Постанова

від 19.06.2024 по справі 204/9595/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4607/24 Справа № 204/9595/21 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Форсаж-2" про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСББ "Форсаж-2" про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири (а.с. 1-4), який в подальшому уточнив (а.с. 67-70), в обґрунтування якого посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

14.07.2021 року його квартиру було затоплено.

В результаті цього постраждали стелі та стіни на кухні та в спальні позивача.

За словами відповідача, залиття сталося внаслідок несправності бойлеру на кухні.

Ці слова підтверджує сантехнік ОСББ «Форсаж-2» ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що відповідач систематично заливає його помешкання на ґрунті особистої неприязні. За півтора року квартиру заливали п`ять разів, із цього приводу позивачем п`ять разів викликався наряд поліції, а також сантехнік ОСББ «Форсаж-2».

Відповідач, в свою чергу, до своєї оселі нікого не пускає, на контакт не йде. Тільки зі слів сантехніка ОСББ «Форсаж-2» ОСОБА_3 , спілкування йшло через нього.

Акт про залиття квартири АДРЕСА_1 від 14.07.2021 року складено у присутності сусідів та самого ОСОБА_1 .

Винуватець залиття ОСОБА_2 від підпису відмовилася.

Акт про залиття було складено за відсутності голови ОСББ «Форсаж-2».

На усні та письмові прохання протягом двох місяців зробити обстеження залитої квартири позивача та підписати акт про залиття голова ОСББ не відповідав.

З метою оцінки завданої шкоди, позивач звернувся до ТОВ «Експерт Ін». Згідно звіту про незалежну оцінку, станом на 16.09.2021 року ринкова вартість об`єкта оцінки матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень кватири АДРЕСА_1 , складає 36 069,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

На підставі викладеного, позивач з урахуванням уточнення позову просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 36 069,00 грн та понесені ним судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСББ "Форсаж-2" про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири - відмовлено (а.с. 172-178).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.О. подав апеляційну скаргу (а.с. 185-187), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_2 скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін (а.с. 205-210).

Інші сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22.07.2003 року (а.с. 44-45).

Як вбачається з наданого позивачем акту №1 від 14.07.2021 року про наслідки залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , залиття квартири сталося 14.07.2021 року з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 , зі слів господаря по причині протікання бойлеру на кухні квартири (до квартири не пустив). Залиття спричинило пошкодження стелі та стін в кімнатах кухні та спальні. Вказаний акт складено та підписано у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В акті вказано, що винуватець шкоди відмовилась від підпису (а.с. 50-51).

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано звіт про оцінку ринкової вартості об`єкта оцінки в результаті залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , який був виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , оцінювачем ТОВ «Експерт Ін» від 01.10.2021 року (а.с. 18-43).

Відповідно до вказаного звіту оцінювачем, встановлено, що вартість відновлювального ремонту, включаючи вартість ремонтно-будівельних робіт, вартість матеріалів, виробів та конструкцій, а також вартість експлуатації машин та механізмів, станом на дату оцінки, відповідно до проведених розрахунків складає: 39 155 грн. Відповідно відомості ресурсів до Локального кошторису на будівельні роботи №02-001 вартість матеріалів, виробів і конструкції складає 20 572 грн. У зв`язку з тим, що матеріали, вироби та конструкції мали фізичний знос на момент затоплення, розраховуємо вартість даних матеріалів, виробів та конструкцій, враховуючи фізичний знос 15%. Отже, вартість завданого матеріального збитку внаслідок залиття приміщень згідно результатів проведеного обстеження та наданих на дослідження матеріалів, в діючих цінах на дату проведення оцінки, складає 36 069 грн (а.с. 36).

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі №203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі №638/20603/16.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (далі - Правила), у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення, та з`ясування питання, чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир, або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма цього акту встановлена в додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; дата аварії, її характер та причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття та про обсяг робіт для усунення його наслідків.

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 №12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов`язковою.

Тобто, факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків мають бути зафіксовані актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи.

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.

Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім`я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).

З наведеного слідує, що на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири саме з вини відповідача, зокрема, комісійний акт, який складено із додержанням вищевказаних вимог Правил, у якому містяться відомості про факт залиття, винну особу, причини залиття, завдані пошкодження та обсяг робіт для їх усунення.

Аналогічної позиції викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №6-2125цс16 від 23.07.2017 року, в який було зазначено, що позивачі не надали комісійного акту, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження, а суди попередніх інстанцій, установивши факт залиття квартири, не з`ясували причини залиття квартири позивачів та не установили особу, відповідальну за завдану шкоду.

Колегія суддів погоджується з тим, що наданий позивачем Акт №1 від 14.07.2021 року складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, оскільки акт №1 від 14.07.2021 року не відповідає зазначеній вище нормі, зокрема в частині встановлення характеру залиття та його причини, встановлення вини власника, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та залиття квартири АДРЕСА_1 . Крім того, акт №1 від 14.07.2021 року складено без повідомлення та у відсутності відповідача та без участі представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, присутність яких є обов`язковою.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду, що вищевказаний Акт №1 від 14.07.2021 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

В матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про те, що позивачем вживались заходи для повідомлення відповідача про прибуття комісії для складання зазначеного Акту та про відмову відповідача приймати участь у зазначеному дослідженні квартири позивача.

Зважаючи на зазначене, даний акт не може бути належними і допустимими доказами заподіяння майнової шкоди саме з вини відповідача.

Разом з цим, відповідачем було надано суду копію ще одного акту, який також було складено 14.07.2021 року з приводу даного залиття, в якому вказано, що ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), голова ОСББ «Форсаж 2», ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ) склали цей акт проте, що комісія у складі ОСОБА_7 , голова ОСББ «Форсаж 2», ОСОБА_8 оглянула квартиру АДРЕСА_4 власником якої є ОСОБА_2 , в результаті огляду комісією не виявлено слідів потьоків та залиття як на кухні, ванній кімнаті, туалеті і кімнатах. Бойлер знаходився на кухні у робочому стані, слідів пошкодження та потьоків не виявлено. Акт скріплено печаткою ОСББ «Форсаж 2» (а.с. 91).

Вказане спростовує доводи апелянта про те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт завдання майну позивача шкоди шляхом залиття.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи позивача щодо заподіяння саме відповідачем шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача, протиправність її поведінки не доведено належними та допустимими доказами, а тому суд обгрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи скарги про те, що судом не було враховано вжиття позивачем заходів щодо залучення ОСББ до складання акту колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення таких заходів станом на день складання акту. В матеріалах справи наявна заява, яка була направлена ОСББ лише 21.08.2021 року тобто більше ніж через місяць коли сталась подія, яка є предметом розгляду у даній справі.

Доводи скарги щодо безпідставності висновків суду щодо неналежності акту в якості доказу колегія суддів відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки вказаного доказу, однак оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним законодавством не передбачена.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна