Рішення

від 20.06.2024 по справі 541/1373/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1373/24

Номер провадження 2/541/626/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, треті особи - Центр соціально-психологічної реабілітації Виконавчого органу Київської міської ради, відділ "Служба у справах дітей" Миргородської міської ради Полтавської області,-

встановив :

16 квітня 2024 року представник Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до суду з вищезазначеним позовом. На підтвердження позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дітей внесені до актового запису про народження дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_1 участі у вихованні дітей не приймає, не піклується про них, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, проявляє повну байдужість, повністю нехтуючи батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим представник Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати малолітніх дітей, для вирішення питання щодо їх влаштування органу опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, за місцем їх походження, та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на їх утримання.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 18 квітня 2024 року відкрито загальне провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.48).

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації не з`явився, направив на адресу суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги задовольнити, заперечень проти заочного розгляду справи не надав (а.с.64).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду (а.с. 63,46,47,54-56).

Представник третьої особи - Центру соціально-психологічної реабілітації Виконавчого органу Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 60).

Представник третьої особи відділу "Служба у справах дітей" Миргородської міської ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність. В раніше поданій заяві вказував, що згідно п. 13 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживали дитина до настання обставин , за яких вона залишилася без піклування батьків (а.с.55,68).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 20.06.2024 про проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідно свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 12.02.2014 та серії НОМЕР_2 від 03.08.2017, а також витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Відомості про батька дітей внесені до актового запису про народження дітей відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (7-8, 10-13).

Згідно акту обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що діти сплять на брудній постільній білизні, дитячий одяг в мінімальній кількості, для якого відсутня шафа для зберігання, зовнішній вигляд дітей неохайний, речі потребують прання, продукти харчування в мінімальній кількості. У квартирі перебували сторонні люди з ознаками споживання алкогольних напоїв. Зі слів власника квартири ОСОБА_1 часто перебуває у неадекватному стані (можливе вживання наркотичних засобів), вчинила спробу самогубства на очах у дітей. У квартирі порушені санітарно-гігієнічні норми, у дітей обмаль продуктів харчування. Фінансово родина перебуває в скрутному становищі, матір не виявляє зацікавленості у працевлаштуванні, не отримує соціальні виплати на дітей. ОСОБА_1 надано рекомендації та термін (протягом місяця) для усунення складних життєвих обставин (а.с.39-44).

Відповідно до листа середньої загальноосвітньої школи № 222 Святошинського району міста Києва малолітній ОСОБА_4 , учень 3-Б класу, з 01 вересня 2024 року не відвідує школу. Класний керівник неодноразово розмовляла з матір`ю у телефонному режимі та вела переписку у застосунку «Viber» щодо залучення дитини до навчання, але мати повідомляла кожного разу різні причини відсутності дитини в школі (а.с. 26).

29 січня 2024 року дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переведено до Центру соціально психологічної реабілітації дітей № 1 м. Києва. Відповідно до психологічної характеристики Центру процес адаптації у дітей повільний, діти мають високій рівень тривожності та напруженості. Хлопці емоційно прив`язані один до одного та матері. ОСОБА_5 потребує підтримки з боку дорослих, розумовий розвиток відповідає віку, а пізнавальні процесі розвинені на середньому рівні. У ОСОБА_2 пізнавальна сфера розвинена на низькому рівні, пам`ять розвинена на середньому рівні, але процеси запам`ятовування знижені за рахунок високого рівня стресу, відмічається соціальна занедбаність. У хлопців емоційний стан нестабільний, бувають перепади настрою. Дрібна моторика у дітей на стадії розвитку, навичками самообслуговування та гігієни володіють у повному обсязі. Все це може свідчити про те, що дітям в родині не приділяли достатньої уваги (а.с. 28,29).

За інформацією відділу «Служби у справах дітей» Миргородської сільської ради Полтавської області, ОСОБА_1 за місцем реєстрації не з`являлась останні 4 роки. Згідно з інформацією управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні та жодних соціальних допомог не отримує. Відділ реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області повідомив, що інформація щодо реєстрації/зняття з місця реєстрації в Реєстрі Миргородської територіальної громади на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня (а.с. 31-35).

З 2023 до 2024 року згідно з інформацією Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_1 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 182, частини 1 статті 178, статті 173 КУпАП, а також частини 1 статті 184 та частини 2 статті 184 КУпАП (а.с. 23).

У висновку органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав від 26 березня 2024 року зазначено, що Святошинською районною в місті Києві державної адміністрації прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36-38).

За змістом ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

У відповідності зі ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати , батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між особою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той, із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року).

У відповідності з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Участі у вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанні, підготовку до самостійного життя, не турбується про здоров`я дітей, не виявляє у відношенні до них материнської турботи, що дійсно вказує на неналежне виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування батьківськими обов`язками в розумінні законодавчих положень. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованим і таким, що відповідає інтересам дитини та підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним та достатнім, для забезпечення гармонійного розвитку дітей, розмір аліментів, який відповідатиме їхнім інтересам, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо передання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування, суд виходить з наступного.

Згідно п. 13 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» місце походження дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, - місце проживання або перебування її біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування. У разі, якщо батьки та їх місце проживання чи перебування невідомі, місцем походження дитини визначається місце, де дитину знайшли, або місце розташування медичного закладу, де дитину залишили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за місцем проживання матері ( АДРЕСА_1 ), органу опіки та піклування Святощшинської районної в місті Києві державної адміністрації, для вирішення питання щодо їх влаштування.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог - що зумовлює стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави 2422 гривні 40 копійок судового збору.

Керуючись ст. ст. 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 180-182 СК України суд,

ухвалив :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Святощшинської районної в місті Києві державної адміністрації, для вирішення питання щодо їх влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь дитячого закладу, куди будуть передані діти, або особи, якій діти будуть передані на виховання, аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (одна третя) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28 червня 2024 року.

Суддя О. А. Городівський