Постанова

від 08.10.2024 по справі 911/505/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 911/505/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційні скарги Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 (повний текст рішення складено 28.06.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 (повний текст додаткового рішення складено 28.06.2024)

у справі № 911/505/24 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право»

до Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області

про стягнення 38 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області (надалі відповідач) прo стягнення 38 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №014/2021 від 15.04.2021 на надання абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» 20 000,00 грн. заборгованості, 1 800,00 грн. штрафу, 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення 16 200,00 грн. штрафу відмовлено.

20.05.2024 до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/505/24, у якій заявник просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» б/н від 19.05.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/505/24 задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» 4 876,45 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» щодо стягнення з Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області 6 223,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області 22.07.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 22.07.2024, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/505/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Просив поновити строк апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник стверджує, що не звертався до позивача щодо надання останнім консультаційно-інформаційних та юридичних послуг, крім того, позивач не надавав відповідачеві документи що підтверджують реальне надання послуг як то рахунки, акти тощо.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/505/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області 23.07.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 22.07.2024, у якій просив суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі № 911/505/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі. Просив поновити строк апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вказує, що надані позивачем документи разом з заявою про ухвалення додаткового рішення після винесення рішення у справі, надані позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу могли бути подані суду у визначений законом строк, а саме, до закінчення судових дебатів по справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні зазначеної заяви позивача.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.07.2024 апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/505/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/505/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/505/24.

07.08.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 поновлено Комунальному підприємству «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/505/24. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/505/24 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 поновлено Комунальному підприємству «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області пропущений строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі № 911/505/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі № 911/505/24. Об`єднано апеляційні скарги відповідача в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом з тим, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №911/505/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 прийнято справу №911/505/24 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024, до свого провадження визначеною колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №911/505/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (позивач, Виконавець) та Комунальним підприємством «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (відповідач, Клієнт) був укладений Договір №014/2021 на надання абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг від 15.04.2021 року (далі - Договір).

Предметом Договору сторони визначили абонентське обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Право» відповідача - КП «Хотів», відповідно до якого відповідач, діючи як Клієнт, отримав право на доступ до користування юридичними та консультаційно інформаційними послугами позивача в обумовленому Договором обсязі та зобов`язався оплачувати абонентське обслуговування в погоджених Договором розмірах та строки (п.1.1 Договору).

Умовами Договору передбачено обов`язок проведення відповідачем на користь позивача щомісячних платежів у зафіксованих Договором розмірах та у встановлені у Договорі строки визначено таким, виконання якого в жодному разі не залежить від того, у якій мірі відповідач скористався своєю можливістю на отримання послуг, та від того обсягу послуг, які були ним фактично отримані у тому чи іншому місяці.

Відповідно до вимог п. 4.2 Договору сторони узгодили, що вартість щомісячних послуг встановлюється у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, встановлених на підставі відповідних нормативно-правових актів у відповідному місяці, що відповідає 12 000,00 грн./місяць (п.4.2 Договору).

Строком оплати послуг є період з 01 по 10 число, наступного за тим, в якому надавались послуги, місяця. При цьому визначено, що підставою для перерахування оплати помісячних абонентських юридичних та консалтингових послуг є Договір, як документ первинної звітності (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору визначено, що Виконавець не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавались послуги, має право подати Клієнту акт прийому-передачі послуг та в разі необхідності виставляє рахунок за послуги згідно умов Договору. Відсутність чи непідписання Клієнтом акту приймання-передачі послуг не звільняє останнього від обов`язку негайно прийняти та оплатити Виконавець обумовлену Договором вартість помісячних послуг.

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов Договору допущено порушення зобов`язання зі здійснення платежів за абонентське обслуговування, відповідачем протягом квітня - червня 2021 року.

Так, відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 16 000,00 грн. за період квітень-червень 2021, що підтверджується платіжними дорученнями №2048 від 27.01.2022 року та №2177 від 31.08.2022 року. А тому, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 20 000,00 грн. (3 міс.*12 000,00 грн. - 16 000,00 грн. = 20 000,00 грн.).

Згідно умов Договору Сторони також досягли згоди, що у разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором строком, більш ніж на два місяці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу за кожен місяць (п.5.2 Договору).

У відповідності до п.5.2 Договору, враховуючи що відповідач не здійснював у встановлені відповідно з п.4.3Договору строки щомісячну оплату за послуги протягом трьох місяців, починаючи з квітня 2021 року по червень 2021 року включно, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 50% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен місяць, а саме:

- за квітень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

- за травень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

- за червень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн. (12000,00 грн. х 50%=6000,00 грн.);

З метою досудового врегулювання спору позивач 12.12.2023 року надіслав відповідачеві претензію вих. №104/23 від 11.12.2023 року.

Проте, відповідач заперечив проти доводів позивача, наведених у претензії та відмовив у її задоволенні, з підстав того, що відповідач не звертався до позивача про надання юридичних послуг.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 6 та 627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, між сторонами був укладений договір про надання послуг, предметом якого були консультаційно-інформаційні та юридичні послуги. При цьому, в п.2.1. договору сторони обумовили, які саме послуги виконавець має надавати кожного місяця, а відповідач мав здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача з 01 по 10 число місяця, наступного за звітним.

Аналіз змісту укладеного договору дає підстави для висновку, що у ньому встановлено фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу кожного місяця, також спірний договір не визначає порядок надання таких послуг, а саме надання послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату.

А тому колегія суддів звертає увагу скаржника, що протягом дії Договору тривають зобов`язання позивача щодо надання послуг в обсягах та за видами, в яких є потреба, і в разі неналежного виконання відповідач мав би про це заявити. В свою чергу, відповідач протягом спірного періоду мав сплачувати позивачу абонентську плату за надання консультаційно-інформаційних та юридичних послуг, в яких є потреба, не залежно від обсягу та видів наданих протягом місяця послуг.

Матеріали справи не містять доказів припинення, розірвання або визнання недійсним Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що він є обов`язковим до виконання його сторонами.

А тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, які не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. боргу за послуги за Договором №014/2021 від 15.04.2021 у квітні-червні 2021 року підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не виставлялися рахунки на оплату послуг, не направлялись акти виконаних робіт відхиляються судовою колегією, виходячи з наступного.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, містить умови щодо строку та порядку оплати, суми щомісячної плати, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов`язань відповідачем.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф в сумі 18 000,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу суд виходив за наступного.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо заявлених позивачем штрафних санкцій, судом досліджено та встановлено, що за умовами п.5.2 Договору разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором строком, більш ніж на два місяці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу за кожен місяць.

На підставі п.5.2 Договору, враховуючи що відповідач не здійснював у встановлені відповідно з п.4.3Договору строки щомісячну оплату за послуги протягом трьох місяців, починаючи з квітня 2021 року по червень 2021 року включно, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 50% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен місяць, а саме: за квітень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн.; за травень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн.; за червень 2021 року - штраф у сумі 6000,00 грн., що всього складає 18 000 грн., які заявлені у позові.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустоки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

В той же час, умови Договору мають відображати дійсну правову природу відповідальності, забезпечуючи реальне виконання зобов`язань без покладення на сторону непомірного фінансового тягара, який не відповідає ні ступеню порушення, ні співмірності завданим збиткам.

Колегією суддів при розгляді позовної вимоги про стягнення штрафу враховано норми п.12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності сторін, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, місцевий суд дійшов висновку, що наведений у позові штраф в розмірі 50% за кожне прострочення, що в сумі склало 18 000,00 грн., при тому, що борг становить 20 000,00 грн., є неспівмірно завищеним і спотворює дійсну природу неустойки. За наведених обставин, суд обґрунтовано зменшив заявлений у позові штраф до 1800,00 грн. (на 90%) з метою відновлення балансу інтересів сторін, а в решті позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 90% в сумі 16 200,00 грн відмовив.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/505/24 ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вже зазначалось вище Комунальне підприємство «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області також звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі № 911/505/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Скаржник вказує, що надані позивачем документи разом з заявою про ухвалення додаткового рішення після винесення рішення у справі, надані позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу могли бути подані суду у визначений законом строк, а саме, до закінчення судових дебатів по справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні зазначеної заяви позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовом до суду зазначив, що за попереднім орієнтовним розрахунком сума судових витрат становитиме 6000,00 грн.

Після ухвалення рішення суду у цій справі позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив про розподіл судових витрат, а саме, стягнути з відповідача на свою користь 11 100,00 грн. витрат на професійну правничу адвокатську допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи долучені: копія договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024, укладеного між адвокатом Куровським Володимиром Васильовичем та ТОВ «ПП ПРАВО»; копію акту прийому-передачі послуг за договором на надання професійної правничої допомоги у справі №911/505/24 від 16.05.2024; копія розрахунку вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі №911/505/24 від 16.05.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера №12 від 16.05.2024; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Куровського В.В. та ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1047624 від 26.02.2024.

Відповідач, в свою чергу, в своїй заяві, заперечуючи проти розподілу судових витрат просив відмовити позивачеві в задоволенні заяви, а також скористався своїм правом щодо подачі клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Право» та адвокатом Куровським В.В. укладено договір про надання правової допомоги б/н від 01.02.2024 року.

Згідно з положеннями розділу 1 вказаного договору клієнт доручає адвокату подати позовну заяву до боржника, КП «Хотів», про стягнення з нього заборгованості у зв`язку з простроченням ним грошового зобов`язання, визначеного умовами Договору № 014/2021 від 15.04.2021 року, та здійснювати процесуальне представництво та захист його інтересів у господарському суді Київської області, судах апеляційної та касаційної інстанції у межах цієї справи, для чого:

- клієнт доручає адвокату здійснити всі необхідні дії, пов`язані зі збором доказів, підготовкою документів та судовим захистом його інтересів в суді;

- адвокат представляє і захищає права та інтереси клієнта в усіх судових органах та на всіх стадіях судового розгляду справи, а також в органах державної влади та на підприємствах всіх форм власності, у відносинах з судовими експертами та фахівцями з відповідних проблемних питань.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним, розумно обґрунтованим за розміром визначеним сторонами - сторони не заперечують визначення вартості гонорару. Грошові кошти визначені сторонами передаються добровільно.

При визначенні обгрунтованого розміру гонорару враховуються:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення: ступінь складності та новизни правових питань, шо стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження в тому числі в судові засідання власним транспортом;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, професійні здібності адвоката.

Відповідно до п.4 договору вартість послуг (гонорар) адвоката визначається на підставі узгоджених актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п.5 договору оплата послуг адвоката здійснюється після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони погодили, що розмір вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі, складається з:

1) оплати адвокатських послуг, пов`язаних з витратами часу на їх надання (1 200,00 грн. за кожну повну та неповну годину часу, витрачену адвокатом на надання послуги);

2) оплати послуг, пов`язаних з прибуттям власним транспортом до суду у дні призначених судом засідань у справі та послуг, а також послуг, пов`язаних з участю адвоката у судових засіданнях: (1500,00 грн. за кожне прибуття власним транспортом до суду для участі у призначених судом засіданнях у справі та участь у призначених судом судових засіданнях у справі, незалежно від часу перебування у кожному засіданні та часу проведення кожного з судових засідань).

У п. 9 договору сторони досягли згоди, що з огляду на репутаційне значення справи для клієнта, а також приймаючи до уваги обставину, пов`язану з системним нехтуванням відповідачем своїми обов`язками, що створює тривалий негативний ефект майновим очікуванням клієнта у зв`язку з виконанням ним договірних відносин, орієнтовна попередня вартість адвокатських послуг за цим договором становить 10 000,00 грн. та може змінюватись у залежності від фактичного об`єму послуг на його підставі, які фіксуються сторонами у актах прийому-передачі послуг.

Згідно акту прийому-передачі послуг за договором на надання професійної правничої допомоги у справі № 911/505/24 від 16.05.2024 року клієнт прийняв в повному обсязі адвокатські послуги, надані адвокатом Куровським В.В., у судовій справі № 911/505/24 на умовах договору про надання правової допомоги на загальну суму 11 100,00 грн., перелік яких та вартість яких погоджені сторонами шляхом підписання розрахунку вартості послуг між сторонами.

Також адвокатом надано суду детальний розрахунок вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі № 911/505/24 від 16.05.2024 року, а саме:

- ознайомлення, вивчення, аналіз та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підготовки позову до суду, обґрунтування позиції у суді та представництва інтересів у суді, у тому числі включаючи вивчення відповідної судової практики з проведенням всіх попередніх обрахунків (2 год.) - 1 200 грн./год. х 2 год. = 2 400,00 грн.;

- систематизація доказів, складання позову та подача позову та доданих до нього доказів до суду та сторонам у справі (2 год.) - 1 200 грн./год. х 2 год. = 2 400,00 грн.;

- опрацювання відзиву відповідача з запереченнями на позовну заяву, підготовка матеріалів для спростування заперечень відповідача та подача до суду відповіді на відзив (1,5 год.) - 1 200 грн./год. х 1,5 год. = 1 800,00 грн.;

- прибуття адвоката до суду для участі у призначених судових засіданнях власним транспортом, очікування та участь у призначених судом судових засіданнях у справі протягом всього періоду провадження у справі (незалежно від часу перебування у кожному засіданні та часу проведення кожного з судових засідань (3 судових засідання) - 1 500,00 грн. / за прибуття в судове засідання (незалежно від часу перебування у засіданні ) х 3 засідань = 4 500,00 грн.

Разом 11 100,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на наведені в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (в даному випадку відповідача), відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач заявляв до стягнення в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 100,00 грн.

Так, колегія суддів приходить до висновку, що розмір судових витрат в сумі 11 100,00 грн. відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доведений та документально обґрунтований. Акт про надання правничої допомоги містить інформацію про види правової допомоги та фактично витрачений час. Обсяг робіт, які виконані задля представництва інтересів клієнта в суді, не суперечить договору.

При цьому, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що витрати на ознайомлення, вивчення, аналіз та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підготовки позову до суду, обґрунтування позиції у суді та представництва інтересів у суді, у тому числі включаючи вивчення відповідної судової практики з проведенням всіх попередніх обрахунків, систематизацію доказів, складання позову та подачу позову та доданих до нього доказів до суду та сторонам у справі, опрацювання відзиву відповідача з запереченнями на позовну заяву, підготовку матеріалів для спростування заперечень відповідача та подачу до суду відповіді на відзив є неспівмірними та такими, що не відповідають обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг з огляду на складність справи та обсяг правової допомоги, який дійсно був необхідним у даному спорі, оскільки таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Теж саме стосується і позиції суду першої інстанції, що за даними протоколів судових засідань, які проводились під час розгляду справи, тривалість судових засідань, в яких брав участь представник позивача не перевищує 10 хвилин, як наслідок суд вважав заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката за участь в судових засіданнях неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом надав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, в якому заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи їх неспівмірністю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування. Тобто, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства відповідно до статті 13 ГПК України, позивач не спростував доводів відповідача у справі наданням відповідних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.

За змістом ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, тобто підлягають покладенню на відповідача у сумі 6 368,07 грн. (що становить 57,37 % від суми судових витрат на правничу допомогу).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі постановлене з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає зміні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/505/24 покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/505/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/505/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/505/24 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.06.20243 у справі №911/505/24 змінити.

5. Викласти резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Київської області від 06.06.20243 у справі №911/505/24 в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» б/н від 19.05.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/505/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Хотів, площа Паширова, буд. 1, код ЄДРПОУ 25297366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (04085, м. Київ, вул. Лук`янівська, 21, оф. 93, код ЄДРПОУ 43435662) 6 368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ.

4. Відмовити в задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» щодо стягнення з Комунального підприємства «Хотів» Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області 4 731,93 грн. витрат на професійну правничу допомогу.».

6. Видачу наказу по справі №911/505/24 доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/505/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 22.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв