Ухвала

від 01.07.2024 по справі 460/28240/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

01 липня 2024 року м. Рівне№460/28240/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 2 ), в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо незабезпечення за період з 11.09.2015 по 18.03.2020 відображення помісячно в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату, нарахування і сплатити єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за кожним календарним місяцем, ведення обліку єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за кожним календарним місяцем , подання звітності до уповноважений органів про нарахування та сплату єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем.

-зобов`язати відповідача 1 здійснити за період з 11.09.2015 по 18.03.2020 за кожним календарним місяцем відображення в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 нарахування на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску, сплату та обліку єдиного внеску.

-зобов`язати відповідача 1 подати до відповідача 2 звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 єдиного внеску за період з 11.09.2015 по 18.03.2020 за кожний календарний місяць.

-зобов`язати відповідача 2 прийняти звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 єдиного внеску за період з 11.09.2015 по 18.03.2020 за кожним календарним місяцем та внести відомості звіту до реєстру застрахований осіб щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем №1 подано відзив на позовну заяву у якому також просив залишити позовну заяву без розгляду. На обгрунтування заяви про залишення позовної заяви без розгляду зазначає наступне. Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Вказують, що позивач звернулася до суду з позовною вимогою щодо зобов`язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) здійснити за кожним місяцем відображення в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату з нарахуванням податкових зборів через 5 місяців після встановлення на думку позивача такої юридичної обставини, як нездійснення нарахування та сплати, обліку нарахування єдиного внеску та неподання звітності, що порушує місячний строк, визначений частиною 5 статті 122 КАС України. Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України, а саме: пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, що є недоліком позовної заяви та у свою чергу підтверджує наявність об`єктивних підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач щодо порушеного свого права про нездійснення нарахування та сплати, обліку нарахування єдиного внеску та неподання відповідачем звітності за встановлений законом періодом дізналася з дня отримання листа ГУ ПФУ в Рівненській області від 21.07.2023 №1700-0304-8/66196.

Однак з позовною заявою звернулася до суду 18.12.2023, що підтверджується штампом відділу документального забезпечення суду.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Тому, у клопотанні представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 01 липня 2024 року

Суддя У.М. Нор