Постанова

від 26.06.2024 по справі 204/64/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 204/64/22

провадження № 61-18663 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Бугайчук Максим Володимирович,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня

2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С.,

Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 04 вересня 1995 року вона працювала у структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця», станом на 01 грудня

2020 року перебувала на посаді інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів, конструкцій та виробів функціонального структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» (далі - ФСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця»).

Наказом від 07 вересня 2021 року № 138 «Про реорганізацію територіальних управлінь» до ФСП «Дніпровська дирекція» приєднано інші виробничі структурні підрозділи та перейменовано ФСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця»

у виробничий структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» «АТ «Укрзалізниця» (далі - ВСП «Дніпровська дирекція» філії «АТ «Укрзалізниця»), що призвело

до зміни штатного розпису та реорганізації структури в цілому.

01 жовтня 2021 року вона отримала попередження від 30 вересня 2021 року № 42

про наступне звільнення на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця»

від 19 липня 2021 року (протокол № Ц-56/82) та у зв`язку із новим штатним розписом роботодавця, його реорганізації та скороченням її посади.

Їй запропоновано список вакантних посад по АТ «Укрзалізниця», проте цей список надрукований у нечитабельному вигляді, у ньому не враховано її кваліфікацію.

Указане попередження видано за підписом начальника ВСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця». Однак, станом на той час вона не була штатним працівником цього підрозділу, а його директор не мав права підпису відповідних документів.

Вона не повинна була отримувати вказане повідомлення, оскільки до організації, де вона працювала, на момент отримання повідомлення приєднувалися інші територіальні управління, а її посада не скорочувалася.

Крім того, на час видання попередження про її скорочення на АТ «Укрзалізниця» діяла відповідна програма виплат одноразової грошової допомоги працівникам, розроблена в рамках заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків звільнень. Роботодавець не здійснив виплат при її звільненні, які передбачені

та гарантовані цією програмою, хоча працівникам інших територіальних управлінь, яких скоротили, виплати було здійснено. На відповідні звернення працівників

із цього приводу роботодавець не відреагував.

29 листопада 2021 року начальнику ВСП «Дніпровська дирекція» філії

АТ «Укрзалізниця» надійшла відповідь на колективне звернення працівників, в якій зазначено, що відповідно до затвердженої організаційної структури філії

та штатного розпису, кількість штатних одиниць по відділах/секторах дирекції

не зменшилася і скорочення штатних одиниць в дирекції, на яких перебувають працівники, не відбувається. Попередження, що були надані працівникам,

не відповідають внутрішнім нормативним документам та змінам, які відбулися

при реформуванні дирекції.

01 грудня 2021 року наказом в.о. начальника дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» (далі - філія АТ «Укрзалізния») її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України), на підставі наказу від 29 листопада

2021 року № 18/ОС. Уважала таке звільнення незаконним.

АТ «Укрзалізниця» при вирішенні питання про її звільнення не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці з іншими співробітниками. Її було звільнено без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона була.

Такими протиправними діями роботодавець завдав їй моральну шкоду,

яка полягала у тому, що внаслідок незаконного звільнення вона нервувалася, втратила джерело свого доходу, погіршився стан її здоров`я. Розмір моральної шкоди оцінила у 20 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ в. о. начальника дирекції філії

АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року № 18/ОС про її звільнення

з 01 грудня 2021 року за пунктом1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді інженера 1 категорії 5 сектору організації виробництва будівельних матеріалів філії АТ «Українська залізниця» з 01 грудня 2021 року;

- стягнути з роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ філії АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року № 18/ОС про звільнення 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії 5 сектору організації виробництва будівельних матеріалів філії АТ «Укрзалізниця з 01 грудня 2021 року.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «АТ «Укрзалізниця» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі

155 205,34 грн.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь

ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1

на вищевказаній посаді.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавець не дотримався процедури звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка передбачена статтями 43,

49-2 КЗпП України, так як не надав доказів на підтвердження згоди профспілкового комітету на вивільнення працівника.

За наведених обставин, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 слід поновити на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислено з урахуванням статті 235 КЗпП України

й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

(далі - Порядок № 100), і становить 155 205,34 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди (20 000,00 грн), суд першої інстанції урахував характер та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, та вважав його справедливим і співмірним.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь

ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, районний суд виходив із обґрунтованості заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір таких витрат є розумним та справедливим. Районний суд урахував відповідні норми

ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судову практику з указаного процесуального питання.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії

АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі

3 368,05 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційні скарги АТ «Укрзалізниця» задоволено частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди змінено.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь

ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 квітня 2023 року змінено.

Зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1

з 26 000,00 грн до 7 000, 00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено вірні висновки по суті спору, оскільки ОСОБА_1 було звільнено

з порушенням вимог трудового законодавства (статті 43, 49-2 КЗпП України), оскільки роботодавець не звертався в установленому законом порядку

до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача

з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на протокол первинної профспілкової організації від 06 жовтня 2021 року № 5, згідно з яким ОСОБА_1 виключено з профспілки з 01 жовтня 2021 року, оскільки рішення про майбутнє

її вивільнення прийнято до виключення останньої з профспілки.

Разом із цим, стягнутий районним судом розмір моральної шкоди з відповідача

на користь позивача, з урахуванням обставини справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, їх тривалості тощо є завищеним. Тому апеляційний суд змінив рішення районного суду у цій частині та зменшив цей розмір до 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат

на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на розумність заявленого позивачем розміру понесених витрат, проте не надав оцінку доказам, поданим позивачем на його підтвердження. Розмір понесених витрат на правничу допомогу повинен бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Надавши оцінку доказам, поданим на обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням обставин справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, а також клопотання про зменшення розміру таких витрат,

суд апеляційної інстанції вважав, що розмір витрат на правничу допомогу -

26 000,00 грн, є завищеним та належним чином не обґрунтованим,

він не відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат. Тому апеляційний суд зменшив розмір витрат

на правничу допомогу до 7 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У грудні 2023 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду

із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати

та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження

у справі, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу.

У задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання судових рішень відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги

та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті вирішення спору, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.

Єдина підстава для задоволення позову, яку вказали суди, - це відсутність згоди профспілки на звільнення позивача. Разом із цим, ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації. Висновки суду апеляційної інстанції про те,

що ОСОБА_1 виключено з профспілки уже після розірвання з нею трудового договору і, як наслідок, неврахування апеляційним судом наданих роботодавцем доказів на підтвердження вищевказаного, є помилковими.

Позивача звільнено з роботи на підставі наказу від 29 листопада 2021 року,

а з профспілки її було виключено 01 жовтня 2021 року, тобто до звільнення.

Тому роботодавець не міг отримати попередню згоду профспілки на звільнення позивача, так як остання на день звільнення не була членом профспілки.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження

№ 61-30894сво18) викладено правовий висновок про те, що відсутність згоди профспілкового органу на звільнення працівника саме по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки згода або незгода

на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору. Проте, суди попередніх інстанцій проігнорували вищенаведене й дійшли помилкового висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням статей 43,

49-2 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на різних посадах в АТ «Укрзалізниця» з 04 вересня

1995 року.

З 29 травня 2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів (а. с. 20-21, т. 1).

Згідно з наказом філії АТ «Укрзалізниця» від 07 вересня 2021 року № 138,

на виконання пункту 2.3 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 19 липня

2021 року (протокол № Ц-56/82) «Про структурні перетворення у складі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» наказано не пізніше 01 грудня 2021 року реорганізувати територіальні управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

АТ «Укрзалізниця» шляхом приєднання до складу дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» та підпорядковані виробничі структурні підрозділи «Дніпровське територіальне управління», «Запорізьке територіальне управління», «Криворізьке територіальне управління» приєднано

до ФСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» (п. 1.1), а ФСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» перейменовано у виробничий структурний підрозділ (п. 2.1).

Наказом філії «БМЕС» від 17 вересня 2021 року № 155 «Про внесення змін

до наказу від 07 вересня 2021 року № 138» внесено наступні зміни: перейменовано функціональний структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС»

у виробничий структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» (п. 1.1), та визначено з 07 вересня 2021 року розпочати процес приєднання виробничих структурних підрозділів до ВСП «Дніпровська дирекція» (п. 2.1).

Згідно з попередженням від 30 вересня 2021 року № 42 про наступне вивільнення інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів

ФСП «Дніпропетровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт

та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», з яким ОСОБА_1 особисто ознайомлена 01 жовтня 2021 року, у зв`язку із новим штатним розписом

ВСП «Дніпровська дирекція» від 27 серпня 2021 року функціональний структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» реорганізовано шляхом приєднання до ВСП «Дніпровська дирекція». Посада, яку обіймала ОСОБА_1 підлягала скороченню. В попередженні запропоновано інші вакантні посади та зазначено, що у разі згоди з наданими вакантними посадами

про це необхідно зазначити у відповідній графі попередження. Ненадання письмової згоди на переведення вважатиметься відмовою від запропонованих вакантних посад. Згода ОСОБА_1 у відповідній графі відсутня (а. с. 10, т. 1).

Наказом філії АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року № 18/ОС

ОСОБА_1 , інженера 1 категорії сектора організації виробництва будівельних матеріалів, звільнено у зв`язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 грудня 2021 року (а. с. 136, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду

про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду

з позовом до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу

про її звільнення, його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату (пункт 1

частини першої статті 40 КЗпП України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода

між працівником і власником підприємства, установи, організації

або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників

(пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником

або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив.

Апеляційний суд змінив рішення районного суду в частині вирішення питання

про відшкодування моральної шкоди та змінив додаткове рішення районного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, вирішуючи спір по суті, формально послалися на вищенаведені норми матеріального права та відповідну судову практику Верховного Суду у даній категорії справ, проте не з`ясував усіх необхідних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.

Позовна заява містить доводи про недотримання роботодавцем відповідної процедури звільнення працівника.

З`ясування вказаних обставин має вирішальне правове значення для правильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції по суті спору, вказав лише про те, що наказ про звільнення працівника є незаконним,

так як роботодавець не надав доказів звернення до профспілкового органу

для отримання згоди на звільнення працівника, тому він підлягає скасуванню, оскільки звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не дотримана процедура звільнення працівника, передбачена статтями 43, 49-2 КЗпП України, а саме роботодавець не звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача.

Тобто єдиною підставою для задоволення позову стала відсутність доказів звернення роботодавця до профспілки з поданням про погодження звільнення.

Верховний Суд зазначає, що з урахуванням статті 40 КЗпП України саме роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України, частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише

за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

є спеціальним законом, що визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.

Аналіз вказаних норм законів дозволяє зробити висновок, що попередня згода

чи незгода на притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який

є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника і це право на захист не може бути обмежено.

Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди

на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Верховний Суд звертає увагу на те, що як при притягненні до дисциплінарної відповідальності члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, так і при притягненні

до дисциплінарної відповідальності члена виборного профспілкового органу

без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (частина друга статті 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність такого рішення при притягненні до дисциплінарної відповідальності сама по собі не є безумовною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки така згода

або незгода може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року

у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, факт відсутності отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації

на звільнення позивача став єдиною правовою підставою для визнання судом звільнення незаконним.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції по суті спору, зробив передчасні висновки про задоволення позову,

так як не встановив фактичні обставини справи, не врахував вищевказані норми права та судову практику Верховного Суду щодо відсутності згоди профспілкового органу на звільнення працівника.

Верховний Суд не може вирішити питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови у наданні згоди виборного органу профспілкової організації на звільнення працівника, так як судом не встановлено й не перевірено всі обставини щодо звільнення працівника.

Крім того, дослідженню підлягають доводи касаційної скарги щодо виключення працівника з профспілкової організації до дати звільнення з роботи.

Лише після з`ясування цих всіх обставин суд повинен вирішувати питання

про отримання роботодавцем згоди профспілкового органу на звільнення працівника.

Вирішення питання про відшкодування моральної шкоди та про розподіл судових витрат слід здійснити після з`ясування вищевказаного та правильного вирішення спору по суті.

Таким чином, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки по суті спору. Доводи касаційної скарги у цій частині

є обґрунтованими.

Cуд апеляційної інстанції не врахував вищенаведеного й не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд зробив передчасні висновки та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400

ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Із цих підстав Верховний Суд не здійснює розгляд заяви АТ «Укрзалізниця»

про зупинення виконання судових рішень, яка надійшла до Верховного Суду

у червні 2024 року, так як судове рішення суду апеляційної інстанції скасовується,

а справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець