Постанова

від 02.12.2024 по справі 465/6234/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/6234/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/2433/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника апелянта адвоката Калинича Я.А., представника позивача Ситника С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Калинич Ярослава Антоновича на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком», ОСОБА_1 , державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, з участю третіх сторін без самостійних вимог: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої Людмили Іванівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про скасування незаконного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що ОСОБА_2 на протязі тривалого часу мала у власності дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Починаючи з 2013 року позивач ОСОБА_2 самостійно користувалась спірними квартирами, самостійно сплачувала комунальні послуги.

В червні 2018 року прийшовши оплачувати комунальні послуги на вказані спірні квартири, ОСОБА_2 дізналась, що вказані квартири їй вже не належать, а належать відповідачу - ОСОБА_1 .

Так як ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій по відчуженню спірних квартир, не надавала будь-яких доручень іншим особам на право користування та розпорядження даними квартирами, має на руках оригінали документів, що засвідчують право власності на вказані квартири, вона звернулась із відповідною заявою в правоохоронні органи, про вчинення відносно неї злочину. За фактом звернення ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження №12018140080002360, за ч. 4 ст. 190 КК України, яке на даний час перебуває у провадженні слідчого СУ ГУ НП у Львівській області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 12.09.2018 згадані вище об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , перебувають у приватній власності ОСОБА_1

ОСОБА_2 , ніколи не писала жодних заяв та не підписувала будь-яких документів (актів прийому-передачі), щодо передачі вказаних квартир до статутного капіталу зазначеного товариства, їй не відоме ТзОВ «Фірма «Техноком», не відомо кому воно належить і де знаходиться. Всі документи на підставі яких її дві, зазначені вище, квартири були передані до статутного капіталу відповідача - ТзОВ «Фірма «Техноком» є підробленими.

Також позивач ОСОБА_2 не знайома, ніколи не зустрічалась та не мала будь-яких договірних зобов`язань із відповідачем - ОСОБА_1 , який на даний час являється власником спірних квартир.

На руках у ОСОБА_2 є всі оригінали документів, що засвідчують її право власності на вказані житлові квартири, а також законність набуття права власності.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТзОВ фірма «Техноком».

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТзОВ фірма «Техноком».

Визнано недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_1 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною від 22.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №385.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , укладеним між ТзОВ фірма «Техноком» та ОСОБА_1 , посвічений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною від 22.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №388.

Витребувано у ОСОБА_1 майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 та повернути його ОСОБА_3 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни.

Стягнуто в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком», ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору по 1409,60 грн з кожного.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Калинич Ярослав Антонович.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема покликається на те, що судом не доведено обставини про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, те що громадянка ОСОБА_3 дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків (правонаступником позивача), які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд ухвалив судове рішення.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Калинича Я.А. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування незаконного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не здійснювала волевиявлення, та не підписувала Протокол №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, а також акт приймання-передачі від 19.12.2013 року, на підставі яких було прийнято рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. від 19.06.2018 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 , право власності за якою було зареєстроване на 30.10.2013 року державним нотаріусом П`ятої Державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2013 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2005 року.

Також, на праві приватної власності ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 , право власності за якою було зареєстровано 06.02.2013 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі договору дарування від 06.02.2013 №3-230.

З моменту набуття права власності на спірні квартири ОСОБА_2 , а саме з 2013 року самостійно користувалась спірними квартири, утримувала та сплачувала комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг.

Під час оплати житлово-комунальних послуг у 2018 року ОСОБА_2 дізналась, що вона не є власницею спірних квартир.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2018 року укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 388 , новим власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_4 став ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2018 року укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 385 , новим власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_4 став ОСОБА_1 .

З вищевказаних договорів вбачається, що спірні квартир належать продавцю (ТзОВ Фірма «Техноком») на підставі Акту приймання передачі майна до статутного капіталу укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком», ОСОБА_2 , від 19.12.2013, Протоколу загальних зборів учасників №16/05 від 19.12.2013.

Державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.09.2018. (т.1 а.с.14-17, 20-21), а також вбачається з Інформації про зміни права власності від 19.06.2018. (т.1 а.с.22-23)

Копія акту приймання передачі майна до статутного капіталу укладеного між ТзОВ Фірма «Техноком» та ОСОБА_2 , від 19.12.2013, а також Протокол загальних зборів учасників №16/05 від 19.12.2013 міститься в матеріалах справи. (т.1 а.с.46-47, 48)

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ч.1ст. 628 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-5ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за нимне виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно зістаттею 657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до абзацу першогостатті 638 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тлумачення вищенаведених нормЦК Українисвідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку купівлі-продажу) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно неї злочину. За фактом звернення ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження №12018140080002360, за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.08.2018 року. (т. 1 а.с.97-98)

На ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.02.2019 року державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області повідомлено, що в справах приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої Л.І., архів якої знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Дніпропетровській області, за 19 грудня 2013 року жодних правочинів посвідчених приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І., де сторонами виступали ТзОВ Фірма «Техноком» та фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не вчинялось.

Справжність підписів у документах або посвідчення відчуження відносно нерухомого майна розташованих у АДРЕСА_4 та кв. АДРЕСА_5 , та по АДРЕСА_6 , між вказаними особами не вчинялись.

Згідно відомостей реєстру про вчинення нотаріальних дій приватного нотаріуса ДМНО Румянцевої Л.І. 19.12.2013 року були вчинені інші нотаріальні дії від інших осіб. (т.1 а.с.104)

Також з копії реєстру про вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І. вбачається, що за 19.12.2013 року правочинів посвідчених приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Л.І., де сторонами є ТзОВ Фірма «Техноком» та фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не вчинялось. (т.1 а.с.105-106)

Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником юридичної особи ТзОВ Фірма «Техноком» є ОСОБА_8 (т.1 а.с.107-109)

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12016140270000436, дата реєстрації провадження 12.03.2016, вбачається, що 12.03.2016 року заявником ОСОБА_8 повідомлено, що 11.03.2016 року, невідома особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 , шляхом віджиму метало пластикового вікна першого поверху у житловій квартирі ОСОБА_8 , проникла в його середину, звідки таємно викрала гроші в сумі 1000 Євро, техніку та сумку із паспортом громадянина України на ім`я заявника, спричинивши йому матеріальну шкоду. Сума збитків встановлюється. (т.1 а.с182)

27 серпня 2019 року старшим слідчим слідчого управління ГУНП у Львівській області майором поліції Алембець В.М. в рамках кримінального провадження №12018140080002360 складено протокол тимчасового доступу до речей і документів, а також додаток до нього в якому міститься опис документів вилучених у ОСОБА_7 , серед яких акт приймання-передачі основних засобів від 2011 р. укладений між директором ОСОБА_7 та директором ОСОБА_5 ; акт приймання-передачі первинної документації від 2011 р. укладеного між директором ОСОБА_7 та директором ОСОБА_5 ; акт приймання-передачі установчих документів від 2011р. укладений між директором ОСОБА_7 та директором ОСОБА_5 ; заява ОСОБА_11 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; заява ОСОБА_12 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; заява ОСОБА_7 про виведення його зі складу учасників ТзОВ Фірма «Техноком», претензій до ТзОВ Фірма «Техноком» не має та в подальшому мати не буде, яка посвідчена державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 07.06.2011 року; протокол №16/15 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» від 19.12.2013 року, відповідно до якого головою зборів вказана ОСОБА_2 , та секретарем зборів Воробйов А.Г.; акт-приймання передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТзОВ Фірма «Техноком»; Балансова довідка від 22.06.2018 року щодо вартості квартир; Технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_4 виготовлений 23.11.2017; Технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_4 виготовлений 23.11.2017; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 22.06.2018 укладений між ТзОВ Фірма «Техноком» в особі директора Кулія В.Р. та ОСОБА_1 щодо квартири за адресою АДРЕСА_4 ; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 22.06.2018 укладений між ТзОВ Фірма «Техноком» в особі директора Кулія В.Р. та ОСОБА_1 щодо квартири за адресою АДРЕСА_4 . (т.1 а.с.182-202)

Відповідно до висновку експерта №10/7/15 від 17.01.2020 року, два досліджуваних підписи від імені ОСОБА_2 , які наявні в акті приймання-передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТзОВ Фірма «Техноком» (Протокол №16/05 Загальних зборів учасників ТОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №978 від 19.12.2013 та графі «Голова зборів:» протоколу №16/05 Загальних зборів учасників ТзОВ Фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132), нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Румянцевою Л.І. та зареєстрованому в реєстрі за №979 від 19.12.2013 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. (т. 1. а.с. 252-256)

Вищевказаний висновок було проведено в рамках кримінального провадження №12018140080002360, яке було порушене за зверненням ОСОБА_2 .

При укладенні самого договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року як власник відчужуваного майна діяв не позивач, а ТзОВ Фірма «Техноком», які набули спірне майно на підставі акту прийому - передачі даного майна до статутного капіталу товариства, складеного від імені ОСОБА_2 , яка не підписувала такий акт, про що свідчить вищевказаний висновок експерта.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України(Постанова Верховного Суду України, 17.12.14 (провадження № 6-140цс14).

Частиною 1статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно з абзацом 2 ч. 3ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Визнання незаконним та скасовання рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТзОВ фірма «Техноком» та рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни від 19.06.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТзОВ фірма «Техноком» є наслідком визнання договорів купівлі-продажу вказаного майна недійсними. Реєстрація права власності є наслідком укладення договору та без наявності договору така реєстрація не може зберігати чинність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скасування вказаних вище записів про державну реєстрацію права власності на спірні квартири за ТзОВ фірма «Техноком». є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Також статями317,319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Незаконне позбавлення власника права володіння нерухомим майном передбачає наявність у такого власника права на захист порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Відповідно достатті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до визначеного встатті 387 ЦК Українизагального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За положеннями статей 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідно до роз`яснень, викладених пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першоїстатті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Отже однією з підстав витребування майна від добросовісного набувача є вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, саме вказану обставину мали довести відповідачі.

Судом першої інстанції проаналізовано вказані вище норми ЦК України та зроблено обґрунтований висновок про те, що випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею, що є доведеним та встановлено судом в межах розгляду даної цивільної справи.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №569/1221/16 та від 14.11.2018 по справі №183/1617/16.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що волевиявлення позивача, як законного власника, на відчуження спірних квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 не було. ТзОВ «Техноком» набуло право власності на спірні квартири незаконно та в подальшому відчужили її на користь ОСОБА_1 ..

Безпідставними є покликання апелянта на недоведеність обставин, того, що громадянка ОСОБА_3 дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків (правонаступником позивача), з приводу яких суд ухвалив судове рішення, враховуючи наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.10.2020 року, та довідкою про причину смерті від 02.10.2020 року. (т.2 а.с. 53)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові та проживала за адресою: АДРЕСА_8 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с. 60-63)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.02.2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Ситник Сергій Олександрович, заінтересовані особи ОСОБА_13 , Державний нотаріус Франківського району Бобеляк Тетяна Володимирівна про встановлення факту родинних відносин - закрито. (т.2 а.с. 112-117)

З ЄДРСР вбачається, що Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.09.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Перуновим Віктором Володимировичем, залишено без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишено без змін.

З довідки державного нотаріуса П`ятої ЛДНК Т.В. Бобеляк вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №558/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 18 серпня 2021 року спадкоємцем згідно закону є: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.2 а.с.66)

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність жодних сумнівів, що правонаступником позивача ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності фірми «Техноком», ОСОБА_1 , державного реєстратора виконкому Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, з участю третіх сторін без самостійних вимог: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої Людмили Іванівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про скасування незаконного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калинич Ярослава Антоновича - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.12.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.