Постанова

від 23.09.2024 по справі 922/1433/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1433/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження апеляційну скаргу (вх.№1793Х/2) відповідача - Комунального підприємства Благоустрій м.Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1433/24 (повний текст рішення складено 01.07.2024 суддею Новіковою Н.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, м.Харків,

до Комунального підприємства Благоустрій м.Харкова, м.Харків,

про стягнення 34471,37 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (далі по тексту - Харківський ОЦЗ в особі Харківської філії) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1433/24 від 25.04.2024) до відповідача - Комунального підприємства Благоустрій м. Харкова (далі по тексту - КП Благоустрій м. Харкова), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплачена позивачем допомога по безробіттю за період перебування на обліку в центрі зайнятості звільнених відповідачем працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з КП Благоустрій м. Харкова (відповідача) на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки останній наказом від 21.10.2021 № 152 Про поновлення на роботі працівників КП Благоустрій м. Харкова з метою мирного врегулювання трудового судового спору (без відповідного рішення суду) скасував накази про звільнення вищезазначених працівників та поновив їх на роботі, чим визнав свою вину і неправильність раніше прийнятого рішення, внаслідок чого статус зазначених осіб як безробітних, з огляду на положення ст. 43 Закону України Про зайнятість населення, є незаконним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1433/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Благоустрій м.Харкова на користь Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у загальному розмірі 34471,37 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування рішення суд послався на наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, як передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України підстави для його відповідальності у вигляді відшкодування в заявленому позивачем розмірі, з огляду на те, що внаслідок видачі незаконних наказів про звільнення працівників, а саме: ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к); ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к), які у подальшому, після звернення зазначених осіб до Московського районного суду м. Харкова з відповідним позовом та відкриття провадження у судовій справі № 643/14796/21 відповідачем було скасовано з метою мирного врегулювання трудового спору та поновлено вищезазначених працівників на роботі наказом від 21.10.2021 № 152 Про поновлення на роботі працівників КП Благоустрій м. Харкова, вбачається наявність протиправних дій та вини відповідача - КП Благоустрій м. Харкова, які полягали у неправомірному звільненні вказаних осіб, що спричинило їх неправомірне звернення до центру зайнятості з подальшим неправомірним наданням їм статусу безробітних та виплатою допомоги на загальну суму 34471,37 грн, з чого у свою чергу вбачається причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та шкодою, спричиненою такими діями позивачу, на суму 34471,37 грн.

Комунальне підприємство Благоустрій м.Харкова з рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1433/24 не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність викладених в рішенні окремих висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Харківського обласного центру зайнятості у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення як підстави для його відповідальності у вигляді відшкодування заявленої позивачем до стягнення шкоди, оскільки у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що поведінка відповідача щодо видачі наказів про звільнення працівників, а саме: ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к); ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к) була неправомірною,з огляду на те, що факт неправомірності таких дій не встановлений судом у рамках даної справи або іншим юрисдикційним органом, уповноваженим розглядати трудові спори, а скасуваня зазначених наказів відповідачем не свідчить про протиправність такого звільнення, враховуючи, що в наказах ані прямо, ані опосередковано не зазначено про їх протиправність, а п. 4 статті 35 Закону України «Про Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття обмежив випадки покладення відповідальності на роботодавця випадками, коли поновлення на роботі здійснюється саме за рішенням суду, а тому покладення відповідальності на роботодавця можливе лише у випадку, коли протиправність його дій/рішень встановлено у встановленому порядку та підтверджено преюдиційним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1433/24, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/1433/24.

30.07.2024 матеріали справи №922/1433/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Благоустрій м.Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1433/24 та ухвалено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

14.08.24 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. № 10660), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, зокрема, про виникнення у нього права на відшкодування відповідачем - КП Благоустрій м. Харкова отриманої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, виходячи з того, що зазначені особи безпідставно перебували на обліку у статусі безробітних, оскільки таке скасування свідчить про те, що вказані працівники у цей період перебували у трудових відносинах з відповідачем та з огляду на поновлення відповідачем їх на роботі та виплату їм за відповідний період середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не мали права на перебування на обліку в статусі безробітних та виплати допомоги по безробіттю, адже статус зайнятої особи і статус безробітного, з огляду на положення статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», є взаємовиключними, а тому ці особи безпідставно отримали зазначену допомогу.

При цьому позивач наголошує, що поновлення на роботі є інститутом захисту трудових прав, що спрямований на відновлення договірних трудових правовідносин між працівником та роботодавцем у разі звільнення працівника без законної підстави, а тому факти добровільного скасування відповідачем без рішення суду 21.10.2021 наказів про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поновлення їх на роботі та виплати їм середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є підтвердженням ним неправомірності раніше прийнятих рішень у формі наказів про звільнення, у зв`язку з чим статуси зазначених осіб як безробітних у період отримання ними від позивача допомоги по безробіттю є незаконними, відповідно, виплачена позивачем за вказаний період допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача в якості майнової шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача.

