Постанова

від 27.01.2025 по справі 140/10420/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/10420/23 пров. № А/857/14263/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 140/10420/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду,

суддя в 1-й інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі також Департамент, відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також відповідач 2) про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2022 позивач звернувся із заявою до Департаменту стосовно невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у справі № 140/9037/21 в частині продовження надання житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на період з травня 2021 року по квітень 2022 року.

Листом від 08.06.2022 № 11.2-9/6767/2022 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду поновлено надання житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг (далі ЖКП) для домогосподарства на період з травня 2021 року по квітень 2022 року. Виплату житлової субсидії в сумі 18166,46 грн буде здійснено шляхом перерахування коштів у грошовій готівковій формі через АТ «Ощадбанк» на картковий рахунок.

У вказаному листі також зазначалося, що Департамент отримав інформацію від ТзОВ «Місцевий обчислювальний центр», ДКП «Луцьктепло» про наявну заборгованість, та було прийнято рішення відмовити у призначенні житлової субсидії для домогосподарства позивача. На адресу позивача надіслано повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії від 07.06.2022 № 11.2-8.6/179/2022, на підставі пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 зі змінами (далі Положення № 848).

Позивач вказує, що відповідач проігнорував постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.04.2021 № 420 (далі Постанова № 420) та «Деякі питання призначення житлових субсидій» від 19.05.2021 № 505 (далі Постанова № 505), якими було внесено зміни до Положення № 848 щодо встановлення з 01.05.2021 розгляду питань щодо призначення житлової субсидії домогосподарствам, які отримували житлову субсидію в опалювальному сезоні 2020-2021 років, без звернень громадян, крім домогосподарств, яким житлова субсидія надавалася у грошовій безготівковій формі, була призначена за фактичним місцем проживання осіб (орендарі житлових приміщень (будинків), індивідуальні забудовники, будинки яких не прийняті в експлуатацію; внутрішньо переміщені особи), які не проживають до місцем реєстрації. Призначення житлової субсидії зазначеним категоріям громадян (у тому числі на наступний період) здійснюватиметься лише після подання заяви про призначення та надання субсидії та Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

Наведене свідчить про відсутність підстав для звернення з заявою та декларацією для подовження надання, а не призначення житлової субсидії.

Позивач просить визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Департаменту у відмові подовження надання житлової субсидії на оплату ЖКП на період з травня 2022 року по квітень 2023 року, зобов`язати відповідача подовжити надання ЖКП на період з травня 2022 року по квітень 2023 року та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю при відмові у подовженні житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг у межах ціни позову.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги (повідомлення від 07.06.2022 № 11.2-8.6/179/2022).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) призначити житлову субсидію для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на період з травня 2022 року по квітень 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи.

Вказує, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зазначає, що відповідач своєю бездіяльністю грубо порушив його конституційні права право на здоров`я, на соціальний захист, зазначає, що протягом останніх трьох років позивач вимушено оспорює у судах порушене право на соціальний захист, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя. Вказує, що змушений постійно звертатися до органів державної влади, щоб вирішити питання про надання йому житлової субсидії, оскільки така є єдиним джерелом для існування. Звертає увагу, що у зв`язку з викладеними обставинами, у позивача почався постійний стрес, він не міг нормально спати вночі, був знервованим та перебував у пригніченому стані.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, зазначає, що в якості доказів до позовної заяви додано три товарні чеки з оплати набору тексту, друку та ксерокопіювання, які по датах пов`язані вимушеним виготовленням документів для подачі до суду.

Щодо постановлення окремої ухвали, зазначає, що таку слід постановити з метою уникнення повторних випадів порушення закону.

Просить змінити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в іншій частині просить рішення залишити без змін.

Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що позовні вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди та витрат, пов`язаних з розглядом справи є безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Скаржником на адресу апеляційного суду подано відповідь на відзив. Зазначає, що вказані доводи відповідача 1, викладені у відзиві, спрямовані на уникнення морального відшкодування за протиправні дії, що встановлені судом першої інстанції. Підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021, за позовом ОСОБА_1 до Департаменту про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту щодо призначення ОСОБА_1 житлової субсидії терміном з травня 2020 року по квітень 2021 року в грошовій безготівковій формі, зобов`язано Департамент здійснити виплату (з урахуванням виплачених сум) житлової субсидії, призначеної ОСОБА_1 терміном з травня 2020 року по квітень 2021 року, в грошовій готівковій формі, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.133-144).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2022, у справі №140/9037/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії з травня 2021 року по квітень 2022 року, зобов`язано Департамент відновити надання житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 для домогосподарства за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , на період з травня 2021 року по квітень 2022 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.145-152).

