Рішення

від 01.07.2024 по справі 908/1211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/83/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 Справа № 908/1211/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1211/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Максимус Констракшн (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70, ідентифікаційний код 31201909)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Запорізький електротехнічний завод (69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 160, ідентифікаційний код 43720117)

про стягнення 602222,81 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Максимус Констракшн з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Запорізький електротехнічний завод про стягнення 602222,81 грн., з яких 89280,00 грн. заборгованість за договором поставки №2 від 28.04.2021, 470495,60 грн. пеня, 42447,21 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку за договором поставки №2 від 28.04.2021 щодо поставки товару на суму 89280,00 грн. та повернення сплаченої позивачем передоплати в сумі 89280,00 грн. відповідно до вимоги позивача.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 527, 536, 549, 625 - 627 629, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1211/24, присвоєно справі номер провадження 33/83/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 29.05.2024.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 29.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачу копію ухвали доставлено до двох електронних скриньок відповідно 29.04.2024 та 20.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Крім того, копію ухвали було розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 20.05.2024.

Копія ухвали яка була надіслана відповідачу поштою на адресу місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 160), повернулася до суду без вручення з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Запорізький електротехнічний завод (постачальник, відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Максимус Констракшн (покупець, позивач) укладено договір поставки №2 (далі договір).

За умовами п. п. 1.1 - 1.3 договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору товар, згідно специфікації №1 до договору. Код товару згідно ДК 021:2015 44210000-5 «Конструкції та їх частини».

Характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється за даним договором, зазначаються сторонами в специфікації до договору, що є невід`ємною його частиною.

Товар поставляється постачальником покупцеві партіями, на кожну партію товару покупець виписує товарну накладну.

Згідно з п. п. 2.2 2.4 договору доставка товару від постачальника здійснюється до складу покупця згідно специфікації №1 до договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві або уповноваженій ним особі та оформлення (підписання) сторонами товарно-транспортних документів.

Порядок і строки поставки узгоджуються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору умови оплати та поставки товару узгоджуються сторонами в специфікації №1 до договору.

Згідно з п. 9.4 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2022, але в кожному разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

28.04.2021 сторони підписали специфікацію №1 до договору, якою погодили поставку побутівки будівельної (6*2,4*2,4) в кількості 3 штуки за ціною 37299,00 грн. без ПДВ за штуку, загальною вартістю 133920,00 грн. з ПДВ.

За умовами цієї специфікації покупець оплачує товар у наступному порядку: 100% передоплата.

Строк поставки товару: поетапно протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами цієї специфікації.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP правил Інкотермс-2010 на склад покупця.

Платіжним дорученням №4194 від 05.05.2021 позивач оплатив на рахунок відповідача суму 133920,00 грн. в якості оплати за будівельну побутівку.

16.06.2021 відповідач поставив позивачу одну будівельну побутівку вартістю 44640,00 грн., що посвідчено актом приймання-передачі від 16.06.2021 та видатковою накладною №11 від 16.06.2021.

Листом вих. № від 08.07.2021 відповідач повідомив позивача, що за договором поставки була здійснена поставка однієї одиниці будівельної побутівки. Під час поставки відповідач не отримав від позивача належним чином оформлених документів: акту приймання-передачі, розрахункову податкову. Відповідач гарантував повернення грошових котів за непоставлений товар у кількості двох одиниць у загальній сумі 89280,00 грн. тільки після отримання належно оформленого пакету документів щодо здійсненої поставки товару.

Оскільки товар на суму 89280,00 грн. відповідач не поставив та не повернув кошти передоплати, позивач надіслав відповідачу 09.02.2024 претензію №1 про повернення передоплати в сумі 89280,00 грн.

Претензію вручено відповідачу 05.03.2024.

Відповідач не задовольнив вимоги позивача, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 602222,81 грн., з яких 89280,00 грн. заборгованість за договором поставки №2 від 28.04.2021, 470495,60 грн. пеня, 42447,21 грн. 3% річних.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором поставки №2 від 28.04.2021.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами специфікації №1 від 28.04.2021 до договору відповідач мав поставити товар в кількості трьох одиниць на загальну суму 133920,00 грн. з ПДВ протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами цієї специфікації, тобто до 28.05.2021 (включно).

Відповідач поставив 16.06.2021 тільки одну одиницю товару на суму 44640,00 грн.

Отже, відповідач поставив тільки частину та з простроченням.

Доказів поставки решти оплаченого товару на суму 89280,00 грн. відповідач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав суду доказів поставки товару або повернення суми передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.

Щодо правової природи стягуваної суми суд зауважує, що дана сума не є заборгованістю за договором, оскільки за договором у відповідача відсутні грошові зобов`язання перед позивачем, а наявний тільки обов`язок поставити товар. Стягувана сума є сумою передоплати, яку позивач має право вимагати на підставі норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Вимогу позивача щодо повернення суми попередньої оплати (претензію), яка була отримана відповідачем 05.03.2024, відповідач не виконав.

Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 89280,00 грн.

За прострочення повернення передоплати позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних від суми боргу 133920,0 грн. за період з 28.05.2021 по 16.06.2021 (20 днів), що склало 487,98 грн., та від суми 89280,00 грн. за період з 16.06.2021 по 04.04.2024 (1024 дні), що склало 41959,23 грн., разом 42447,21 грн.

При цьому суд зауважує, що в прохальній частині позову позивач просить стягнути суму 42227,67 грн. як 3% річних та інфляційних втрат, однак фактично інфляційні втрати за змістом позовної заяви не нараховувались та не пред`являлись до стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування коштами передоплати договором між сторонами не встановлено.

Норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивач нарахував проценти, передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань та встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановив суд, за договором у відповідача відсутні грошові зобов`язання перед позивачем, а наявний тільки обов`язок поставити товар. Стягувана сума є сумою передоплати, яку позивач має право вимагати на підставі норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Вимогу позивача щодо повернення суми попередньої оплати (претензію), яка була отримана відповідачем 05.03.2024, відповідач не виконав. Отже, з 06.03.2024 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення передоплати в сумі 89280,00 грн. відповідно до вимоги позивача.

До моменту виставлення позивачем вимоги з повернення коштів у відповідача були відсутні грошові зобов`язання перед позивачем.

За таких обставин суд визнав правомірним нарахування 3% річних на суму 89280,00 грн. за період з 06.03.2024 по 04.04.2024 (в межах заявленого періоду), тобто за 30 днів прострочення, що склало 219,54 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 3% річних у сумі 42227,67 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані безпідставно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого вчасно товару за кожний день прострочення.

На підставі п. 7.2 договору позивач нарахував пеню за період з 28.05.2021 по 16.06.2021 (20 днів) за ставкою 0,5% від суми вартості непоставленого товару 133920,00 грн., що склало 13382,00 грн., та за період з 16.06.2021 по 04.04.2024 (1024 дні) від суми вартості непоставленого товару 89280,00 грн., що склало 457113,60 грн., загалом 470495,60 грн.

Суд зауважує, що за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Іншого періоду (проміжку часу) нарахування пені в договорі не встановлено.

Вказівка в п. 7.2 договору на те, що пеня нараховується за кожен день, характеризує тільки правову природу пені як неустойки, яка розраховується щоденно, а не вказує на період (проміжок часу), протягом якого можливо нараховувати пеню.

Отже, підлягає застосуванню норма ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зобов`язання з поставки товару мало бути виконано до 28.05.2021 (включно), а прострочення виконання цього зобов`язання виникло з 29.05.2021.

Разом із цим, суд враховує, що відповідно до п. 7 розділу ІХ Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено з 12.03.2020 карантин строком до 03.04.2020, який в подальшому продовжувався та був скасований постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24.00 год. 30.06.2023.

Отже, на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару діяв карантин, який був припинений тільки 30.06.2023.

Враховуючи викладене, позивач вправі нараховувати пеню в період карантину з 29.05.2021 по 30.06.2023 та протягом шести місяців після цього (оскільки весь строк нарахування пені припав на період карантину, тому цей строк продовжено на період карантину), тобто до 30.12.2023.

З урахуванням часткової поставки товару 16.06.2021 на суму 44640,00 грн., періоди прострочення поставки є такими:

з 29.05.2021 по 15.06.2021 на суму 133920,00 грн.,

з 16.06.2021 по 30.12.2023 на суму 89280,00 грн.

Таким чином, за розрахунком суду пеня становить:

0,5% від суми 133920,00 грн. за період з 29.05.2021 по 15.06.2021 (18 днів) 12052,80 грн.,

0,5% від суми 89280,00 грн. за період з 16.06.2021 по 30.12.2023 (928 днів) 414259,20 грн., разом 426312,00 грн. У цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

У стягненні пені в сумі 44183,60 грн. суд відмовляє, оскільки вона нарахована безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, за розгляд позовної заяви про стягнення 602222,81 належить до сплати судовий збір у розмірі: 602222,81 грн. (сума заявлених вимог) х 1,5% ціни позову = 9033,34 грн.

За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 9033,34 грн. платіжною інструкцією №5880 від 08.04.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 9033,34 грн. покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог: на відповідача в сумі 7737,17 грн., на позивача в сумі 1296,17 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн. заявлені в позовній заяві як орієнтовні, тому суд не здійснює їх розподіл у даному рішенні.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Запорізький електротехнічний завод (69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 160, ідентифікаційний код 43720117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Максимус Констракшн (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул.Храпачанська, буд. 70, ідентифікаційний код 31201909) передоплату в сумі 89280,00 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.), 3% річних у сумі 219,54 грн. (двісті дев`ятнадцять грн. 54 коп.), пеню в сумі 426312,00 грн. (чотириста двадцять шість тисяч триста дванадцять грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 7737,17 грн. (сім тисяч сімсот тридцять сім грн. 17 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 01.07.2024.

Суддя М.В. Мірошниченко