Постанова

від 26.06.2024 по справі 367/9479/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024року м. Київ

Справа № 367/9479/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/7533/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, постановлену під головуванням судді Одарюк М.П. 24 січня 2024 року у м. Ірпінь, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2020» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В

В листопаді 2023 року позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому просили:

- визнати недійсним Договір позики від 21.07.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з усіма змінами та доповненнями;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 21.07.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Династія 2020», посвідчений приватним нотаріусом Бучанського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1395, з усіма змінами та доповненнями.

У січні 2024 року позивачем ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, в якому він просив накласти арешт на належне ТОВ «Династія 2020» нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення № 262 , загальною площею 7,5 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38271156, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2015889332109;

- нежитлове приміщення № 269, загальною площею 43,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38269954, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2016707132109;

- нежитлове приміщення № 278 , загальною площею 79,2 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 36270868, дата державної реєстрації: 11.04.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017013732109;

- нежитлове приміщення № 279 , загальною площею 102,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38289688, дата державної реєстрації: 18.09,2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017031932109;

- нежитлове приміщення № 292 , загальною площею 375,5 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 36271278, дата державної реєстрації: 11.04.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1996541332109;

- нежитлове приміщення № 293 , загальною площею 142,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38288014, дата державної реєстрації: 18.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017110832109 та заборонити будь - яким особам здійснювати реєстраційні дії щодо належного ТОВ «Династія 2020», код ЄДРПОУ 43575775, вказаного вище нерухомого майна.

В обґрунтування заяви вказував, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 , ТОВ «Династія 2020» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, оскільки такі договори не були підписані ОСОБА_2 ні особисто в договорі позики, ні в якості представника ТОВ «Династія 2020» в договорі іпотеки. Проте у договорі іпотеки міститься іпотечне застереження за яким відповідач, як іпотекодержатель, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Вказане у свою чергу зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2020» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів - задоволено.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Династія 2020», нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення № 262 , загальною площею 7,5 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38271156, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2015889332109 із забороною будь - яким особам проводити реєстраційні дії, пов`язані із її відчуженням на користь третіх осіб.

-нежитлове приміщення № 269, загальною площею 43,9 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38269954, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2016707132109 із забороною будь - яким особам проводити реєстраційні дії, пов`язані із її відчуженням на користь третіх осіб.

- нежитлове приміщення №279, загальною площею 102,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38289688, дата державної реєстрації: 18.09,2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017031932109 із забороною будь - яким особам проводити реєстраційні дії, пов`язані із її відчуженням на користь третіх осіб.

- нежитлове приміщення № 292, загальною площею 375,5 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 36271278, дата державної реєстрації: 11.04.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1996541332109 із забороною будь - яким особам проводити реєстраційні дії, пов`язані із її відчуженням на користь третіх осіб.

- нежитлове приміщення № 293, загальною площею 142,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38288014, дата державної реєстрації: 18.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017110832109 та заборонити будь - яким особам здійснювати реєстраційні дії щодо належного ТОВ «Династія 2020», код ЄДРПОУ 43575775, вказаного вище нерухомого майна із забороною будь - яким особам проводити реєстраційні дії, пов`язані із її відчуженням на користь третіх осіб.

Ухвала суду мотивована тим, що реальність неможливості виконання в подальшому позитивного рішення суду була підтверджена поданими оголошеннями на інтернет-ресурсі OLX. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна новим власником, що ускладнить виконання рішення суду про задоволення позову та унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом визнання недійсними договорів.

Не погодилась із вказаним судовим рішенням боржник ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення норм процесуального права. Вказує на те, що сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, належного до предмету спору.

Також зазначає, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно та помилково наклав арешт на майно, яке належить одному з позивачів (ТОВ «Династія 2020»), а не відповідачу.

А також, суд залишив поза увагою те, що:

- заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом та підставами позову;

- позовні вимоги не були направлені безпосередньо на повернення чи витребування нерухомого майна;

- нерухоме майно, на яке накладено арешт не є предметом позову, тобто відсутня майнова вимога щодо даного майна;

- арешт застосовано до майна, яке не належить відповідачу, а належить самому ж позивачу;

- арешт було накладено на майно одного із позивачів за заявою іншого позивача;

- відсутні жодні докази, які б могли дати можливість прийти до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивачі правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так про повідомлення сторони відповідача ОСОБА_1 свідчить особиста розписка її представника - адвоката Крилової Ю.І., що в порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України є належним повідомленням відповідної сторони у справі /а.с.106-107/.

Судова кореспонденція направлена на поштову адресу позивача ОСОБА_2 повернута поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу положень п. 3ч.8 ст.128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

ТОВ «Династія 2020» повідомлені засобами електронної пошти.

Причини неявки учасники справи суду не повідомили.

Тому керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

В порядку ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що в листопаді 2023 року позивачі звернулись до суду першої інстанції з вказаним вище позовом, в якому просили:

- визнати недійсним Договір позики від 21 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з усіма змінами та доповненнями;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 21 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Династія 2020», посвідчений приватним нотаріусом Бучанського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1395, з усіма змінами та доповненнями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_2 ні особисто в договорі позики, ні в якості представника ТОВ «Династія 2020» не підписував вказані договори, грошові кошти від позивача не отримував, а тому вказані договори позивачі вважають недійсними.

22 січня 2024 року засобами електронної пошти від імені обох позивачів до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій поставлена вимога накласти арешт на належне ТОВ «Династія 2020» нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення № 262 , загальною площею 7,5 кв.м., яке розташоване в корпусі з у будинку АДРЕСА_3 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38271156, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2015889332109;

- нежитлове приміщення № 269, загальною площею 43,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38269954, дата державної реєстрації: 17.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2016707132109;

- нежитлове приміщення № 278 , загальною площею 79,2 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 36270868, дата державної реєстрації: 11.04.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017013732109;

- нежитлове приміщення № 279 , загальною площею 102,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38289688, дата державної реєстрації: 18.09,2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017031932109;

- нежитлове приміщення № 292 , загальною площею 375,5 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 36271278, дата державної реєстрації: 11.04.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1996541332109;

- нежитлове приміщення № 293 , загальною площею 142,7 кв.м., яке розташоване в корпусі АДРЕСА_1 . Право власності на предмет Іпотеки зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 38288014, дата державної реєстрації: 18.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017110832109 та заборонити будь - яким особам здійснювати реєстраційні дії щодо належного ТОВ «Династія 2020», код ЄДРПОУ 43575775, вказаного вище нерухомого майна.

Заява мотивована тим, що предметом даного розгляду є визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, оскільки такі договори не були підписані ОСОБА_2 ні особисто в договорі позики, ні в якості представника ТОВ «Династія 2020» в договорі іпотеки. Проте у договорі іпотеки міститься іпотечне застереження за яким відповідач, як іпотекодержатель, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Вказане у свою чергу зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому /а.с.27-35/.

При зверненні до суду з заявою про забезпечення позову представником було визначено двох позивачів: ОСОБА_2 та ТОВ «Династія 2020», проте підписана ця заява була електронним підписом адвоката Мацкевича Д.А., який згідно з ордером є представником ОСОБА_2 /а.с.25,27,54,55/.

На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позову власником указаного нерухомого майна є ТОВ «Династія 2020», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З вказаної Інформації також вбачається наявність обтяження і обтяжувачем є ОСОБА_1 /а.с.37-52/.

Намір іпотекодержаля здійснити звернення на іпотечне майно позивачами підтверджується скріншотом з електронного ресурсу «OLX» /а.с.53/.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надано докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) вказала на те, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20 (за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТОВ «ФК «Маніту» про припинення договору іпотеки та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), зроблено правовий висновок, що вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача власності на житловий будинок (предмет іпотеки). За вказаних обставин, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження предмета договору іпотеки не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, (за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними) дійшов висновку, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, від 01 листопада 2021 року у справі № 766/22071/18

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) зазначено, що позивач просив визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, тому у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі.

У постанові від 31 травня 2023 року у справі № 161/13856/21 Верховний Суд вказав, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсним договору іпотеки, тобто з немайновою вимогою. На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 є власником указаної квартири, а іпотекодержателем указаного об`єкта нерухомого майна - АТ «Укрексімбанк». Позовних вимог, пов`язаних з наслідками недійсності оспорюваного правочину, ОСОБА_1 не заявила.

За фактичних обставин у цій справі, враховуючи, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивачки), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 .

У цій справі Верховним судом прийнято нове рішення, яким у забезпеченні позову ОСОБА_1 відмовлено.

З наведених обставин справи вбачається, що при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову представником було визначено двох позивачів: ОСОБА_2 та ТОВ «Династія 2020», проте підписана ця заява була електронним підписом адвоката Мацкевича Д.А., який згідно з ордером є представником ОСОБА_2 , а інших даних матеріали виділеного провадження не місять.

Суд першої інстанції розглянув вказану заяву, як таку, що подана ОСОБА_2 . А отже суд апеляційної інстанції діючи в межах доводів апеляційної скарги і в межах питання, що було предметом розгляду суду першої інстанції також здійснює розгляд питання про забезпечення позову як такого, що було заявлено позивачем ОСОБА_2 .

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, оскільки такі договори не були підписані ОСОБА_2 ні особисто в договорі позики, ні в якості представника ТОВ «Династія 2020» в договорі іпотеки.

У позовних вимогах позивачі просять виключно про визнання недійсними договору позики від 21 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з усіма змінами та доповненнями та договору іпотеки від 21 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Династія 2020» з усіма змінами та доповненнями. Позовних вимог, пов'язаних з наслідками недійсності оспорюваних правочинів, позивачами не заявлено.

На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позову власником указаного нерухомого майна є ТОВ «Династія 2020» - тобто один із позивачів у справі.

Враховуючи, що вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача власності на нерухоме майно (предмет іпотеки), вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нього не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі. А тому твердження позивача, що відсутність застосування заходів забезпечення зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому слід визнати необґрунтованими.

Посилання позивача на те, що у договорі іпотеки міститься іпотечне застереження за яким відповідач, як іпотекодержатель, може звернути стягнення на предмет іпотеки, само по собі не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову. До того ж наявний в матеріалах справи скріншот з електронного ресурсу не містить дати публікації, особи яка здійснила таку публікацію і згаданий ресурс не є офіційним, а отже наведені дані не є достовірними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Однак вказані вимоги судом першої інстанції виконані не були.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про необхідність забезпечення вказаного позову шляхом арешту майна, що належить одному з позивачів. А отже доводи апеляційної скарги позивача про недотримання судом першої інстанції принципу «розумної співмірності», знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена за неповного з`ясування обставин справи, за недоведеністю підстав для застосування заходів забезпечення позову, а тому висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають обставинам справи та здійснені без додержання норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову, яке суд першої інстанції мав прийняти за результатами її розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2024 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук