Постанова

від 16.01.2024 по справі 493/1517/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1927/24

Справа № 493/1517/22

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_6"

на рішення Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібна Нива" до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "ОСОБА_6" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди

встановив:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду із вказаним вище позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати укладеною додаткову угоду між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 № РЗС-1 від 19 грудня 2022 року до договору оренди землі № Б/Н від 19 травня 2006 року, щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310.

Визнати відсутнім право оренди ПП «ОСОБА_6» щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, встановити порядок виконання судового рішення зазначивши в резолютивній частині проте, що рішення суду є підставою для державної реєстрації припинення права оренди ПП «ОСОБА_6» земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19 травня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала, а позивач прийняв в платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, яка розташована на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, строком на 15 років, який діяв по 20 грудня 2022 року.

20 грудня 2007 року зазначений вище договір був зареєстрований у Балтському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040751400422.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, у спадщину прийняв ОСОБА_3 .

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12 серпня 2016 року у справі № 493/1067/16-ц за ОСОБА_4 , як за спадкоємцем за заповітом, було визнано право власності на земельну ділянку площею 2,3073 га, яка належала ОСОБА_3 померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформаційної довідки 312334688 від 13 жовтня 022 року, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 0710.2016 року, номер запису про право власності 16901327, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11054928051206.

19 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_6» укладено договір оренди, предметом якого є зазначена вище земельна ділянка.

Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки на момент його укладення земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору оренди від 19 травня 2006 року, оскільки укладення орендодавцем договору оренди земельної ділянки з новим орендарем, в період дії іншого договору оренди тієї земельної ділянки, є підставою для визнання договору з новим орендарем недійсним.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2023 року задоволено позовну заяву ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Приватне підприємство «ОСОБА_6» звернулось до суду із апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Балтського міського суду Одеської області від 07 червня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 не досягли домовленостей щодо зміни умов договору № Б/Н від 19 травня 2006 року, тому суд першої інстанції мав продовжити такий договір на тих самих умовах, в тому числі щодо строку дії, за умови, що позивач вірно сформував позовну вимогу.

На думку скаржника, суд першої інстанції не дотримався Закону України «Про оренду землі» оскільки визнав укладеною додаткову угоду від 19 грудня 2022 року до договору оренди № Б/Н від 19 травня 2006 року зі змінами умов договору оренди.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не оцінив суперечливість поведінки ОСОБА_1 , щодо підписання додаткової угоди.

02 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» засобами поштового зв`язку направило до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, просить залишити оскаржуване рішення без змін, як законне та обґрунтоване, зважаючи на викладені у такому рішенні мотиви.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним нормам оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року, укладеного між позивачем та орендодавцем ОСОБА_2 , не закінчився, ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, і у встановлений законом строк повідомив про свій намір поновити договірні відносини, до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди до договору оренди землі, належним чином виконував обов`язки за договором оренди, а відповідачка ОСОБА_1 заявила про своє бажання укласти додаткову угоду, ураховуючи, що станом на дату укладення договору оренди землі від 19 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_6» земельна ділянка вже перебувала в оренді ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», ОСОБА_1 не мала права повторно передавати її в оренду відповідачу ПП «ОСОБА_6».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 15 березня 2007 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 та 20 щодо обов`язковості державної реєстрації договорів оренди землі.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого остання надала, а ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, яка розташована на території Оленівської сільської ради, строком на 15 років.

Договір оренди був зареєстрований у Балтському РВ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2007 року № 040751400422, вказаний запис міститься у тексті договору.

Оскільки вказаний вище договір оренди землі б/н від 19 травня 2006 року, укладений на 15 років, який зареєстрований 20 грудня 2007 року, то строк дії цього договору обчислюється з моменту його державної реєстрації і з цього дня договір оренди землі набрав чинності, а ТОВ « Агрофірма Хлібна Нива» набуло прав орендаря на строк до 20 грудня 2022 року.

Докази того, що договір оренди землі № б/н від 19 травня 2006 року є розірваним, або визнаний недійсними в цілому чи в окремих частинах матеріали справи не містять.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 15 жовтня 2008 року державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області Налдіною М.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4601, убачається що ОСОБА_3 прийняв у спадщину земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, розташованої на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 серпня 2016 року, справа № 493/1067/16-ц, убачається, що за ОСОБА_4 , як за спадкоємцем за заповітом було визнано право власності на земельну ділянку площею 2,31 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, розташованої на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 308429416 від 29 серпня 2022 року державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С.П. здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 за ПП «ОСОБА_6» на підставі договору укладеного 19 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_6» № б/н щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, строком на 15 років до 19 серпня 2037 року, з правом пролонгації.

Отже станом на час укладення договору між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_6» - 19 серпня 2022 року, земельна ділянка площею 2,3073 перебувала в оренді ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» на підставі чинного договору оренди землі № б/н від 19 травня 2006 року.

Положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції що діяла на час спірних правовідносин) визначено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції що діяла на час спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно процедури, визначеної статтею 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» листом № П-ВЛ-РЗС-1 від 08 листопада 2022 року повідомило відповідачку ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк та надало проект відповідної додаткової угоди від 19 грудня 2022 року до зазначеного листа, який отримано ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулось до ОСОБА_1 у передбаченому ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий строк.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 надано відповідь, в якій вона зазначила, що орендар належно виконував свої обов`язки за вказаним вище договором оренди землі № б/н від 19 травня 2006 року, укладеного строком на 15 років, та згодна з умовами наданої додаткової угоди від 19 грудня 2022 року до договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року та бажає її укласти з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» скористалось правом на переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, визначеним ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувшись до орендодавця у строк визначений вказаним законодавством, отже мало підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) вказано, що: «статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

Отже, позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надіславши завчасно повідомлення з наданням проекту додаткової угоди до закінчення строку дії договору (більш ніж за місяць), належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. В свою чергу ОСОБА_1 заперечень щодо такого поновлення договору не висловила, крім того, у листі від 05 грудня 2023 року зазначила, що погоджується з умовами наданої додаткової угоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 зазначено, що: «визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, не поновлює порушеного переважного права, тому що таке визнання само по собі не має наслідком обов`язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб`єктом переважного права (орендарем). За цих підстав, закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14). Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові».

У статті 27 Закону України «Про оренду землі», як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Ураховуючи викладене, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, колегія суддів вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права, а задоволення позову призведе до відновлення його порушених прав.

В апеляційній скарзі ПП «ОСОБА_6» посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку діям ОСОБА_1 щодо не підписання додаткової угоди за умови зазначення в листі про згоду з нею. Вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що не підписання орендодавцем вказаної додаткової угоди не свідчить про порушення процедури, визначеної ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та відсутність у зв`язку з її дотриманням переважного права у позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір оренди землі б/н від 19 травня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 містить відомості про те, що він зареєстрований у Балтському РВ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2007 року № 040751400422, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не беруться апеляційним судом до уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції визнав укладеною додаткову угоду до договору б/н від 19 травня 2006 року зі змінами умов договору, колегія суддів відхиляє, оскільки ці доводи стосуються прав ОСОБА_1 , проте в матеріалах справи відсутні докази надання ПП «ОСОБА_6» процесуальних повноважень на захист її інтересів у суді і самостійно рішення суду ОСОБА_1 не оскаржувала.

Крім того, як зазначено вище, ОСОБА_1 з умовами наданої ТОВ Агрофірма Хлібна Нива» додаткової угоди від 19 грудня 2022 року до договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року погодилась.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Хлібна Нива» з підстав, наведених у змісті оскаржуваного рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права і не спростовуються правильних висновків суду.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374,375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_6» залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді М.В.Назарова

В.А. Коновалова