Ухвала

від 01.07.2024 по справі 420/13536/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13536/24

УХВАЛА

01 липня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, прийнятими за результатами перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Шина» за жовтень 2023 року за актом перевірки 2/15-32-07-12-13 від 01.01.2024 року, згідно переліку:

1) ППР форми Р від 21.02.2024 року №0675715320712, яким збільшено податкові зобов`язання (зменшено податковий кредит на 472291 грн.) та нараховано 118073 грн. штрафних санкцій;

2) ППР форми ПС від 21.02.2024 року №0675815320712, яким нараховано 1200 грн. за відсутність документів (ст. 44 ПКУ);

3) ППР форми В4 від 21.02.2024 року №0675915320712, яким дозменшено від`ємне значення ПДВ на суму 104077 грн.

27.06.2024 року (вх.№25877/24) від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1) зобов`язання відповідача ГУ ДПС України внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» (код ЄДРПОУ 43382291) відомостей про неузгодженість податкових зобов`язань за ППР форми Р від 21.02.2024 року №0675715320712, яким збільшено податкові зобов`язання, зменшено податковий кредит на 472291 грн, нараховано 118073 грн штрафних санкцій, ППР форми ПС від 21.02.2024 року №0675815320712, яким нараховано 1200 грн за відсутність документів (ст 44 ПКУ); ППР форми В4 від 21.02.2024 року №0675915320712, яким дозменшено від`ємне значення ПДВ на суму 104077 грн, на підставі ухвали про відкриття провадження від 26.06.2024 року в порядку передбаченому Наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) тимчасово до набрання чинності судового рішення у справі заборонити відповідачу ГУ ДПС України в Одеській області вчиняти дії, направлені на обмеження майнових прав позивача та стягнення неузгоджених податкових зобов`язань за оскаржуваними ППР, на підставі яких винесено податкову вимогу №0040104-1371532 від 13.05.2024.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що з 09.04.2024 року відповідач вважає оскаржувані нарахування узгодженими та несплаченими, що відображається у кабінеті платника та є відомим для банківських установ і третіх осіб контрагентів.

У заяві зазначено, що відповідно ч 8) ст. 13 Закону України 4618-VI «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» державна підтримка не може надаватися суб`єктам малого і середнього підприємництва мають заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом України, фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як стверджує заявник, за вказаних обставин договором №1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, укладеного ТОВ «Драйв Шина» з АТ «ПроКредитБанк» від 30.05.2024 року позичальник повідомлений про тимчасове позбавлення прав на отримання державної підтримки за Програмою державної фінансової підтримки «Доступні кредити 5-7-9%» відповідно Постанови КМУ від 24.01.2020 року. Позбавлення Державної підтримки зобов`язує позивача щомісячно сплачувати 15% за кредитом замість 9%. Після усунення обставин, а саме сплати заборгованості або скасування ППР, позивач матиме право на поновлення умов Державної підтримки. Разом з законодавством про державну підтримку не передбачено окрему компенсацію понесених витрат за сплату збільшеної процентної ставки за період оскарження. Разом з тим відповідальність посадових осіб контролюючого органу у випадку скасування ППР за рішенням суду обмежена мінімальною заробітною платою відповідно до ст. 114 ПКУ. Таким чином, у випадку задоволення позову у справі про оскарження ППР, поновлення прав відповідача на державну підтримку за період оскарження податкових повідомлень рішень і повне відшкодування втрат неможливе.

Одночасно, як стверджує позивач, вчинення податковими органами дій, направлених на погашення податкового боргу є обов`язком відповідача незалежно від наявної процедури оскарження прийнятих рішень та податкових вимог. Такими діями згідно з пунктами 95.1 і 95.2 статті 95 ПК є стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як зазначено у заяві, 18 червня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Шина" отримало від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області податкову вимогу від 13 травня 2024 року №0040104-13071532 на суму 586948,53 грн податкового боргу станом на 12 травня 2024 року, рішення про опис майна №149/15-32-13-07-22 від 14 травня 2024 року та лист-повідомлення №19941/6/15-32-13-07 від 17 травня 2024 року щодо надання переліку майна на суму податкового боргу, для чого встановлено 10 робочих днів з дати отримання вимоги. Тобто, вимога податкової має бути виконана у термін до 02.07.2024 року. Вказані обставини підтверджують вчинення відповідачем дій, направлених на опис та реалізацію майна позивача. Разом з тим позивач оскаржує у судовому порядку ППР, на підставі яких здійснюється реалізація податкової вимоги. Відсутність тимчасового обмеження дій відповідача на період часу, який необхідний для розгляду справи та набрання чинності рішенням суду, призведе до значних втрат позивача, у розмірі, що перевищує 580 000 грн. Крім того, позивач вже несе витрати у зв`язку із втратою права на Державну підтримку.

Також, заявник зазначає, що протиправність рішень відповідача є очевидною, а співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб є співмірними. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Суд дослідив заяву представника позивача, дослідив матеріали справи в частині заяви та робить наступні висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, ч. 2 ст. 150 КАС України, передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Предметом даного адміністративного позову є правомірність податкових повідомлень-рішень від 21.02.2024 року № 0675715320712, № 0675815320712 та № 0675915320712.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до підп. 60.1.1.- 60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України, ППР або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5. ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, ППР або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З доданої разом із заявою вимоги про сплату боргу вбачається, що станом на 12.05.2024 року податковий борг позивача складає 586 948,53 грн.

При цьому, з даної вимоги форми «Ю» від 13.05.2024 року №0040104-1307-1532 не вбачається підстави виникнення даного боргу, а детального розрахунку, який як зазначено у ній є додатком до вимоги, позивачем не надано.

З огляду на надані до суду докази не можливо встановити, що податкова вимога та рішення про опис майна, на яке покликається позивач, прийняті на суму податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.02.2024 року № 0675715320712, № 0675815320712 та № 0675915320712.

Щодо тверджень заявника на те, що договором №1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, укладеного ТОВ «Драйв Шина» з АТ «ПроКредитБанк» від 30.05.2024 року позичальник повідомлений про тимчасове позбавлення прав на отримання державної підтримки за Програмою державної фінансової підтримки «Доступні кредити 5-7-9%» відповідно Постанови КМУ від 24.01.2020 року, то суд зазначає, що договорі за своєї природою є угодою двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин.

Надана заявником копія що договором №1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, укладеного ТОВ «Драйв Шина» з АТ «ПроКредитБанк» від 30.05.2024 року містить підпис ТОВ «Драйв Шина» з АТ «ПроКредитБанк».

До матеріалів заяви, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку, може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано.

Суд зауважує, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 року у справі №420/21952/21.

Крім того, відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Відповідно до п.2 розділу 13 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до інформаційної системи працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

За результатами адміністративного або судового оскарження:

у разі часткового скасування сум формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась;

у разі збільшення донарахованої суми формується податкове повідомлення-рішення на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у підрозділі 12 цього розділу).

У разі якщо за результатами адміністративного/судового (рішення суду, прийняте по суті) оскарження нарахована сума податку у повному обсязі підтверджується та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її поновлення.

У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

До суду разом із заявою про забезпечення позову не надано доказів невиконання відповідачем вимог п.2 розділу 13 вказаного Порядку.

У даному випадку, судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову.

Суд, також, зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. Конкретних обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду позивач не навів.

Будь-які інші беззаперечні підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем не зазначені, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Бжассо