Рішення

від 28.06.2024 по справі 465/6234/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6234/18

2/465/479/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28.06.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання Козьмук Д.Б.

за участі:

представника правонаступника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком», ОСОБА_5 , державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, з участю третіх сторін без самостійних вимог: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої Людмили Іванівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про скасування незаконного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_5 про скасування незаконного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна, в якій просила суд визнати незаконним та скасувати рішення держреєстратора Виконкому Маломихайлівської сільської ради, Покровського району, Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 19.06.2018 року про реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВфірма «Техноком»; Визнати незаконним та скасувати рішення держреєстратора Виконкому Маломихайлівської сільської ради, Покровського району, Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 19.06.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВ фірма «Техноком»; Визнати недійним та скасувати договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 22.06.2018 року укладений між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною; Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 від 22.06.2018 року укладеним між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною; Витребувати у ОСОБА_5 її майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та повернути його ОСОБА_3 ; Витребувати у ОСОБА_5 її майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та повернути його ОСОБА_3 ; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 на протязі тривалого часу мала у власності дві квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

Право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано 30 жовтня 2013 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2013 та свідоцтва про право на спадщину від 26.12.2005.

Право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано 06 лютого 2013 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі договору дарування від 06.02.2013 №3-230.

Починаючи з 2013 року позивач ОСОБА_3 самостійно користувалась спірними квартирами, самостійно сплачувала комунальні послуги.

В червні 2018 року прийшовши оплачувати комунальні послуги на вказані спірні квартири, ОСОБА_3 дізналась, що вказані квартири їй вже не належать, а належать відповідачу - ОСОБА_5 .

Так як ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій по відчуженню спірних квартир, не надавала будь-яких доручень іншим особам на право користування та розпорядження даними квартирами, має на руках оригінали документів, що засвідчують право власності на вказані квартири, вона звернулась із відповідною заявою в правоохоронні органи, про вчинення відносно неї злочину. За фактом звернення ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження №12018140080002360, за ч. 4 ст. 190 КК України, яке на даний час перебуває у провадженні слідчого СУ ГУ НП у Львівській області.

Аналізом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наступне:

19.06.2018 держреєстратор Виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 зареєструвала право власності на обидва вище вказані об`єкти нерухомості за ТзОВ Фірма «Техноком» на підставі акту прийому-передачі даного майна до статутного капіталу товариства, складеного нібито від імені ОСОБА_3 зі згаданим вище суб`єктом господарювання ще у 2013 році.

22.06.2018 приватний нотаріус ДМНО Павловська Г.О. зареєструвала право власності на обидва вище вказані об`єкти нерухомості за фізичною особою ОСОБА_5 , на підставі укладеного між ним та ТзОВ Фірма «Техноком» договору купівлі-продажу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 12.09.2018 згадані вище об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , перебувають у приватній власності ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ніколи не писала жодних заяв та не підписувала будь-яких документів (актів прийому-передачі), щодо передачі вказаних квартир до статутного капіталу зазначеного товариства, їй не відоме ТзОВ «Фірма «Техноком», не відомо кому воно належить і де знаходиться. Всі документи на підставі яких її дві, зазначені вище, квартири були передані до статутного капіталу відповідача - ТзОВ «Фірма «Техноком» є підробленими.

Також позивач ОСОБА_3 не знайома, ніколи не зустрічалась та не мала будь-яких договірних зобов`язань із відповідачем - ОСОБА_5 , який на даний час являється власником спірних квартир.

На руках у ОСОБА_3 є всі оригінали документів, що засвідчують її право власності на вказані житлові квартири, а також законність набуття права власності.

Окрім того, відповідно до оскаржуваних договорів купівлі-продажу вище зазначених квартир, а саме: договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 та квартири за адресою АДРЕСА_2 , укладених між відповідачем ТзОВ фірма «Техноком» та відповідачем ОСОБА_5 22.06.2018, вартість вказаних квартир зазначена у 49000,00 грн. кожна, що у декілька разів занижена, по відношенню до реальної ринкової вартості квартир з такою ж площею у м. Львові.

Відповідач ОСОБА_5 отримуючи спірні квартири за заниженою ринковою ціною у декілька разів, достовірно знаючи, що вказані квартири перейшли у власність ТзОВ Фірма «Техноком» за три дні до вчиненого правочину, а саме 19.06.2018 року, міг знати та здогадуватися про те, що ТзОВ Фірма «Техноком» не має права власності на спірні квартири і діють в супереч закону.

