Рішення

від 03.11.2010 по справі 2-3371-1/10

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3371-1/10

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року

    Печерський районний суд м. Києва у складі:

    головуючого -         судді     Степанової О.С.,

при секретарях -         Грінченко У.К., Соколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 було задоволено частково; кредитний договір №Т-1086-04-КА укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 16 серпня 2007 року, договір поруки №1203-04 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_2 16 серпня 2007 року, договір застави транспортного засобу укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 16 серпня 2007 року – визнано недійсними. В іншій частині позов залишено без задоволення.

15.10.2010 року представником позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заяву про  вирішення питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав свою заяву.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів ОСОБА_3 під час подачі позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1  було сплачено 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки позовні вимоги, що заявлялися позивачами були як матеріального так і нематеріального характеру.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 що стосуються немайнового характеру було задоволено; позовні вимоги майнового характеру були залишені без задоволення.

Відповідно до  ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито», за подачу позову до суду немайнового характеру встановлено розмір ставки державного мита в розмірі 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно Постанови  Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №825, розмір  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи немайнового характеру становить 37,00 грн.

Враховуючи що позовні вимоги в частині немайнового характеру судом за результатами розгляду справи було задоволено, тому відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, з суд постановляючи рішення мав присудити стороні, на користь якої ухвалено рішення з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 17,00 грн. – судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 54,00 грн.

Разом з тим, судом не було вирішено питання відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України щодо розподілу вказаних судових витрат.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 88, п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Доповнити рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити дії.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 54 гривні 00 копійок, що складаються з судового збору в розмірі 17 гривень 00 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя