Постанова

від 18.06.2024 по справі 926/5334/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 926/5334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про визнання незаконним та скасування рішення про відміну торгів; визнання укладеним договору оренди нерухомого майна.

У судовому засіданні взяли участь представники: Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Лях К. М., Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" - Бондар М. Л.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» (далі - ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс» та/або позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» та/або відповідач) про»: визнання незаконним та скасування рішення АТ «Українська залізниця» від 13.04.2022 № ЦКМ-14/137 про відміну електронного аукціону №№ UA-PS-2021-12-28-000046-2 (оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а) (далі - рішення від 13.04.2022); визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції, запропонованій позивачем (текст типового договору).

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, із посиланнями на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункти 62, 64, 73-75, 81- 82 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), статей 179- 181, 183, 185, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказував, що зважаючи на те, що АТ «Українська залізниця» як орендодавець затвердила результати аукціону шляхом підписання протоколу, відповідно не мала права відміняти електронний аукціон на стадії підписання (укладання) договору оренди, підписаний примірник якого вже було направлено позивачем на адресу відповідача.

Разом з цим, позивачу стало відомо, що листом від 18.04.2022 № Н-10/2021 Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» від 13.04.2022 № 13-04/4-1 не заперечила щодо передачі в оренду спірного об`єкта оренди з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів.

1.3. У відзиві на позов відповідач вказував на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

АТ «Українська залізниця» також додатково повідомила суд, що рішення від 13.04.2022 зумовлено необхідністю реалізації заходів відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні. На даний час платформа крита перевантажувальна висока на ст. Вадул-Сірет, що розташована за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, в оренді не перебуває та, відповідно до Правил перевезення вантажів, є місцем загального користування i використовується для обслуговування вантажовласників.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, у протоколі засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 02.12.2021 № Ц-56/136 погоджено передачу в оренду майна, що увійшло до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», шляхом вчинення правочинів - укладення договорів оренди нерухомого майна за результатами проведення електронних аукціонів в електронній системі «Prozorro.Продажі» по об`єктах, зазначених у додатку 4 до протоколу, строком на 2 роки 360 днів.

До вказаного переліку включено об`єкт оренди: частину платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, площею 800 кв. м (пункт 97 додатку до протоколу від 02.12.2021 № Ц-56/136).

28.12.2021 на офіційному порталі про публічні закупівлі України «Prozorro.Продажі» оприлюднено оголошення про проведення аукціону № UA-PS-2021-12-28-000046-2 на «Оренду частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів, стартова ціна лоту 10 416,00 грн (https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-12-28-000046-2).

Відповідачем як замовником, розміщено на веб-сайті «Prozorro.Продажі» інформацію про аукціон і лот, а також опубліковано проект договору оренди нерухомого майна, паспорт предмета оренди з ілюстраціями.

Участь в аукціоні взяли два учасники: ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс» (позивач) та Приватне підприємство «Алекс-Буд».

Позивачем для участі в аукціоні надано наступні документи: виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг платника ПДВ, відомості про юридичну особу, довідку про кінцевого бенефіціарного власника, згоду з проектом договору, рішення та статут ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс», наказ про призначення директора, заяву на участь в аукціоні та цінову пропозицію.

За результатами проведеного аукціону позивача визначено переможцем з ціновою пропозицією 11 230,00 грн без ПДВ, що підтверджується відповідним протоколом від 12.01.2022, який підписано 14.01.2022 представниками позивача та оператора, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, та 19.01.2022- представниками АТ «Українська залізниця» Лавренюком Р. А. і Давідчуком Д. А. (копії довіреностей на право підписання протоколу містяться у матеріалах справи).

19.01.2022 вказаний протокол та цінова пропозиція опубліковані на сайті «Prozorro.Продажі».

За результатами проведеного аукціону, позивач направив відповідачу підписані проекти договору оренди, однак примірник договору, підписаний відповідачем, позивачу не повернуто.

Поряд з тим, рішенням від 13.04.2022 відмінено електронний аукціон №PS-2021-12-28-000046-2, у зв`язку з необхідністю реалізації заходів щодо відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні.

Крім цього, у матеріалах справи міститься лист Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 18.04.2022 (у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» від 13.04.2022 № 13-04/4-1), в якому філія не заперечила щодо передачі в оренду цього ж об`єкта оренди, з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів, незважаючи на те, що листом від 11.04.2022 просила відмінити аукціон № UA-PS-2021-12-28-000046-2 та не укладати договір оренди з переможцем - позивачем.

Позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив вжити заходи щодо скасування рішення від 13.04.2022 та повернути йому підписаний примірник договору оренди разом із актом приймання-передачі.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що на укладення договору оренди та акта приймання-передачі об`єкта оренди було уповноважено Філію «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» АТ «Українська залізниця», від якої таких документів не надходило.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 у справі № 926/5334/22 (судді Миронюк С. О.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 (Якімець Г. Г. - головуючий, судді: Бойко С. М., Бонк Т. Б.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення від 13.04.2022; визнано укладеним між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс» договір оренди нерухомого майна на умовах, запропонованих позивачем та викладених у рішенні суду.

3.2. Судові рішення із посиланнями на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункти 64, 73- 76, 78, 81- 82 Порядку, статей 179- 183, 185, 187 ГК України, статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» аргументовані тим, що в ході проведення процедури оренди державного і комунального майна орендодавець може прийняти рішення про: відміну електронного аукціону, рішення про скасування або зміну рішення про включення об`єкта оренди до Переліку першого типу, що тягне за собою необхідність відміни аукціону, рішення про виключення майна з Переліку першого типу (пункт 62 Порядку); про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему (частина 9 статті 13 Закону, пункт 76 Порядку). При цьому, Порядком чітко визначені процедурні (часові) межі можливості прийняття таких рішень, так як рішення про відміну електронного аукціону може бути прийняте орендодавцем в будь-якому випадку до дня його проведення (затвердження результатів), натомість після проведення аукціону орендодавець втрачає такі повноваження і набуває права прийняти рішення про відмову у затвердженні протоколу або відмову від укладення договору. Поряд з тим, судом встановлено, що відповідач як орендодавець затвердив результати аукціону шляхом підписання відповідного протоколу, проте згодом його відмінив, на що не мав жодних правових підстав. При цьому, позивач не ухилявся від укладення договору оренди, надав його представникам відповідача, проте останні з невідомих причин підписаний договір не повернули. Визначення переможця аукціону, прийняття рішення про намір укласти договір оренди, свідчить про те, що відповідач як орендодавець прийняв цінову пропозицію переможця та погодився на укладення договору, що свідчить про визначення сторонами обов`язку укласти відповідний договір. Суд також зауважив, що за приписами частини 9 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» єдиною підставою не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не орендодавця: невідповідність вимогам статті 4 цього Закону; неподання документів або відомостей, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом; подання неправдивих відомостей про себе; відмова від підписання протоколу аукціону або договору оренди; таким чином, з моменту визначення переможця торгів та встановлення відповідності пропозиції позивача вимогам тендерної документації та вимогам Закону і Порядку неможливо відмінити процедуру аукціону в порядку, передбаченому пунктом 62 Порядку.

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності, суди попередніх інстанцій зазначили, що така не спливла, оскільки положення частини 9 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на які покликається відповідач, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як оскаржуване рішення від 13.04.2022 не є рішенням орендодавця про відмову у затвердженні протоколу аукціону або про відмову від укладення договору оренди, відтак, на його оскарження не поширюється вимога про місячний строк оскарження.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 926/5334/22, АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять рішення та постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник зазначає, що не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі № 904/4125/18 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 918/792/18 щодо питання права власності майна AT «Укрзалізниця», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що майно, передане AT «Укрзалізниця» державою як внесок до статутного капіталу, належить до державної форми власності. Відповідно до положень Статуту АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою приватного права, а майно, передане до статутного капіталу відповідача, є його приватною власністю.

Внаслідок помилкового визначення статусу майна, яке було предметом аукціону № UA-PS-2021-12-28-000046-2 суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку, які спірні правовідносини не врегульовують.

При цьому, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Порядку розпорядження майном АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 (далі - Порядок).

