Рішення

від 27.06.2024 по справі 619/2153/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/2153/24

провадження № 2/619/781/24

Рішення

Іменем України

27 червня 2024 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/2153/24,

імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі:Золочівська селищна рада, Богодухівська районна державна адміністрація, Приватне акціонерне товариство «Агрофірма імені Г.С. Сковороди»,

вимоги позивача: про визнання права на земельну частку (пай),

представник позивача: ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить просить визнати за нею право на земельну частку (пай) загальною площею 6,99 умовних кадастрових гектарів за рахунок нерозподілених (не витребуваних) паїв КСП ім. Г.С. Сковороди або земель запасу чи резерву сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради. У обгрунтування позову зазначено, що з 14.03.1988 по 21.05.1996 вона працювала (була членом) колгоспу ім Г.С. Сковороди Золочівського району Харківської області, перетвореному надалі в КСП імені Г.С. Сковороди, а згодом в ЗАТ «Агрофірма імені Г.С. Сковороди», правонаступником якого на теперішній час є ПАТ «Агрофірма Г.С. Сковороди». Наприкінці 2021 року, звернувшись до Великорогозянської сільської ради та посадовців товариства, вона дізналася про те, що її не включено у список осіб, що мають право на земельну ділянку (пай) з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП ім. Г.С. Сковороди, на її ім`я не видано відповідний сертифікат, так як при складанні списку її помилково було пропущено. Листом ГУ ДГК у Харківській області від 26.06.23 повідомлено про те, що у додатку 1 списку громадян - членів КСП до державного акту про право колективної власності на землю, який видано КСП ім. Г.С. Сковороди вона не зазначена. Наведені обставини змушують її звертатися з позовом до суду, оскільки її право не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.

ПредставникЗолочівської селищної ради Коваленко В.М.надав відзив, у якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись нач. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV (далі Закон), у якому зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Тобто Закон передбачає, що наявність сертифікату є обов`язковою умовою для набуття особою права на земельну частку (пай). Але в даному випадку на ім`я позивачки сертифікат не виготовлявся, про що вона сама вказує у позовній заяві. Крім того, позивачка вказує на той факт, що її не було включено до списку осіб, який додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Сковороди. Визначальним моментом набуття права власності на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», є членство особи у колективному сільськогосподарському підприємстві, кооперативі, акціонерному товаристві на момент розпаювання земель. Право на земельну частку (пай) також мають пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Отже, з аналізу вищезазначених норм випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акту на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акту. З копії трудової книжки колгоспника, доданої до позовної заяви, вбачається, що Позивач була звільнена 21.05.1996. Тоді як, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.06.2023 № 29-20-11-2991/0/19-23, Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Г.С. Сковороди було видано 20.01.1997, тобто після звільнення Позивача. При цьому, невідомо чи залишалася Позивач членом колгоспу після звільнення та на момент розпаювання земель КСГІ ім. Г.С. Сковороди. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на своє членство в колгоспі. Але додані до позовної заяви матеріали не підтверджують ці обставини. Тому Золочівська селищна рада не погоджується з твердженням Позивача про те, що на момент розпаювання земель вона була членом КСП ім. Г.С. Сковороди та вважає недоведеними обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог. Разом з тим позовні вимоги у дані справі не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.05.2024, яке відкладено на 29.05.2024 за клопотанням представника позивача.

Відповідно до ухвали суду від 29.05.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 27.06.2024.

Представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представникБогодухівської районної державної адміністрації Харківської областіне з`явився. Начальник районної військової адміністрації Рисцов А. надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі представника Богодухівської районної державної (військової) адміністрації.

Представник відповідача Золочівської селищної ради у судове засідання не з`явився. У відзиві просить розгляд справи проводити без його участі.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачаПрАТ «Агрофірма імені Г.С.Сковороди» у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, а саме судової повістки в електронний кабінет.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до довідки ПрАТ «Агрофірма ім Г.С. Сковороди» від 15.03.2023 ОСОБА_1 з14.03.1988 по 21.05.1996 працювала (була членом) колгоспу ім Г.С. Сковороди Золочівського району Харківської області (а.с. 19).

За відомостями довідкиПрАТ «Агрофірма ім Г.С. Сковороди» від 15.03.2023№ 2, колгосп імені Г.С. Сковороди Золочівського району Харківської області реорганізований в КСП ім. Г.С. Сковороди, протокол № 2 від 10.11.1993 зборів уповноважений та є правонаступником КСП ім. Г.С. Сковороди в СТОВ ім. Г.С. Сковороди, протокол № 1 від 06.03.2000 загальних зборів та є правонаступником; СТОВ ім. Г.С. Сковороди в ЗАТ «Агрофірма ім. Г.С. Сковороди», протокол № 1 від 10.12.2007 зборів засновників та є правонаступником; ЗАТ «Агрофірма ім. Г.С. Сковороди» в ПрАТ «Агрофірма ім. Г.С. Сковороди», протокол № 1 від 27.04.2012 зборів засновників та є правонаступником (а.с. 18).

Як убачається із витягу із Протоколу № 6 від 30.04.1988 засідання правління колгоспу ім. Г.С. Сковороди, було постановлено рекомендувати зібранню уповноважених прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу та наділити земельною ділянкою (а.с. 20).

З огляду на трудову книжку, ОСОБА_1 21.05.1996 звільнена із колгоспу імені ОСОБА_3 за рішенням правління ( а.с. 21-23).

20 січня 1997 року Велико-Рогозянською сільською радою було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000524, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 10, відповідно до рішення виконавчого комітету Велико-Рогозянської сільської ради народних депутатів від 29.11.1995 за № 26 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Сковороди Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 4979,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до якого додано Список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства (а.с. 6-17).

У листіГоловного управління Держгеокадастру у Харківській області№ 29-20-11-2992/0/19-23 від 26.06.23 зазначено, що у додатку 1 списку громадян - членів КСП до державного акту про право колективної власності на землю, який видано КСП ім. Г.С. Сковороди ОСОБА_1 не зазначена. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім. Г.С. Сковороди, відсутні записи про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 . Розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Г.С. Сковороди становить 6,99 умовних кадастрових гектара, вартість 25 702,00 грн. (а.с. 5).

У частині другійстатті 14 Конституції Українипередбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені вЗаконі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Згідно зістаттями1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»право на земельну частку (пай) маютьгромадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1Указу Президента«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2Указу Президента № 720/95зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зістаттею 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 рокув редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі -ЗК України) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 22 ЗК Україниправо власності на землю або право користуваннянаданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ізстаттею 23 ЗК Україниправо власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариствуіззазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передання у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до статей22,23 ЗК Українита Указу особа набуває право на земельний пай за таких трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме: членства позивачки в колективному сільськогосподарському підприємстві, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акта, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі 563/1407/19, провадження № 61-510св21.

Враховуючи, що ОСОБА_5 на момент ухвалення рішення Велико-Рогозянською сільською радою 29 листопада 1995 року, тобто на час передачі у колективну власність землі, була членом колгоспу ім Г.С. Сковороди та помилково (безпідставно) не включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, суд вважає, що позивачка має право на земельну частку (пай) розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах,.

Щодо посилань представника відповідачаЗолочівської селищної ради про сплив строку давності суд зазначає таке.

Судом враховується, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як убачається із матеріалів справи право на позов у позивачки виникло із 20.01.1997, після видачі КСП ім. Г.С. Сковороди державного акту на землю. Отже, позивачка про порушення своїх прав повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колгоспників. Проте вона звернулася до суду лише у березні 2024 року, що свідчить про те, що позивачка пропустила установлений законодавством строк звернення до суду із цим позовом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_5 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом, у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №637/53/18, від 17 червня 2020 року у справі №600/528/16.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Їївідсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним; воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності.

Застосування позовної давності є передбачуваним. Принцип законності означає, що застосовні положення національного права повинні бути достатньо доступними, чіткими й передбачуваними в їхньому застосуванні. Індивід повинен бути здатниму разі потреби за допомогою необхідних порадпередбачити (у тій мірі, у якій це є розумним за даних обставин) наслідки, які може потягнути певна дія.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давністьце законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивачка повиненна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради, Богодухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Агрофірма імені Г.С. Сковороди» про визнання права на земельну частку (пай).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Золочівська селищна рада, місце знаходження: 62203, Харківська область, Богодухівський район, смт Золочів, вул. Центральна, буд. 13А, ЄДРПОУ 25175462;

відповідач: Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, місце знаходження: 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, буд. 2;

відповідач: ПрАТ «Агрофірма імені Г.С.Сковороди», місце знаходження: 62241, Харківська область, Богодухівський район, с. Сковородинівка, вул. Перемоги, ЄДРПОУ 00707863.

Повний текст рішення складено 02 липня 2024 року.

Суддя І. М. Нечипоренко