земельну ділянку площею 0,84 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 в с. Валер`янівка Волноваського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він не мав права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 1421583200:04:000:1219 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів (код цільового призначення - 01.03). Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення. Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконною використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовну заяву, просила задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з`явився, надавши на адресу суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га (п.«б» ч.1 ст.121 ЗКУ). Водночас основним нормативно-правовим актом земельного законодавства України передбачено право громадянина приватизувати безоплатно лише одну земельну ділянку площею до 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Всупереч зазначеному, громадянин ОСОБА_1 двічі звернувся до органу уповноваженого з розпорядження земельними ділянками щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки. Він приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Отже, Головне управління приймаючі наказ від 18.03.2020 №1637-СГ діяло в межах повноважень, а тому вищезазначений наказ винесено без порушень норм земельного законодавства та визнанню недійсним не підлягає. Враховуючи зазначені норми закону, Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок. Також зазначили, що наказ Головного управління про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно. З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним наказу Головного управління не є ефективним способом захисту, а тому зазначив, що є підстави для відмови в задоволенні цієї вимоги. Стосовно стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Донецькі області витрат зі сплати судового збору в розмірі 7570,00 грн., було зазначено, що прокурор пред`явив зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління, відповідачем зазначив Головне управління. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державною (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Тому, просили відмовити у задоволені позовної вимоги до Головного управління про визнання незаконним наказу у повному обсязі; та відмовити у задоволені позовної вимоги, щодо стягнення понесених судових витрат позивачем в особі держави з Головного управління (державного органу).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Екопрод» в судове засідання не з`явився, надавши на адресу суду через систему «Електронний суд» пояснення, згідно яких зазначено, що прокурором вибрано не належний спосіб захисту порушених прав щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1637-СГ від 18.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», оскільки не призведе до відновлення порушеного права Хлібодарівської сільської ради на земельну ділянку та не скасує припинення права власності на земельну ділянку, зареєстровану за ОСОБА_1 . Також зазначили, що Приватне акціонерне товариство «Екопрод» не може бути відповідачем у справі, оскільки останні не є власниками спірної земельної ділянки, а лише орендарями згідно укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 06.04.2020.

Вислухавши прокурора, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовомузасіданні встановлено,що 18.03.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ №1637-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів.

31.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Управління з питань надання адміністративних послуг Волноваської районної державної адміністрації Донецької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до договору від 06.04.2020, ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 в оренду ПрАТ «Екопрод». Строк дії договору оренди - 15 років з дня його підписання. Відомості про розірвання цього договору відсутні.

Також, встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 11.04.2018 державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 площею 0,84 га, розташовану в с. Валер`янівка Волноваського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для реєстрації права власності зазначено державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку ЯИ №300730, виданий Відділом Держкомзему у Волноваському районі Донецької області. Відповідно до державного акту, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Як зазначено у державному акті, земельна ділянка з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 передана у власність ОСОБА_1 розпорядженням Волноваської райдержадміністрації №401 від 30.01.2009.

Враховуючи, що ОСОБА_1 ще у 2009 році набуто право власності на земельну ділянку площею 0,84 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1421581200:05:000:0882 в с. Валер`янівка Волноваського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він не мав права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 1421583200:04:000:1219 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів (код цільового призначення - 01.03).

Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконною використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення

Щодо представництва прокурором інтересів держави у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно доч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

За положеннями ст. 56 ЦПК України увизначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У даній справі, прокурор звернувся до суду в інтересах держави.

В позовній заяві прокурором обґрунтованов чому полягає порушення інтересів держави та зазначено, що оскільки оскаржується наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1637-СГ від 18.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області зазначено відповідачем у справі.

У спірних правовідносинах вимоги ст. ст.116,118,121 Земельного Кодексу Українипри передачі у власність спірної земельної ділянки порушені саме ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке реалізовувало повноваження розпорядника землі. Тому захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу та витребування земельної ділянки, не узгоджується з інтересами зазначеного органу.

Тому саме ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є відповідачем за основною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02.03.2011 у справі № 6-58303св10).

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу.

Як вбачається зі змісту позову, на підставі наказу Головного управління від 18.03.2020 №1637 - СГ, громадянину ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 1421583200:04:000:1219) для ведення особистого селянського господарства на території Сонячної сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до пункту 1 статті 116 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Отже, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га (п.«б» ч.1 ст.121 ЗКУ).

Водночас основним нормативно-правовим актом земельного законодавства України передбачено право громадянина приватизувати безоплатно лише одну земельну ділянку площею до 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Всупереч зазначеному, громадянин ОСОБА_1 двічі звернувся до органу уповноваженого з розпорядження земельними ділянками щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки. Він приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Водночас наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є ненормативним актом державного органу, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого наказу не породжує наслідків для нових власників чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах (договір оренди тощо). Таким чином, вимога про визнання незаконним та скасування наказу в даному випадку не відповідає належному способу захисту, та не підлягає до задоволення, оскільки такий акт суб`єкта владних повноважень є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після здійснення державної реєстрації права власності.

Як зазначив Верховний Суд в постанові № 285/4831/22 від 11.10.2023 р., для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

У вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що і Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, провадження № 14-338цс18, та інших.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Подібні за змістом висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14- 208цс18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12- 97гс19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12- 104гс19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення позов в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1637-СГ від 18.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Щодо вимоги про витребування у ОСОБА_1 та ПрАТ «Екопрод» на користь Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області земельну ділянку.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно e володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо суд встановить, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувачай є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі№ 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України») свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набутеу власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Судом враховано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку.

Також судом встановлено, що державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку проведена на підставі того, що останній приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, тим самим, ОСОБА_1 двічі звернувся до органу уповноваженого з розпорядження земельними ділянками щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки.

Крім того, з матеріалів справи відомо, що відповідно до договору від 06.04.2020, ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 в оренду ПрАТ «Екопрод». Строк дії договору оренди - 15 років з дня його підписання. Відомості про розірвання цього договору відсутні.

Отже, встановивши, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була здійснена на підставі прихованого факту, що ОСОБА_1 вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, тобто ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, суд дійшов висновку, що в цій справі підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» на користь Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області

Також суд враховує, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатне передання земельної ділянки у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

При цьому, суд враховує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 175/5124/19 (провадження № 61-1535св23) дійшов висновку, що право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні норми стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно набутої фізичною особою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Суд також враховує інтереси позивача який діє в інтересах держави в особі сільської ради як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно. Отже, за обставин цієї справи, вимоги про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володінняє обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення судового збору в розмірі 7570,00 грн.

Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, щоПерший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» про визнання незаконним та скасування наказу,витребування земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з позовом у лютому 2024 року прокурором підлягав до сплати судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року за кожну вимогу немайнового характеру (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб на 01 січня 2024 року становив 3028,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Отже, при зверненні прокурора з двома позовними вимогами немайнового характеру (провизнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки) підлягав сплаті судовий збір на суму 6056,00 грн. (3028,00 грн * 2).

Відповідно до платіжної інструкції від 01 лютого 2024 року № 120 Донецька обласна прокуратура сплатила 6056,00 грн. (а.с.72).

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, та задоволено позовні вимоги про витребування земельної ділянки, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод», в рівних частинах по 1514,00 грн., з кожного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Також, з матеріалів справи вбачається, що одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову та сплачено судовий збір.

Відповідно до платіжної інструкції від 01 лютого 2024 року № 121 Донецька обласна прокуратура сплатила 1514,00 грн. (а.с. 91).

Згідно ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2024 забезпечено позов шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421583200:04:000:1219 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, власником якої є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

У зв`язку із зазначеним, сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 1514,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод», в рівних частинах по 757,00 грн., з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Екопрод» на користь Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421583200:04:000:1219 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Компенсувати Волноваської окружної прокуратури Донецької області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 01.07.2024 р.

Суддя Н.В. Токар