Постанова

від 26.09.2024 по справі 460/28240/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Нор У.М.

26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28240/23 пров. № А/857/19697/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шаеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 460/28240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

13.12.2023р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) щодо незабезпечення за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. відображення помісячно в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату, нарахування і сплатити єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, ведення обліку єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, подання звітності до уповноважений органів про нарахування та сплату єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем.

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) здійснити за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. за кожним календарним місяцем відображення в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату нарахування на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску, сплату та обліку єдиного внеску.

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. за кожний календарний місяць.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р.- 18.03.2020р. за кожним календарним місяцем та внести відомості звіту до реєстру застрахований осіб.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

10.09.2015р. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/1828/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №1797/к від 03.06.2015р. та визнав протиправним та скасував наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03.06.2015р.

Крім того, суд поновив ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та стягнув з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140, 00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2015р. скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №1797к від 03.06.2015р. та наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03.06.2015р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15140грн.

21.02.2020р. Наказом Міністерства юстиції України №775/к "Про поновлення", ОСОБА_1 з 04.06.2015р. поновлено на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у справі 817/1828/15 в сумі 27706, 20грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. у справі № 817/355/16 позов задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі за період з 11 вересня 2015 року - 11 березня 2016 року в розмірі 27706, 20грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016р. у справі № 817/355/16 скасовано Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017р. у справі № 817/355/16, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016р. залишено без змін.

07.05.2019р. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/3050/18, яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019р., позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задоволено частково. Суд стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11.09.2015р. - 07.05.2019р. в розмірі 465713,81грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020р. у справі № 460/3050/18 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 05.11.2019р. скасовано.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 817/1828/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та не видання відповідного наказу про поновлення закрито.

Справу в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 у справі № 817/1828/15 за період з 10 вересня 2015 року по день постановлення судом рішення у цій справі направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

У квітні 2020 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року у справі № 817/1828/15 за період з 8 травня 2019 року по 18 березня 2020 року в сумі 174639,64грн. (адміністративна справа № 460/2796/20).

21.04.2020р. позивач звільнена із займаної посади у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Рівненській області згідно наказу від 15.04.2022р. № 24/03/к.

Ухвалою суду від 07.08.2020р. в межах адміністративної справи №460/3050/18, об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 460/3050/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, зі справою № 460/2796/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 21 лютого 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15 за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р. у сумі 546894,64грн (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 25 липня 2023 року, касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 460/3050/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2023р. у справі №460/3050/18 позов залишено без задоволення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/30858/22 від 07.12.2022р. позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період роботи з 21.02.2020р. - 18.03.2020р.. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період: 21.02.2020р. - 18.03.2020р. (включно) в сумі 12643,92 грн., сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023р. у справі 460/30858/22 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022р. у справі №460/30858/22 без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2023р. відкрито касаційне провадження за скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №460/30858/22.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування як позовних вимог, так і апеляційної скарги апелянт покликається на те, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) не відобразив заробітну плату помісячно за ті періоди, за які вона виплачена, не нарахований і сплачений єдиний внесок в порядку та розмірах, встановлених законом, не забезпечене обліку даних про єдиний внесок помісячно за періодами за які виплачена заробітна плата та не подана звітність про єдиний внесок помісячно за тими періодами, за якими він підлягав нарахуванню та сплаті у встановлених законом розмірах та порядку. ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність протиправною, що відповідно призвело до відсутності відповідних відомостей в реєстрі застрахованих осіб та вказує, що протиправна бездіяльність пенсійного органу перешкоджає належному обчисленню страхового стажу та порушує право на соціальний захист.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-IV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

В ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" видно, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

ч.1 ст.15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є, роботодавці.

ч.2 ст.20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ч.5 ст.20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст.20 Закону №1058-IV).

ч.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

-державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців;

-застрахованих осіб;

-фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

-центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

-податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

-державної служби зайнятості;

-інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами;

-зберігачів;

-інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Із змісту ч.1-ч.3 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", видно, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному, правлінням Пенсійного фонду, відповідній доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", передбачена відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Аналогічні приписи висвітленні в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

п.1, 2, 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до податкового органу; пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч.2 та ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).

Отже, обов`язок щодо ведення обліку, сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

ч.2 ст.20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2020р. № 775/к «Про поновлення», ОСОБА_1 з 04.06.2015р. поновлено на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що свідчить запис № 25 від 26.02.2020р. внесений в її трудову книжку.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26.02.2020р. № 17/03/к «Про поновлення ОСОБА_1 » оголошено вищезазначений наказ позивач.

Тобто, до відома ОСОБА_1 доведено відповідні накази про її поновлення

26.02.2020р. на виконання ст.9-1 Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1042 «Про затвердження порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовці шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» складено протокол від 26.02.2020р., в якому зафіксовано факт доведення документів до відома ОСОБА_1 Додатково, копії документів надіслано на адресу позивача поштовим відправленням з описом вкладення.

Проте, з наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26.02.2020р. № 17/03/к «Про поновлення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 ознайомилася лише 19.03.2020р., про що свідчить запис датований 19.03.2020р. на даному наказі.

В подальшому, наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19.03.2020р. № 20/03/к за позивачем закріплено робоче місце у кабінеті №214 за адресою: АДРЕСА_1 , що в свою чергу свідчить про те, що остання приступила до роботи 19.03.2020р.

Разом з тим, тривала відсутність позивача на робочому місці зафіксована у трудовій справі ОСОБА_1 .

Невиконання позивачем своїх функціональних обов`язків підтверджується також заявою ОСОБА_1 , відповідно до якої остання зазначає:

"19.03.2020 р.мене ознайомлено з наказом про поновлення...

...Мені не повідомлено про умови оплати праці, присвоєний ранг та посадові обов`язки.

...я маю право на оплачувану відпустку з часу мого поновлення на роботі.

На даний час в Україні оголошено карантин та заходи запобігання захворюванню, яке визнано смертельно небезпечним. Прошу надати мені чергову оплачувану відпустку..."

Так, в період з 11.09.2015р. -18.03.2020р. позивач не перебувала на робочому місці, не виконувала трудові обов`язки, як складову частину виду трудової діяльності, а тому, Головне територіальне управління юстиції не порушив жодного права щодо нарахування, сплати та відображення заробітної плати та єдиного внеску на користь ОСОБА_1 за спірний період.

Зазначене підтверджується даними з довідки про заробітну плату та розрахунковими листами Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.09.2021р. внесено запис про припинення Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34922678) як юридичної особи.

Після припинення Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, 21.02.2023р. набрало законної сили рішення у справі по справі № 460/30858/22, яким:

-зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 21.02.2020р. - 18.03.2020р. в сумі 12643,92 грн. (станом на час набрання рішенням законної сили Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області було вже припинено);

-відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 11.09.2015р. - 20.02.2020р.

Зазначене рішення виконано 23.03.2023р. з урахуванням нарахованих та сплачених податків та зборів, що підтверджується випискою Державної казначейської служби України від 23.03.2023р., а також відображено та подано 09.05.2023р. відповідну звітність щодо нарахованих та сплачених заробітної плати та єдиного внеску.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом, не наведено жодного рішення суду, відповідно до якого Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) зобов`язано нарахувати та виплатити заробітну плату за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р.

Крім того, у справі № 460/30858/22 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р.

Також рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 460/3050/18, яке не набрало законної сили, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15 про поновлення на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р. у сумі 546894,64 грн. Тобто, позивач вже ініціювала судове провадження про стягнення заробітної плати за цей спірний період і суд захистив її порушені права та інтереси.

Разом з тим, суд у справі № 460/3050/18 звернув увагу, що роботодавець за період 11.09.2015р. - 20.02.2020р., не був зобов`язаний нараховувати і сплачувати ОСОБА_1 заробітну плату, як діючому працівнику. Тобто, позивач не має права на отримання подвійної заробітної плати за період коли вона не працювала навіть якщо це сталося з вини роботодавця, оскільки це суперечить справедливому балансу інтересів сторін трудових відносин.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) не є страхувальником-роботодавцем, на якого покладений обов`язок щодо нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи працівника, а позивач не є застрахованою особою, оскільки дохід отримуваний в період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р. не є заробітною платою, на яку нараховується єдиний внесок. Зокрема, отриманий дохід за наслідками прийнятих судових рішень є середнім заробітком за час затримки виконання судових рішень.

Стосовно нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період: 21.02.2020р.- 18.03.2020р., колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022р. у справі № 460/30858/22 зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період: 21.02.2020р. - 18.03.2020р. (включно) в сумі 12643,92 грн., сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023р. у справі № 460/30858/22 апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022р. у справі № 460/30858/22 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023р. у справі № 460/30858/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконало рішення у справі № 460/30858/22 шляхом проведення безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з КПКВ 3601010 у сумі 10178,35 грн. згідно виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2023р. з урахуванням нарахованих та сплачених податків та зборів, що підтверджується випискою Державної казначейської служби України від 23.03.2023р., відповідно до якої:

- нараховано та сплачено єдиний внесок у розмірі 2781,66 грн.;

- нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2275,91 грн.;

- нараховано та сплачено військовий збір у розмірі 189,66 грн.

Враховуючи зазначене, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) нараховано та сплачено єдиний внесок на заробітну плату за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період з 21.02.2020р. -18.03.2020р.

п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджено Додаток 1 щодо розрахунку відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.

Так, за результатами нарахованого та сплаченого єдиного внеску Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) 09.05.2023р. до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску подав звітність про нарахування єдиного внеску, відповідно Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (отриманого) на користь платника податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, також сум нарахованого єдиного внеску.

В вищезазначеній звітності у рядках 58 та 59 відображено:

-сума нарахованої заробітної плати на користь ОСОБА_1 за дев`ять днів лютого 2020 року у розмірі 4214,64 грн. та вісімнадцять днів березня у розмірі 8429,28 грн. (загальна сума нарахованої заробітної плати за лютий-березень 2020 року становить 12643,92 грн., що відповідає сумі нарахованій рішенням у справі №460/30858/22);

-сума нарахованого єдиного внеску на користь ОСОБА_1 за дев`ять днів лютого 2020 року у розмірі 927,22 грн. та вісімнадцять днів березня у розмірі 1854,44 грн. (загальна сума нарахованого єдиного внеску за лютий-березень 2020 року становить 2781,66 грн., що відповідає повній сумі єдиного внеску, передбаченого до сплати чинним законодавством).

Враховуючи зазначене, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) належним чином відобразив та подав відповідну звітність щодо нарахованих та сплачених сум заробітної плати та єдиного внеску на заробітну плату за період: 21.02.2020р. - 18.03.2020р., відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за результатами виконання рішення у справі 460/30858/22, що свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період:21.02.2020р .- 18.03.2020р.

Стосовно вимог в межах нарахування, сплати та відображення заробітної плати та єдиного внеску на суми виплачені за період: 11.02.2015р. - 20.02.2020р., колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2015р. скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1797/к від 03.06.2015р.. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області № 365/04/к від 03.06.2015р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140, 00 грн.

Наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2020 № 775/к "Про поновлення" ОСОБА_1 з 04.06.2015р. поновлено на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Так, протягом періоду з 11.10.2015р. (наступний день після проголошення рішення про поновлення позивача на посаді) - 20.02.2020р. (фактичне поновлення позивача на посаді) ОСОБА_1 не мала права на отримання заробітної плати, як діючий працівник територіального органу юстиції, оскільки у вищезазначений період не працювала.

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) не нараховувало та не виплачувало в спірний період заробітної плати на користь ОСОБА_1 та не зобов`язане здійснювати такі виплати згідно чинного законодавства, оскільки позивач не виконувала своїх трудових функцій, у зв`язку з тим, що не була поновлена на посаді.

В апеляційній скарзі обґрунтовуючи вимоги за період з 11.09.2015р. - 20.02.2020р. апелянт не наводить жодного рішення суду, відповідно до якого Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) зобов`язано нарахувати та виплатити заробітну плату за посадою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р.

Разом з тим, у справі № 460/30858/22 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на заробітної плати за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р.

Крім того, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 за період: 11.09.2015р. - 20.02.2020р. було предметом розгляду в адміністративній справі № 460/3050/18.

Так, постановою Верховного Суду від 18.06.2020р. у справі № 460/3050/18 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 05.11.2019р. скасовано: провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та не видання відповідного наказу про поновлення - закрито. Справу в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у справі № 817/1828/15 за період: 10.09.2015р. по день постановлення судом рішення у цій справі - направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Вдруге, постановою Верховного Суду від 25.07.2023р. у справі № 460/3050/18 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.02.2023р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023р. у справі № 460/3050/18 та повернуто справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Втретє, за результатом розгляду справи № 460/3050/18 рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2023р. у справі № 460/3050/18 вирішено позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення залишити без задоволення.

Стосовно прийняття звіту про нарахування та сплати на фактично виплачену заробітну плату позивача, колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.

п.1 ст.12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.2 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

В пп.4 п.4 діючого Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою ПФ України від 22.12.2014р. №28-2 видно, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації.

Колегія суддів наголошує, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) діяли в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 460/28240/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель