Рішення

від 16.05.2024 по справі 911/505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/505/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право»

до Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області

прo стягнення 38 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Куровський В.В.

відповідача: Леляк Я.О.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (надалі позивач) до Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області (надалі відповідач) прo стягнення 38 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі № 911/505/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.03.2024 року від відповідача надійшла заява № 74 від 27.03.2024 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2024 року розгляд справи відкладено на 11.04.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.04.2024 року та клопотання б/н від 10.04.2024 року про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.04.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 11.04.2024 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 25.04.2024 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 16.04.2024 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 02.05.2024 року.

В судовому засіданні 02.05.2024 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 16.05.2024 року.

В судовому засіданні 16.05.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, просив зменшити штрафні санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 16.05.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (позивач, Виконавець) та Комунальним підприємством «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (відповідач, Клієнт) був укладений Договір №014/2021 на надання абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг від 15.04.2021 року (далі - Договір).

Предметом Договору сторони визначили абонентське обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Право» відповідача - КП «Хотів», відповідно до якого відповідач, діючи як Клієнт, отримав право на доступ до користування юридичними та консультаційно інформаційними послугами позивача в обумовленому Договором обсязі та зобов`язався оплачувати абонентське обслуговування в погоджених Договором розмірах та строки (п.1.1 Договору).

Умовами Договору передбачено обов`язок проведення відповідачем на користь позивача щомісячних платежів у зафіксованих Договором розмірах та у встановлені у Договорі строки визначено таким, виконання якого в жодному разі не залежить від того, у якій мірі відповідач скористався своєю можливістю на отримання послуг, та від того обсягу послуг, які були ним фактично отримані у тому чи іншому місяці.

Укладений між Сторонами Договір по своїй правовій природі є абонентським, і визначений у ньому порядок проведення оплати не пов`язується та не передбачає попереднього встановлення клієнтом виконавцю конкретного обсягу послуг на кожен місяць та отримання від нього певних результатів, які повинні в кінці місяця передаватись йому за актом.

Відповідно до вимог п. 4.2 Договору сторони узгодили, що вартість щомісячних послуг встановлюється у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, встановлених на підставі відповідних нормативно-правових актів у відповідному місяці, що відповідає 12 000,0 грн./місяць (п.4.2 Договору).

Враховуючи, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної зарплати, починаючи з січня 2021 року складає 6 000,00 грн. на місяць, вартість щомісячних абонентських послуг за Договором, починаючи з квітня 2021 року і закінчуючи червнем 2021 року включно, складає 12 000,00 грн./місяць.

Також, Сторонами в Договорі було встановлено, що строком оплати послуг є період з 01 по 10 число, наступного за тим, в якому надавались послуги, місяця. При цьому визначено, що підставою для перерахування оплати помісячних абонентських юридичних та консалтингових послуг є Договір, як документ первинної звітності (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору визначено, що Виконавець не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавались послуги, має право подати Клієнту акт прийому-передачі послуг та в разі необхідності виставляє рахунок за послуги згідно умов Договору. Відсутність чи непідписання Клієнтом акту приймання-передачі послуг не звільняє останнього від обов`язку негайно прийняти та оплатити Виконавць обумовлену Договором вартість помісячних послуг.

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов Договору допускались порушення зі здійснення платежів за абонентське обслуговування, відповідачем протягом квітня - червня 2021 року обумовлені Договором платежі своєчасно та в повному обсязі не вносились.

Згідно платіжного доручення №2048 від 27.01.2022 року КП «Хотів» було сплачено за абонентські юридичні послуги надані в квітні 2021 року - часткова оплата 8000,0 грн.

Згідно платіжного доручення №2177 від 31.08.2022 року КП «Хотів» було сплачено за абонентські юридичні послуги надані в квітні - травні 2021 року - часткова оплата 8000,00 грн.

Таким чином, відповідач неодноразово ухилявся від оплати наданих абонентських послуг, на момент звернення до суду відповідачем допущено прострочену заборгованість по оплаті за надані послуги:за травень 2021 року - у сумі 8 000,00 грн. (залишок з урахуванням часткової оплати від 31.08.2022 року); за червень 2021 року - у сумі 12 000,00 грн.

У зв`язку з чим, за КП «Хотів» рахується прострочена заборгованість по оплаті за надані абонентські послуги перед ТОВ «ПП Право» за Договором №014/2021 від 15.04.2021 року за період з квітня 2021 року - по червень 2021 року включно в розмірі 20 000,00 грн.

Згідно умов Договору Сторони також досягли згоди, що у разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором строком, більш ніж на два місяці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу за кожен місяць (п.5.2 Договору).

У відповідності до п.5.2 Договору, враховуючи що відповідач не здійснював у встановлені відповідно з п.4.3Договору строки щомісячну оплату за послуги протягом трьох місяців, починаючи з квітня 2021 року по червень 2021 року включно, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 50% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен місяць, а саме:

- за квітень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

- за травень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

- за червень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

Також позивач у позові в обгрунтування дотримання строків позовної давності (ст.258 ЦК України) для стягнення неустойки зауважив на продовженні відповідних строків згідно з п.12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору ним 12.12.2023 року було надіслано Претензію вих. №104/23 від 11.12.2023 року на адресу КП «Хотів», яка залишена без відповіді та задоволення.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що нм у відповідь на претензію позивача було направлено 18.01.2024 року листа за №11 із додатковою угодою від 17.01.2024 №10 про розірвання Договору на надання абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг №014/2021 від 15.04.2021 року, які отримані позивачем 26.01.2024 року.

Також відповідач посилається на недоведеність позивачем надання послуг відповідачу. Відповідач зазначає, що не замовляв послуг та не мав потреб у наданні абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг позивача, а відповідно, обсяг робіт та доручень на виконання завдань не надавались до виконання.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що аргументи проти позову суперечать погодженим Договором абонентського обслуговування №014/2021 умовам, зокрема, п.п. 4.3, 4.4 Договору досягнуто домовленості, що виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті щомісячних абонентських платежів за Договором абонентського обслуговування, визначено у фіксованому розмірі і має проводитись у період з 01 по 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надавались послуги, і виконання цього обов`язку не залежить та не пов`язується з фактом відсутності чи не підписання ним актів прийому-передачі послуг.

Також позивач наголосив, що умовою п.4.4 Договору абонентського обслуговування було встановлено, що надання актів прийому-передачі щомісячних послуг за договором абонентського обслуговування з їх переліком та виставляння рахунків визначено лише як право позивача, тобто може здійснюватись виключно за його власним бажанням (волевиявленням), і у жодному разі не є обов`язковою умовою для виконання відповідачем взятого на себе за договором грошового зобов`язання.

Оскільки укладений між сторонами Договір по своїй правовій природі є абонентським, і визначений у ньому порядок проведення оплати не пов`язується та не передбачає попереднього встановлення клієнтом виконавцю конкретного обсягу послуг на кожен місяць та отримання від нього певних результатів, які повинні в кінці місяця передаватись йому за актом, то обов`язок своєчасного та повного виконання взятих на себе за умовами цього абонентського договору грошових зобов`язань не ставиться у залежність від підписання чи непідписання таких актів, що і відображено в умовах п.4.4 цього Договору.

Позивач також зауважив, що специфіка абонентського договору має як свої плюси, так і певні мінуси для обох сторін. Так, перевагою такого договору для Клієнта є те, що він в будь-який час за необхідності може звернутися до виконавця і отримати незалежно від об`єму необхідні йому послуги, обумовлені Договором. Мінус для замовника полягає в тому, що якщо він не звертався за наданням послуг до виконавця, то все одно повинен оплатити вартість помісячної послуги. У свою чергу, плюсом такої форми договору для виконавця є те, що він стабільно отримує грошові кошти, навіть без надання фактичних послуг, однак мінус для виконавця виявляється в тому, що при зверненні до нього замовника повинен надати ту кількість послуг, яка необхідна замовнику незалежно від їх об`єму (одну консультацію, десять, двадцять тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в заявлений у позові період дія абонентського Договору не зупинялась, і згідно з його умовами відповідач мав гарантований доступ до всіх вказаних у ньому послуг за узгодженою сторонами фіксованою ціною незалежно від об`єму її запитування, а також незалежно від реальних витрат, пов`язаних з їх наданням.

Щодо висловленої відповідачем пропозиції розірвати Договір, це малдо місце після 17.01.2024 року, тому жодним чином не впливає на заявлений у позові період виникнення заборгованості.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 20 000,00 грн. за Договором №014/2021 від 15.04.2021 року за період з квітня 2021 року - по червень 2021 року включно, що відповідачем не спростовано.

Крім того, про усвідомлення відповідачем необхідності здійснення платежів у наведений у позові період, свідчать часткові проплати відповідача.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо заявлених позивачем штрафних санкцій, судом досліджено та встановлено, що за умовами п.5.2 Договору разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором строком, більш ніж на два місяці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу за кожен місяць.

На підставі п.5.2 Договору, враховуючи що відповідач не здійснював у встановлені відповідно з п.4.3Договору строки щомісячну оплату за послуги протягом трьох місяців, починаючи з квітня 2021 року по червень 2021 року включно, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 50% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен місяць, а саме: за квітень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн.; за травень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн.; за червень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн., що всього складає 18 000 грн., які заявлені у позові.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустоки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

В той же час, умови Договору мають відображати дійсну правову природу відповідальності, забезпечуючи реальне виконання зобов`язань без покладення на сторону непомірного фінансового тягара, який не відповідає ні ступеню порушення, ні співмірності завданим збиткам.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності сторін, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, суд вважає наведений у позові штраф в розмірі 50% за кожне прострочення, що в сумі склало 18 000,00 грн., при тому, що борг станосить 20 000,00 грн., є неспівмірно завищеним і спотворює дійсну природу неустойки. За наведених обставин, суд вважає за необхідне, з метою відновлення балансу інтересів сторі, зменшити заявлений у позові штраф до 1800 грн. (на 90%), відповідно задоволенню підлягає штраф за розрахунком суду в сумі 1800 грн. (в розмірі 10% від заявленого), в решті вимоги про стягнення штрафу в розмірі 90% в сумі 16 200,00 грн. суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням неустойки.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 20 000,00 грн. основного боргу та 1 800,00 грн. штрафу, в решті позов задоволенню не підлягає у зв`язку зі зменшенням судом неустойки.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі без врахування суми зменшення неустойки судом, оскільки спір у відповідній частині виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленій у попередньому розрахунку сумі, відповідне питання залишено судом без розгляду.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» до Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області прo стягнення 38 000,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Хотів, площа Паширова, буд. 1 ЄДРПОУ 25297366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (04085, м.Київ, вул.Лук`янівська, 21, оф.93 ЄДРПОУ 43435662) 20 000,00 грн. заборгованості, 1 800 грн. штрафу, 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення 16 200,00 грн. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 28.06.2024 року