Разом з цим, позивач зазначив, що жодна норма закону не визначає, що для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди,завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, неправомірність рішень, дій чи бездіяльності має підтверджуватись лише рішенням суду в адміністративній або цивільній справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

Наказом Міністерства економіки України від 24.10.2022 № 4132 Про реорганізацію державних органів Державної служби зайнятості реорганізовано Харківський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (61068, Харківська область, м. Харків. вул. Громадського Олега (Броненосця Потьомкін), 1А, код згідно з ЄДРПОУ 03491277), та встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Харківського міського центру зайнятості.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Харківський обласний центр зайнятості є державною установою в централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, яка виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Про зайнятість населення".

Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 25.12.2022 № 863, створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.

Відповідні відомості про перебування Харківського міського центру зайнятості у стані припинення та про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом регіонального центру зайнятості та виконує функції, покладені на неї регіональним центром зайнятості, виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені законами України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, Про зайнятість населення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у трудових правовідносинах з відповідачем - КП Благоустрій м. Харкова та були звільнені на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України відповідними наказами, а саме: ОСОБА_1 звільнено наказом від 19.07.2021 № 186/к; ОСОБА_2 - наказом від 19.07.2021 № 180/к та ОСОБА_3 - наказом від 19.07.2021 № 176/к.

З метою реалізації своїх законних прав зазначені особи звернулись до Харківського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, зокрема: ОСОБА_1 із заявою від 20.09.2021; ОСОБА_2 від 20.08.2021; ОСОБА_3 від 20.08.2021.

На підставі вказаних заяв зазначеним особам було надано статус безробітного та, відповідно до пп. 1,3,4 ст. 22, п. 3 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, призначена допомога по безробіттю, яку виплачено згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624, а саме:

- ОСОБА_1 - за період з 20.09.2021 по 20.10.2021 в сумі 1821,30 грн;

- ОСОБА_2 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 в сумі 16387,44 грн;

- ОСОБА_3 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 в сумі 16262,63 грн.

Як убачається з наданих до відзиву на позов відповідачем копій ухвали Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 та копії позовної заяви у вказаній справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з іншими позивачами звернулись до зазначеного суду з позовом, в якому просили: поновити їх на відповідних посадах у КП Благоустрій м. Харкова; стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за весь час затримки належних виплат в день звільнення 19.07.2021 по день фактичного розрахунку 22.07.2021; покласти матеріальну відповідальність на покриття шкоди, заподіяної відповідачу внаслідок оплати вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки належних виплат, на директора зазначеного підприємства.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.09.2021 відкрито провадження у справі у справі № 643/14796/21, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після звернення звільнених працівників до суду та відкриття провадження у справі № 643/14796/21, відповідач самостійно поновив на посадах вищезазначених працівників, а саме: наказом директора КП Благоустрій м. Харкова від 21.10.2021 № 152 Про поновлення на роботі працівників КП Благоустрій м. Харкова (арк. спр. 25) з метою мирного врегулювання спору щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , та виплати їм заробітної плати за час вимушеного прогулу, було скасовано, зокрема накази про звільнення ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к), ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к) та поновлено з 22.10.2021 на роботі вищезазначених працівників.

Пунктом 4 зазначеного наказу вирішено виплатити поновленим на роботі працівникам середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2021 по 21.10.2021.

У зв`язку врегулюванням спору мирним шляхом, позивачі, в т.ч. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Московського районного суду м. Харків із заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 прийнято відмову позивачів від позову до КП Благоустрій м. Харкова про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, та закрито провадження у справі за вказаним позовом.

Зважаючи на викладене, на підставі абз. 10 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, згідно з яким центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі, Харківським міським центром зайнятості наказами від 22.10.2021 припинено з 21.10.2021 реєстрацію в центрі зайнятості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також припинено виплату їм допомоги по безробіттю.

Наказом Харківського міського центру зайнятості від 21.01.2022 № 30 у зв`язку з надходженням інформації щодо поновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на роботі з 22.10.2021 вирішено вжити заходів щодо повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг (допомоги по безробіттю працівників) за рахунок КП Благоустрій м. Харкова на загальну суму 34471,37 грн, з яких: ОСОБА_1 за період з 20.09.2021 по 20.10.2021 на суму 1821,30 грн; ОСОБА_2 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 на суму 16387,44 грн; ОСОБА_3 - за період з 20.08.2021 по 20.10.2021 на суму 16262,63 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензією про повернення коштів від 25.01.2022 № ХМЦЗ-02-736, в якій на підставі статті 222 Господарського кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України вимагав у місячній термін повернути в добровільному порядку виплачені кошти як допомоги по безробіттю під час перебування на обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на загальну суму 34471,37 грн (а.с. 27).

02.02.2023 за № ХМЦЗ-02-538 позивач направив на адресу відповідача лист (а.с. 33) з нагадуванням про повернення заборгованості за претензією від 25.01.2022 № ХМЦЗ-02-736 на загальну суму 34471,37 грн.

Відповідач листом від 19.04.2023 за № 07/102 (а.с. 34) відмовив у задоволенні претензії позивача, зазначивши, що виплачені кошти як допомоги по безробіттю працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на загальну суму 34471,37 грн не підлягають стягненню з КП Благоустрій м. Харкова, оскільки підставою для припинення виплати по безробіттю вищезазначеним особам було працевлаштування безробітних, а не їх поновлення на посаді за рішенням суду, адже ухвалою Московського районного суду м. Харків від 09.11.2021 у справі № 643/14796/21 було закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою позивачів від позову, відтак, спір було врегульовано мирним шляхом, тому, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітнім не підлягають утриманню з Підприємства в силу ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 34471,37 грн.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" - безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п. 13 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до пункту 1 частини 1 та абзацу 1 частини статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній станом на 29.11.2021) статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині 1 цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Зареєстровані безробітні (застраховані особи) мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги (пункт 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" та частина 1 статті 6 Закону України № 1533-III).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 та пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону України № 1533-III (в редакції, чинній станом на 29.11.2021) видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 71 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Частиною 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, обов`язковою передумовою для застосування вказаних правових норм законодавець визначив поновлення на роботі особи, яка отримувала допомогу по безробіттю, за рішенням суду, а оскільки в даному випадку жодного судового рішення про поновлення на роботі раніше звільнених працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято не було,вказані норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якщо би зобов`язання було виконане боржником (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (пункт 6.14), від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (пункт 8.49.6)).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Господарським судом першої інстанції при наданні правової оцінки спірним правовідносинам обгрунтовано зазначено, що відповідні відносини між Харківським ОЦЗ в особі Харківської філії (позивачем) і КП Благоустрій м. Харкова (відповідачем) виникають з юридичного факту завдання останнім шкоди місцевому територіальному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, внаслідок видачі незаконних наказів про звільнення працівників, а саме: ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к); ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к) та у цих відносинах наявний склад цивільного правопорушення, який відповідно до норми статті 1173 Цивільного кодексу України є підставою для його відповідальності у вигляді відшкодування заявленої позивачем до стягнення шкоди.

Так, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що протиправна поведінка відповідача полягає у видачі незаконних наказів про звільнення працівників, а саме: ОСОБА_1 (наказ від 19.07.2021 № 186/к); ОСОБА_2 (наказ від 19.07.2021 № 180/к) та ОСОБА_3 (наказ від 19.07.2021 № 176/к), оскільки добровільне скасування без рішення суду власних наказів разом із обставинами поновлення зазначених працівників на роботі та виплатою їм середнього заробітку за час вимушеного прогулу свідчить про волевиявлення відповідача, спрямоване на підтвердженням наявності трудових відносин у спірний період, й відповідно, визнання неправомірності раніше прийнятих рішень у формі наказів про звільнення.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що поновлення на роботі є інститутом захисту трудових прав, що спрямований на відновлення договірних трудових правовідносин між працівником та роботодавцем у разі звільнення працівника без законної підстави.

Наявність шкоди, оцінюється сумою витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , права на яку останні не отримали б за умови неприйняття незаконних наказів про звільнення вказаних працівників.

Причинно-наслідковий зв`язок прослідковується в тому, що статус безробітних осіб за ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" у спірний період вказані працівники відповідача не набули унаслідок незаконних дій відповідача.Тобто, неправомірні дії відповідача призвели до зменшення майнових благ позивача, який на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України № 1533-III сплатив зазначеним працівникам у спірний період допомогу по безробіттю, хоча така виплата на їх користь, відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України № 1533-III, не мала би здійснюватися з огляду на те, що добровільне скасування без рішення суду відповідачем наказів про їх звільнення, поновлення їх на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу свідчить про наявність трудових відносин з цими особами у зазначений період, враховуючи при цьому те, що скасовані накази не породили правових наслідків з моменту їх видання, а статус зареєстрованого безробітного та зайнятої особи є взаємовиключними.

Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для застосування положень ст.1173 Цивільного кодексу України, за відсутності підстав для застосування положень 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до подібних правовідносин, в яких орган місцевого самоврядування самостійно без рішення суду скасував власні накази про звільнення працівників із поновленням їх на роботі та виплатою їм середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок чого центром зайнятості у період реєстрації таких осіб в статусі безробітних безпідставно сплачено їм допомогу по безробіттю, викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 .

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо наявності законодавчого обмеження відповідальності роботодавця з повернення Фонду сплаченої поновленим на роботі працівникам виплати допомоги по безробіттю лише випадком, передбаченими п. 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, коли поновлення на роботі здійснюється саме за рішенням суду.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що у відповідних спорах покладення відповідальності на роботодавця можливе лише у випадку, коли протиправність його дій/рішень підтверджено преюдиційним рішенням, яке набрало законної сили.

Чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини протиправності поведінки роботодавця у подібних спірним правовідносинах.

Натомість стаття 75 Господарського процесуального кодексу України визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8).

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду.

Тому, господарський має самостійно надати оцінку наявним у справі доказам щодо правомірності дій органу влади щодо видачі наказів зі звільнення працівників, що як зазначено вище, й було зроблено господарським судом першої інстанції.

За наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області є законним, обґрунтованим, ухваленим при повному дослідженні обставин справи, наданню їм належної і об`єктивної оцінки, з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Благоустрій м.Харкова залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1433/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна