Постанова

від 01.07.2024 по справі 400/13616/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13616/23

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 07.03.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - Українська православна церква в місті Миколаєві, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач, Миколаївська МР), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.09.2023 року №23/105 «Про відмову у затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надані у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:03:042:0001) по АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка)»;

- зобов`язати Миколаївську МР прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:03:042:001) по АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачем було подано до Миколаївської МР технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі із заявою про її затвердженні, але відповідачем прийнято рішення про відмову у затвердженні технічної документації. Відмова відповідача вмотивована тим, що проект землеустрою не погоджено з суміжними землекористувачами. Позивач з цим не погоджується оскільки, ним було отримано погодження землекористувачів за адресою АДРЕСА_2 та землекористувача за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується сторінкою 17 технічної документації. Однак, землекористувач земельної ділянки по АДРЕСА_4 , відмовився від такого погодження, у зв`язку з чим, було ініційовано розміщення оголошення в газеті «Позвоните» про проведення робіт із закріплення меж земельної ділянки. Натомість землекористувач земельної ділянки по АДРЕСА_4 , безпідставно, без будь-яких обґрунтувань своєї позиції відмовився від такого погодження, а потім взагалі проігнорував запрошення через ЗМІ бути присутнім при закріпленні меж земельної ділянки. Отже, позивач вважає, що при розроблені технічної документації було вжито вичерпних заходів щодо питання погодження всіма суміжними землевласниками/землекористувачами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2016 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 46,3 кв.м..

В 2020 році, на підставі рішення виконкому Миколаївської МР позивач провів поділ житлового будинку на два окремих домоволодіння з адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , право власності за якими зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15.01.2021 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про розроблення технічних документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі її власність позивачеві для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Під час розробки проекту, ситуаційний план було погоджено суміжними землекористувачами за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Суміжний землекористувач за адресою: АДРЕСА_4 ситуаційний план технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не погодив.

Позивачем у газеті «Позвоните» за 11.02.2021 року розміщено оголошення наступного змісту: « 17.02.2021 о 10:00 будуть проводитися роботи із закріплення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , прошу бути присутніми всіх суміжних землевласників/землекористувачів».

У серпні 2021 році позивач подав зазначену технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі у власність громадянину України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

У листопаді 2021 року, представником Української православної церкви у місті Миколаєві, подано до Миколаївської МР звернення про те, що вони не погоджували межі земельної ділянки ОСОБА_1 , між ними існує спірна ситуація з цього приводу, та просили не затверджувати проект землеустрою.

07.09.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула звернення ОСОБА_1 про затвердження технічної документації та ухвалили рішення №23/105 «Про відмову у затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність громадянину України ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:03:042:0001) по АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка)», яким відмовлено ОСОБА_1 у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, а також відмовлено у наданні у власність земельної ділянки. Зазначене рішення вмотивовано тим, що положення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.8 ст.186 Земельного кодексу України), а саме: невідповідність п.3.12 розділу ІІІ Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, ст.198 Земельного кодексу України в частині погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем проігноровано вимогу п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, а тому рішення відповідача є обґрунтованим та законним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.106 Земельного кодексу України, спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка, окрім іншого, включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до ч.8 ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом №376 від 18.05.2010 року (втратила чинність 13.08.2021 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №127) (надалі - Інструкція).

Відповідно до п.3.12 Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Отже, з наведеного вбачається, що необхідною умовою для проведення робіт про встановлення межових знаків, погодження суміжними землевласниками/землекористувачами, без присутності цих суміжних землевласників/землекористувачів є їх належне повідомлення, яке відповідно до вимог п.3.12 Інструкції повинно здійснюватися рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Разом з цим, виклик суміжних землевласників/землекористувачів через оголошення у пресі, допускається лише у випадку, коли їх місце проживання або місцезнаходження невідоме.

Однак, як зазначено вище та у позовній заяві, у зв`язку із непогодженням землекористувача земельної ділянки по вул. Троїцькій, 109 (третя особа у справі) із проектом землеустрою позивача, останнім ініціював розміщення оголошення в газеті «Позвоните» про проведення робіт із закріплення меж земельної ділянки, наступного змісту: « 17.02.2021 року о 10:00 будуть проводитися роботи із закріплення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , прошу бути присутніми всіх суміжних землевласників/землекористувачів».

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, у цьому випадку, для застосування цієї процедури у позивача не було жодних підстав, оскільки він і сам у позовної заяві вказує на те, що звертався до представників третьої особи за погодженням, але не досяг порозуміння з ними. Аналогічним чином, зазначений факт підтверджує і третя особа, зазначаючи у поясненнях по справі, що ОСОБА_1 в 2021 році звертався до них з цього приводу, але надав не всі документи, у зв`язку з чим погодження не було надано. Таким чином, зазначені обставини свідчать, що позивачу було відомо, що землекористувач суміжної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 , на якій розташований Церква Святого Духа УПЦ, знаходиться за своїм місцезнаходженням, його можливо розшукати, зателефонувати, відправити поштову кореспонденцію та повідомити іншим шляхом з забезпеченням фіксації повідомлення.

Таким чином, позивач проігнорував зазначені у п.3.12 Інструкції вимоги та не здійснив належне повідомлення Української православної церкви у місті Миколаєві шляхом надіслання відповідного повідомлення на адресу останнього.

Пункт 3.12 Інструкції не передбачає виклик суміжного землекористувача через оголошення у пресі, як альтернативний спосіб виклику. Зазначений спосіб виклику, є виключним, лише у разі коли місце проживання або місцезнаходження власників суміжних земельних ділянок невідоме. Застосування цього способу, коли місцезнаходження власника земельної ділянки відомо, є помилковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наявності землекористувача за своїм місцезнаходженням, виклик його для проведення робіт з встановлення межових знаків, не у спосіб передбачений п.3.12 Інструкції через адресне повідомлення, а через оголошення у пресі, є протиправним, який порушує права такого землекористувача, а тому неможливо вважати, що у такому разі межі земельної ділянки погодженні суміжним землекористувачем.

За таких обставин, рішення Миколаївської МР №23/105 від 07.09.2023 року є законним та обґрунтованим, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька