Ухвала

від 27.06.2024 по справі 127/26596/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/26596/23

Провадження №1-кп/127/794/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

інших учасників судового процесу: представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,

заявника ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2023 за № 12023020010000816,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілу, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивуваd тим, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу, на цей час не відпали. Вважав, що заява ОСОБА_9 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні має бути задоволена.

Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилась, однак до суду надійшло її клопотання про проведення судового розгляду кримінального провадження за її відсутності.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 - підтримав думку прокурора та вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, подане прокурором клопотання про продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити. Крім цього, просив задовольнити заяву ОСОБА_9 про визнання останньої потерпілою у кримінальному провадженні, а також прийняти до розгляду цивільний позов, який міститься в матеріалах справи.

Заявник ОСОБА_9 подану заяву просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві, а саме те, що загиблий - її рідний брат і внаслідок його смерті вона зазнала моральної та матеріальної шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат - ОСОБА_4 - проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, однак вважав, що заява ОСОБА_9 в частині визнання останньої потерпілою задоволена бути не може, натомість ОСОБА_9 може бути визнана цивільним позивачем у кримінальному провадженні. Вважав, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні. Щодо прийняття до розгляду поданого раніше цивільного позову не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 - вважав, що кримінальне провадження може бути призначене до судового розгляду, однак підтримав думку захисника ОСОБА_6 в частині відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_9 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні. Заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, натомість просив змінити застосований до його підзахисного запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_9 про визнання останньої потерпілою у кримінальному провадженні, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 55 КПК потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Зі змісту речення першого частини шостої статті 55 КПК випливає, що у разі якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. При цьому реченням другим частини шостої статті 55 КПК визначено, що потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що пунктом 1 частини першої статті 3 КПК дане визначення близьких родичів та членів сім`ї, якими є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

До заяви про визнання потерпілою ОСОБА_9 подала копії свідоцтва про народження її та загиблого, копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу, в зв`язку з чим нею було змінене прізвище. Тому суд вважає, що поданими ОСОБА_9 документами доведена та обставина, що вона та загиблий є рідними братом та сестрою. Саме тому суд вважає, що її заява про визнання потерпілою має бути задоволена.

Отже, в судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, їхнього представника, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких клопотав прокурор.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинувачених запобіжного заходу спливає 04.07.2024. З наданого суду клопотання випливає, що його примірник був вручений обвинуваченим завчасно, а саме 26.06.2024. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства були дотримані. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті й надати доводам сторін кримінального провадження відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд враховує таке.

З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що 11.06.2023 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК, був затриманий ОСОБА_6 , а 12.06.2024 за такою ж підозрою - ОСОБА_7 . Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2026 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернута увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть людини. Прокурор у поданому клопотанні здійснив посилання на ту обставину, що обвинувачені раніше були засуджені за вчинення умисних злочинів, що свідчить про те, що у разі застосування до них запобіжних заходів, не пов`язаних з утриманням під вартою, останні можуть продовжити свою злочинну діяльність. Оцінюючи ці доводи прокурора, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частин першої статті 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Докази на підтвердження наявності у обвинувачених судимості згідно з приписами наведеної вище норми прокурором суду надані не були. Разом з тим, висловлюючи свої заперечення щодо клопотання прокурора про продовження строку застосованого запобіжного заходу, ні обвинувачені, ні захисники це твердження прокурора не оспорювали. Натомість сторона захисту зауважила, що прокурор неправильно розтлумачив обставини справи щодо наявності у обвинувачених стійких соціальних зав`язків.

При цьому суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не розпочате, зокрема, не оголошений обвинувальний акт, не встановлений порядок та обсяг дослідження доказів у кримінальному провадженні, тому суд вважає слушними твердження прокурора про можливість вчинення обвинуваченими спроби позапроцесуального спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні. Крім цього, суд враховує, що об`єктивні данні, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду надані не були.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні було доведено, що більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою не здатен запобігти вчиненню обвинуваченими нових кримінальних правопорушень. А тому суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків кримінального провадження, а також вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Як суд зазначив вище, внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяння настала смерть ОСОБА_11 . Тому суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченим розмір застави при продовженні строку застосованого до них запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо поданого цивільного позову, суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п`ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 ЦПК. Зазначеним вимогам поданий позов відповідає. Крім того, як вже суд зазначив вище, частина п`ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне позовну заяву законного представника потерпілого прийняти до розгляду, надавши обвинуваченим та їхнім захисникам, згідно з приписами статті 178 ЦПК, строк для подання відзиву на подану позовну заяву.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2023 за № 12023020010000816, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 05 липня 2024 року об 11:00 годині.

Визнати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2023 за № 12023020010000816.

Позовну заяву потерпілих прийняти до розгляду. Надати обвинуваченим та їхнім захисникам строк до 05.07.2024 для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, їхнього представника, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 27 червня 2024 року до 23.59 годину 25 серпня 2024 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: