Рішення

від 21.06.2024 по справі 915/1718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року Справа № 915/1718/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД (код ЄДРПОУ 42859208, адреса: 21034, Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 29)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН (код ЄДРПОУ 39174459, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Гречишникова, буд. 6; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Східна, буд. 24)

про стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Покотило В.М.

від відповідача: Геранін О.М.

встановив:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН про стягнення заборгованості за договором №12.06/1 від 12.06.2020 виконання підрядних робіт, яка складається з: 7393115,70 грн основного боргу, інфляційного нарахування в розмірі 2188362,25 грн, 3% річних в розмірі 399835,90 грн, пені в розмірі 5540178,10 грн, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 232822,39 грн та 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати виконаних підрядних робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1718/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 13.11.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 13 грудня 2023 року о 11:00 год. Суд встановив сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

27.11.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд:

1) відмовити у стягненні заборгованості за договором №12.06/1 від 12.06.2020 виконання підрядних робіт, яка складається з: 7393115,70 грн основного боргу, інфляційного нарахування в розмірі 2188362,25 грн, 3% річних в розмірі 399835,90 грн, пені в розмірі 5540178,10 грн, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 232822,39 грн та 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі;

2) застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення 5540178,10 грн пені за період з 09.01.2022 по 17.10.2023;

3) у випадку прийняття рішення на користь позивача, застосувати принцип співмірності витрат фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на положення норм ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 626-629, 632, 638, 837, 844, 845, 857, 882 Цивільного кодексу України, ст. 187.1 Податкового кодексу України та мотивовано тим, що відповідач заперечує щодо нарахованих Позивачем будівельних робіт на загальну суму 21 373 115,70 грн. з ПДВ. Застосування позивачем п.4.3. Договору відповідач вважає необґрунтованим та безпідставним, а тому і відсутні підстави вважати роботи визначені в актах, наданих Позивачем прийнятими за мовчазною згодою. Договором передбачено перелік умов, за яким у Відповідача з`являються підстави для оплати виконаних Підрядником робіт, а саме: отримання Відповідачем рахунків; отримання Відповідачем Актів виконаних робіт або Актів приймання-передачі; підписання Позивачем та Відповідачем Актів виконаних робіт, згідно п.2 Специфікації №2 та Специфікації №3 від 12.06.2020; підписання Позивачем та Відповідачем Актів прийняття-передачі виконаних робіт, згідно пункту 2 Додаткової угоди №1 від 11.03.2021 року та Додаткової угоди №2 від 15.06.2021. На думку Відповідача, жодна з наведених вище подій не настала, оскільки Позивачем не було підготовлено та надано Відповідачу наведені вище документи. Доказів, які б підтверджували зворотне Позивачем суду не надано. Як наслідок, Відповідач вважає, у Відповідача не настали зобов`язання зі сплати за Договором. У Відповідача були відсутні підстави направляти Позивачу будь-які заперечення на надані ним акти, оскільки як форма так і зміст робіт, викладений у Кошторисах на виконання робіт не відповідали умовам Договору. Відсутність доказів, які б підтверджували передачу давальницької сировини, матеріалів, обладнання Відповідача є беззаперечним доказом того, що Позивач не виконував роботи, зазначені у позовній заяві Позивача. Додатковим доказом відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем є відсутність складених та зареєстрованих податкових накладних, які мали бути складені на підставі актів виконаних робіт, наданих Позивачем, що підтверджується Реєстром податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН ТОВ АКВАРІ-БУД контрагенту ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН за період з 01.01.2020 по 15.11.2023 рік. Остання податкова накладна була зареєстрована 19.11.2021 року за №145, що була складена на підставі оплати Відповідача, що підтверджується банківською випискою Позивача, доданою до матеріалів справи.

Посилаючись на норми ст. 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що згідно штемпеля поштового відділення Укрпошти на конверті, в якому до Господарського суду Миколаївської області Позивачем надіслано позовну заяву у жовтні 2023 року. Тож, річний строк позовної давності щодо стягнення 5540178,10 грн пені за період з 09.01.2022 по 17.10.2023 станом на 17.10.2023 сплинув, Позивач клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності щодо вказаних вимог не заявляв.

Щодо вимоги Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач вважає неспівмірними витрати у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

04.12.2023 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив.

Позивач вважає твердження відповідача, викладені у відзиві, безпідставними та необґрунтованими, такими, що не спростовують доводів позивача.

Позивач просить суд:

1) визнати поважними причини неподання ТОВ АКВАРІ-БУД наступних доказів у справі № 915/1718/23:

- Акту готовності об`єкта до експлуатації та закінченим будівництвом від 23.12.2021 року;

- Актів наданих послуг спецтехніки позивачеві з рапортами до них №№ 267, 272, 279, 286, 291, 295, 313, 336, 341, 440, 442 (в кількості 11 шт.);

- Рахунків на оплату послуг №№ 11-43 (в кількості 33 шт.) та долучити їх до матеріалів справи;

2) задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД у справі № 915/1718/23 повністю.

09.12.2023 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечує щодо нарахованих позивачем будівельних робіт на загальну суму 21373115,70 грн з ПДВ, просить суд: відмовити у задоволені позову в повному обсязі, застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення 5540178,10 грн пені за період з 09.01.2022 по 17.10.2023; застосувати принцип співмірності витрат фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

09.12.2023 відповідачем подано до суду клопотання про залишення відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД у справі №915/1718/23 без розгляду.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач отримав сканкопії документів, серед яких був проект відповіді на відзив у справі №915/1718/23, 04.12.2023 о 17 годині 11 хвилин без підпису представника позивача. Всі файли не були завірені електронним цифровим підписом представника позивача. Відповідач вважає, що позивачем було порушено вимоги ч.5 ст. 165 ГПК України з урахуванням ч.2 ст.166 ГПК України, в зв`язку з чим, на думку відповідача, відповідь на відзив має бути залишена без розгляду.

11.12.2023 позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів.

Позивач, керуючись ч. 6 ст. 91 ГПК України, просить суд витребувати у відповідача оригінали доказів - Лінійний графік до Договору № 12.06/1 від 12 червня 2020 року та Ліцензію на будівництво, видану для ТОВ Фортунаінвестбуд.

Ухвалою від 13.12.2023 суд постановив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД від 11.12.2023 про витребування доказів задовольнити частково; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН (код ЄДРПОУ 39174459) оригінал доказу Лінійний графік до Договору № 12.06/1 від 12 червня 2020 року. Витребуваний доказ надати суду в 10-денний строк з дати постановлення даної ухвали; в решті вимог клопотання позивача від 11.12.2023 про витребування доказів відмовити; продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі на 26 січня 2024 року о 10:30 год.

14.12.2023 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання представнику відповідача відповіді на відзив з додатками, засвідчені ЕЦП.

19.12.2023 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, аналогічні тим, що були подані 09.12.2023.

Крім того, представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи завірену копію ліцензії ТОВ Фортунаінвестбуд та копію листа ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН №21039 від 12.05.2021.

19.12.2023 представником відповідача подано до суду клопотання (вх. 16640/23) про долучення до матеріалів справи оригіналу Лінійного графіку до Договору №12.06/1 від 12.06.2020.

25.01.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про витребування доказів.

Посилаючись на ст. 81 ГПК України, представник відповідача просить суд витребувати наступні докази:

- Копії Балансів (форма №1) та звітів про фінансові результати (форма №2) за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 рік;

- Копії повідомлень за формою 20-ОПП за період з 05.03.2019 по 16.12.2021 року;

- Копії звітів з праці 1-ПВ за період з 12.06.2020 по 31.12.2022;

- Акт звіряння взаєморозрахунків з ТОВ ТРЕЙДСФОТКОРН за період з 12.06.2020 по 31.12.2023;

- Картки рахунків ТОВ АКВАРІ-БУД №№0221, 0222, 23, 13, 20, 65, 66, 91, 361, 3711, 641, 703 в частині виконання Договору, за період з 12.06.2020 по 31.12.2023;

- Відомості щодо кількості працівників ТОВ АКВАРІ-БУД, що перебували на будівельному майданчику, визначеному в Договору;

- Відомості щодо будівельного обладнання (по типах), що перебувало на будівельному майданчику, визначеному в Договорі. Під будівельним обладнанням прошу враховувати - всі механізми, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інші речі, які були необхідні для виконання та завершення робіт та усунення всіх недоліків, що належить ТОВ АКВАРІ-БУД, або передано йому в користування;

- Копії сертифікатів якості, результати випробувань і сертифікати на матеріали, що були виконані та/або куплені ТОВ АКВАРІ-БУД, з метою виконання Договору;

- Узгоджені зміни до проектної документації, в наслідок чого відбулись зміни в обсягах робіт, визначені Договором;

- Копії Актів огляду прихованих робіт, що були підписані сторонами Договору;

- Копії Договорів оренди обладнання та акти приймання-передачі, що використовувалось з метою виконання Договору;

- Копії кошторисів, що складений перед началом робіт на підставі програмного комплексу (форма КБ-2В, КБ-3), узгоджений сторонами Договору.

- Копії Договорів підряду та/або субпідряду, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) з підрядниками та/або субпідрядниками, що укладались з метою виконання Договору;

- Копії Договорів та актів виконаних робіт з утилізації відходів, що утворилися в результаті виконання Договору;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 6 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 8 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 10 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 14 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 20 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 30 мм. С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 20 мм. від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі листового металу 25 мм. від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі сталі кутової 50х50х5 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі сталі кутової 63х63х5 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі сталі кутової 75х75х6 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі двутаврів 36 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі двутаврів 30 С255 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі труби квадратної 50х50х4 С245 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі труби квадратної 60х60х4 С245 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі труби квадратної 140х140х6 С245 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі Ґрунтовки ХС010 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі фарби Тіккуріла від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі бетону м100 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі бетону м350 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі арматури Ду-14мм від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН;

- Копії Актів приймання-передачі металоконструкцій від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мали бути змонтовані;

- Копії Актів приймання-передачі норій від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мали бути змонтовані;

- Копії Актів приймання-передачі силоса ВВК 22,15 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мав бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі самопливів від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мали бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі клапана перекидного від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мав бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі засувок від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мали бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі шнека зачисного від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мав бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі силоса конусного від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мав бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі вентиляторів від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мали бути змонтований;

- Копії Актів приймання-передачі зерноочисної машини БСХ 500 від ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН, що мала бути змонтована;

- Копії Звітів про використані давальницькі матеріали, що були надані ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН.

Представник відповідача зазначає, що вказані докази можуть підтвердити обставини того, що підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором, а копії документів, які просить витребувати відповідач нададуть змогу суду встановити реальність виконання робіт, відповідно до умов договору №12.06/1 від 12.06.2020. Докази знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД, про що свідчать твердження позивача у позовній заяві про виконання умов договору №12.06/1 від 12.06.2020 в повному обсязі. Для отримання зазначених доказів представником відповідача на визначену позивачем електронну адресу направлено адвокатський запит від 15.01.2024, який залишено останнім без відповіді.

26.01.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.02.2024 о 12:30 год.

01.02.2024 представником відповідача подано до господарського суду клопотання про витребування доказів.

Керуючись ст. 81 ГПК України, представник відповідача просить суд витребувати наступні докази:

- Копії звітності до Державної служби статистики України за період за перше півріччя 2020 по перше півріччя 2022 року. Вказані документи є у позивача, оскільки сам позивач їх складає, в порядку, передбаченому діючим законодавством України. Зазначені документи нададуть змогу суду та відповідачу зробити фінансовий аналіз підприємства під час виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020, наявність простроченої заборгованості та дату її виникнення, з урахуванням того, що у відповідача та в доданих матеріалах до позову не різняться дані виконаних робіт та строк виникнення зобов`язань зі сплати грошових коштів, з урахуванням того, що у рахунках на оплату послуг було визначено інші дати, за які, на думку позивача, було сформовано зазначений у позові борг. Додатками до відповіді на відзив від 04.12.2023, позивач додав документи, що містяться у додатках №№14-46, та які були долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою суду;

- Копію штатного розпису ТОВ АКВАРІ-БУД з 01.10.2021 по 30.06.2022 в частині посад, професій, працівників, що були залучені до виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020. Зазначені документи нададуть змогу проаналізувати кількісний склад штатних працівників позивача під час виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020;

- Копію табелів обліку робочого часу працівників ТОВ АКВАРІ-БУД за 01.10.2021 по 30.06.2022, які були залучені для виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020. Зазначені документи нададуть змогу проаналізувати кількість годин штатних працівників позивача витрачених на виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020 у зазначений період;

- Копії договорів поставки (купівлі-продажу) матеріалів, що були використані ТОВ АКВАРІ-БУД, з метою виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020 з 01.10.2021 по 20.12.2021. Вказані документи є тільки у позивача та нададуть змогу встановити, яким чином позивач виконав роботи, враховуючи той факт, що відповідач жодних матеріалів не надавав;

- Письмові повідомлення про зміни в обсягах робіт та вартості робіт, затверджених у договорі №12.06/1 від 12.06.2020. Позивач у запереченні на відзив послався на пункт 23 постанови КМУ №668 від 01.08.2005 Про загальні умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, а саме погодився на наявність відповідного повідомлення позивачем відповідача про наявність підстав підвищення вартості робіт, при цьому не надав докази зазначеного листа-повідомлення та докази його вручення відповідачу;

- Копії документів, що підтверджують використання обладнання та устаткування, що було використано з метою виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020 з 01.10.2021 по 20.12.2021. У Відповідача та в доданих до позову документах немає інформації, яким саме чином, на думку позивача, було виконано роботи, за які було сформовано зазначений у позові борг. В свою чергу, додатками до відповіді на відзив від 04.12.2023 позивач самостійно додав документи, що містяться у додатках №№2-13 відповіді на відзив, та які були долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою суду;

- Копії Договорів з особами, що були залучені до виконання договору №12.06/1 від 12.06.2020 з 01.10.2021 по 20.12.2021, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) з підрядниками та/або субпідрядниками, що укладались з метою виконання Договору. Під час виконання договору позивач використовував послуги сторонніх організацій, докази про, що позивач самостійно додав у вигляді документів, що містяться у додатках №№2-13 відповіді на відзив від 04.12.2023 та які були долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою суду. Зазначені докази можуть підтвердити наступні обставини: на думку відповідача, запитувані копії документів зможуть бути доказом строків та обсягу реального виконання робіт за договором №12.06/1 від 12.06.2020, а копії документів, які просить витребувати відповідач нададуть змогу встановити реальність виниклої заборгованості, строки виконаних робіт, спосіб, у який виконання робіт було проведено, відповідно до умов договору №12.06/1 від 12.06.2020. Докази знаходяться у позивача, про що свідчать наступні обставини: Товариство з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД у відповіді на відзив від 04.12.2023 здійснило дії, які не були відомі Відповідачу, до моменту отримання відповіді на відзив та доданих до нього документів в частині умов та строків, за якими договір №12.06/1 від 12.06.2020, на думку позивача, було виконано в повному обсязі, а тому враховуючі, що стороною витребуваних копій документів відповідач ніколи не був, вони знаходяться виключно у позивача. Для отримання зазначених доказів представником відповідача було направлено відповідний адвокатський запит від 30.01.2024 на електрону адресу визначену позивачем. Позивач до цього часу жодної відповіді та/або запитуваних документів не надав.

01.02.2024 представником відповідача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, встановленого законом для подання ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН клопотання про витребування доказів до господарського суду.

Заяву обґрунтовано посиланням на норми ст.2, 80, 81, 119 ГПК України та мотивовано тим, що під час підготовчого засідання господарський суд долучив додаткові докази позивача після встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України строку.

02.02.2024 представником позивача подано до суду заперечення на клопотання представника відповідача від 19.12.2023 про долучення до матеріалів справи доказів та на клопотання представника відповідача від 25.01.2024 та від 01.02.2024 про витребування доказів.

Заперечення представника позивача обґрунтовано тим, що 27.11.2023 року відзив разом з усіма доказами було надано суду. Копії ліцензії ТОВ Фортунаінвестбуд, завіреної ТОВ Фортунаінвестбуд та копії листа ТОВ Трейдсофткорн № 21039 від 12.05.2021 разом з відзивом, тобто у встановлений строк, відповідачем надано не було. Наданим ч. 4 ст. 80 ГПК України правом відповідач не скористався, клопотання про долучення доказів подано лише 19.12.2023 року, тобто з пропуском встановленого строку.

На думку позивача, суд має відхилити клопотання представника відповідача від 19.12.2023 року про долучення доказів і не приймати їх до розгляду при розгляді справи по суті.

Посилаючись на ст. 13, 73, 74, 80, 81, 118 ГПК України позивач вважає, що клопотання відповідача від 25.01.2024 про витребування доказів не відповідає вимогам і статті 80, і статті 81 ГПК України, а, відповідно, має бути залишеним без розгляду, а, у випадку таки його розгляду судом, залишеним без задоволення, виходячи з того, що як видно із клопотання про витребування доказів, датованого 25.01.2024, відповідач знав, на його думку, конкретний перелік доказів, які не можуть бути ним подані суду, однак не виконав у встановлений строк свого обов`язку з письмового повідомлення про них суду, як і не вказав причини, з яких докази не можуть бути подані у зазначений строк (разом з відзивом 27.11.2023 року), не надав доказів, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів. Крім того, відповідач не повідомляв про будь-які докази, які зазначені у клопотанні про їх витребування, суд і під час підготовчого засідання 13.12.2023, перерва у якому оголошувалася з абсолютно інших причин. Згадане клопотання заявлено з пропуском строку майже на два місяці, то воно мало б містити вмотивовані обґрунтування неможливості його подання 27.11.2023 року. Так як такого обґрунтування воно не містить взагалі, то судом має бути виконана імперативна вказівка процесуального закону про залишення такого клопотання без задоволення. Предметом позову у даній справі є не зобов`язання відповідача прийняти неоплачені та фактично виконані роботи за договором підряду, а стягнення з нього договірної заборгованості вже за прийнятими ним будівельними роботами в силу положень Договору (п. 4.3. Договору), наслідком яких було прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, представник позивача вважає безпідставними, адже посилання на постанову у справі № 910/16308/20 від 17.08.2021 вирвані з контексту, а у іншій постанові (справа № 910/4240/23 від 11.01.2024 року) мають зовсім інші правові відносини (стягнення збитків з винної особи за їх завдання).

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що відповідачем взагалі вживалися заходи для отримання ним доказів, які він просить суд витребувати.

З причин описаних вище, на думку представника позивача, клопотання відповідача від 01.02.2024 також є таким, що не відповідає вимогам статті 80 та статті 81 ГПК України (з причин описаних вище), а, відповідно, має бути залишеним без розгляду, а, у випадку таки його розгляду судом, залишеним без задоволення. Додатково представник позивача зазначає, що у клопотанні про поновлення строків останній підтверджує отримання додаткових доказів разом з відповіддю на відзив ще 04.12.2023, однак відповідач не обґрунтовує чому він з 04.12.2023 не вживав будь-яких дій для отримання доказів зазначених у клопотанні від 01.02.2024, як і не обґрунтовує як отримання ним копії актів наданих послуг спецтехніки позивачеві з рапортами до них 04.12.2023 має наслідком витребування статистичної звітності, штатного розпису, табелів обліку робочого часу тощо та, яке відношення весь цей перелік доказів має до вже прийнятих ним актів приймання виконаних будівельних робіт, погоджених, в тому числі, інженером технагляду, які є єдиною підставою для оплати цих прийнятих робіт.

Ухвалою від 29.03.2024 суд постановив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН від 25.01.2024 та від 01.02.2024 про витребування доказів залишити без задоволення; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН про долучення до матеріалів справи №915/1718/23 копії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТУНАІНВЕСТБУД №11-Л від 28.02.2018 задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.03.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26 квітня 2024 року о 12:00 год.

Судове засідання у справі №915/1718/23, призначене на 26 квітня 2024 року о 12:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 30.04.2024 судове засідання у справі призначено на 22 травня 2024 року об 11:00 год.

22.05.2024 у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.06.24 об 11 год.30хв.

20.06.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про повернення провадження на етап підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що Відповідач 19.04.2024 подав окрему позовну заяву до Позивача про стягнення штрафних санкцій за Договором у розмірі 207 518,00 грн, обґрунтовуючи нарахування штрафних санкцій саме невиконанням Позивачем умов Договору в частині відсутності виконання будівельних робіт за Договором, заборгованість за якими, на думку Позивача в межах Договору становила 21 373 115,70 грн з ПДВ та яка була частково сплачена у сумі 13 980 000,00 грн з ПДВ, та різницю з яких на суму 7 393 115,70 має намір стягнути Позивач за Договором по справі №915/1718/23. Господарським судом Полтавської області тільки 03.06.2024 було відкрито провадження у справі, що підтверджується відповідною ухвалою у справі №902/452/24. Станом на сьогодні, між Позивачем та Відповідачем існує спір про обсяг виконаних робіт за Договором, що розглядається в Господарському суді Полтавської області по справі №902/452/24, грошові кошти бажає стягнути Позивач, а тому, на думку відповідача, справу №915/1718/23 необхідно зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/452/24.

У судовому засіданні 21.06.2024 представник відповідача підтримав своє клопотання від 20.06.2024, клопоче про його задоволення.

Представник позивача заперечує про задоволення клопотання відповідача від 20.06.2024, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Заперечення позивача обґрунтовано тим, що клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі грубо порушує права та законні інтереси позивача, вирішення спору у справі №902/452/24 ніяк не впливає на вирішення спору у справі №915/1718/23, клопотання відповідача не обґрунтоване, підстав для зупинення провадження у справі немає, клопотання не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 21.06.2024 суд постановив: відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН від 20.06.2024 про повернення провадження на етап підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи та виступах.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-БУД» (надалі Підрядник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСОФТКОРН» (надалі Замовник, Відповідач) було укладено Договір № 12.06/1 виконання підрядних робіт (надалі - Договір), за умовами якого Підрядник взяв на себе зобов`язання в порядку і на умовах, зазначених даним Договором, власними силами і на власний ризик, за завданням та з матеріалів Замовника, виконати роботи на об`єкті: «Нове будівництво елеватора по вул. Миру, 69. в с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, а Замовник зобов`язався створити Підряднику необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов цього Договору (п.1.1.Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, вартість робіт, доручених до виконання Підрядникові встановлюється у Актах виконаних робіт та Актах приймання-передачі.

Згідно п. 2.3. Договору оплата Замовником вартості виконаних Підрядником робіт здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі, рахунків, Актів виконаних робіт або Актів приймання-передачі. Зобов`язання Замовника по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів па поточний рахунок Підрядника.

Відповідно до п. 4.1. Договору, прийом Замовником виконаних Підрядником робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Підрядник надає Замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт.

Замовник зобов`язується прийняти від Підрядника акти виконаних робіт (надання послуг) до розгляду та для підписання та розглянути їх протягом 5 (п`яти) робочих днів, у випадку відсутності письмових заперечень по актах протягом 5 робочих днів, останні автоматично вважаються прийнятими Замовником (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору при наявності претензій з боку Замовника до якості виконаних робіт Сторони складають акт, в якому вказується характер неякісно виконаних робіт і строк усунення підрядником недоліків у виконаних роботах. Роботи з усунення недоліків проводяться Підрядником за рахунок винуватця.

Пунктом 5.3.3. Договору встановлений обов`язок Замовника оплатити Підрядникові виконану роботу в повному розмірі в строки, встановлені даним Договором.

Пунктом 2 Специфікацій до Договору та Додатковими угодами № 1 та № 2 (пункт 2 та пункт 3 відповідно), які є його невід`ємними частинами, встановлено строк оплати вартості виконаних робіт. Зокрема, у додатках до Договору йдеться про те, що Замовник зобов`язується оплатити вартість виконаних робіт не пізніше п`яти календарних днів з моменту підписання Актів виконаних робіт.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було виконано будівельні роботи на загальну суму 21 373 115,70 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт:

Акт, №Сума, грн1358 200,0021 228 800,003715 000,004538 308,005780 665,0061 623 770,507243 000,008166 760,009184 500,0010526 090,2011825 300,0012806 686,001384 866,001425 200,001531 680,0016266 607,0017302 004,00182 546 413,001920 700,002083 400,002174 640,002213 500,0023143 187,0024234 476,0025340 010,0026270 541,002727 911,0028188 407,002992 700,00ЗО68 420,0031120 000,0032104 136,0033170 528,0034121 280,0035360 000,0036945 310,0037613 800,00

3888 200,0039178 200,0040176 400,0041632 880,0042132 000,004349 760,004458 500,0045125 000.004670 000,0047138 700,004828 800,0049340 200,0050552 000,0051552 000,0052240 000,0053218 500,0054380 000,0055304 000,0056342 280,0057560 900,0058207 000,005930 000,006081 900,006124 000,006246 200.006395 000,0064375 200,006598 700,00Загальна сума:21 373 115,70Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, ним були надані Відповідачеві акти приймання виконаних будівельних робіт. Натомість Відповідач підписав та повернув лише акти №№1 -27, решту - №№ 28-65 не повернув Позивачеві.

У зв`язку з зазначеним, Позивачем акти №№28-65 були направлені Відповідачеві 16.12.2021 поштовою кореспонденцією, та 20.12.2021 отримані адресатом.

Акти №№ 31, 35-40, 42-48 Відповідачем були підписані та надані Позивачеві, акти №№ 28-30, 32-34, 41, 49-65 Відповідачем не надано Позивачеві.

Відповідачем здійснено оплату виконаних робіт за Договором на загальну суму 13 980 000,00 грн, тобто повністю погашено заборгованість по актах №№ 1-35 (загальна сума актів 13 687 685,70 грн), а також частково по акту № 36 на суму 292 314,30 грн.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по Договору в сумі 7 393 115,70 грн, нарахованих на суму заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин пов`язаних з порушенням Відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, суд дійшов висновку, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте Відповідач свої обов`язки з прийняття робіт, в тому числі в частині підписання актів виконаних робіт, виконав частково.

Оцінюючи доводи сторін щодо порядку оформлення, складення та надсилання актів, господарський суд виходить з такого.

Договір №12.06/1 виконання підрядних робіт від 12.06.2020 містить положення про акти в розумінні, наведених вище положень цивільного законодавства, яким врегульовано правовідносини підряду, в п.п. 2.1,2.3.,4.1.-4.4., 5.1.4. тощо.

При цьому, суд відзначає, що загалом заперечення Відповідача щодо оформлення, способу складення, наявності/відсутності тих чи інших реквізитів актів, за відсутності прямої вказівки закону про протилежне, господарським судом не може тлумачитися у спосіб інший ніж сторонами самостійно врегульовано в договорі.

За своєю суттю документи про виконані Підрядником роботи в цьому договорі іменуються сторонами або Актами приймання-передачі виконаних робіт або Актами виконаних робіт, з чого господарський суд робить висновок про досить широке тлумачення самими сторонами форми документів, з якими договір може пов`язувати факт виконання Підрядником своєї роботи і обов`язок, прийнятий на себе Замовником щодо їх оплати.

Господарський суд не вбачає підстав відступати від такого широкого тлумачення сторонами правочину актів, які є предметом даного спору в силу положень ст. 213 ЦК України, якою врегульовано правила тлумачення змісту правочину.

При цьому, господарський суд встановлює, що сторонами не врегульовано ані форми складення таких актів ані обов`язкових реквізитів, які повинні в них міститися, ані посилань не відповідні нормативні вимоги щодо останніх.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для прийняття до уваги заперечень Відповідача щодо того, що направлені на його адресу Позивачем акти є тільки проєктами відповідних документів, а правова оцінка поданих Позивачем актів надається судом, виходячи із загальних вимог до письмових доказів.

З матеріалів справи судом встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт №№36 40, 42 48 підписано обома сторонами Договору. Відтак роботи, виконання яких ними засвідчено та їх вартість є такою, що підтверджена матеріалами справи в порядку, визначеному договором.

Направлені Позивачем Відповідачеві акти виконаних будівельних робіт №41, 50-51, 55-60 не підписано самим Позивачем, що не відповідає приписам ст. 882 ЦК України та п. 4.2. Договору, а отже відомості про виконані роботи, які в них містяться, не можуть бути прийняті до уваги господарським судом.

Акти приймання виконаних будівельних робіт №№41, 49-65 Позивачем було направлено Відповідачеві листом від 16.12.2021 за адресою: м. Миколаїв, пров. Східний, 24 та отримано останнім 20.12.2021, про що свідчить підпис адресата у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2103401677551.

Відповідачем зазначені акти не підписано. Матеріали справи не містять мотивованої відмови Відповідача від приймання робіт та підписання актів виконаних робіт із відповідними застереженнями. Доказів направлення на адресу Позивача або отримання останнім такої відмови Відповідачем не надано.

Щодо обставин, пов`язаних із надсиланням та отриманням актів виконаних робіт, в тому числі в частині заперечень Відповідача, висловлених ним при розгляді справи по суті.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Дослідивши матеріали справи та надаючи їм оцінку в цілому, господарський суд вважає, що вірогідно, що у невизначений термін протягом 2021 року до прийняття об`єкта закінченого будівництва в експлуатацію 28.12.2021 Відповідачем тим чи іншим способом було отримано від Позивача всі акти виконаних робіт за договором №12.06/1 від 12.06.2020, оскільки в матеріалах справи наявні частина підписаних ним актів та відсутні письмові докази, які б свідчили, що щодо інших актів ним було висловлено Позивачеві заперечення протягом встановленого строку.

Крім того, на користь даного висновку свідчить факт звернення Відповідача із заявою про прийняття об`єкта в експлуатацію, що було б неможливим у разі наявності в нього спору з підрядником щодо обсягу виконаних робіт та у відповідності до положень, зокрема, Постанови КМУ від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

У відповідності до наявного в матеріалах справи Акту готовності об`єкта до експлуатації, заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката, Сертифікату про прийняття об`єкта в експлуатацію та Довідки щодо розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта усі роботи за Договором на об`єкті: «Нове будівництво елеватора по вул. Миру, 69, в с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області» виконувалися і були виконані єдиним підрядником ТОВ «АКВАРІ-БУД».

Обставинам, пов`язаним із направленням актів листом від 16.12.2021 та оформленням даного відправлення, в тому числі, стосовно адреси Відповідача у поштовому відправленні із штрихкодовим ідентифікатором 2103401677551 суд надає такої оцінки.

Враховуючи співпадіння як назви вулиці так і номеру будинку, більш вірогідним є факт невизначеної помилки оператора поштової установи, яка однак не призвела до відправлення зазначеного листа на іншу адресу, оскільки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2103401677551 міститься підпис уповноваженої особи, що було б неможливо якби при врученні адресат зазначений в ньому, а саме Відповідач, був відсутній за вказаною адресою: м. Миколаїв, пров. Східний, 24.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто, рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пп.13 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, рекомендоване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Наведеними міркуваннями повністю спростовуються доводи Відповідача.

Відповідач жодними належними доказами не підтвердив невиконання Позивачем робіт на заявлену до стягнення суму основної заборгованості.

За наявності заперечень щодо якості виконаних Позивачем робіт Відповідач мав право на вчинення дій, обумовлених пунктами 4.3., 5.4.1, 5.4.2. Договору, а також приписами статті 858 ЦК України, що Відповідачем зроблено не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що роботи за вказаними вище актами вважаються прийнятими, а замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а, отже, зобов`язаний оплатити роботи, виконані за договором.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги в повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, суд вважає такими, що доведені належними та допустимими доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних будівельних робіт на суму 4130155,70 грн., яка встановлена судом з урахуванням наведених вище міркувань на підставі актів №№36-40, 42-49, 52-54, 61-65.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом за допомогою комп`ютерної програми IpLex здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченої заборгованості за актами приймання виконаних будівельних робіт №49, 52-54, 61-65 (підписані підрядником та направлені відповідачеві листом від 16.12.2021) на суму 1817800,00 грн, з урахуванням п. 4.3. Договору, в межах правильно визначеного позивачем періоду.

Щодо акті приймання виконаних будівельних робіт №36-40, 42-48, які підписано обома сторонами Договору але які не містять дати їх підписання сторонами, господарський суд відзначає, що враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо моменту їх отримання Відповідачем, слід вважати, що вони отримані останнім у невизначений період часу, а отже неможливо визначити дату, з якої нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат можливо вважати правомірним. Внаслідок чого, позов в частині відповідного строку, а відтак і розміру заборгованості не можна вважати обґрунтованим.

Отже, за розрахунком суду інфляційні втрати від суми заборгованості 1817800,00 грн за період січень 2022 року вересень 2023 року становлять 552867,55 грн, 3% річних за період з 29.12.2021 по 17.10.2023 98310,60 грн.

На підставі вищенаведеного, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 552867,55 грн та 3% річних в сумі 98310,60 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1635494,70 грн та 3% річних в сумі 301525,30 грн суд відмовляє.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 5540178,10 грн, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи більш ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту настання строків, передбачених цією угодою та договором Замовник сплачує Підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що позивачем строк початку нарахування пені визначено правильно з урахуванням п. 6.6. Договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, судом за допомогою комп`ютерної програми IpLex здійснено розрахунок пені від суми заборгованості 1817800,00 грн з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 09.01.2022 по 09.07.2022 та визначено суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 235367,75 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5304810,35 грн слід відмовити.

Стосовно заяви Відповідача про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України говориться, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 12 серпня 2024 року.

Враховуючи зазначене, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на те, що наведеними судом міркуваннями стосовно обставин застосування зазначених вище норм права, спростовуються твердження Відповідача, господарський суд доходить висновку про їх необґрунтованість. З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу визнаються такими, що не впливають на висновки суду щодо задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 75250,52 грн.

Стосовно заявлених до стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2019 між адвокатом Покотило В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (п. 1.1.Договору).

Відповідно до п. 3.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення результату по справі для Клієнта.

За умовами п. 5.1. Договору перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюються сторонами та можуть визначатись Додатковим договором до цього Договору.

Згідно рахунку №12/10 від 12.10.2023 гонорар Адвоката за підготовку процесуальних документів та представництво інтересів у Господарському суді Миколаївської області у справі за позовом ТОВ АКВАРІ-БУД до ТОВ ТРЕЙДСОФТКОРН про стягнення боргу становить 100000,00 грн.

Позивачем за підготовку процесуальних документів та представництво інтересів у господарському суді здійснено оплату 100000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №2503 від 12.10.2023.

Враховуючи, що позов у справі задоволено частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн також мають розподілятися між сторонами частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32321,00 грн покладаються на відповідача, 67 679,00 грн - на позивача).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

В ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, позивачем шляхом надання доказів (договору про надання правової допомоги від 24.06.2019, рахунку №12/10 від 12.10.2023 та платіжної інструкції №2503 від 12.10.2023 доведено понесення ним витрат на професійну допомогу адвоката Покотило В.М. у вигляді гонорару в розмірі 100000,00 грн.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015).

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідачем у відзиві заявлено про неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим, господарський суд оцінивши доводи сторін в цій частині, зазначає, що стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді, в загальному розмірі 32321,00 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними зі складністю справи та її значенням для сторони, а їх відшкодування не має надмірного характеру враховуючи обсяг поданих адвокатом доказів, кількість судових засідань, в яких адвокат взяв участь, кількість складених процесуальних документів тощо.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН (код ЄДРПОУ 39174459, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Гречишникова, буд. 6; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Східна, буд. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД (код ЄДРПОУ 42859208, адреса: 21034, Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 29) заборгованість за Договором № 12.06/1 виконання підрядних робіт від 12.06.2020 в сумі 5016701,60 грн, з яких: 4130155,70 грн сума основного боргу, 552967,55 грн інфляційні втрати, 98310,60 грн 3% річних, 235367,75 грн пеня, а також 75250,52 грн - витрати по сплаті судового збору, 32321,00 грн витрати по оплаті професійної правничої допомоги.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3262960,00 грн, пені в сумі 6304810,35 грн, інфляційних втрат в сумі 1635494,70 грн та 3% річних в сумі 301525,30 грн - відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю АКВАРІ-БУД (код ЄДРПОУ 42859208, адреса: 21034, Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 29)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДСОФТКОРН (код ЄДРПОУ 39174459, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Гречишникова, буд. 6; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Східна, буд. 24).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 01.07.2024.

Суддя В.О.Ржепецький