У той же час скаржник звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 66, 85, 187 ГК України, статей 115, 317, 318, 319, 325, 326, 328, 391, 396, 398, 509, 610, 627, 759, 765, 766 ЦК України, Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»», Статуту AT «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, у подібних правовідносинах, а саме стосовно: підстав набуття AT «Укрзалізниця» права власності на державне майно, внесене до статутного капіталу товариства; фори власності (правової природи) майна, набутого AT «Укрзалізниця» як внеску держави до статутного капіталу (державним чи приватним є майно, яке перебуває у власності AT «Укрзалізниця»); розповсюдження дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку на майно господарського товариства - AT «Укрзалізниця», внесеного державою до його статутного капіталу; обов`язковості Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права (Регламент ЕТС), затвердженого наказом державного підприємства «Прозорро.Продажі» від 09.07.2018 № 8 зі змінами (далі - Регламент ЕТС) для сторін та права учасників аукціону відміняти електронні аукціони; наявності права суду зобов`язати учасника господарських правовідносин вступити в такі правовідносини (визнати договір укладеним всупереч волі учасника); обов`язковості спірних правовідносини для сторін в силу закону; обраного позивачем способу захисту; застосованого судами способу захисту прав та інтересів позивача.

За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій також допущено неправильне застосування статей 11, 12, 14 ЦК України та Регламенту ЕТС, затвердженого наказом державного підприємства «Прозорро.Продажі» від 09.07.2018 № 8 зі змінами (далі - Регламент ЕТС). Так, у пункті 7.3 Регламенту ЕТС визначено, що електронний аукціон може бути відмінено організатором на будь-якому його етапі, але до моменту укладення договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передано право.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій також помилково, без урахування висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 16.08.2005 у справі № 39/237 та Верховним Судом у постановах від 16.03.2021 у справі № 911/178/20, від 20.02.2022 у справі №5006/5/396/2012, від 24.10.2018 у справі № 902/147/15 від 15.04.2021 у справі № 910/6496/20, від 16.06.2021 у справі № 375/278/20 задовольнили позовні вимоги про визнання договору укладеним та про зобов`язання відповідача передати майно позивачу за актами приймання-передачі, адже такий спосіб захисту прав позивача є неналежним та неефективним.

4.4. ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс» у відзиві просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та/або касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - залишити без змін.

4.5. 13.05.2024 та 23.05.2024 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення АТ "Українська залізниця". Також, 21.05.2024 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс».

Відповідно до положень частини 1 статті 298 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

У частині 1 статті 288 ГПК України визначено що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У справі № 926/5334/22 оскаржується постанова апеляційного господарського суду від 14.08.2023. Як убачається з матеріалів справи, наведені вище додаткові пояснення надані як позивачем, так і відповідачем до Верховного Суду 13.05.2024, 21.05.2024 та 23.05.2024, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку на їх подання.

За вказаних обставин доповнення до касаційної скарги (додаткові пояснення позивача та відповідача), які подані після спливу строку, встановленого законом та/або призначеного судом, залишаються без розгляду та не враховуються Верховним Судом.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення АТ «Українська залізниця» від 13.04.2022 № ЦКМ-14/137 про відміну електронного аукціону №№ UA-PS-2021-12-28-000046-2 (оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а) та визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції, запропонованій позивачем (текст типового договору).

Водночас варто зауважити, що спеціальним законом, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу є Закон України «Про залізничний транспорт».

В силу приписів статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо (абзац 2).

Залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ «Укрзалізниця»), утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі (абзац 3).

Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI (далі - Закон № 4442-VI, тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення від 13.04.2022) визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

У статті 2 зазначеного Закону № 4442-VI закріплено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Згідно статті 4 Закону 4442-VI, до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування;

100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту;

право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту;

право господарського відання магістральними зал ячними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Відповідно до положень статті 6 Закону 4442-VI, органами Товариства є: загальні збори; правління; наглядова рада; ревізійна комісія.

У статті 10 Закону № 4442-VI визначено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання.

Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб`єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.

Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.

Порядок списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, зазначеного в частині першій цієї статті, розпорядження іншим майном, внесеним до статутного капіталу Товариства, та майном, набутим Товариством, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кошти, отримані Товариством від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності Товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було постановлено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до цієї Постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено статут АТ «Українська залізниця» (далі - Статут, тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення від 13.04.2022), відповідно до відповідно до статті 1 якого АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

Разом з тим, у статті 2 Статуту визначено, що Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

У статтях 21- 22 Статуту визначено, що Товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством.

За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

У статтях 31 - 36 Статуту визначено, що майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Майно товариства формується за рахунок:

1) майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства;

2) доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності;

3) коштів, що надходять від розміщення цінних паперів, майнових і немайнових прав, в тому числі від інтелектуальної власності, іншого майна;

4) доходів, отриманих від операцій з цінними паперами, в тому числі з облігаціями;

5) надходжень від провадження господарської діяльності юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких є товариство, а також господарських товариств, пакети акцій (частки у статутному капіталі) яких внесені до статутного капіталу товариства;

6) дивідендів за акціями (часток, паїв), які належать товариству, крім дивідендів, які підлягають сплаті до державного бюджету, у порядку, встановленому законодавством;

7) майнових прав, в тому числі права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту та майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання;

8) кредитів та позик;

9) капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;

10) іншого майна та майнових прав, набутих товариством на законних підставах;

11) інших надходжень, не заборонених законодавством.

Здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.

Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.

Кошти, отримані від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності товариства.

Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів.

Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Товариство несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що є його власністю, а також майна, закріпленого за ним на праві господарського відання.

Списання майна, що закріплене за товариством на праві господарського відання, здійснюється товариством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Товариство використовує, володіє та утримує земельні ділянки, надані йому на праві постійного користування, за їх цільовим призначенням відповідно до законодавства.

Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 затвердив Порядок, який визначає механізм списання майна, зазначеного в частині 1 статті 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, внесеного до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» (далі - товариство), та майна, набутого товариством.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, у протоколі засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 02.12.2021 № Ц-56/136 погоджено передачу в оренду майна, що увійшло до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», шляхом вчинення правочинів - укладення договорів оренди нерухомого майна за результатами проведення електронних аукціонів в електронній системі «Prozorro.Продажі» по об`єктах, зокрема, частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, площею 800 кв. м (пункт 97 додатку до протоколу від 02.12.2021 № Ц-56/136), щодо якого на офіційному порталі про публічні закупівлі України «Prozorro.Продажі» оприлюднено оголошення про проведення аукціону № UA-PS-2021-12-28-000046-2, переможцем якого став позивач та рішення про відміну якого оскаржується у цій справі.

Розглядаючи спір у цій справі та аналізуючи процедуру (послідовність/етапи) проведення електронного аукціону суди попередніх інстанцій, посилаючись виключно на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку наведені вище норми матеріального права залишили поза увагою, тоді як вони є спеціальними та підлягають застосуванню в сукупності в контексті спірних правовідносин. У той же час суди попередніх інстанцій не встановили форму власності майна, що виставлялося на електронний аукціон (частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, площею 800 кв. м) та не дослідили належним чином весь ланцюг послідовності дій щодо передачі в оренду майна, щодо якого відбувся аукціон № UA-PS-2021-12-28-000046-2.

Суд касаційної інстанції зазначає, що розглядаючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою та не дослідили питання стосовно того, чим входить майно, що виставлялося на електронний аукціон до переліку майна, зазначеного в частині 1 статті 10 Закону № 4442-VI.

Разом з тим, дослідження зазначених обставин у даній справі є важливим для правильного вирішення спору, адже саме від визначення статусу (форми власності) спірного майна залежить те, які саме норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та які висновки Верховного Суду мали врахувати суди, про що слушно зазначає відповідач у касаційній скарзі.

Оскільки зазначеного суди попередніх інстанцій не зробили, фактично не дослідили в повному обсязі доводи позовної заяви та докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам, а також встановлювати обставини, що не буди встановлені в рішенні місцевого господарського суду та постанові суду апеляційної інстанції, а саме щодо статусу спірного майна. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходили суди попередніх інстанцій, а тому не спростовують необхідність надання оцінки обставинам, на яких акцентував Верховний Суд, як і навпаки, підтверджують необхідність правильного визначення змісту позовних вимог, форми власності майна, що виставлялося на електронний аукціон та мети, з якою позивач звернувся у межах цієї справи, та визначив такий спосіб захисту.

У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи висновки щодо направлення цієї справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд не вбачає наразі підстав для формування правового висновку щодо застосування положень статей 66, 85, 187 ГК України, статей 115, 317, 318, 319, 325, 326, 328, 391, 396, 398, 509, 610, 627, 759, 765, 766 ЦК України, Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»», Статуту, у спірних правовідносинах.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308 ГПК України).

6.4. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.5. Зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права підтвердилися та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення - скасуванню.

6.6. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 926/5334/22 скасувати.

Справу № 926/5334/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