23.05.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту стосовно виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у справі №140/9037/21 та щодо продовження надання житлової субсидії на травень-вересень 2022 року, жовтень 2022 року квітень 2023 року (а.с.122).

Листом від 08.06.2022 №11.2-9/6767/2022 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у справі №140/9037/21 поновлено надання житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг для домогосподарства на період з травня 2021 року по квітень 2022 року. Виплату житлової субсидії в сумі 18166,46грн буде здійснено шляхом перерахування коштів у грошовій готівковій формі через АТ «Ощадбанк» на картковий рахунок (а.с.123-124).

Крім того, у вказаному листі зазначалося, що Департамент отримав інформацію від ТзОВ «Місцевий обчислювальний центр», ДКП «Луцьктепло» (лист від 03.06.2022 №421/101-07-14-20/2022) про наявну заборгованість за адресою: АДРЕСА_2 , та враховуючи норми законодавства, було прийнято рішення відмовити у призначенні житлової субсидії для домогосподарства позивача. На адресу позивача надіслано повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії від 07.06.2022 №11.2-8.6/179/2022 (а.с.124).

Згідно із повідомленням Департаменту від 07.06.2022 №11.2-8.6/179/2022 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні субсидії на відшкодування витрат на ЖКП відповідно до підпункту 5 пункту 14 Положення № 848 (а.с.125).

Судом, на підставі відзиву ГУ ПФУ у Волинській області від 22.04.2024 №0300-0902-8/24213 та доданих до нього документів, також встановлено, що актом від 27.01.2023 №10 Департамент передав до ГУ ПФУ у Волинській області закриту паперову особову справу одержувача житлової субсидії ОСОБА_1 №8387615 та на момент передачі справи субсидія позивачу не призначалася та не виплачувалася. 24.05.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення та надання житлової субсидії, за наслідками розгляду якої було винесено рішення №1097273886-2023-1 про призначення житлової субсидії з 01.05.2023. Розмір житлової субсидії з 01.05.2023 становив 482,17грн, після проведеного перерахунку на опалювальний сезон та у зв`язку із зміною тарифів розмір житлової субсидії з 01.01.2024 склав 1610,28грн, з 01.04.2024 1092,85грн (а.с.157-161, 163-177).

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог стосовно надання субсидії у спосіб визнання протиправними дій Департаменту щодо відмови в призначенні субсидії для відшкодування витрат на ЖКП (повідомлення від 07.06.2022 №11.2-8.6/179/2022) та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити житлову субсидію для відшкодування витрат на ЖКП на період з травня 2022 року по квітень 2023 року.

Проте, в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, судових витрат та постановлення окремої ухвали суд першої інстанції відмовив.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Виходячи з доводів скаржника, колегія суддів вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просить відшкодувати витрати, що пов`язані з підготовкою заяви про забезпечення позову, позовної заяви та копій матеріалів до них із зобов`язанням стягнути встановлену суму з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Апеляційним судом досліджено матеріали справи, зокрема встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено товарні чеки, проте, які вірно зазначив суд першої інстанції, такі не свідчать про те, що зазначені у них витрати пов`язані із розглядом саме цієї справи.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2023 року позивача було звільнено від сплати судового збору за подання цього позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про постановлення окремої ухвали на відповідальних осіб Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).

Вимогами ст.324 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст.249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4 ст.249 КАС України).

Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Стаття 249 Кодексу адміністративного судочинства України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

З викладеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду та здійснюється, якщо судом виявлено порушення закону та такі порушення є очевидно протиправними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.

Водночас, позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний, систематичний протиправний характер та такі дії спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, апеляційний суд звертає увагу скаржника, що часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог захищає порушене права позивача на отримання житлової субсидії у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 140/10420/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник