Постанова

від 26.12.2024 по справі 204/9081/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9547/24 Справа № 204/9081/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року в цивільній справі номер 204/9081/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , із вимогами про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовувала свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства через цукровий діабет І ступеня. 23 травня 2007 року шлюбу між сторонами було розірвано. Син залишився проживати спільно з матір`ю, а відповідач почав сплачував аліменти на його утримання.

У 2021-2022 роках хвороба сина сильно почала прогресувати та дала йому ускладнення на очі та інші органи, у зв`язку з чим у нього різко погіршився зір, почали боліти очі, і наразі він фактично нічого не бачить. Зазначає, що оскільки ігнорування захворювання може привести до безповоротної повної втрати сином зору, вона за рекомендацією лікаря звернулася до медичних закладів, що спеціалізуються на лікуванні хвороб очей, де він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Однак, медикаментозне лікування не дає належних результатів, тому їй рекомендували проводити сину оперативне втручання в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» НАМН України», що територіально знаходиться в м. Одеса. Стверджує, що вона неодноразово їздила до вказано закладу з сином для його лікування та проведення операцій, однак суттєвого покращення стану здоров`я сина не відбулося, хоча хвороба перестала розвиватися, він практично нічого не бачить, через що не здатний обслуговувати себе сам та потребує постійного догляду.

Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не дивлячись на його стан, про який йому достеменно відомо, мотивуючи тим, що він вже повнолітній, а тому він не повинен надавати йому будь-яку допомогу. Натомість нею, у період з 2020 року по 2023 рік на лікування сина витрачено 71435,42 грн. Син ОСОБА_3 отримує соціальну допомогу у розмірі 2100,00 грн, якої ледь вистачає на транспортні витрати по проїзду до лікарень, а на придбання ліків та проведення лікування не вистачає. Зазначає, що її заробітної плати не вистачає, бо на її утриманні також перебуває донька від іншого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якої помер.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особи з інвалідністю ІІ групи, у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно протягом всього часу встановлення у ОСОБА_3 статусу особи з інвалідністю та стягнути додаткові витрати у розмірі 35717,71 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на його утримання аліменти у твердій грошовій формі у розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, на період встановлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІІ групи інвалідності, починаючи стягнення з 16 червня 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда ІІ групи, у розмірі 11846,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В силу вимог Сімейного кодексу України та ЦПК України ОСОБА_2 не може бути позивачем у справі даної категорії. Позивачем в зазначеній цивільній справі може бути лише сам ОСОБА_3 на загальних підставах. ОСОБА_3 не є особою, яка визнана судом недієздатною, а позивачка ОСОБА_2 , відповідно, не визнавалася опікуном ОСОБА_3 , а тому не може вчиняти дії, в тому числі і подавати позови до суду від свого імені в інтересах повнолітнього сина. Суд першої інстанції на це порушення вимог ЦПК України уваги не звернув та неправомірно розглянув цю справу.

Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу, яка позивачкою не заявлялася взагалі. Так, в своєму позові позивачка просила суд «стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти», а суд прийняв рішення «стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти».

ОСОБА_3 досяг повноліття, тому відсутні підстави для заявлення позивачкою вимог про стягнення будь-яких додаткових витрат, аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №638/13860/16-ц.

Також судом першої інстанції не було враховано сімейний стан відповідача, перебування на його утриманні інших осіб, стан здоров`я відповідача.

Від позивачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Чуприна Є.А., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення першої інстанції без змін.

Перебування інших осіб на утриманні не може слугувати виправданням для завдання шкоди інтересам інших. Посилання на те, що дружина відповідача не працює не може слугувати виправданням для відмови у забезпеченні свого сина. До матеріалів справи не додано жодного доказу (довідки МСЕК, висновку ЛКК чи довідки лікаря), які б обґрунтовували те, що дружині відповідача праця протипоказана за медичними показниками. При цьому, позивачкою не оспорюється наявність розладів здоров`я у дружини ОСОБА_1 , однак ставиться під сумнів їх серйозність.

Вважає необґрунтованими доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не має права звертатися до суду із позовом у справі №204/9081/23. У позовній заяві та у оскаржуваному рішенні було наведено достатньо положень законодавства, які підтверджують права позивачки на подання до суду такого позову. ОСОБА_3 являється інвалідом, що підтверджено необхідними документами і не здатний до самообслуговування, тому у такій ситуації немає необхідності у визнанні ОСОБА_3 недієздатним.

Щодо ж пожиттєвого стягнення аліментів, то існує декілька механізмів для контролю наявності статусу інваліда у ОСОБА_3 . Це може бути як звернення до виконавчої служби із вимогою витребування щорічно відповідної довідки або ж до суду із позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів, у випадку припинення статусу інваліда.

