Рішення

від 19.11.2024 по справі 926/5334/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5334/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс, м. Чернівці

до Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення про відміну торгів, визнання укладеним договору оренди нерухомого майна.

Суддя Гончарук О.В.

секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача Чепишко Д. В., ордер №1040571 від 28.12.2022

від відповідача ОСОБА_1 , довіреність від 12.07.2024.

Обставини справи: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс (далі ТОВ Торговельно-виробничий комплекс та/або позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі АТ Українська залізниця та/або відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення АТ Українська залізниця від 13.04.2022 № ЦКМ-14/137 про відміну електронного аукціону №№ UA-PS-2021-12-28-000046-2 (оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а) (далі рішення від 13.04.2022); визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції, запропонованій позивачем (текст типового договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, із посиланнями на положення Закону України Про оренду державного та комунального майна, пункти 62, 64, 73 75, 81 82 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі Порядок), статей 179 181, 183, 185, 187 Господарського кодексу України (далі ГК України), статті 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) вказував, що зважаючи на те, що АТ Українська залізниця, як орендодавець затвердила результати аукціону шляхом підписання протоколу, відповідно не мала права відміняти електронний аукціон на стадії підписання (укладання) договору оренди, підписаний примірник якого вже було направлено позивачем на адресу відповідача.

Разом з цим, позивачу стало відомо, що листом від 18.04.2022 № Н-10/2021 Регіональна філія Львівська залізниця АТ Українська залізниця у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю Експіойл від 13.04.2022 № 13-04/4-1 не заперечила щодо передачі в оренду спірного об`єкта оренди з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів.

У відзиві на позов відповідач вказував на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

АТ Українська залізниця також додатково повідомила суд, що рішення від 13.04.2022 зумовлено необхідністю реалізації заходів відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні. На даний час платформа крита перевантажувальна висока на ст. Вадул-Сірет, що розташована за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3а, в оренді не перебуває та, відповідно до Правил перевезення вантажів, є місцем загального користування i використовується для обслуговування вантажовласників.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 у справі № 926/5334/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення від 13.04.2022; визнано укладеним між АТ Українська залізниця та ТОВ Торговельно-виробничий комплекс договір оренди нерухомого майна на умовах, запропонованих позивачем та викладених у рішенні суду.

У той же час, постановою Верховного Суду від 18.06.2024 задоволено частково касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця, скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023, передано справу № 926/5334/22 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 справу №926/5334/22 передано до провадження судді Гончарука О.В.

Ухвалою суду від 23.07.2024 прийнято справу № 926/5334/22 до провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні 13.08.2024.

Ухвалою суду від 13.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.10.2024.

Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024, за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 07 листопада 2024 року.

На день розгляду справи по суті, 07.11.2024, представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував. У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2024.

У судовому засіданні 19.11.2024 продовжено розгляд справи по суті.

У судових дебатах представник позивача наполягає на задоволені позову, представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи убачається, що у протоколі засідання правління АТ Укрзалізниця від 02.12.2021 № Ц-56/136 погоджено передачу в оренду майна, що увійшло до статутного капіталу АТ Укрзалізниця, шляхом вчинення правочинів укладення договорів оренди нерухомого майна за результатами проведення електронних аукціонів в електронній системі Prozorro.Продажі на об`єктах, зазначених у додатку 4 до протоколу, строком на 2 роки 360 днів.

До вказаного переліку включено об`єкт оренди: частину платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 800 кв. м (пункт 97 додатку до протоколу від 02.12.2021 № Ц-56/136).

28.12.2021 на офіційному порталі про публічні закупівлі України Prozorro.Продажі оприлюднено оголошення про проведення аукціону № UA-PS-2021-12-28-000046-2 на Оренду частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів, стартова ціна лоту 10 416,00 грн (https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-12-28-000046-2).

Відповідачем як замовником, розміщено на веб-сайті Prozorro.Продажі інформацію про аукціон і лот, а також опубліковано проект договору оренди нерухомого майна, паспорт предмета оренди з ілюстраціями.

Участь в аукціоні взяли два учасники: ТОВ Торговельно-виробничий комплекс (позивач) та Приватне підприємство Алекс-Буд.

Позивачем для участі в аукціоні надано наступні документи: виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг платника ПДВ, відомості про юридичну особу, довідку про кінцевого бенефіціарного власника, згоду з проектом договору, рішення та статут ТОВ Торговельно-виробничий комплекс, наказ про призначення директора, заяву на участь в аукціоні та цінову пропозицію.

За результатами проведеного аукціону, позивача визначено переможцем з ціновою пропозицією 11230,00 грн без ПДВ, що підтверджується відповідним протоколом від 12.01.2022, який підписано 14.01.2022 представниками позивача та оператора, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, та 19.01.2022 представниками АТ Українська залізниця ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (копії довіреностей на право підписання протоколу містяться у матеріалах справи).

19.01.2022 вказаний протокол та цінова пропозиція опубліковані на сайті Prozorro.Продажі.

За результатами проведеного аукціону, позивач направив відповідачу підписані проекти договору оренди, однак примірник договору, підписаний відповідачем, позивачу не повернуто.

Поряд з тим, рішенням від 13.04.2022 відмінено електронний аукціон №PS-2021-12-28-000046-2, у зв`язку з необхідністю реалізації заходів щодо відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні.

Крім цього, у матеріалах справи міститься лист Регіональної філії Львівська залізниця АТ Українська залізниця від 18.04.2022 (у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю Експіойл від 13.04.2022 № 13-04/4-1), в якому філія не заперечила щодо передачі в оренду цього ж об`єкта оренди, з метою облаштування пунктів перевантаження вантажів, незважаючи на те, що листом від 11.04.2022 просила відмінити аукціон № UA-PS-2021-12-28-000046-2 та не укладати договір оренди з переможцем позивачем.

Позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив вжити заходи щодо скасування рішення від 13.04.2022 та повернути йому підписаний примірник договору оренди разом із актом приймання-передачі.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що на укладення договору оренди та акта приймання-передачі об`єкта оренди було уповноважено Філію Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд АТ Українська залізниця, від якої таких документів не надходило.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення АТ Українська залізниця від 13.04.2022 № ЦКМ-14/137 про відміну електронного аукціону №№ UA-PS-2021-12-28-000046-2 (оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції, запропонованій позивачем (текст типового договору).

Спеціальним законом, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу є Закон України Про залізничний транспорт.

В силу приписів статті 1 Закону України Про залізничний транспорт залізничний транспорт виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо (абзац 2).

Залізниця відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі АТ Укрзалізниця), утвореного відповідно до Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі (абзац 3).

Законом України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування від 23.02.2012 № 4442-VI (далі Закон № 4442-VI, тут і далі у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення від 13.04.2022) визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

У статті 2 зазначеного Закону № 4442-VI закріплено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі підприємства залізничного транспорту).

Згідно статті 4 Закону 4442-VI, до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування;

100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту;

право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту;

право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Відповідно до положень статті 6 Закону 4442-VI, органами Товариства є: загальні збори; правління; наглядова рада; ревізійна комісія.

У статті 10 Закону № 4442-VI визначено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання.

Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб`єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.

Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.

Порядок списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, зазначеного в частині першій цієї статті, розпорядження іншим майном, внесеним до статутного капіталу Товариства, та майном, набутим Товариством, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кошти, отримані Товариством від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності Товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця було постановлено утворити публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі Товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця утворено Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до цієї Постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання Публічного акціонерного товариства Українська залізниця затверджено статут АТ Українська залізниця (далі Статут, тут і далі у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення від 13.04.2022), відповідно до відповідно до статті 1 якого АТ Укрзалізниця є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця.

Разом з тим, у статті 2 Статуту визначено, що Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

У статтях 21 22 Статуту визначено, що Товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством.

За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

У статтях 31 36 Статуту визначено, що майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Майно товариства формується за рахунок:

1) майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства;

2) доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності;

3) коштів, що надходять від розміщення цінних паперів, майнових і немайнових прав, в тому числі від інтелектуальної власності, іншого майна;

4) доходів, отриманих від операцій з цінними паперами, в тому числі з облігаціями;

5) надходжень від провадження господарської діяльності юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких є товариство, а також господарських товариств, пакети акцій (частки у статутному капіталі) яких внесені до статутного капіталу товариства;

6) дивідендів за акціями (часток, паїв), які належать товариству, крім дивідендів, які підлягають сплаті до державного бюджету, у порядку, встановленому законодавством;

7) майнових прав, в тому числі права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту та майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання;

8) кредитів та позик;

9) капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;

10) іншого майна та майнових прав, набутих товариством на законних підставах;

11) інших надходжень, не заборонених законодавством.

Здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.

Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.

Кошти, отримані від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності товариства.

Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів.

Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Товариство несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що є його власністю, а також майна, закріпленого за ним на праві господарського відання.

Списання майна, що закріплене за товариством на праві господарського відання, здійснюється товариством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Товариство використовує, володіє та утримує земельні ділянки, надані йому на праві постійного користування, за їх цільовим призначенням відповідно до законодавства.

Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 затвердив Порядок, який визначає механізм списання майна, зазначеного в частині 1 статті 10 Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, а також списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, внесеного до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця (далі - товариство), та майна, набутого товариством.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, у протоколі засідання правління АТ Укрзалізниця від 02.12.2021 № Ц-56/136 погоджено передачу в оренду майна, що увійшло до статутного капіталу АТ Укрзалізниця, шляхом вчинення правочинів укладення договорів оренди нерухомого майна за результатами проведення електронних аукціонів в електронній системі Prozorro.Продажі по об`єктах, зокрема, частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 800 кв. м (пункт 97 додатку до протоколу від 02.12.2021 № Ц-56/136), щодо якого на офіційному порталі про публічні закупівлі України Prozorro.Продажі оприлюднено оголошення про проведення аукціону № UA-PS-2021-12-28-000046-2, переможцем якого став позивач та рішення про відміну якого оскаржується у цій справі.

При цьому, слід зазначити, що Укрзалізниця володіє майном у відповідності до таких правових режимів як право власності (майно передане до статутного капіталу) та права повного господарського відання (майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях та в зоні АТО, тобто майно, яке вибуло із фактичного володіння держави, майно, що залишається у державній власності і щодо якого встановлені певні обмеження щодо розпорядження для АТ «Укрзалізниця»).

Отже, ПАТ «Укрзалізниця» майно належить як на праві власності, так і на праві господарського відання. При цьому за загальним правилом майно належить Укрзалізниці на праві власності. На праві господарського відання ПАТ «Укрзалізниця» належить лише майно, визначене спеціальними нормами (зокрема, вказане в частині першій статті 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 5 вказаного Закону документами, які підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства, є передавальний акт та/ або акт оцінки майна, а судом при цьому встановлено, що спірне майно внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно з передавальним акту ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015 та зведеним переліком майна Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця».

Судом становлено, що спірне майно внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно з передавальним акту ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015 та зведеним переліком майна Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця».

Отже, Акціонерне товариство «Українська залізниця» набуло право власності на майно залізничного транспорту з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту відповідно до закону, що є окремою підставою виникнення прав та обов`язків згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення про утворення Акціонерного товариства «Українська залізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до Товариства права власності на відповідне майно, передана державою до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна.

Така позиція висловлена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 918/792/18 у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 904/5881/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Таким чином, майно, що виставлялося на електронний аукціон (частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 800 кв. м) є власністю Товариства та відповідно не входить, до переліку майна, зазначеного в частині 1 статті 10 Закону № 4442-VI.

У зв`язку із зазначеним до спірних правовідносин не може бути застосовано ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Відповідно до п 7.3 Регламенту роботи електронної торгової системи Ргогогго.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права (Регламент ЄТС) від 09.07.2018, «Електронний аукціон може бути відмінено організатором на будь-якому його етапі, але до моменту укладання договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право), виключно на підставі відповідного рішення. Рішення організатора про відміну електронного аукціону повинно бути викладено у формі розпорядчого акту організатора (рішення, наказу, розпорядження, протоколу тощо) та має містити наступні реквізити: Дату прийняття рішення; Номер рішення; Підставу для відміни електронного аукціону; Посилання на рішення організатора, згідно з яким таке майно (актив)/право виставлено на продаж/ надається в оренду/передається на електронному аукціоні; Підпис уповноваженої особи організатора; Рішення організатора про відміну електронного аукціону опубліковується в ЄТС протягом однієї доби з дня його прийняття.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає, що учасники цивільного обороту мають право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати/утримуватися в договірні відносини.

Це право є важливим для ефективного функціонування цивільного обороту.

Відтак, свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини.

За сукупності вищевказаних обставин, АТ «Укрзалізниця» не було позбавлено права прийняти рішення про відміну електронного аукціону, а отже позивач безпідставно звернувся з цим позовом до суду.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволені позову.

Оскільки судами не здійснено розподіл судових витрат за подання апеляційних та касаційних скарг та відповідно до вимог статті 129, 244 Господарського процесуального кодексу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» на користь відповідача підлягає стягненню 17367 грн судового збору сплачених за подання апеляційних та касаційних скарг.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування рішення про відміну торгів, визнання укладеним договору оренди нерухомого майна - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» (58002, м. Чернівці, вул. Міцкевича Адама, 2, код 33707063) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код 40075815) 17367 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.12.2024.

Суддя О.В. Гончарук