Постанова

від 26.09.2024 по справі 460/28240/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Нор У.М.

26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28240/23 пров. № А/857/18473/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 460/28240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2023р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) щодо незабезпечення за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. відображення помісячно в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату, нарахування і сплатити єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, ведення обліку єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, подання звітності до уповноважений органів про нарахування та сплату єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем.

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) здійснити за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. за кожним календарним місяцем відображення в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату нарахування на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску, сплату та обліку єдиного внеску.

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. за кожний календарний місяць.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р. - 18.03.2020р. за кожним календарним місяцем та внести відомості звіту до реєстру застрахований осіб.

21.02.2024р. ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила суд визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) щодо незабезпечення за період з 11.09.2015р. - 20.04.2020р. відображення помісячно в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату, нарахування і сплатити єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, ведення обліку єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем, подання звітності до уповноважений органів про нарахування та сплату єдиного внеску на фактично виплачену заробітну плату за кожним календарним місяцем; Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) здійснити за період з 11.09.2015р. - 20.04.2020р. за кожним календарним місяцем відображення в обліку та звітності даних про фактично виплачену заробітну плату, нарахування на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску, сплату та обліку єдиного внеску; Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів) подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р. - 20.04.2020р. за кожний календарний місяць; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти звіт про нарахування та сплату на фактично виплачену заробітну плату єдиного внеску за період з 11.09.2015р. - 20.04.2020р. за кожним календарним місяцем та внести відомості звіту до реєстру застрахований осіб.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.47 КАС України - повернув заявнику.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. скасувати та задовольнити заяву про заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення з відповідною заявою та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

ч.1 ст.45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у ст.44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

ч.3 ст.262 КАС України встановлено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В ст.118 КАС України видно, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Із наявних в матеріалах справи письмових доказів чітко видно, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, тому, заяву про збільшення позовних вимог у такій справі позивач міг подати протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто, до початку розгляду справи по суті.

Так, провадження у даній справі відкрито 20.12.2023р. (а.с.41)

Заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем лише 21.02.2024р., тобто із пропуском строку, визначеного ч.1 ст.47 КАС України.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст.167 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заява позивача від 21.02.2024р. не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню, з підстав визначених ч.2 ст.167 КАС України.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта також і на той факт, що Верховний Суд в ухвалі від 22.07.2024р. у справі № 990/205/24 висловив свою позицію щодо питання розгляду заяв про збільшення позовних вимог поданих з порушенням строків щодо справ, що розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження та зазначив, що: «Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що вказана норма є імперативною, та не дає можливість суду поновити строк на подання заяви про зміну предмету або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог у разі пропуску строку визначеного ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 подана поза межами строку, передбаченого КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення зазначеної заяви позивачу.

Правильність прийнятої Рівненським окружним адміністративним судом ухвали від 01.07.2024р. підтверджується висновками викладеними в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі № 420/2970/20 щодо застосування ст.262 КАС України, де суд зазначив: «при поданні позивачем заяви про збільшення позовних вимог, порушено спеціальний строк, який є особливістю, визначеною главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження", та протягом якого позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.».

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 460/28240/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель