Постанова

від 27.06.2024 по справі 755/102/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/6770/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/102/22

27 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми авансу,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про повернення суми авансу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 09.09.2021 між сторонами був укладений попередній договір чи договір завдатку, за умовами якого вони домовилися про передачу права власності на земельні ділянки загальною площею 6,5 га, а саме: 3222488200:07:002:5281 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5305 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5306 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5309 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5312 - 0,12 га, 3222488200:07:002:5313 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5314 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5315 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5316 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5317 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5318 - 0,1616 га; 3222488200:07:002:5339 - 0,0998 га; 3222488200:07:002:5340 - 0,1004 га; 3222488200:07:002:5356 - 0,0998 га; 3222488200:07:002:5354 - 0,1103 га; 3222488200:07:002:5343 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5342 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5341 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5344 - 0,105 га; 3222488200:07:002:5345 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5346 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5347 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5355 - 0, 1108 га; 3222488200:07:002:5351 - 0,0955 га; 3222488200:07:002:5350 - 0,0961 га; 3222488200:07:002:5348 - 0,957 га; 3222488200:07:002:5352 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5353 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5349 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5357 - 0,092 га; 3222488200:07:002:5358 - 0,0927 га; 3222488200:07:002:5361 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5366 - 0,1199 га; 3222488200:07:002:5367 - 0,0974 га; 3222488200:07:002:5368 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5359 - 0,0857 га; 3222488200:07:002:5360 - 0,0864 га; 3222488200:07:002:5373 - 0,0956 га; 3222488200:07:002:5362 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5365 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5374 - 0,0702 га; 3222488200:07:002:5369 - 0,0963 га; 3222488200:07:002:5370 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5327 - 0,1304 га; 3222488200:07:002:5326 - 0,1076 га; 3222488200:07:002:5325 - 0,1066 га; 3222488200:07:002:5333 - 0,116 га; 3222488200:07:002:5334 - 0,1096 га; 3222488200:07:002:5335 - 0,1092 га; 3222488200:07:002:5336 - 0,1055 га; 3222488200:07:002:5337 - 0,2078 га; 3222488200:07:002:5332 - 0,1189 га; 3222488200:07:002:5331 - 0,111 га; 3222488200:07:002:5330 - 0,1076 га; 3222488200:07:002:5329 - 0,1123 га; 3222488200:07:002:5328 - 0,1131 га; 3222488200:07:002:5363 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5364 - 0,1178 га; 3222488200:07:002:5371 - 0,096 га; 3222488200:07:002:5372 - 0,09 га - шляхом оформлення договору.

Відповідно до п. 2 Договору відповідач, як Продавець, отримав від позивача, як Покупця, в якості забезпечення виконання ним своїх зобов`язань за цим Договором грошові кошти в сумі 538 000,00 грн., що на момент укладання цього Договору по курсу Національного Банку України за 1 долар США складало еквівалент 20 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 3.1. Договору відповідач (Продавець) був зобов`язаний подати документи на майно, які є необхідними для оформлення Договору. Усі необхідні правовстановлюючі документи для укладання договору продажу земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.3. Договору Договір купівлі-продажу земельних ділянок сторони, як Продавець та Покупець, зобов`язувалися укласти не пізніше 09.10.2021.

У зв`язку із тим, що Договір купівлі-продажу земельних ділянок не був укладений, позивач звернулась до ОСОБА_1 з вимогою про повернення отриманих ним грошових коштів у сумі 538 000,00 грн., на що відповіді не отримала.

Відповідно до п. 2.1. Договору у випадку порушення Продавцем прийнятих на себе зобов`язань, Продавець зобов`язується компенсувати Покупцю подвійну суму завдатку.

Відповідно до п. 2.2. Договору у випадку порушенням Покупцем прийнятих на себе зобов`язань по договору завдаток у сумі (п. 2) переходить до Покупця.

Разом з тим, Сторони у додаткових умовах погодили не використовувати п. 2.2 та п. 2.1 цього Договору.

Так як відповідачем отримані ним від позивача грошові кошти у сумі 538 000 грн. повернуті не були, остання з метою захисту свого права та повернення своїх коштів змушена звертатись із цим позовом.

Крім того, позивач вказала, що з викладених обставин та норм законодавства вбачається, що укладений 09.09.2021 між сторонами договір є нікчемним в силу вимог закону, так як при його укладенні не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення договору.

Відтак, в силу приписів чинного законодавства передані позивачем на користь відповідача грошові кошти у сумі 538 000 грн., що за своєю суттю були авансом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як безпідставно отримані.

Тобто, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу 538 000 грн.

Наразі цей обов`язок відповідачем не виконано, що вказує на необхідність застосування приписів ст. 625 ЦК України, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від цієї суми.

З урахуванням вище викладеного та заяви про збільшення розміру позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 538 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі - 24 630 грн. 00 коп., та інфляційні втрати у сумі 177 891, 66 грн., а всього 740 521,74 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Матєрову В.П., 09 січня 2024 року подав на нього апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, що встановлений ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 09.09.2021 року сторони зустрілись для укладення договору завдатку, за умовами якого вони домовились про передачу права власності на земельні ділянки, вказані в рішенні суду.

Після того, як сторони дійшли згоди про виключення з тексту договору п. 2.1 та пункту 2.2 договір втратив свій зобов`язальний характер, а сума завдатку - свою зобов`язальну функцію, яка б спонукала сторони до виконання основного обов`язку.

Вважає, що у зв`язку з цією обставиною зникла потреба в передачі коштів позивачем відповідачу, як способу забезпечення договірних зобов`язань. З цієї причини сторони не звернулись за нотаріальним завіренням такого договору, так як вирішали першочергово укласти основний договір купівлі- продажу землі, бо без його укладення було неможливо нотаріальне посвідчення договору завдатку. При підписанні договору, який позивач надала суду, як доказ передачі коштів, розрахунку між сторонами не відбулось. Вказаний договір був нікчемним, і це усвідомлювалось сторонами в момент його підписання.

Вказує на те, що сторонами не була відмічена в договорі умова про те, що його підписанням відповідач підтверджує факт отримання грошових коштів, а позивачем вказані в договорі кошти передані відповідачу.

Вважає, що за відсутності підтверджуючих документів, які б свідчили про передачу-отримання коштів між сторонами, а саме: розписки, якщо кошти надавались готівкою, чи виписки із рахунку про отримання коштів у безготівковому вигляді, наведене дає підстави стверджувати про недоведеність позивачкою позовних вимог.

Зазначає, що за клопотанням сторони позивача судом були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та суду надана заява свідка ОСОБА_5 з викладеним свідченням про передачу коштів позивачем відповідачу.

Звертає увагу суду на те, що покази свідків протирічать один одному та свідченням в заяві ОСОБА_5

14 березня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Безпалюк (Василенко) Наталії Володимірни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначала, що відповідно до п. 2 Договору ОСОБА_1 як продавець отримав від позивача як покупця в якості забезпечення виконання ним своїх зобов`язань за цим договором грошові кошти в сумі 538 000,00 грн., що на момент укладання цього Договору по курсу Національного Банку України за 1 долар США складало еквівалент 20 000,00 доларів США.

Вказує на те, що домовившись не використовувати п. 2.2 та п. 2.1 договору, сторони тільки зменшили відповідальність за порушення прийнятих на себе зобов`язань по договору, проте, це жодним чином не вказує на те, що Договір втратив свій зобов`язальний характер.

Таким чином, ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань та підтвердженні своїх намірів купити земельні ділянки передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 538 000,00 грн. та добросовісно розраховувала на укладення основного договору купівлі- продажу земельних ділянок.

ОСОБА_2 звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач особисто підписав договір, тобто, погодився із умовами та складеним текстом договору, в якому чітко вказано, що позивач передає, а не зобов`язується передати відповідачу заявлені в договорі кошти. Тобто, підписаний сторонами договір містив однозначну вказівку про передачу ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів у визначеній сумі.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 адвокат Безпалюк (Василенко) Наталія Володимірна, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Матєрова Віолетта Петрівна в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.09.2021 року між сторонами був укладений попередній договір чи договір завдатку, за умовами якого вони домовилися про передачу права власності на земельні ділянки загальною площею 6,5 га, а саме: 3222488200:07:002:5281 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5305 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5306 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5309 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5312 - 0,12 га, 3222488200:07:002:5313 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5314 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5315 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5316 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5317 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5318 - 0,1616 га; 3222488200:07:002:5339 - 0,0998 га; 3222488200:07:002:5340 - 0,1004 га; 3222488200:07:002:5356 - 0,0998 га; 3222488200:07:002:5354 - 0,1103 га; 3222488200:07:002:5343 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5342 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5341 - 0,11 га; 3222488200:07:002:5344 - 0,105 га; 3222488200:07:002:5345 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5346 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5347 - 0,1108 га; 3222488200:07:002:5355 - 0, 1108 га; 3222488200:07:002:5351 - 0,0955 га; 3222488200:07:002:5350 - 0,0961 га; 3222488200:07:002:5348 - 0,957 га; 3222488200:07:002:5352 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5353 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5349 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5357 - 0,092 га; 3222488200:07:002:5358 - 0,0927 га; 3222488200:07:002:5361 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5366 - 0,1199 га; 3222488200:07:002:5367 - 0,0974 га; 3222488200:07:002:5368 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5359 - 0,0857 га; 3222488200:07:002:5360 - 0,0864 га; 3222488200:07:002:5373 - 0,0956 га; 3222488200:07:002:5362 - 0,12га; 3222488200:07:002:5365 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5374 - 0,0702 га; 3222488200:07:002:5369 - 0,0963 га; 3222488200:07:002:5370 - 0,09 га; 3222488200:07:002:5327 - 0,1304 га; 3222488200:07:002:5326 - 0,1076 га; 3222488200:07:002:5325 - 0,1066 га; 3222488200:07:002:5333 - 0,116 га; 3222488200:07:002:5334 - 0,1096 га; 3222488200:07:002:5335 - 0,1092 га; 3222488200:07:002:5336 - 0,1055 га; 3222488200:07:002:5337 - 0,2078 га; 3222488200:07:002:5332 - 0,1189 га; 3222488200:07:002:5331 - 0,111 га; 3222488200:07:002:5330 - 0,1076 га; 3222488200:07:002:5329 - 0,1123 га; 3222488200:07:002:5328 - 0,1131 га; 3222488200:07:002:5363 - 0,12 га; 3222488200:07:002:5364 - 0,1178 га; 3222488200:07:002:5371 - 0,096 га; 3222488200:07:002:5372 - 0,09 га - шляхом оформлення договору.

Відповідно до п. 2 договору позивач, як покупець, передає відповідачу, як продавцю в якості забезпечення виконання нею своїх зобов`язань за цим Договором грошові кошти в сумі 538 000,00 грн., що на момент укладання цього Договору по курсу Національного Банку України за 1 долар США складало еквівалент 20 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач (Продавець) був зобов`язаний подати документи на майно, які є необхідними для оформлення договору. Усі необхідні правовстановлюючі документи для укладання договору продажу земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.3. договір купівлі-продажу земельних ділянок сторони, як продавець та покупець, зобов`язувалися укласти не пізніше 09.10.2021 року.

У зв`язку із тим, що договір купівлі-продажу земельних ділянок не був укладений, позивач звернулась до ОСОБА_1 з вимогою про повернення отриманих ним грошових коштів у сумі 538 000,00 грн., на що відповіді не отримала.

Відповідно до п. 2.1. договору у випадку порушення продавцем прийнятих на себе зобов`язань, Продавець зобов`язується компенсувати Покупцю подвійну суму завдатку.

Відповідно до п. 2.2. договору у випадку порушенням покупцем прийнятих на себе зобов`язань по договору завдаток у сумі (п. 2) переходить до покупця.

Разом з тим, сторони у додаткових умовах погодили не використовувати п. 2.2 та п. 2.1 цього договору.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині повернення суми авансу, суд першої інстанції посилався на те, що факт передачі коштів суд встановлює як змістом самого спірного Договору, так й сукупністю інших доказів: показами свідків, заявою ОСОБА_5 та листом ТОВ «Норвік Україна». Спірний договір повинен був бути в обов`язковому порядку посвідчений нотаріально, проте цього зроблено не було, що вказує на нікчемність цього правочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Положеннями статті 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Встановлено, що 09 версеня 2021 року між сторонами був укладений попередній договір чи договір завдатку, за умовами якого вони домовилися про передачу права власності на земельні ділянки загальною площею 6,5 га.

На виконання умов попереднього договору від 09 вересня 2021 року ОСОБА_2 було передано відповідачу грошові кошти в розмірі 538 000,00 грн. Зазначене підтверджується умовами попереднього договору, а саме п. 2 зазначеного договору.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 538 000,00 грн. та вважає, що попередній договір є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення.

Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не - створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду на нікчемність попереднього договору від 09 вересня 2021 року, сплачені позивачем на користь відповідача кошти у розмірі 538 000,00 грн підлягають поверненню ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 безпідставно набув майно, а саме грошові кошти у сумі 538 000,00 грн., належні ОСОБА_2 , відтак, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми коштів.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що за відсутності підтверджуючих документів, які б свідчили про передачу-отримання коштів між сторонами, а саме: розписки, якщо кошти надавались готівкою, чи виписки із рахунку про отримання коштів у безготівковому вигляді, наведене дає підстави стверджувати про недоведеність позивачкою позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки пунктом 2 попереднього договору або договору завдатку від 09 вересня 2021 року сторони дійшли згоди, щодо ціни договору, а саме зазначили, що «Як забезпечення своїх зобов`язань за даним договором завдатку покупець передає продавцю завдаток в розмірі 538 000,00 грн.» Зазначений договір було підписано сторонами, будь- яких зауважень з приводу того, що грошові кошти передани не були зазначений договір не містить.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що після того, як сторони дійшли згоди про виключення з тексту договору п. 2.1 та пункту 2.2 договір втратив свій зобов`язальний характер, а сума завдатку - свою зобов`язальну функцію, яка б спонукала сторони до виконання основного обов`язку, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1. договору у випадку порушення продавцем прийнятих на себе зобов`язань, Продавець зобов`язується компенсувати Покупцю подвійну суму завдатку.

Відповідно до п. 2.2. договору у випадку порушенням покупцем прийнятих на себе зобов`язань по договору завдаток у сумі (п. 2) переходить до покупця.

З викладеного вбачається, що відмомившись від зазначених пунків договору сторони фактично тільки зменшили відповідальність за порушення прийнятих на себе зобов`язань по договору, проте, це жодним чином не вказує на те, що договір втратив свій зобов`язальний характер.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 538 000,00 грн. є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції відносно того, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні витрати з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи 09 версеня 2021 року між сторонами був укладений попередній договір чи договір завдатку, за умовами якого вони домовилися про передачу права власності на земельні ділянки загальною площею 6,5 га.

Також судом встановлено, що зазначений договір нотаріально не був посвідчений, а тому є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Окрім того,в даному випадку неможливим є встановити з якого саме часу відповідач прострочив своє зобов`язання за даним договором, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних витрат та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 380,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний тескт постанови складено 01 липня 2024 року.

Головуючий: Судді: