Рішення

від 08.05.2024 по справі 204/9081/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/9081/23

Провадження № 2/204/274/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

представника позивачки адвоката Чуприни Є.А., представника відповідача адвоката Токарєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини-інваліда та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда, -

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третьою особою ОСОБА_3 , із вимогами про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини-інваліда та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 квітня 2024 року, вказала, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який єінвалідом ІІгрупи здитинства черезцукровий діабеті ступеня.23травня 2007року шлюбуміж сторонамибуло розірвано. Син залишився проживати спільно з нею, а відповідач почав сплачував аліменти на його утримання. Вказує, що у 2021-2022 роках хвороба сина сильно почала прогресувати та дала йому ускладнення на очі та інші органи, у зв`язку з чим у нього різко погіршився зір, почали боліти очі, і наразі він фактично нічого не бачить. Зазначає, що оскільки ігнорування захворювання може привести до безповоротної повної втрати сином зору, вона за рекомендацією лікаря звернулася до медичних закладів, що спеціалізуються на лікуванні хвороб очей, де він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Однак, медикаментозне лікування не дає належних результатів, тому їй рекомендували проводити сину оперативне втручання в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» НАМН України», що територіально знаходиться в м. Одеса. Стверджує, що вона неодноразово їздила до вказано закладу з сином для його лікування та проведення операцій, однак суттєвого покращення стану здоров`я сина не відбулося, хоча хвороба перестала розвиватися, він практично нічого не бачить, через що не здатний обслуговувати себе сам та потребує постійного догляду. Зазначає, що відповідач жодним чином не бажає приймати участі в утриманні сина, не дивлячись на його стан про який йому достеменно відомо, мотивуючи тим, що він вже повнолітній, а тому він не повинен надавати йому будь-яку допомогу. Натомість нею, у період з 2020 року по 2023 рік на лікування сина витрачено 71435 гривень 42 копійки. Вказує, що син отримує соціальну допомогу у розмірі 2100 гривень, якої ледь вистачає на транспортні витрати по проїзду до лікарень, а на придбання ліків та проведення лікування не вистачає. Зазначає, що її заробітної плати не вистачає, бо на її утриманні також перебуває донька від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якої помер. Стверджує, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому позивачка прохає суд стягнути з нього на її користь додаткові витрати на утримання їхнього повнолітнього сина, інваліда ІІ групи, у розмірі 39783 гривні 99 копійок та аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно на час встановлення сину інвалідності.

Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання на 14 годину 20 хвилин 18 вересня 2023 року (а. с. 91). Копія вказаної ухвали суду надіслана сторонам 09 серпня 2023 року за вихідним № 25841/23-вих/2/204/2631/23 (а. с. 92).

07 травня 2024 року у судовому засіданні представником відповідача адвокатом Токарєвим В.В., надано письмові пояснення (а. с. 225-229), в яких він позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує.

Так, в поясненнях зазначає, що ОСОБА_3 , син відповідача від першого шлюбу, тривалий час з ним не спілкувався, як з батьком, зокрема через негативне відношення позивачки до відповідача. Крім того, зазначає, що на повному матеріальному забезпеченні та утриманні відповідача знаходиться його дружина ОСОБА_5 , повнолітня дитина ОСОБА_6 та неповнолітня дитина ОСОБА_7 . Вказує, що дружина відповідача не працює, бо весь час вимушена приділяти здоров`ю молодшого сина ОСОБА_7 , через його хронічні захворювання (вроджена аномалія розвитку сечової системи, подвоєння лівої нирки, дисметаболічна нефропатія; сколіотична постава; міопія слабкого ступеня; вегето-судинна дистонія, церебральна форма). Вказує, що дитина відповідача ОСОБА_7 повинен обов`язково проходити обстеження у лікарів: офтальмолог 2 рази на рік; нефролог 1 раз у 3-4 місяці, уролог 1 раз на 3-4 місяці, хірурга 2 рази на рік. При цьому, всі витрати з утримання, розвитку, навчання та лікування дитини несе саме відповідач ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що на утриманні відповідача перебуває його старший син повнолітній ОСОБА_6 , який наразі навчається на контрактній формі навчання в магістратурі Національного університету «Одеська морська академія», де вартість навчання становить 45000 гривень. Вказує, що всі витрати з утримання, в тому числі на формений одяг курсанта, цивільний одяг, проїзд до місця навчання, харчування, навчання, в тому числі і платні додаткові курси за направлення навчання, лікування дитини весь цей час також ніс відповідач. Разом з цим, зазначає про те, що ОСОБА_8 не є належним позивачем, оскільки після того, як їх сину ОСОБА_3 виповнилося 23 роки, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червні 2020 року в справі № 204/7988/18 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, припинило свою дію, тому належним позивачем у даній справі може бути ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . Крім того, зазначає про те, що вимога про стягнення аліментів протягом всього часу встановлення у ОСОБА_3 статусу інваліда, є вимогою на майбутнє. Також, вказує на те, що відповідач має захворювання: асептичний некроз голівок обох стегнових кісток 3 ст., енхондрома діафіза правої стегнової кістки, що в свою чергу передбачає оперативне втручання в умовах стаціонару в плановому порядку в об`ємі «Тотально7го без цементного едопротезування правого кульшового суглоба та тотального без цементного ендопротезування лівого кульшового суглоба» - ціна протезів 12000 доларів США та додатково вартість реабілітації, а також, подагричний артрит, поліартрит в нест. ремісії з остеоартрозом колінних суглобів та мілких суглобів стопи, панкреатит з зовнішньою секреторною недостатністю підшлункової залози, гіпертронічна хвороба ІІ ст. Тому, з урахуванням зазначених вище обставин, сімейного положення відповідача, зокрема, знаходження на його утриманні неповнолітньої та повнолітньої дитини, непрацюючої дружини, та значне погіршення його стану вважає, що підстави для стягнення судом додаткових витрат та аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда відсутні.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Чуприна Є.А., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Токарєв В.В., позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, обґрунтування надав аналогічні тексту письмових пояснень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 червня 2001 року (а. с. 23).

