Ухвала

від 01.07.2024 по справі 200/6967/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2024 року

м. Київ

справа № 200/6967/18

провадження № 61-8993ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ХХІ вік» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ХХІ вік» до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни, треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський домобудівний комбінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія», про визнання незаконними дій та стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ХХІ вік» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з урахуванням наступного.

І. Касаційна скарга не відповідає вимогам щодо форми та змісту.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

У касаційній скарзі заявник не вказує підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, скарга не містить посилань на пункти, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, тобто заявник не визначив (не охарактеризував) самостійно такі посилання, як підставами касаційного оскарження.

Верховний Суд не може з власної ініціативи кваліфікувати підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такий обов`язок покладено саме на заявника, тобто суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно відокремлювати ті чи інші підстави касаційного оскарження вважаючи, що так розуміє сам заявник.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, у прохальній частині заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року; рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 жовтня 2023 року змінити, зокрема: визнати незаконними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. щодо посвідчення іпотечного договору від 19 березня 2008 року № 1/08, зареєстрованого в реєстрі за № 1050 та стягнути з приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. завдану шкоду в розмірі 13 3212 388,49 грн.

Водночас, в частині позовної вимоги про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. щодо вчинення виконавчого напису від 23 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1609, яку задоволено рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 жовтня 2023 року, заявник вимоги касаційної скарги не сформулював.

Відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.

ІІ. Також, заявником сплачено судовий збір у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 762,00 грн.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у квітні 2018 року позивач звернувся до суду з вимогами: 1) визнати незаконними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. щодо посвідчення іпотечного договору від 19 березня 2008 року № 1/08, зареєстрованого в реєстрі за № 1050; 2) визнати незаконними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. щодо вчинення виконавчого напису від 23 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1609.

12 серпня 2021 року позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив, окрім заявлених вже позовних вимог, стягнути з приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. завдану шкоду в розмірі 13 321 388,49 грн.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (абзац 2 частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за подання юридичною особою позовної заяви немайнового характеру відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням зазначеного вище, при поданні касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір за оскарження судових рішень в частині вирішення майнових вимог у розмірі 399 641,66 грн (13 321 388,49 х 1,5 % х 200 % х 0,8).

Водночас, в частині вирішення немайнових вимог за подання касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 638,40 грн (1 762,00 х 2 х 200 % х 0,8). З урахуванням вже сплаченої суми судового збору, заявникові необхідно доплатити судовий збір за оскарження судових рішень в цій частині 2 114,40 грн (5 638,40 грн - 3 524,00).

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ХХІ вік» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков