Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/1433/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1433/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу у справі № 922/1433/24

за позовною заявою Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, код ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 137А, код ЄДРПОУ ВП 45149645)

до відповідача - Комунального підприємства «Благоустрій» м. Харкова» (61161, м.Харків, вул. Бестужева, буд. 42, код ЄДРПОУ 32444596)

про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в загальному розмірі 34471,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (далі по тексту - Харківський ОЦЗ в особі Харківської філії) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1433/24 від 25.04.2024) до відповідача - Комунального підприємства «Благоустрій» м. Харкова» (далі по тексту - КП «Благоустрій» м. Харкова»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що виплачена позивачем допомога по безробіттю за період перебування на обліку в центр зайнятості звільнених відповідачем працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з КП «Благоустрій» м. Харкова» (відповідача) на підставі ст. 1166 ЦК України, оскільки останній наказом від 21.10.2021 № 152 «Про поновлення на роботі працівників КП «Благоустрій» м. Харкова» з метою мирного врегулювання трудового судового спору (без відповідного рішення суду) скасував накази про звільнення вищезазначених працівників та поновив їх на роботі, чим визнав свою вину і неправильність раніше прийнятого рішення, внаслідок чого статус зазначених осіб як безробітних, з огляду на положення ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», є незаконним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 у справі № 922/1433/24 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу в електронному вигляді до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, які отримали направлені судом копії ухвали суду 01.05.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

15.05.2024 за вх. № 12722/24, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач - КП «Благоустрій» м. Харкова» надав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що дійсно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були звільнені з КП «Благоустрій м. Харкова». У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувала справа № 643/14796/21 про поновлення позивачів (в т.ч. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) на роботі та стягнення заробітної плати. Втім, 21.10.2021 Наказом № 152 «Про поновлення на роботі працівників КП «Благоустрій м. Харкова», з метою мирного врегулювання спору щодо поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу було поновлено на роботі вищезазначених працівників, тобто відповідач добровільно за власним рішенням самостійно поновив на посадах вищезазначених працівників. У зв`язку з відмовою позивачів від позову ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.11.2021 закрито провадження у справі 643/14796/21. Таким чином, судове рішення про поновлення працівників на роботі прийняте не було у зв`язку відсутністю спору, отже, відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якій визначено, що з роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону, Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення - в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Позивачем не наведено доводів щодо застосування жодних з вище перелічених підстав для стягнення грошових коштів з роботодавця, оскільки рішення суду про поновлення працівників на роботі прийняте не було та в частині неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття працівника на роботу, як свідчать матеріали справи та не заперечує позивач, порушень з боку роботодавця не було допущено. Відтак, відповідач вважає, що позивачем не наведено належного обґрунтування необхідності стягнення відповідних сум, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказаний відзив, враховуючи, що він відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

20.05.2024 за вх. № 12967, тобто в межах встановленого судом строку, від позивача Харківського ОЦЗ в особі Харківської філії до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі Посилається на те, що факт скасування наказів про звільнення працівників підтверджує наявність протиправних дій та вини відповідача - КП «Благоустрій м. Харкова», оскільки саме він допустив неправомірне звільнення вказаних осіб, що потягло за собою їх неправомірне звернення до центру зайнятості та надання їм статусу безробітних з виплатою допомоги на загальну суму 34471,37 грн, навіть якщо такі особи і були поновлені на роботі за відсутності рішення суду. Тому, як вважає позивач, саме відповідач - КП «Благоустрій м. Харкова», як особа, яка завдала шкоду позивачу своїми неправомірними діями, на підставі ст.1166 ЦК України зобов`язаний повернути кошти в сумі 34471,37 грн, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказану відповідь на відзив, враховуючи, що вона відповідає вимогам чинного законодавства та подано її в межах встановленого судом строку, було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи станом на момент ухвалення судом даного рішення на адресу суду не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши надані позивачем та відповідачем докази, суд встановив таке.

Наказом Міністерства економіки України від 24.10.2022 № 4132 «Про реорганізацію державних органів Державної служби зайнятості» реорганізовано Харківський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (61068, Харківська область, м. Харків. вул. Громадського Олега (Броненосця Потьомкін), 1А, код згідно з ЄДРПОУ 03491277), та встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Харківського міського центру зайнятості.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 104 ЦК України, в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Харківський обласний центр зайнятості є державною установою в централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, яка виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", «Про зайнятість населення".

Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 25.12.2022 № 863, створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.

Відповідні відомості про перебування Харківського міського центру зайнятості у стані припинення та про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом регіонального центру зайнятості та виконує функції, покладені на неї регіональним центром зайнятості, виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені законами України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Зареєстровані безробітні (застраховані особи) мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги (п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Згідно з абз.1 ч. 1 ст. 7 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, в т.ч. одноразова її виплата для організації підприємницької діяльності. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону.

Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено право осіб, які втратили роботу з незалежних від них обстави (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у трудових правовідносинах з відповідачем - КП «Благоустрій м. Харкова» та були звільнені на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України відповідними наказами, а саме: ОСОБА_1 звільнено наказом від 19.07.2021 № 186/к; ОСОБА_2 - наказом від 19.07.2021 № 180/к та ОСОБА_3 - наказом від 19.07.2021 № 176/к.

З метою реалізації своїх законних прав зазначені особи звернулись до Харківського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, зокрема: ОСОБА_1 із заявою від 20.09.2021; ОСОБА_2 від 20.08.2021; ОСОБА_3 від 20.08.2021.

На підставі вказаних заяв зазначеним особам було надано статус безробітного та, відповідно до пп. 1,3,4 ст. 22, п. 3 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», призначена допомога по безробіттю, яку виплачено згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624, а саме:

- ОСОБА_1 - за період з 20.09.2021 по 20.10.2021 в сумі 1821,30 грн;

- ОСОБА_2 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 в сумі 16387,44 грн;

- ОСОБА_3 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 в сумі 16262,63 грн.

Як вбачається з наданих до відзиву відповідачем копій ухвали Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 та копії позовної заяви у вказаній справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з іншими позивачами звернулись до зазначеного суду з позовом, в якому просилити: поновити їх на відповідних посадах у КП «Благоустрій» м. Харкова»; стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за весь час затримки належних виплат в день звільнення 19.07.2021 по день фактичного розрахунку 22.07.2021; покласти матеріальну відповідальність на покриття шкоди, заподіяної відповідачу внаслідок оплати вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки належних виплат, на директора зазначеного підприємства.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.09.2021 відкрито провадження у справі у справі № 643/14796/21, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після звернення звільнених працівників до суду та відкриття провадження у справі № 643/14796/21, відповідач самостійно поновив на посадах вищезазначених працівників, а саме: наказом директора КП «Благоустрій м. Харкова» від 21.10.2021 № 152 «Про поновлення на роботі працівників КП «Благоустрій м. Харкова» (арк. спр. 25) з метою мирного врегулювання спору щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , та виплати їм заробітної плати за час вимушеного прогулу, було скасовано, зокрема накази про звільнення ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к), ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к) та поновлено з 22.10.2021 на роботі вищезазначених працівників.

Пунктом 4 зазначеного наказу наказано виплатити поновленим на роботі працівникам середній заробіток за час вимушеного прогулу за 20.07.2021-21.10.2021.

У зв`язку врегулюванням спору мирним шляхом, позивачі, в т.ч. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Московського районного суду м. Харків із заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 прийнято відмову позивачів від позову до КП «Благоустрій» м. Харкова» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, та закрито провадження у справі за вказаним позовом.

Зважаючи на викладене, на підставі абз. 10 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, згідно з яким центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі, Харківським міським центром зайнятості наказами від 22.10.2021 припинено з 21.10.2021 реєстрацію в центрі зайнятості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також припинено виплату їм допомоги по безробіттю.

Наказом Харківського міського центру зайнятості від 21.01.2022 № 30 у зв`язку з надходженням інформації щодо поновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на роботі з 22.10.2021 вирішено вжити заходів щодо повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг (допомоги по безробіттю працівників) за рахунок КП «Благоустрій» м. Харкова» на загальну суму 34471,37 грн, з яких: ОСОБА_1 за період з 20.09.2021 по 20.10.2021 на суму 1821,30 грн; ОСОБА_2 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 на суму 16387,44 грн; ОСОБА_3 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 на суму 16262,63 грн.

Позивач направив на адресу відповідача Претензією про повернення коштів від 25.01.2022 № ХМЦЗ-02-736, в якій на підставі ст. 222 ГК України та ст. 1166 ЦК України вимагав в місячній термі повернути в добровільному порядку виплачені кошти як допомоги по безробіттю під час перебування на обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на загальну суму 34471,37 грн (арк.спр. 27).

02.02.2023 за № ХМЦЗ-02-538 позивач направив на адресу відповідача лист (арк.спр. 33) з нагадуванням про повернення заборгованості за претензією від 25.01.2022 № ХМЦЗ-02-736 на загальну суму 34471,37 грн.

Відповідач листом від 19.04.2023 за № 07/102 (арк.спр. 34) відмовив у задоволенні претензії позивача, зазначивши, що виплачені кошти як допомоги по безробіттю працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на загальну суму 34471,37 грн не підлягають стягненню з КП «Благоустрій» м. Харкова», оскільки підставою для припинення виплати по безробіттю вищезазначеним особам було працевлаштування безробітних, а не їх поновлення на посаді за рішенням суду, адже ухвалою Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 було закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою позивачів від позову, відтак, спір було врегульовано мирним шляхом, тому, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітнім не підлягають утриманню з Підприємства в силу ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, па законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).

Зареєстровані безробітні (застраховані особи) мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги (п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" та ч. 1 ст. 6 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

За приписами ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право, зокрема:

- стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою;

- стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний, зокрема вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 34 вказаного Закону, Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та відповідно до положень ч. 4 ст. 35 цього Закону, із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, обов`язковою передумовою для застосування вказаних правових норм законодавець визначив поновлення на роботі особи, яка отримувала допомогу по безробіттю, за рішенням суду. Тому суд погоджується з посиланням відповідача на неможливість застосування до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, норм ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в даному випадку жодного судового рішення про поновлення на роботі раніше звільнених працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято не було.

Разом з тим, як вбачається з позовної зави та відповіді на відзив, позивач -Харківський ОЦЗ в особі Харківської філії в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наявність у нього права на відшкодування відповідачем - КП «Благоустрій» м. Харкова» безпідставно отриманої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допомоги по безробіттю у зв`язку із завданням позивачу майнової шкоди внаслідок скасування відповідачем наказів про звільнення вказаних осіб та поновлення їх на роботі із виплатою середнього заробітку працівникам за час вимушеного прогулу, що співпадає з періодом перебування на обліку в центрі зайнятості. Позивач вважає, що скасувавши накази про звільнення та поновивши вищезазначених працівників на роботі, відповідач визнав свою вину і неправильність раніше прийнятого рішення про звільнення працівників.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якщо би зобов`язання було виконане боржником (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (п. 6.14), від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (п. 8.49.6)).

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, є порушення зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Усталеною є позиція, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між Харківським ОЦЗ в особі Харківської філії (позивачем) і КП «Благоустрій» м. Харкова» (відповідачем) виникають з юридичного факту завдання останнім шкоди місцевому територіальному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, внаслідок видачі незаконних наказів про звільнення працівників, а саме: ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к); ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к), які у подальшому, після звернення зазначених осіб до Московського районного суду м. Харкова з відповідним позовом та відкриття провадження у судовій справі № 643/14796/21, відповідачем було скасовано з метою мирного врегулювання трудового спору та поновлено вищезазначених працівників на роботі наказом від 21.10.2021 № 152 «Про поновлення на роботі працівників КП «Благоустрій м. Харкова».

Отже, з огляду на скасування відповідачем виданих ним раніше наказів про звільнення вищезазначених працівників з метою мирного врегулювання спору щодо поновлення працівників на роботі та виплати їм заробітної плати за час вимушеного прогулу, навіть за відсутності відповідного судового рішення, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність протиправних дій та вини відповідача - КП «Благоустрій м. Харкова», які полягали у неправомірному звільненні вказаних осіб, що спричинило їх неправомірне звернення до центру зайнятості з подальшим неправомірним наданням їм статусу безробітних та виплатою допомоги на загальну суму 34471,37 грн. За таких обставин, позивачем доведено причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та шкодою, нанесеною такими діями позивачу, на суму 34471,37 грн.

З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем та відповідачем докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що внаслідок допущених відповідачем - КП «Благоустрій м. Харкова» неправомірних дій щодо звільнення працівників позивачем були понесені збитки у розмірі виплаченої допомоги по безробіттю на загальну суму 34471,37 грн, а відповідач вищезазначеного належними та доступними засобами доказування не спростував, суд дійшов висновку, що саме відповідач - КП «Благоустрій м. Харкова», як особа, яка завдала шкоду позивачу своїми неправомірними діями, на підставі ст. 1166 ЦК України зобов`язаний повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн, є законними, обґрунтованими, та такими, що підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України при поданні до суду позовної заяви було надано докази про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

На підставі зазначеного, враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій» м. Харкова» (61161, м.Харків, вул. Бестужева, буд. 42, код ЄДРПОУ 32444596) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, код ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 137А, код ЄДРПОУ ВП 45149645) кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн, а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 01.07.2024.

СуддяН.А. Новікова