Відповідно до медичного висновку ЛКК № 509 від 12 травня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має основний діагноз: «цукровий діабет І типу, поліферативна діабетична ретинопатія, ускладнена катарактою правого ока» (а. с. 36), у в`язку з чим потребує постійного стороннього нагляду, бо не здатний до самообслуговування.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 270436 від 15 серпня 2023 року (а. с. 35) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2022 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2023 року, причина інвалідність з дитинства.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 005046 від 25 вересня 2023 року (а. с. 186-187) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2023 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2024 року, причина інвалідність з дитинства.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 (а. с. 26), ОСОБА_3 має право на державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю ІІ групи.

Дитина проживає разом з позивачкою, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а. с. 22) та витягом з реєстру територіальної громади № 2023/003677647 від 12 травня 2023 року (а. с. 17).

З довідки Дніпровської обласної ради № вих-1058/0/2-23 від 15 травня 2023 року (а. с. 30) вбачається, що позивачка, дійсно працює у виконавчому апараті Дніпропетровської обласної ради на посаді головного спеціаліста відділу природокористування управління з питань екології та природних ресурсів.

Згідно з формою ОК-7 Пенсійного фонду України (а. с. 31-32), позивачка у період з 2020 року по 2022 рік отримувала дохід виключно від Дніпровської обласної ради (код 23928934) у сумі: 2020 рік 181160 гривень 22 копійки, у 2021 році 208286 гривень 16 копійок та у 2022 році 162553 гривні 94 копійки.

Крім того, судом встановлено, що позивачка є матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12 жовтня 2010 року (а. с. 20) батько якої помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в свою чергу підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , що видано повторно 01 березня 2017 року (а. с. 18).

З довідки Одеської філії АТ «Укртелеком» № 13-1-432 від 11 жовтня 2023 року (а. с. 120 та на звороті) вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює на даному підприємстві на посаді начальника відділу та його заробіток за квітень 2021 року вересень 2023 року становив 842241 гривня.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Б7-196328-ф/л від 05 жовтня 2023 року (а. с. 121) вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Окрім цього, позивачкою надано суду низку фотокопій фіскальних чеків про придбання нею медичних препаратів, залізничних квитків, оплати послуг стоматолога та офтальмолога, а також послуг ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» з проживанням та харчуванням (а. с. 37-72, 188-190).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, інваліда ІІ групи, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина.

Так, відповідно до вимог ст.198СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Приписами ст.141СК України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.200СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Так, статтею 182СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, закон покладає на батьків обов`язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).

Тобто, для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що повнолітній син відповідача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, страждає на відповідне захворювання та є таким, що через порушення функцій організму не може самостійно самообслуговуватися, у зв`язку із чим потребує догляду, який здійснює за ним його мати.

При цьому, відповідач є особою працездатного віку, який має матеріальну можливість утримувати свого сина ОСОБА_3 .

Разом з цим, суд зазначає про те, що не бере до уваги доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_5 , бо остання здійснює догляд за сином ОСОБА_7 , оскільки дана обставина є недоведеною.

Так, суд зазначає, що наданими медичними висновками відносно ОСОБА_7 передбачається періодичні спостереження останнього у спеціалістів (офтальмолога, нефролога, уролога та хірурга), натомість жодних обмежень, щодо самостійного самообслуговування, через які б він потребував стороннього догляду, вказані довідки/виписки не мають, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про те, що дружина відповідача, яка є здоровою особою працездатного віку, не працює не тому, що дитина потребує стороннього догляду, а виключно через її бажання, адже вона не позбавлена можливості працювати та отримувати доходи, й відповідно утримувати власних дітей.

Крім того, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває повнолітній син ОСОБА_6 , який навчається за контрактом в НУ «Одеська морська академія», оскільки, як судом встановлено в судовому засіданні, останній не є його сином, а є син його дружини від першого шлюбу, тому чинним законодавством не передбачено обов`язку відповідача щодо його утримання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що сплата аліментів на повнолітнього сина-інваліда ОСОБА_3 поставить його у скрутне матеріальне становище, а його дохід після сплати аліментів буде недостатнім для власного утримання.

Відтак враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення повнолітньої дитини з інвалідністю та надані суду докази, суд доходить висновку про те, що аліменти у розмірі 3000 гривень зможуть забезпечити базові потреби ОСОБА_2 , необхідні для його нормальної життєдіяльності.

Разом з цим, суд зазначає, що зважаючи на те, що син сторін визнаний в установленому законом порядку особою з інвалідністю ІІ групи, тобто є непрацездатною особою, мати має право звернутися до суду з позовом за захистом прав та інтересів повнолітнього сина як його законний представник без спеціальних на те повноважень.

Таким чином, встановивши, що позивачка звернулася до суду з цим позовом саме за захистом прав та інтересів повнолітнього непрацездатного сина, який потребує матеріальної допомоги, суд доходить обґрунтованого висновку про стягнення коштів саме на користь сина, а не його матері, адже стягувані кошти належать саме повнолітньому непрацездатному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не обмежений у встановленому законом порядку ними розпоряджатися.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 756/15797/20.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання аліментів у твердій грошовій формі у розмірі 3000 гривень, щомісячно, на період встановлення останньому ІІ групи інвалідності, починаючи стягнення з 16 червня 2023 року, тобто з дати звернення із вказаним позовом до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 СК України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Виходячи із вимог закону, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Тобто, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дає змогу забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 759/328/17 (провадження № 61-1264св17), від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17-ц (провадження № 61-13311св18), від 10 травня 2018 року у справі № 2-1161/2011 (провадження № 61-15690св18) та від 16 травня 2018 року у справі № 666/5055/15-ц (провадження № 61-6827св18).

Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.18 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченоїст.185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Так, позивачка стверджує, що понесла додаткові витрати у зв`язку із захворюванням сина, яке має хронічний характер, у сумі 71435 гривень 42 копійки, з яких прохає суд стягнути з відповідача, на підтвердження чого нею надано платіжні документи (а. с. 37-72, 188-190).

Однак суд зазначає про те, що не приймає до уваги та вважає неналежними доказами понесення позивачкою додаткових витрат на повнолітнього сина, інваліда ІІ грипи, платіжні документи на: а. с. 37, 38 та 40 (оплата квитків) сплачено ОСОБА_3 , а не позивачкою; 39 (оплата квитків) сплачені ОСОБА_1 , однак дата квитка не співпадає з медичними документами перебування ОСОБА_3 в м. Одесі; а. с. 43-50, 53, 54, 61 та 190 (витрати в аптеці) однак в них або взагалі не зазначено переліку придбаних медичних препаратів, або зазначено ті, які відповідно до виписок з медичних документів ОСОБА_3 , наданих суду, йому не призначалися; а. с. 42, 51, 52, 56, 57, 58 (благодійні внески) та а. с. 55 (витрати на харчування) не відносяться до додаткових витрат; а. с. 62 (аналізи) - виписками з медичних документів ОСОБА_3 наданих суду, йому не призначалися; а. с. 70-71 (стоматологічні послуги) не зазначено, які саме стоматологічні послуги були надані.

Водночас, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (а. с. 41, 59, 60, 63-69, 72, 77, 188, 189), що позивачкою понесено додаткові витрати у зв`язку із захворюванням сина ОСОБА_3 , яке має хронічних характер, у розмірі 23693 гривні 72 копійки, з частина підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь додаткових витрати на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда ІІ групи, підлягають задоволенню у розмірі 11846 гривень 86 копійок.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд визнає, що позовні вимоги не доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підстави для задоволення позову відсутні, через що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача на користь держави судовий збір за дві вимоги майнового характеру у сумі 2147 гривень 20 копійок, виходячи із розрахунку 1076,6*2.

На підставівикладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини-інваліда та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання аліменти у твердій грошовій формі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно, на період встановлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІ групи інвалідності, починаючи стягнення з 16 червня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда ІІ групи, у розмірі 11846 (одинадцять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дн я його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна