Постанова

від 19.06.2024 по справі 183/273/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5273/24 Справа № 183/273/23 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав (а.с. 4-5), в обґрунтування якого посилалась на те, що 06 червня 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження дитини, з січня 2012 року в сім`ї гостро стало питання матеріального забезпечення родини, матеріального забезпечення потреб дитини та зміни умов проживання (зміни житла з більш комфортними умовами у вже належний позивачу на праві спільної часткової власності приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що постійно перетворювалося у сварки.

Шлюбні відносини з відповідачем припинені через постійні сварки на побутовому ґрунті, відмову відповідача забезпечити якнайкращі умови проживання та існування родини, відсутність поваги один до одного та втрату взаєморозуміння.

В квітні 2012 року після чергової сварки, відповідач пішов з квартири за місцем реєстрації позивача, де сім`я проживала разом з батьками, дідусем та бабусею позивача, потім забрав всі необхідні йому речі з будинку, куди сторони мали намір переїжджати, та не повертався, через що сім`я припинила існування.

Шлюб з відповідачем розірвано за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області №0427/10323/2012 від 21 березня 2013 року.

З питанням стягнення аліментів позивач до суду не зверталась і не має наміру звертатись, відповідач самостійно перераховує визначені ним особисто суми грошових коштів у якості аліментів на утримання дитини.

Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .

В серпні 2012 року позивач разом з донькою переїхали в приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають зараз, про що достовірно було відомо відповідачу. Відповідач був обізнаний про місце проживання дитини та дошкільний навчальний заклад, але не цікавився особистим життям доньки та її внутрішнім світом. Відповідач ніколи не проявляв зацікавленості в подальшій долі доньки і зустрічі батька з дитиною були в переважній більшості ініційовані позивачем.

З травня 2018 року позивач почала зустрічатися зі своїм теперішнім чоловіком - ОСОБА_5 . В червні 2018 року позивач з ОСОБА_5 почали разом проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На день народження доньки в 2018 році відповідач подарував дитині власний мобільний телефон і з вказаного часу мав можливість особисто спілкуватися з дитиною. До лютого 2019 року відповідач проводив таке спілкування, однак після вказаної дати став просто надсилати привітання на день народження доньки у вигляді листівок з мережі Інтернет.

26 жовтня 2019 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та взяла прізвище « ОСОБА_5 ».

Майже з перших днів зустрічей та спільного проживання ОСОБА_5 знайшов підхід до дитини, встановив близькі дружні відносини з донькою і зараз ОСОБА_4 вважає ОСОБА_5 своїм справжнім татом, тобто близькою людиною, який взяв на себе всі обов`язки батька, оточує її постійним батьківським теплом, увагою, турботою, постійно займається її вихованням і навчанням, сприяє розвитку її додаткових здібностей (танці, музика, акторська майстерність, малювання) та забезпечує доньку матеріально, як свою рідну, інших дітей ОСОБА_5 не має.

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 відповідач перестав спілкуватись з дитиною, маючи для цього всі можливості, достовірно знаючи про місце проживання доньки та заклад освіти, і починаючи з 2020 року, початок COVID-19, і по теперішній час відповідач особисто жодного разу не привітав свою доньку з днем народження та іншими святами, жодного разу не переймався станом здоров`я дитини, не хвилювався за неї під час її легких та тяжких захворювань, тощо.

Позивач обізнана, що у відповідача склалась інша родина, народилась друга дитина, що може бути підставою відсутності часу на доньку ОСОБА_4 .

В березні 2021 року позивач зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон шляхом смс та дзвінків, проте батько дитини відмовився надавати дозвіл на виїзд доньки за межі України, внаслідок чого позивач змушена була звертатися до служби у справах дітей Новомосковської міської ради з відповідною заявою, а 27 квітня 2021 року виконавчий комітет Новомосковської міської ради затвердив рішення, на підставі якого ОСОБА_1 дозволено вивезти доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон для оздоровлення та відпочинку.

Згідно з інформацією, наданою на адвокатський запит №2603/0/1-22 від 05 грудня 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звертався до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області з питання визначення дати та часу зустрічей з його малолітньою дочкою ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність створення будь-яких перешкод для спілкування батька з дитиною та підтверджує свідоме небажання відповідача підтримувати родинний зв`язок з донькою та нехтування останнім своїми обов`язками.

Крім того, з інформацій, отриманих у керівників додаткових гуртків, які відвідує донька ОСОБА_4 , за період відвідування дитиною, кожної з секцій, піклування над донькою здійснює позивач та її чоловік (вітчим, батько) ОСОБА_5 .

В зв`язку з тим, що відповідач протягом довгого часу не виконує покладених на нього батьківських обов`язків, вихованням доньки займаються позивач та ОСОБА_5 , який має бажання та намір удочерити ОСОБА_4 та надати їй своє прізвище, більш того, донька свідомо сама бажає змінити прізвище і щоб в неї був один батько - ОСОБА_5 .

Вважає, що зв`язок між дитиною та біологічним батьком втрачено назавжди.

Відповідач свідомо з початку 2020 року взагалі не цікавиться життям своєї дитини, не спілкується з донькою, не бере участі в її вихованні, не піклується про фізичний і духовний розвиток донки, її навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки та не створює ніяких умов для отримання дитиною освіти або розвинення її здібностей, тобто свідомого нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

На підставі викладеного, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовлено (а.с. 192-200).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (а.с. 202-206), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_2 скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі (а.с. 224-230).

Інші сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами не доведено втрати інтересу батька до подальшої долі дитини, свідомого умисного ухилення відповідача від виховання дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 , копію якого надано позивачем /а.с. 8/. Після укладання шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_12 народилася донька - ОСОБА_4 /а.с. 9/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року у справі №0427/10323/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Причиною розірвання шлюбу в рішенні вказано тривала відсутність шлюбних відносин, втрата ОСОБА_12 почуття любові та поваги до чоловіка /а.с. 11/.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 27 листопада 2015 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб із ОСОБА_13 , змінивши прізвище на « ОСОБА_14 » /а.с. 12/.

07 грудня 2017 року, згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 розірвано /а.с. 13/.

26 жовтня 2019 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , внаслідок якого позивач взяла прізвище « ОСОБА_5 » та про що суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 /а.с. 14/.

Згідно з копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , 16 лютого 2016 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_16 , змінивши прізвище на « ОСОБА_17 » /а.с. 42/.

07 грудня 2021 року ОСОБА_2 задекларував місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 44/.

З акту голови квартального комітету №15 м. Новомосковська від 22 листопада 2022 року, складеного в присутності мешканців будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 вбачається, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживають ОСОБА_5 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 /а.с. 20/. Вказані обставини підтверджуються також і довідкою голови квартального комітету №15 м. Новомосковська від 22 листопада 2022 року, згідно з якою вказано про проживання за зазначеною адресою і ОСОБА_20 /а.с. 21/.

З копій довідки від 28 листопада 2022 року №315, характеристики, виданих директором Ліцею №18 міста Новомосковська про морально-психологічний стан ОСОБА_4 , учениці 5-А класу, вбачається що ОСОБА_4 має достатній рівень розвитку словесно-логічного мислення та пам`яті, середній рівень розвитку довільної уваги, має сформовану мотивацію до навчання. За результатами соціометричного дослідження та спостережень психолога дитина є популярною у класі, має друзів серед однокласників. Емпатійна. Скромна, схильна підпадати під вплив більш впливових ровесників, намагається уникати конфліктів. Дитина має адекватну самооцінку, підвищену загальну шкільну тривожність. Емоційно вразлива. У дівчини можуть викликати тривогу ситуації самовираження, ситуації перевірки знань. Результати проективних методик свідчать про те, що мати є беззаперечним авторитетом для дитини, у взаєминах між дитиною та членами сім`ї (матір`ю та вітчимом) панують близькі дружні стосунки /а.с. 22/. За час навчання ОСОБА_4 зарекомендувала себе як старанна та здібна учениця. На кінець навчального 2021-2022 року оволоділа програмовим матеріалом на достатньому рівні. Пам`ять розвинена, але увага нестійка. Дівчинка до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання. Самостійні роботи виконує під опосередкованим керівництвом. Виконує творчі та додаткові завдання. Дитина уміє знаходити додаткові джерела інформації та аналізувати їх, виявляє творчі здібності у навчальній діяльності. У характері ОСОБА_4 домінують такі риси: ввічливість, справедливість, тактовність, чуйність. Дівчинка бере активну участь у шкільному житті та житті класу. Вона постійна учасниця різноманітних конкурсів, акцій та свят. Мама цікавиться навчанням доньки та відповідально ставиться до її виховання. Відгукується на прохання класного керівника та регулярно відвідує навчальний заклад /а.с. 23/.

З відповіді №188 від 06 липня 2023 року в.о. директора Ліцею №18 м. Новомосковська /а.с. 111/ вбачається, що батько учениці ОСОБА_4 ОСОБА_17 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 . Ліцей №18 міста Новомосковська не відвідував. Інформації про те, чи цікавиться ОСОБА_2 успішністю, проблемами та матеріальним забезпеченням своєї доньки ОСОБА_4 не має. Постійний зв`язок із Ліцеєм №18 має мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Також, надані суду копії довідок з закладів та гуртків, які відвідує дитина /а.с. 24, 25, 26, 27, 28, 29/ підтверджують те, що дитина з серпня 2017 року активно відвідує гуртки, позашкільні навчальні заходи, приймає участь у конкурсах, виставах. На заняття приходить у супроводі матері та ОСОБА_5 , які здійснюють оплату за навчання.

З відповіді Виконавчого комітету Новомосковської міської ради вих. №1568/0/2-22 від 09 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 не звертався до установи з питання визначення дати та часу зустрічей з ОСОБА_4 /а.с. 30/.

З рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради №286/0/6-21 від 27 квітня 2021 року вбачається затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_4 для її тимчасового виїзду за межі України /а.с. 31/, згідно з яким підтверджено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 для тимчасового виїзду за межі України.

Відповідачем, на підтвердження тверджень щодо добровільного перерахування ним грошових коштів на утримання дитини та придбання дитині речей в матеріали справи надано копії квитанцій та товарних чеків, з яких убачається перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів у різних сумах в період з 2013 року по 2023 рік, придбання 04 травня 2013 року велосипеду на суму 1 200,00 грн /а.с. 58-68/. В судовому засіданні сторона позивача не заперечувала, що вказані грошові кошти враховані в якості аліментів, внаслідок викладеного суд визнає твердження позивача щодо надання утримання дитині.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо емоційного стану ОСОБА_4 , визначення особистої прихильності дитини до кожного з батьків /а.с. 78/ убачається, що 01 березня 2023 року проведено психодіагностику емоційного стану дитини, визначено прихильність до кожного з батьків. До виконання завдань дитина поставилася відповідально. Відповідно до результатів проведеної психодіагностики ОСОБА_4 має позитивний емоційний стан. Для дитини характерна сензитивність. Має потребу в розумінні, любові та підтримці. Сприятливий мікроклімат у сім`ї позитивно відображається на емоційному стані дитини. Між матір`ю та донькою сформовані довірливі стосунки. Негативні прояви у взаємостосунках матері та доньки - відсутні. Психологічний вплив матері на доньку - позитивний. Між дитиною та її батьком ОСОБА_2 відсутній комунікативний та емоційний зв`язок. Прив`язаність дитини до тата не сформована. ОСОБА_4 не сприймає ОСОБА_2 як рідного батька. Особиста прихильність ОСОБА_4 до батька ОСОБА_2 відсутня.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо рівня батьківського потенціалу ОСОБА_1 та її психологічного впливу на доньку ОСОБА_4 /а.с. 79/ вбачається, що 23 лютого 2023 року з метою визначення батьківського потенціалу ОСОБА_1 проведено діагностичну бесіду та тест-опитувальник батьківського відношення до дітей. Мати відповідально поставилася до виконання завдання. Відповідно до результатів проведеної діагностики мати поважає індивідуальність своєї дитини, прагне проводити багато часу з донькою та допомагати їй у пізнанні світу. Мати відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне до симбіотичних відносин з нею. Прагне задовольняти потреби дитини та захищати її від труднощів. В ході бесіди з ОСОБА_1 та за результатами проведеного теста-опитувальника можна зробити наступний висновок: мати дитини має достатній рівень батьківського потенціалу для забезпечення фізичного, інтелектуального та психологічного розвитку доньки. Психологічний вплив на доньку - позитивний. ОСОБА_1 відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків з утримання, виховання та розвитку своєї дитини.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо рівня батьківського потенціалу ОСОБА_2 та його психологічного впливу на доньку ОСОБА_4 від 06 березня 2023 року /а.с. 130/ вбачається, що 01 березня 2023 року відбулася зустріч з батьком дитини ОСОБА_2 . В ході бесіди з батьком ОСОБА_2 з`ясовано, що він справно платить аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , але не має можливості повноцінного спілкування зі своєю донькою ОСОБА_4 . Не має можливості приймати участь у вихованні, розвитку та догляді за дитиною. Донька ОСОБА_4 , зі слів тата, не виявляє бажання у спілкуванні та приділенні уваги йому як своєму батькові. Зі слів батька, він має бажання у виконанні своїх батьківських обов`язків, а саме: вихованні дитини, проживанні разом з донькою, повноцінному її утриманні, спільному проведенні вільного часу та відпочинку тощо. Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що між батьком та його донькою відсутній комунікативний та емоційний зв`язок, визначення рівня батьківського потенціалу ОСОБА_2 , його психологічного впливу на доньку ОСОБА_4 є неможливим.

З акту оцінки потреб сім`ї №34, складеного 27 лютого 2023 року фахівцем НМЦСС /а.с. 80-85/, акту обстеження умов проживання будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 29 травня 2023 року, складеного комісією у складі спеціалістів ССД /а.с. 127/ убачається, зокрема: створення задовільного стану задоволення потреб дитини; належного стану матеріального забезпечення та комфортних умов проживання дитини; забезпечення потреб дитини в самовдосконаленні та розвитку; позитивні соціальні стосунки в сім`ї; позитивний вплив вітчима та матері на здатність долати складні життєві обставини; тривалого існування проблеми відсутності належної комунікації з батьком - ОСОБА_2 , усвідомлення даної проблеми зі сторони вітчима та матері; відсутність сприйняття ОСОБА_4 ОСОБА_2 , як батька та бажання дитини вважати ОСОБА_5 юридично батьком.

З відповіді на адвокатський запит щодо стану здоров`я ОСОБА_4 №407 від 29 травня 2023 року, наданої головним лікарем КНП «НМЦ ПМСД» виконавчого комітету Новомосковської міської ради /а.с. 101/ вбачається, що дитина ОСОБА_4 перебуває на ДСП обліку у офтальмолога з приводу Астигматизму гіперметропічного простого середнього ступеню обох очей. Щеплена за віком, проведена реакція манту. Законним представником дитини - матір`ю, укладена декларація з сімейним лікарем /а.с. 102/. Піклування за дитиною в моменти відвідувана медичного закладу здійснюють мати - ОСОБА_1 .

Також убачається, що позивач є фізичною особою - підприємцем та отримує дохід /а.с. 86, 87, 88, 89, 90-91, 92-93/.

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 від 13 серпня 2023 року /а.с. 133/ вбачається створення відповідачем належних умов для проживання та виховання дітей.

Згідно з копіями службової характеристики, медичної характеристики від 22 листопада 2022 року, службової характеристики за місцем служби від 21 листопада 2022 року, сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 02 червня 2022 року, медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 02 червня 2022 року, ОСОБА_5 з січня 2022 року працював, має позитивну характеристику за місцем роботи /а.с. 16/, з червня 2022 року знаходився під медичним наглядом внаслідок проходження військової служби, має задовільний стан здоров`я /а.с. 17/, має позитивну характеристику за місцем служби /а.с. 18/, не має медичних протипоказань до виконання обов`язків водія /а.с. 19/.

13 грудня 2023 року за №2498/0/2-23 складено висновок органу опіки піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно до його малолітньої дитини ОСОБА_4 . З висновку вбачається, що орган опіки та піклування, керуючись статтями 19, 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини, з метою забезпечення реалізації прав, свобод га законних інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно до його малолітньої дочки ОСОБА_4 . При складанні висновку прийнято до уваги психодіагностику емоційного стану дитини, акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_5 , інформації-характеристики ліцею №18 м. Новомосковська, інформації головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги», в яких вказано про те, що вихованням дитини займається виключно мати. У висновку вказано, окрім іншого, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новомосковської міської ради була заслухана думка дитини ОСОБА_4 , яка пояснила, що бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, відносини з біологічним батьком в будь-якої формі підтримувати також не бажає. Дівчинка вкрай негативно сприймала поради членів комісії щодо налагодження стосунків з батьком ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 .

Також судом заслухано думку дитини - ОСОБА_4 .

Судом також досліджені письмові пояснення, надані позивачем та відповідачем начальнику ССД м. Новомосковська /а.с. 124, 125/, пояснення, надані відповідачем Начальнику УССД адміністрації АНД району Дніпровської міської ради /а.с. 134-135/, якими підтверджується наявність спору з приводу виконання батьківських обов`язків та зміст яких відповідає позиції сторін, покладеної в обґрунтування як позову, так і відзиву.

Також судом досліджено акт оцінки потреб сім`ї №6 від 09 січня 2024 року /а.с. 164-169/, консультаційний висновок спеціаліста від 14 грудня 2023 року щодо стану здоров`я дитини /а.с. 170/, роздруківку з месенджера «Viber» /а.с. 171-172/.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що, згідно висновку №2498/0/2-23 від 13 грудня 2023 року, виданого органом опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно до його малолітньої дочки ОСОБА_4 .

При складанні висновку прийнято до уваги психодіагностику емоційного стану дитини, акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_5 , інформації-характеристики ліцею № 18 м. Новомосковська, інформації головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги», в яких вказано про те, що вихованням дитини займається виключно мати. У висновку вказано, окрім іншого, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новомосковської міської ради була заслухана думка дитини ОСОБА_4 , яка пояснила, що бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, відносини з біологічним батьком в будь-якої формі підтримувати також не бажає. Дівчинка вкрай негативно сприймала поради членів комісії щодо налагодження стосунків з батьком ОСОБА_2

Органом опіки та піклування встановлено, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, оскільки батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, дитина заперечує проти контактів із батьком. Також, сама дитина в судовому засіданні висловила позицію про те, що батько не проявляє до неї інтересу.

Згідно змісту вказаного висновку, органом опіки думка відповідача не з`ясовувалась; будь-які заходи щодо налагодження спілкування батька з донькою органом опіки не вживались.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Наданий у даній справі висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради має лише рекомендаційний характер та є недостатньо обґрунтованим, оскільки зроблений без наведення достатніх доказів про ухилення відповідача від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не відображає позицію відповідача щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси неповнолітньої дитини.

Оскільки вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, - даний висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради не може бути покладений в основу судового рішення про позбавлення батьківських прав.

Матеріали справи не містять негативних характеристик відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше. Факт проживання батька окремо від доньки, невідвідування батьком шкільного закладу та гуртків - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав.

Сторонами визнано, що відповідач надає кошти на утримання дитини самостійно, без стороннього примусу. Крім того, обізнаний щодо стану сім`ї позивача та того, що дитина виховується, зростає в належних умовах, має турботу та піклування. Доказів на підтвердження наявності між сторонами домовленості щодо участі батька у вихованні дитини, особистого спілкування з нею суду не надано, як не надано і доказів порушення відповідачем такої домовленості.

Тобто, суду доведено лише те, що батьком припинено особисте суплікування з дитиною, що може свідчити про ухилення батьком від виконання обов`язків по вихованню дитини, однак у сукупності з іншими обставинами: надання дитині матеріального забезпечення, засобу для встановлення зв`язку та обізнаності про належне виховання дитини матір`ю не вказує на наявність такого ступеню ухилення, яке б було вагомою підставою для втручання держави в батьківські права та свідчило б про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками.

Крім того, рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 27 квітня 2021 року №286/0/6-21 вказує на те, що між позивачем та відповідачем існує конфлікт щодо належного виховання дитини. Саме на наявності такого конфлікту та небажанні його загострювати ґрунтується позиція відповідача щодо його пасивної поведінки у спілкуванні з дитиною.

Крім того, колегією суддів враховується той факт, що представником позивача у судовому засіданні було підтверджено те, що основною причиною звернення з даним позовом є бажання позивача щоб її нинішній чоловік удочерив дитину.

Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши недоведеність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявність конфлікту між колишнім подружжям; враховуючи якнайкращі інтереси дитини; приймаючи до уваги щире бажання відповідача брати активну участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 ; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування виключного заходу - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; підстави для задоволення позову - відсутні.

Надані суду характеристиками зі шкільного закладу та довідки з гуртків, згідно яких вихованням ОСОБА_4 і піклуванням про неї займається лише мати, - не спростовують наведених вище висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від участі у вихованні ОСОБА_4 , остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, - суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не були прийняті надані позивачем докази, а також щодо неврахування думки дитини колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане спростовується змістом оскаржуваного рішення в якому судом було надано правову оцінку наданим доказам по справі. Тобто фактично вказані доводи зводяться до переоцінки вказаних доказів, однак оцінка доказів є виключно прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи не передбачена чинним законодавством.

Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для позбавлення батьківських прав, що відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що виражається в його бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, і така поведінка є винною, суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача.

Доводи стосовно думки дитини колегія суддів відхиляє, оскільки небажання дитини спілкуватись із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути беззаперечною обставиною позбавлення відповідача батьківських прав враховуючи вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна