Постанова

від 10.10.2024 по справі 620/5854/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Житняк Л.О.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 620/5854/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Республіки Білорусь, оформленої листом від 08.11.2023 №Л-88/6/7401-23/7401.21/144-23;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення від 30.10.2023 щодо прийому декларації про відмову від громадянства Республіки Білорусь замість документа про припинення громадянства Республіки Білорусь, із врахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивачка, зокрема, зазначила, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення громадянства Республіки Білорусь,а саме: процедура виходу з такого громадянства не здійснюється на території України, тому вважає, що Відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка набула громадянство України у випадку неможливості надання документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави з незалежних від особи причин, зобов`язана подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, суд зазначив, що посольство Республіки Білорусь припинило свою діяльність на території України з лютого 2022 року, процедура виходу з громадянства не здійснюється на території України з відповідного моменту, що є незалежною від Позивача причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У свою чергу Позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку відповідачем не було прийнято.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що під нездійсненням процедури припинення громадянства іноземної держави слід вважати тільки ту ситуацію, коли процедура виходу з громадянства певної держави не здійснюється взагалі, оскільки уточнення щодо нездійснення процедури на території України в тексті норми відсутні.

Також Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам УДМС у Чернігівській області щодо можливості звернення щодо припинення іноземного громадянства до дипломатичних установ Республіки Білорусь на території інших держав, та стосовно наявності в Позивачки достатнього строку для вирішення питання припинення іноземного громадянства до 10.05.2025.

При цьому міграційний орган зазначив, що висновок суду щодо відсутності в Позивачки можливості виїзду за кордон є безпідставним та спростовується копією оформленого на її ім?я паспорта громадянина Республіки Білорусь № НОМЕР_1 , який діє до 15.01.2029.

На підтвердження своєї позиції Апелянт посилається на правову позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 12.03.2024 у справі № 380/18661/23.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 та від 03.09.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.05.2023 позивач набула громадянство України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» на підставі рішення УДМС у Чернігівській області від 10.05.2023 №89 /т.1 а.с.31/.

Під час подання документів для набуття громадянства України позивачем було подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство республіки білорусь і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення іноземного громадянства виданий уповноваженим на те органом цієї держави /т.1 а.с.32/.

В подальшому, позивач звернулася до Новозаводського відділу у місті Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою анкетою щодо оформлення їй тимчасового посвідчення громадянина України, у зв`язку із чим їй було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 /т.1 а.с.11/.

Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 23.05.2024 №202/19-091-70012 на звернення Позивачки повідомлено, що з початком повномасштабної збройної агресії росії проти України у 2022 році Посольство Республіки Білорусь в Україні евакуювалося з території нашої держави та до цього часу не відновило своє функціонування /т.1 а.с.66/.

30.10.2023 Позивачка звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та подала декларацію про відмову від іноземного громадянства /т.1 а.с.9-10/.

Листом Відповідача «Про надання інформації» від 08.11.2023 №Л-88/6/7401-23/7401.21/144-23 /т.1 а.с.7-8/ у прийнятті такої декларації відмовлено через відсутність правових підстав на її подання та роз`яснено положення законодавства, що регулює порядок набуття громадянства.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (ч. 1 ст. 8 Закону № 2235- III).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III іноземці, зазначені в ч. ч. 1 - 3 цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Згідно з абзацом шістнадцятим статті 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Разом з цим, 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ .

За новою редакцією ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України.

Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Висновки суду апеляційної інстанції.

9. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на особу, яка набула громадянство України, покладається обов`язок надати документи про припинення іноземного громадянства і, тільки після надання відповідних документів, органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.

Невиконання такого зобов?язання є підставою для скасування рішення про набуття громадянства України.

10. Як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивачка з 10.05.2023 є такою, що набула громадянство України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» та, відповідно, взяла зобов`язання припинити громадянство РБ протягом двох років.

11. Разом з тим, згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 23.05.2024 №202/19-091-70012 на звернення Позивачки повідомлено, що з початком повномасштабної збройної агресії росії проти України у 2022 році Посольство Республіки Білорусь в Україні евакуювалося з території нашої держави та до цього часу не відновило своє функціонування /т.1 а.с.66/.

12. З викладеного вище вбачається, що у зв`язку із призупиненням діяльності білоруських закордонних установ, процедура припинення громадянства РБ в Україні не здійснюється, а тому ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства Республіки Білорусь від дипломатичного представництва чи консульської установи цієї країни.

13. При цьому, твердження Апелянта про те, що під нездійсненням процедури припинення громадянства іноземної держави слід вважати тільки ту ситуацію, коли процедура виходу з громадянства певної держави не здійснюється взагалі, а не лише на території України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи на оформлення припинення громадянства іноземної держави з огляду на неможливість ним скористатися, незважаючи на його нормативне закріплення, та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом № 2235-ІІІ.

14. Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави в Україні є достатньою підставою для подання спірної декларації.

15. При цьому, апеляційний суд відзначає, що жодних зауважень, щодо форми та змісту поданої Позивачкою декларації у спірному листі Апелянта «про надання інформації» не зазначено. Наявність у Позивачки достатнього строку для вирішення питання про припинення іноземного громадянства та наявність у неї паспорта громадянина Республіки Білорусь також не були підставами для повернення декларації.

16. Водночас, колегія суддів зазначає, що мотивованого рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області не прийнято. Натомість, як правильно зазначено судом першої інстанції, Апелянт обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не розглянув по суті звернення Позивачки, не надав жодної оцінки підставам подачі нею саме декларації.

17. Твердження Апелянта про наявність у Позивачки достатнього строку для вирішення питання припинення іноземного громадянства до 10.05.2025, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки наявність у неї реальної можливості за конкретних обставин виконати покладений на неї обов?язок у дворічний строк не підтверджено жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.

18. З огляду на викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

19. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

20. Отже, судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

21. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. Таким чином, апеляційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - без змін.

23. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 10 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк