Рішення

від 01.07.2024 по справі 620/5854/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Чернігів Справа № 620/5854/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства республіки білорусь, оформленої листом від08.11.2023 №Л-88/6/7401-23/7401.21/144-23 та зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення від30.10.2023 щодо прийому декларації про відмову від громадянства республіки білорусь замість документа про припинення громадянства республіки білорусь, із врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення громадянства республіки білорусь, оскільки процедура виходу з такого громадянства не здійснюється на території України, тому вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.

Суд ухвалою від01.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки законодавством передбачено конкретний та виключний перелік обставин, які є незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства, внаслідок чого вона має право подати декларацію про відмову, однак у позивача немає жодної з таких обставин.

Щодо клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, то суд зазначає наступне. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст.262 КАС України. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч.5 цієї статті суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, п.2 ч.6 цієї статті визначено, що якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З наведеного слідує, що суд, за власним переконанням, оцінює характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі та при відкритті провадження вирішує питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з ухвали суду від01.05.2024 суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і відповідно призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 1 ст.12 КАСУ встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, зокрема, у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з предмету спору, дана справа не підпадає під визначення справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, з огляду на що, віднесення її до справ незначної складності не може вважатися звуженням змісту та обсягу прав відповідача, оскільки процесуальним законодавством встановлено окремий порядок розгляду таких спорів.

Враховуючи наведене, у суду наявні всі підставі для відмови у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з аналогічних підстав, викладених в позові.

Відповідачем подано заперечення, в яких не погоджується з аргументами позивача та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

10.05.2023 позивач набула громадянство України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» на підставі рішення УДМС у Чернігівській області від10.05.2023 №89 (а.с.31).

Під час подання документів для набуття громадянства України позивачем було подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство республіки білорусь і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення іноземного громадянства виданий уповноваженим на те органом цієї держави (а.с.32).

В подальшому, позивач звернулася до Новозаводського відділу у місті Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою анкетою щодо оформлення їй тимчасового посвідчення громадянина України, у зв`язку із чим їй було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.11).

30.10.2023 позивач звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та подала декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с.9-10).

Листом відповідача від08.11.2023 №Л-88/6/7401-23/7401.21/144-23 (а.с.7-8) у прийнятті такої декларації відмовлено через відсутність правових підстав на її подання та роз`яснено положення законодавства, що регулює порядок набуття громадянства.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України».

Відповідно до визначень, які містить ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до абз.12 ст.1 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 10.05.2023 набула громадянство України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», внаслідок чого відповідачем оформлено тимчасове посвідчення громадянина України. Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до відповідача було подано зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від23.05.2024 №202/19-091-70012 на звернення позивача повідомлено, що з початком повномасштабної збройної агресії росії проти України у 2022 році Посольство Республіки Білорусь в Україні евакуювалося з території нашої держави та до цього часу не відновило своє функціонування (а.с.66).

З викладеного вбачається, що у позивача існує незалежна причина неотримання документа про припинення громадянства білорусі, оскільки процедура виходу з громадянства білорусі не здійснюється на території України, що відповідає абз.13 ст.1 Закону №2235-ІІІ, а таку процедуру вона може виконати лише на території України, оскільки тимчасове посвідчення громадянина України не надає підстав для пересування за кордоном.

У справі Рисовський проти України (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від08.04.2008, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від15.09.2009). У справі Рисовський проти України також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від11.06.2009).

Відтак, оскільки, посольство республіки білорусь припинило свою діяльність на території України з лютого 2022 року, процедура виходу з громадянства білорусі не здійснюється на території України з відповідного моменту, це є незалежною від позивача причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У свою чергу позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку відповідачем не було прийнято.

Відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття/повернення декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не прийняв мотивованого рішення щодо прийняття такої декларації.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним саме декларації та вказав про необхідність подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації.

Суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства, замість документа про припинення громадянства республіки білорусь, та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства, замість документа про припинення громадянства республіки білорусь, із врахуванням висновків суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від громадянства республіки білорусь, замість документа про припинення громадянства республіки білорусь, оформленої листом від 08.11.2023 №Л-88/6/7401-23/7401.21/144-23.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.10.2023 щодо прийому декларації про відмову від громадянства республіки білорусь замість документа про припинення громадянства республіки білорусь, із врахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14013, код ЄДРПОУ 37804450).

Повне судове рішення складено 01.07.2024.

Суддя Л.О. Житняк