Ухвала

від 15.08.2024 по справі 755/102/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 755/102/22

провадження № 61-10959ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми авансу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 538 000,00 грн, 3 % річних - 24 630,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 177 891,66 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 09 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 538 000,00 грн, 3 % річних - 24 630,00 грн, та інфляційні втрати у розмірі 177 891,0066 грн, а всього 740 521,74 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року.

30 липня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року в частині вирішення вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та розподілу судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 740 521,74 грн, яка станом на 01 січня

2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00,00х250=757 000,00).

Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібпідлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подаликасаційні скарги на судові рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми авансу.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особам, які подавали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська