Ухвала

від 01.07.2024 по справі 185/5263/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/5263/24

Провадження № 2/185/3236/24

У Х В А Л А

01 липня 2024 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бондаренко В.М. від розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2024 року головуючим суддею визначено суддю Бондаренко В.М.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме: десять днів з моменту отримання ухвали.

03 червня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бондаренко В.М. від розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування поданої заяви, заявником зазначено, що у нього є сумнів щодо об`єктивності і неупередженості головуючого судді при постановленні ухвали про залишення його позовної заяви без руху.

Згідно наказу голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області М. Мицака від 02.04.2024 № 72-в, суддя Бондаренко В.М. з 31 травня 2024 року по 28 червня 2024 року включно перебувала у відпустці.

Перевіривши матеріалисправи тадоводи заявленого відводу, суд приходить до наступного.

Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.

Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (абзац другий частини третьої статті 40 ЦПК).

За вимогами частини сьомої статті 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Статтями 36-39 ЦПК України передбачено підстави для відводу та самовідводу.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України підставою для відводу є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у п. 1-4 ч. 1 ст. 36 цього Кодексу, ст. 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

У відповідності до ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи, на які заявник посилається у своїй заяві про відвід не знайшли свого підтвердження, а фактично зводяться до незгоди позивачаз процесуальнимирішеннями судді, будь яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи необ`єктивності, не зазначено, а тому заява є необґрунтованою і не підлягає задоволенню на зазначених позивачем підставах.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» п.42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Пряма чи опосередкована (побічна) заінтересованість у результаті розгляду справи як підстава для відводу може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість має місце, якщо від результату вирішення спору у судді виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.

Водночас, враховуючи ставленняпозивача ОСОБА_1 до складу суду, який демонструє стійку незгоду із його рішеннями, а також те, що у позивача виникли сумніви в неупередженості судді, тому, з метою виключення підстав та мотивів у безсторонності судді, уникнення в подальшому сумнівів щодо упередженості чи об`єктивності розгляду справи, вважаю доцільнимзаявити самовідвід за наступних підстав.

Так, статтею 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Разом з тим, у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут самовідводу є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, який дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається, що судді як особи є вільними та зобов`язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

У пункті 25 Декларації закріплено положення, згідно з яким «суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено…».

Аналогічна теза міститься в пункті 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, згідно з яким «судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону…».

У статті 5 «Неупередженість та стриманість» Загальної (Універсальної) хартії судді, також говориться про те, що при здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим та це має виходити з його поведінки.

На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Отже, справу необхідно передати до канцелярії суду для визначення іншого судді.

Керуючись ст. ст. 36-40, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бондаренко В.М. від розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

У цивільній справі № 185/5263/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди заявити самовідвід.

Цивільну справу № 185/5263/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди передати до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Бондаренко