Рішення

від 22.08.2024 по справі 420/13536/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13536/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, прийнятими за результатами перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Шина» за жовтень 2023 року за актом перевірки 2/15-32-07-12-13 від 01.01.2024 року, згідно переліку:

1) ППР форми Р від 21.02.2024 року №0675715320712, яким збільшено податкові зобов`язання (зменшено податковий кредит на 472291 грн.) та нараховано 118073 грн. штрафних санкцій;

2) ППР форми ПС від 21.02.2024 року №0675815320712, яким нараховано 1200 грн. за відсутність документів (ст. 44 ПКУ);

3) ППР форми В4 від 21.02.2024 року №0675915320712, яким дозменшено від`ємне значення ПДВ на суму 104077 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ ШИНА" судові витрати у розмірі 9084 грн. за двома платіжними дорученнями.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДРАЙВ ШИНА». За результатами перевірки складено акт, яким встановлено порушення ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» ПКУ. На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято ППР №0675715320712, №0675815320712, №0675915320712 від 21.02.2024 року. ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» не погоджується з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що їх прийнято з порушеннями норм законодавства. Представник позивача зазначає, що ним було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт придбання шин автомобільних нових, бувших у використанні та відновлених. Також, відповідачем не дотримано діючого порядку оформлення результатів перевірки. Належним чином оформлений акт та повідомлення-рішення про порушення податкового законодавства позивачеві не надані.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

04.06.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов та 14.08.2024 року надійшов відзив на уточнений позов, з огляду на які ГУ ДПС в Одеській області позов ПрАТ «ДРУЖБА» не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не належить до задоволення. Представник відповідача зазначає, що документальною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Драйв Шина» первинних документів, передбачених чинним податковим законодавством, що підтверджують факт придбання шин вантажних нових, а саме: експлуатаційної, інструктивної, ремонтної, гарантійної та технологічної документації на нові шини. Також, документальною перевіркою встановлено, що ТОВ «Драйв Шина» зменшило податкові зобов`язання по р.7 «Коригування податкових зобов`язань» за жовтень 2023 року на суму ПДВ -866грн. по розрахункам коригування, які не зареєстровані в ЄРПН.

11.06.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позову, згідно з якою всі запити Відповідача на отримання копій документів повинні бути вручені Позивачеві ТОВ "ДРАЙВ ШИНА" -18.12.2023 р. Будь-які запити відповідача вручені позивачу після 18.12.2023 року є такими, що вручені не в межах передбаченого п.85.3 ст.85 ПК України строку. Позивач є підприємством торгівлі, тобто, здійснює продаж шин, та не здійснює їх безпосередню експлуатацію, а нормативно-правові акти, на які посилається відповідач призначено для застосування підприємствами й організаціями, які експлуатують, утримують колісні транспортні засоби, спеціальні машини, виконані на колісних шасі, що пересуваються вулично- дорожньою мережею загального користування та в особливих умовах експлуатації.

14.06.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими відповідач заперечує проти доводів представника позивача щодо порушення порядку проведення перевірки та надіслання акту та ППР за результатом перевірки.

19.06.2024 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

03.07.2024 року від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п.200.11 ст.200, п.69.2, п.69.9 п.69.11, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПКУ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Шина» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2023 № 9314464934, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 01.01.2024 року № 2/15-32-07-12-13, згідно з яким, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «ДРАЙВ ШИНА»:

п. 44.1, п. 44.3 та п. 44.6 ст. 44, пп.192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за No168/704, що призвело до: завищення показника рядка 19 та 21 Декларації з ПДВ за жовтень 2023 року на суму 104 077 грн.; заниження показника рядка 18 Декларації з ПДВ за жовтень 2023 року на суму 472 291 грн.;

п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України: ТОВ «Драйв Шина» не забезпечено зберігання первинних документів, протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання.

На підставі висновків, що наведені в акті перевірки від 21.02.2024 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) ППР форми Р від 21.02.2024 року №0675715320712, яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на 590 364, 00 грн.;

2) ППР форми ПС від 21.02.2024 року №0675815320712, яким нараховано 1020,00 грн. штрафних санкцій за порушення вимог ст. 44 ПКУ;

3) ППР форми В4 від 21.02.2024 року №0675915320712, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 104077,00 грн.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на додану вартість, завищення розміру від?ємного значення податку на додану вартість ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Капітан», ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ- ТРЕЙД», ТОВ «ОМЕГА- АВТОПОСТАВКА», ТОВ «Політехніка», ТОВ «ШипШина», ТОВ «Хандлопекс», ТОВ «ЕТС-КИЇВ», ТОВ «ТАЙРС», ТОВ «ТРАК КОРД», ТОВ «ВОСТОКШИНСЕРВІС», ТОВ «ОШТ», ТОВ «ОРБІС АВТО», ТОВ «МАКСИМУМ ЮКРЕЙН», ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ», ТОВ «Лоррі Моторс», ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТАЄРС».

Суд встановив, що між зазначеними контрагентами та ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» були укладені договори поставки шин в асортименті. На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами підприємство надало: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, рахунки на оплату.

Разом з тим, з метою з`ясування питання щодо джерела походження вантажних шин, що були у використанні (шин зношених) для їх відновлення, а також документального відокремлення таких операцій від операцій з придбання шин вантажних нових, в ході проведення перевірки керівнику ТОВ «Драйв Шина» було надано Запит № 3 від 15.05.2023 «Про надання письмових пояснень та копій документів».

ТОВ «Драйв Шина» було надано до матеріалів перевірки письмові пояснення листом вих. № 1 від 22.12.2023 року з наданням копій первинних документів (видаткові накладні, рахунки на оплату) та договорів із постачальниками шин вантажних.

Згідно з п. 6 та п. 7 Письмових пояснень вих.No1 від 22.12.2023 ТОВ «Драйв Шина» зазначило:

«п. 6) Картки обліку (пробігу, наробітки) кожної окремої шини не надаються, так як товариство приймає в роботу замовлення на відновлення шин від клієнтів (третіх осіб). Платник податку не є автотранспортним підприємством, що здійснює відновлення шин для власного (орендованого) транспорту, а тому для приймання в роботу замовлення на відновлення шин від третіх осіб за умови надання ними картки обліку пробігу не передбачено законодавством;

п. 7) Сертифікати якості сертифікація згідно чинного законодавства є добровільною та не передбачені як обов`язковий супровідний документ господарської операції. Товар, що знаходиться в реалізації має належне маркування, передбачене діючим законодавством як обов`язкове для нового та вживаного товару, а саме відповідна інформація нанесена на гумову шину та кореспондує з позначенням маркування у відповідній накладній.»

Враховуючи наведено, відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Драйв Шина» первинних документів, передбачених чинним податковим законодавством, що підтверджують факт придбання шин вантажних нових, а саме: експлуатаційної, інструктивної, ремонтної, гарантійної та технологічної документації на нові шини, регламентованої виробником та/або продавцем.

Щодо вказаної обставини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідач в акті перевірки та у відзиві на позов посилається на наступні норми законодавства на підтвердження обов?язку позивача щодо надання експлуатаційної, інструктивної, ремонтної, гарантійної та технологічної документації на нові шини, регламентованої виробником та/або продавцем: Наказ Міністерства Інфраструктури України № 549 від 26.07.2013 «Про затвердження Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі» (зі змінами та доповненнями), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1452/23984, Наказ Міністерства транспорту та зв`язку України № 488 від 20.05.2006 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року за № 712/12586, наказом Міністерства Інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за № 1609/26386.

Згідно з п. п. 1, 2 Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, заверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України № 549 від 26.07.2013, ці Правила визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій M, N, O впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники).

Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин).

Тобто, пунктами 1 та 2 вказаних правил чітко визначено суб`єктів, на які розповсюджується їх дія. Окремо визначено, що підприємства автомобільного сервісу можуть використовувати вказані правила, тобто не зобов`язані, а мають право вибору діяти на власний розсуд.

Згідно з п. 1 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 488 від 20.05.2006 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року за № 712/12586, норми призначено для застосування підприємствами й організаціями, які експлуатують, утримують: колісні транспортні засоби, спеціальні машини, виконані на колісних шасі, що пересуваються вулично-дорожньою мережею загального користування та в особливих умовах експлуатації.

Тобто, приписи вказаного Наказу поширюються і є обов`язковими до виконання підприємствами, які експлуатують, утримують колісні транспортні засоби.

Згідно з п. 1 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України № 615 від 28.11.2014, ці Правила регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг. Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) та на яких поширюються вимоги Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року № 643 (далі - Технічний регламент).

Тобто, вказані правила поширюються на підприємства, які здійснюють ремонт і обслуговування колісних транспортних засобів.

Разом з тим, основним видом діяльності ТОВ «Драйв Шина» у період з 01.10.2023 по 31.10.2023 є: Імпорт вантажних шин пневматичних гумових, що використовувалися, їх відновлення господарським шляхом власними силами на орендованих виробничих потужностях; Реалізація відновлених шин вантажних; Відновлення вантажних шин на замовлення клієнтів; Придбання та реалізація шин вантажних нових; Надання послуг з комплексного шиномонтажу.

Таким чином, з урахуванням видів діяльності ТОВ «ДРАЙВ ШИНА», воно не є підприємством, на яке поширюються вимоги Наказу Міністерства Інфраструктури України № 549 від 26.07.2013 «Про затвердження Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі» (зі змінами та доповненнями), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1452/23984, Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 488 від 20.05.2006 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року за № 712/12586, наказу Міністерства Інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за № 1609/26386.

Враховуючи викладене, доводи позивача про безтоварність операцій позивача із наведеними контрагентами, які ґрунтуються на ненаданні до перевірки документів, які передбачені нормами законодавства, які не розповсюджуються на діяльність позивача, є безпідставними.

Жодних інших зауважень до первинних документів, наданих позивачем, акт перевірки не містить.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не спростовано факт зменшення податкових зобов`язань по р.7 «Коригування податкових зобов`язань» за жовтень 2023 року на суму ПДВ -866грн. по розрахункам коригування, які не зареєстровані в ЄРПН.

Однак, оскільки нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій є дискреційними повноваженнями відповідача, суд робить висновок про протиправність, прийнятих ГУ ДПС в Одеській області, податкових повідомлень-рішень №0675715320712, №0675815320712, №0675915320712 від 21.02.2024 року.

Щодо посилань позивача на неправомірність запитів про надання документів, суд зазначає, що позивач вказані запити не оскаржував на надав на них відповідь, отже, запити є реалізованими.

Щодо недотримання вимог в частині направлення акту перевірки та податкового-повідомлення рішення, суд зазначає, що відповідачем надано докази щодо дотримання вимог законодавства та направлення на адресу позивача документів та рішень, оформлених за результатом перевірки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 9084,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0675715320712, №0675815320712, №0675915320712 від 21.02.2024 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» суму сплаченого судового збору у розмірі 9084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» (вул. Центральна, будинок 136, село Прилиманське (з) Овідіопольський район, Одеська область, 67820; код ЄДРПОУ: 43382291).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ: 44069166).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 22 серпня 2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо