Постанова

від 28.06.2024 по справі 376/400/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 376/400/24 головуючий у суді І інстанції Батовріна І.Г.

провадження № 22-ц/824/10247/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року про направлення справи за підсудністю у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 , про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , треті особи: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 про визнання батьківства.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив із того, що зареєстроване місце проживання відповідачів не знаходиться в межах юрисдикції Сквирського районного суду Київської області. Враховуючи вимоги ЦПК України, суд дійшов висновку про направлення матеріалів позовної заяви за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва, до територіальної юрисдикції якого належить даний позов.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виняток із вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися з вказаним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання яких згідно з Єдиним державним демографічним реєстром - АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дарницького районного суду міста Києва.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Предметом позову в даній справі є визнання батьківства, що не дає права позивачам на вибір альтернативної підсудності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про направлення справи за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до Дарницького районного суду міста Києва.

Доводів, які б спростовували висновки суду, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.