До того ж ОСОБА_5 міг і повинен був оглянути спірні квартири, якими на той час володіла, користувалась і розпоряджалась ОСОБА_3 , сплачувала комунальні послуги.

А тому вважає, що відповідач ОСОБА_5 в момент підписання спірних договорів купівлі-продажу квартир знав, або повинен був знати про те, що ТзОВ Фірма «Техноком» фактично не має права власності вказаних квартир, і міг вчинити дії (оглянути квартири, перевірити сплату комунальних платежів, заборгованість по комунальним платежах, поспілкуватись з сусідами), які б однозначно переконали його у незаконності дій представників ТзОВ Фірма «Техноком».

Не вчинення таких елементарних дій при купівлі двох квартир по явно заниженій у декілька разів ціні, у власника, який придбав їх за три дні до цього - підтверджує те, що ОСОБА_5 усвідомлював, або повинен був усвідомлювати незаконність дій представників ТзОВ Фірма «Техноком».

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_3 і була вимушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Гулієвої М.І.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвою М.І. від 17.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. З метою виконання вимог ч.1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

В подальшому на підставі розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова №29/Р від 03.04.2019, а також протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019 дана цивільна справа була передана судді Мартинишин М.О.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді і здійснено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Франківського районного суду м.Львова Шугало В.М. від 20.08.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 року дана цивільна справа передана судді Дзеньдзюрі С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. від 21.08.2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді і здійснено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

07.11.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 надано відзив в якому посилався на наступні обставини.

Так, довід про відчуження спірних квартир за заниженою ціною є недоведеним, є домовленістю між відповідачами та не стосується позивачки. Такий довід не є підставою для задоволення позовних вимог.

Оскаржувана реєстрація права власності на спірні квартири за відповідачем ТзОВФірма «Техноком» відбулась на підставі Акту приймання передачі спірних квартир та протоколу загальних зборів відповідача ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013. У вказаних документа є підписи позивачки. Такі підписи беззаперечно вказують на волевиявлення позивачки на відчуження вказаних квартир.

Відтак вважає, що позивачка не може претендувати на витребування в її користь спірних квартир, а у зв`язку з цим, оскільки позов не може відновити права позивача, не підлягає задоволенню в цілому.

Наявність кримінального провадження не може підтверджувати факт відсутності волі позивачки на відчуження спірних квартир, оскільки преюдиційними можуть бути лише обставини встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

Та обставина, що нотаріус, яка вказана як така, що посвідчувала вище протокол загальних зборів відповідача ТзОВ Фірма «Техноком» не внесла відомості про це до реєстру для реєстрації нотаріальних дій не заперечує волі позивача на відчуження спірних квартир.

Також, відповідач вважає, що обставина, що нотаріус не внесла відомості до реєстру для реєстрації нотаріальних дій не заперечує факту вчинення нотаріальних дій нотаріального посвідчення підписів на акті та протоколі.

21.02.2020 року суддя Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюра С.М. без видалення до нарадчої кімнати постановив ухвалу, якою клопотання представника позивача про заміну статусу третьої особи державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. на відповідача задоволено.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.07.2020 року ОСОБА_8 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.07.2020 року ОСОБА_8 від 10.12.2020 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про правонаступництво.

Ухвалою судді Франківського районногосуду м.Львова від06.07.2020року ОСОБА_8 від20.08.2021 року поновлено провадження у справі.

Залучено до участі в справі, як правонаступника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії судового розгляду з викликом сторін.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.07.2020 року ОСОБА_8 від 18.11.2021 року провадження по цивільній справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі № 466/9062/20 за заявою ОСОБА_9 , заінтересовані особи: ОСОБА_10 , державний нотаріус Франківського району Бобеляк Тетяна Володимирівна, про встановлення факту родинних відносин.

В подальшому, згідно розпорядження в. о. керівника апарату Турчак М. №53/Р від 22.06.2022 року, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 матеріали справи передані судді Гладишевій Х.В.

У зв`язку із відрахуванням з 06 січня 2023 року зі штату Франківського районного суду м. Львова судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевої Христини Володимирівни у зв`язку з закінчення строкуїї відрядженнядо Франківськогорайонного судум.Львова (наказ №1/к від 06.01.2023 року) на виконання рішення зборів суддів № 1 від 16.01.2023 року та на підставі акту приймання-передавання справ та документів від 09.01.2023 року, на підставі розпорядження керівника апарату №736/Р від 29.03.2023 року, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями 29.03.2023 року матеріали цивільної справи №465/6234/18 передані в провадження судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. прийнято до розгляду та відновлено провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 29.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 14.07.2023 року ОСОБА_11 визнано явку позивача ОСОБА_4 в судове засідання до Франківського районного суду м. Львова обов`язковою.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 28.05.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_12 про призначення посмертної судової почеркознавчої експертизи - залишено без розгляду.

Представник правонаступника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, фактично посилався на ті обставини які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, та просив суд відмовити у їх задоволенні. Окрім того, зокрема посилався на те, що Шевченківським районним судом м. Львова не застосовано у справі №466/9062/20 висновки п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 31.03.1995 року.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи тим самим з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив наступне.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 , право власності за якою було зареєстроване на 30.10.2013 року державним нотаріусом П`ятої Державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2013 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2005. (т.1 а.с.12,13)

Також, на праві приватної власності ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 , право власності за якою було зареєстровано 06.02.2013 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі договору дарування від 06.02.2013 №3-230. (т.1 а.с.35, 28)

З моменту набуття права власності на спірні квартири ОСОБА_3 , а саме з 2013 року самостійно користувалась спірними квартири, утримувала та сплачувала комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг. (т.1 а.с. 36,37)

Під час оплати житлово-комунальних послуг у 2018 року ОСОБА_3 дізналась, що вона не є власницею спірних квартир.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2018 року укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстровано в реєстрі за №388 , новим власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 став ОСОБА_5 (т.1 а.с.41-42)

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2018 року укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстровано в реєстрі за №385 , новим власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 став ОСОБА_5 (т.1 а.с.43-45)

З вищевказаних договорів вбачається, що спірні квартир належать продавцю (ТзОВ Фірма «Техноком») на підставі Акту приймання передачі майна до статутного капіталу укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком», ОСОБА_3 , від 19.12.2013, Протоколу загальних зборів учасників №16/05 від 19.12.2013.

Державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.09.2018. (т.1 а.с.14-17, 20-21), а також вбачається з Інформації про зміни права власності від 19.06.2018. (т.1 а.с.22-23)

Копія акту приймання передачі майна до статутного капіталу укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_3 , від 19.12.2013, а також Протокол загальних зборів учасників №16/05 від 19.12.2013 міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.46-47, 48)

ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно неї злочину. За фактом звернення ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження №12018140080002360, за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.08.2018 року. (т. 1 а.с.97-98)

На ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.02.2019 державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області повідомлено, що в справах приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої Л.І., архів якої знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Дніпропетровській області, за 19 грудня 2013 року жодних правочинів посвідчених приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І., де сторонами виступали ТзОВ Фірма «Техноком» та фізичні особи ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , не вчинялось.

Справжність підписів у документах або посвідчення відчуження відносно нерухомого майна розташованих у АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_6 , та по АДРЕСА_7 , між вказаними особами не вчинялись.

Згідно відомостей реєстру про вчинення нотаріальних дій приватного нотаріуса ДМНО Румянцевої Л.І. 19.12.2013 року були вчинені інші нотаріальні дії від інших осіб. (т.1 а.с.104)

Також з копії реєстру про вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І. вбачається, що за 19.12.2013 року правочинів посвідчених приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І., де сторонами є ТзОВ Фірма «Техноком» та фізичні особи ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , не вчинялось. (т.1 а.с.105-106)

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником юридичної особи ТзОВ Фірма «Техноком» є ОСОБА_16 (т.1 а.с.107-109)

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12016140270000436, дата реєстрації провадження 12.03.2016, вбачається, що 12.03.2016 року заявником ОСОБА_16 повідомлено, що 11.03.2016 року, невідома особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_8 , шляхом віджиму метало пластикового вікна першого поверху у житловій квартирі ОСОБА_16 , проникла в його середину, звідки таємно викрала гроші в сумі 1000 Євро, техніку та сумку із паспортом громадянина України на ім`я заявника, спричинивши йому матеріальну шкоду. Сума збитків встановлюється. (т.1 а.с182)

27.08.2019 року старшим слідчим слідчого управління ГУНП у Львівській області майором поліції Алембець В.М. в рамках кримінального провадження №12018140080002360 складено протокол тимчасового доступу до речей і документів, а також додаток до нього в якому міститься опис документів вилучених у ОСОБА_15 , серед яких акт приймання-передачі основних засобів від 2011 р. укладений між директором ОСОБА_15 та директором ОСОБА_13 ; акт приймання-передачі первинної документації від 2011 р. укладеного між директором ОСОБА_15 та директором ОСОБА_13 ; акт приймання-передачі установчих документів від 2011р. укладений між директором ОСОБА_15 та директором ОСОБА_13 ; заява ОСОБА_19 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; заява ОСОБА_20 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; заява ОСОБА_15 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; протокол №16/15 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, відповідно до якого головою зборів вказана ОСОБА_3 , та секретарем зборів ОСОБА_13 ; акт-приймання передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТзОВ Фірма «Техноком»; Балансова довідка від 22.06.2018 року щодо вартості квартир; Технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_2 виготовлений 23.11.2017; Технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_2 а виготовлений 23.11.2017; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 22.06.2018 укладений між ТзОВ Фірма «Техноком» в особі директора ОСОБА_16 та ОСОБА_5 щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 ; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 22.06.2018 укладений між ТзОВ Фірма «Техноком» в особі директора ОСОБА_16 та ОСОБА_5 щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.182-202)

Відповідно до висновку експерта №10/7/15 від 17.01.2020 року, два досліджуваних підписи від імені ОСОБА_3 , які наявні в акті приймання-передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТзОВ Фірма «Техноком» (Протокол №16/05 Загальних зборів учасників ТОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №978 від 19.12.2013 та графі «Голова зборів:» протоколу №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №979 від 19.12.2013 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою. (т. 1. а.с. 252-256)

Вищевказаний висновок було проведено в рамках кримінального провадження №12018140080002360, яке було порушене за зверненням ОСОБА_3 .

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду 05 лютого 2020 року по справі №461/3675/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року по справі №477/2330/18.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути є допустимим доказом. Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням ст.102 ЦПК України.

Наведений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі №308/10606/17, від 10 травня 2023 року по справі №522/24078/14-ц.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2023 року по справі №191/2789/20)

02.10.2020 позивач ОСОБА_3 померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.10.2020 року, та довідкою про причину смерті від 02.10.2020 року. (т.2 а.с. 53)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року заяву задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові та проживала за адресою: АДРЕСА_9 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с. 60-63)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.02.2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_4 , інтереси якої представляє адвокат Ситник Сергій Олександрович, заінтересовані особи ОСОБА_21 , Державний нотаріус Франківського району Бобеляк Тетяна Володимирівна про встановлення факту родинних відносин - закрито. (т.2 а.с. 112-117)

З ЄДРСР вбачається, що Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.09.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 , подану представником - адвокатом Перуновим Віктором Володимировичем, залишено без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишено без змін.

З довідки державного нотаріуса П`ятої ЛДНК Т.В. Бобеляк вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №558/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 18 серпня 2021 року спадкоємцем згідно закону є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.2 а.с.66)

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам відповідно до статті 215ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно достатті 1212ЦК УкраїниОсоба,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала. Положенняцієї главизастосовуються незалежновід того,чи безпідставненабуття абозбереження майнабуло результатомповедінки набувачамайна,потерпілого,інших осібчи наслідкомподії. Положенняцієї главизастосовуються такождо вимогпро: 1)повернення виконаногоза недійснимправочином; 2)витребування майнавласником ізчужого незаконноговолодіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ОСОБА_3 звернулася до суду в даній справі для відновлення свого права власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 . Із урахуванням зібраних у справі доказів, суд вважає, що спірні квартири вибули з власності ОСОБА_3 , за час її життя, як власника за відсутності її вільного волевиявлення, а затвердження протоколу №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, а також акту прийому-передачі не відповідало внутрішній волі позивача як суб`єкта правочину.

Окрім того, висновком експерта №10/7/15 від 17.01.2020 року встановлено, що два досліджуваних підписи від імені ОСОБА_3 , які наявні в акті приймання-передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТзОВ Фірма «Техноком» (Протокол №16/05 Загальних зборів учасників ТОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №978 від 19.12.2013 та графі «Голова зборів:» протоколу №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №979 від 19.12.2013 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Також, підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в протоколі №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, не засвідчувались приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. 19.12.2013 року, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 12.03.2019 року №193/01-21 та реєстром вчинення реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_22 за період з 06.01.2013 по 28.12.2013, в якому 19.12.2013 року приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. були вчинені інші дії від інших осіб.

Отже, спірне нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 вибули з володіння власника ОСОБА_3 поза її волею, адже вона не здійснювала волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно ТзОВ Фірма «Техноком», не була стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняла жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу розпорядження свого майна.

За змістом частини 1 статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до норм статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною 1 статті 317ЦКУкраїни власникові належать правоволодіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, частинами 1, 2 статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ці положення закону кореспондуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном.

Таким чином, саме власник наділений правом на відчуження та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст.182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державною фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 10зазначеного закону державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених праві поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідністьобов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Згідно з частиною 1 статті 27Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" (в ред. чинній на момент проведення реєстрації) 1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, суд установивши на підставі належних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 не здійснювала волевиявлення, та не підписувала Протокол №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, а також акт приймання-передачі від 19.12.2013 року, на підставі яких було прийнято рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. від 19.06.2018 року дійшов висновку про необхідність визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора з метою забезпечення ефективного способу захисту прав позивача, правонаступником якої є ОСОБА_4 . Отже, подальше розпорядження спірних квартир ТзОВ Фірма «Техноком» було всупереч нормам чинного законодавства.

У позовній заяві також ставиться віндикаційна вимога про витребування квартир з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та передачу їх позивачу, правонаступником якої є ОСОБА_4 .

Статтею 317ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Великої Палати ВС від 14.11.2018 р. по справі № 183/1617/16.

Відповідно до абз.2 п.25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", до вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Велика Палата ВС у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 зробила правовий висновок, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення особи (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

В матеріалах даної справи містяться численні докази, що на переконання суду, вказують на вибуття квартир з володіння позивача не з її волі.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони протирічать наявним в матеріалах справи доказам.

За змістом ст.388ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, при вирішенні віндикаційного позову встановлення судом обставини вибуття майна з володіння власника поза його волею є достатньою підставою для витребування такого майна від останнього набувача незалежно від його добросовісності при укладенні правочину. Вказана правова позиція є сталою, та викладена в постанові ВС України від 31 жовтня 2012 року у справі 6-53цс12, постанові ВС від 03 липня 2019 року у справі № 128/2526/16-ц.

Відсутність волі власника на відчуження (вибуття з його володіння) майна є підставою для задоволення позову про витребування такого майна в добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати. Такий правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати ВС від 21 листопада 2018 року по справі № 674/31/15-ц.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Зважаючи, що в рамках даної справи суд встановив обставину вибуття спірних квартир із володіння ОСОБА_3 не з її волі, то вона наділена правом витребувати квартиру у відповідача ОСОБА_5 незалежно від його добросовісності при укладенні з ТзОВ Фірма «Техноком» договору купівлі-продажу спірних квартир від 22.06.2018 року.

Оскільки під час розгляду справи ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 02.10.2020 року (т.2 а.с. 53), та відповідно до довідки державного нотаріуса П`ятої ЛДНК Т.В. Бобеляк спадкоємцем померлої згідно закону є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.2 а.с.66), яка фактично прийняла спадщину, а отже до неї перешли всі права та обов`язки спадкодавця.

Окрім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові та проживала за адресою: АДРЕСА_9 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дане рішення набрало законної сили 16.02.2023 року.

Таким чином, у суду не виникає сумнівів, що правонаступником позивача ОСОБА_3 є ОСОБА_4 .

Проте, заперечення представника відповідача ОСОБА_2 фактично зводяться до незгоди з рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/9062/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Належними доказами в розумінні ст.77ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини на які сторони посилаються на підставу своїх вимог і заперечень, підлягають доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_4 яка є правонаступником ОСОБА_3 до ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_5 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Що стосується державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, то він не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 липня 2023 року по справі № 910/15792/20.

У постанові зазначено, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

ВП ВС звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Також ВП ВС наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

05 липня 2023 р. Велика Палата Верховного Суду у справі№ 910/15792/20не відступила від попереднього правового висновку про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем.

Отже, суд вважає, що державний реєстратор Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., якого було залучено у якості відповідача ухвалою суд 21.02.2020 року за клопотанням представника позивача не є належним відповідачем у спірних правовідносинах та у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком» та Га ОСОБА_23 на користь позивача ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору з кожного окремо в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВ фірма «Техноком».

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВ фірма «Техноком».

Визнати недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною від 22.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №385.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , укладеним між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_5 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною від 22.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №388.

Витребувати у ОСОБА_5 майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та повернути його ОСОБА_4 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком», ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору по 1409,60 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності Фірма «Техноком», код ЄДРПОУ 23931132, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 18.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 .

Відповідач: Державний реєстратор виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяна Василівна, місцезнаходження за адресою: 53612, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Маломихайлівка, вул. Центральна, 30.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Людмила Іванівна, місцезнаходження: АДРЕСА_12 .

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Бородинська, б. 24, прим.3.

Повний текст рішення складено 01.07.2024 року.

Суддя Мартьянова С.М