Постанова

від 25.06.2024 по справі 509/854/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2203/24

Справа № 509/854/22

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року, постановленого під головуванням судді Кириченко П.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2022року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 26.07.2017 року №15254, зареєстрований в реєстрі за №15254 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначила, що її стало відомо, що 30 листопада 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є банк) та позивачкою був укладений договір кредиту № 2006/693-02/32, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позивачці кредит в розмірі 17 000.00 доларів США, строком на 29.11.2016 року на споживчі цілі (далі по тексту кредитний договір). В той же день в якості забезпечення кредитного договору між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно якого позивачка (іпотекодавець) передала банку (іпотекодержателю) об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,070 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755300020040130.

08 листопада 2010 року між сторонами була укладена додаткова угода, згідно якої термін повернення кредиту був встановлений до 29 листопада 2019 року.

08 грудня 2010 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір про внесення змін №1 до іпотечного договору від 30.11.2006 року.

26 липня 2017 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 15254 у зв`язку із боргом за кредитним договором було вчинено виконавчий напис, згідно якого було запропоновано звернути стягнення на спірне нерухоме майно, при цьому відповідач не надав приватному нотаріусу належні документи, а приватний нотаріус в свою чергу вчинив нотаріальну дію не врахував норми права, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитним договором.

Під час розгляду справи, судом змінена назва відповідача АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк» на підставі зміни найменування банку.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову не надав належної оцінки доводам та доказам, які містяться в матеріалах справи та формально розглянув справу зазначивши, що позивач та його представник не змогли належним чином обґрунтувати позовні вимоги.

Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги, що приватним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій не було дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, що дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем був пропущений трирічний строк для звернення до нотаріуса з вимогою вчинити виконавчий напис.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник АТ «Сенс Банк» просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Також у відзиві представник АТ «Сенс Банк» просить справу розглядати за відсутності представника банку (а.с. 215-218 т. 1).

Протоколом автоматизованого розподілу від 21 серпня 2023 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Князюка О.В. для розгляду справи (а.с. 202 т. 1).

Ухвалами Одеського апеляційного суд від 04.09.2023 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито та справа призначена до розгляду (а.с. 206-207 т. 1).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року суддю ОСОБА_3 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 222 т. 1).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 25 жовтня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. для розгляду (а.с. 223 т. 1).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 224 т. 1).

В судове засідання призначене на 25 червня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України (направлення судових повісток на електронні адреси, в електронний кабінет, рекомендованим поштовим листом) (а.с. 2-4, 12 т. 2).

Від адвоката Попової О.А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 13 т. 2).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутністю сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновком суду, за таких підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 30 листопада 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 2006/693-02/32, відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 17 000 доларів США зі сплатою 13,0 відсотків річних строком до 29 листопада 2016 року(а.с.8-13 т. 1).

08 листопада 2010 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору кредиту № 2006/693-02/32 від 30.11.2006 року, відповідно до якої у зв`язку зі зміною умов кредитування Сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до Договору щодо зміни відсотків та графіку у нової редакції з зміною терміну повернення кредиту до листопада 2019 року (а.с. 15-18 т. 1).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Договору кредиту № 2006/693-02/32 від 30.11.2006 року, 30.11.2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ,укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально, згідно з яким Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язання Позичальником основного зобов`язання,наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с. 19-25, 93-94 т. 1).

08.12.2010 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до іпотечного договору, щодо зміни терміну повернення кредитних коштів, яка посвідчена нотаріально (а.с. 25-26 т. 1).

26 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 15254 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1

З виконавчого напису вбачається, що його вчинено у безспірному порядку внаслідок допущення боржником прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 червня 2015 року по 01 червня 2017 року. Загальна сума заборгованості становить 22028,07 доларів США, а саме:

- строкова заборгованість 3954,61 дол. США;

- прострочена заборгованість 7908,60 дол. США;

- строкова заборгованість по нарахованим відсоткам 113,97 дол. США;

- прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам 10050,89 дол. США.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року (а.с. 27-28 т. 1).

Вказаний виконавчий напис, на час розгляду справи у суді першої інстанції, перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М., який постановою від 15 квітня 2021 року відкрив виконавче провадження ВП № 65169629 (а.с. 30-32 т. 1).

Постановою приватного виконавця від 15.04.2021 року накладено арешт на майно боржника, а саме земельну ділянку площею 0,070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 55-56 т. 1).

У зв`язку з невиконанням у добровільному порядку виконавчого напису, приватним виконавцем 08.12.2021 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника.

Відповідно до звіту від 08.12.2021 року про оцінку земельної ділянки площею 0,070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість даної земельної ділянки складає 276276 грн. (а.с. 63-83 т. 1).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акту в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Судом апеляційної інстанції за клопотанням адвоката Попової О.А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , витребувано у приватного нотаріуса Чуловського В.А. нотаріальну справу, сформовану за виконавчим написом (а.с. 235-236 т. 1).

На виконання ухвали апеляційного суду про витребування матеріалів, нотаріусом Чуловським В.А. надана відповідь, що всі матеріали знищені за закінченням терміну зберігання (а.с. 5-10 т. 2).

Колегія суддів з урахуванням того, що матеріали справи, які були підставою для видачі виконавчого напису знищені, звертає увагу на ту обставину, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом встановлено, що між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2006/693-02/32, якій не було посвідчено нотаріально, при цьому оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.07.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Аналогічний висновок також міститься у постанові Верховного Суду 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).

Доводи апеляційної скарги про відсутність безпірності заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав того, що матеріали справи не містять доказів з боку позивача щодо обґрунтованості неправильних розрахунків зазначених у виконавчому напису, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає даний довід таким, що не підлягає задоволенню.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 26.07.2017 року зареєстрований в реєстрі за № 15254 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог, оскільки, висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків суду обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Попової Олени Анатоліївни, представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 26.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 15254 таким, що не підлягає виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 01 липня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова