Ухвала

від 01.07.2024 по справі 140/10420/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

01 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10420/23 пров. № А/857/14263/24

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Судова-Хомюк Н. М., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 140/10420/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу.

Однак вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору. Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та не працевлаштований. Єдиним його доходом є пенсія, яка є незначною, що підтверджується відповідною довідкою. Також зазначає, що будь-які інші доходи відсутні, жодних державних соціальних допомог не отримує та предметом позову є захист його соціальних та житлових прав.

Окрім цього, як на підставу звільнення від сплати судового збору покликається на те, що Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги видано доручення адвокатові для здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами у даній справі, що на думку апелянта вказує на його незадовільне матеріальне становище. Також зазначає, що його неодноразово в даній справі судами було звільнено від сплати судового збору з вищевказаних підстав, а відтак вважає, що від сплати судового збору його можна звільнити.

Вирішуючи подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, коло осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

У статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Повне звільнення від сплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, на підтвердження майнового стану ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучив копію довідки про доходи №5427782879443410/2830, яка видана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області; копію індивідуальних відомостей про застраховану особу, зокрема щодо періоду 2007, 2008, 2010 років; Відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за період з 2 кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року; Довідку Департаменту соціальної та ветеранської політики від 08.05.2024 №11,5-10/5186/2024 у якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в департаменті, як одержувач державних соціальних та державних допомог станом на 08.05.2024 не отримував.

Так, згідно довідки про доходи №5427782879443410/2830, сума пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року складає 21281 грн. 88 коп.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не надано достатніх та належних доказів які б підтверджували наявність обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, а саме доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розмір, саме річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, суд зауважує, що згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.07.2018 у справі № 686/114/16, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).

Відтак, надані апелянтом відомості, не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу, оскільки апелянт зокрема може мати інші джерела доходу, а надана довідка підтверджує лише отримання пенсійних виплат за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно (тобто лише за шість місяців), що є недостатнім доказом підтвердження майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки суд не може встановити саме річний дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки апелянтом не надано суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві відсутні, в зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Відтак, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2023 року становить 2684 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов в даній справі містить вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 1073,60 грн.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1610,40 грн.

Вказаний недолік апеляційної скарги необхідно усунути шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн. за наступними реквізитами «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».

За таких обставин, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаного недоліку.

Також слід роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України така буде їй повернута.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №140/10420/23 відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 140/10420/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяН. М. Судова-Хомюк