Всі обставини були належним чином оцінені судом першої інстанції, обґрунтовані положеннями законодавства та отримали належну оцінку. Тому жодних підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23, том 1).

Відповідно до медичного висновку ЛКК №509 від 12 травня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має основний діагноз: «цукровий діабет І типу, поліферативна діабетична ретинопатія, ускладнена катарактою правого ока», у зв`язку з чим потребує постійного стороннього нагляду, бо не здатний до самообслуговування (а.с. 36, том 1).

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №270436 від 15 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 вересня 2022 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2023 року, причина - інвалідність з дитинства (а.с. 35, том 1).

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №005046 від 25 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 вересня 2023 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2024 року, причина - інвалідність з дитинства (а.с. 186-187, том 1).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 має право на державну соціальну

допомогу, як особа з інвалідністю ІІ групи (а.с. 26, том 1).

Син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та витягом з реєстру територіальної громади №2023/003677647 від 12 травня 2023 року (а.с. 22, 17, том 1).

З довідки Дніпровської обласної ради вих-1058/0/2-23 від 15 травня 2023 року вбачається, що позивачка працює у виконавчому апараті Дніпропетровської обласної ради на посаді головного спеціаліста відділу природокористування управління з питань екології та природних ресурсів (а.с. 30, том 1).

Згідно з формою ОК-7 Пенсійного фонду України позивачка у період з 2020 року по 2022 рік отримувала дохід виключно від Дніпровської обласної ради (код 23928934) у сумі: 2020 рік - 181160,22 грн, у 2021 році - 208286,16 грн та у 2022 році - 162553,94 грн (а.с. 31-32, том 1).

З довідки Одеської філії АТ «Укртелеком» №13-1-432 від 11 жовтня 2023 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працює на даному підприємстві на посаді начальника відділу та його заробіток за квітень 2021 року - вересень 2023 року становив 842241,00 грн (а.с. 120-120зв, том 1).

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Б7-196328-ф/л від 05 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 121, том 1).

В матеріалах справи містяться фотокопії фіскальних чеків про придбання нею медичних препаратів, залізничних квитків, оплату послуг стоматолога та офтальмолога, а також послуг ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» з проживанням та харчуванням (а.с. 37-72, 188-190, том 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини-особи з інвалідністю та додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному розмірі.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Відповідно до частин 1-2, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну працездатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно із ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керуватися ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 34 ЦК України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина 1 ст. 36 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Статтею 201 СК України передбачено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, а саме до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до медичного висновку ЛКК №509 від 12 травня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має основний діагноз: «цукровий діабет І типу, поліферативна діабетична ретинопатія, ускладнена катарактою правого ока», у зв`язку з чим потребує постійного стороннього нагляду, бо не здатний до самообслуговування.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №270436 від 15 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 вересня 2022 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2023 року, причина - інвалідність з дитинства.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №005046 від 25 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 вересня 2023 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01 вересня 2024 року, причина - інвалідність з дитинства.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 має право на державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю ІІ групи.

ОСОБА_3 не є особою, дієздатність якого обмежена, недієздатним його також не визнано. Відповідно, опіка або піклування над ОСОБА_3 теж не встановлена.

ОСОБА_2 , не маючи статус опікуна або піклувальника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом в його інтересах, що суперечить процесуальному законодавству, оскільки вона не є його законним представником. Тому висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю є необґрунтованими.

Суд першої інстанції помилково застосував положення частини 3 статті 199 СК України до ст. 198 СК України в тій частині, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, оскільки підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина врегульовані саме нормою ст. 198 СК України, яка надає право сину/доньці після досягнення ними повноліття на утримання за наявності у сукупності таких обставин: непрацездатності сина/доньки, потреби у допомозі та можливості батька/матері надавати допомогу. Вказане право реалізуються незалежно від того, з ким проживає непрацездатний повнолітній син. Захист прав недієздатної або обмежно дієздатної повнолітньої особи здійснюється її законними представниками, відповідно до ст. 59 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю, апеляційний суд зазначає, що тлумачення ст. 201 СК України дозволяє стверджувати, що дія ст. 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року №748/2340/17.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 не мала права самостійно пред`являти позов від свого імені в інтересах ОСОБА_3 , оскільки вона не є його законним представником в розумінні ст. 59 ЦПК України, крім того дія ст. 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми.

Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду з зазначеними вимогами до відповідача.

Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3220,80 грн (а.с. 241, том 1), ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги мають бути компенсовані відповідачу за рахунок держави в розмірі 3220,80 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - особи з інвалідністю - відмовити.

Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3220,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: