Ухвала

від 27.06.2024 по справі 524/5619/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5619/22 Номер провадження 11-кп/814/1291/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 серпня 2022 року за №12022170500001226, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 22 січня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз

17 червня 2024 року Полтавським апеляційним судом за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі,

визнано винуватим і засуджено за:

ч.2 ст.185 КК України - на 1 рік позбавлення волі;

ч.4 ст.185 КК України - на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

Ухвалено строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 - виконувати самостійно.

До набрання вироком законної сили застосовано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Цивільні позови ОСББ «65 вулиця Троїцька», ОСББ «29 вересня, 7Б» задоволено, цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь:

ОСББ «65 вулиця Троїцька» - 16 132 гривні 68 копійок майнової шкоди та 5 000 гривень витрат на правову допомогу;

ОСББ «29 вересня, 7Б» - 8 626 гривень 03 копійки майнової шкоди;

ОСОБА_11 - 6 303 гривні 74 копійки майнової шкоди та 3 000 гривень моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.

Епізод №1

31 січня 2022 року ОСОБА_8 повторно таємно викрав із підвального приміщення елеватора по АДРЕСА_2 належний ОСОБА_11 циркулярний насос, вартістю 685 гривень 30 копійок.

Епізоди №№2-6

Затим ОСОБА_8 в умовах воєнного стану, діючи повторно, таємно викрав із підвальних приміщень елеваторів:

31 березня 2022 року по АДРЕСА_2 належну ОСОБА_11 . катушку, вартістю 1 215 гривень 95 копійок;

18 травня 2022 року по АДРЕСА_2 належний ОСОБА_11 перфоратор, вартістю 2 369 гривень 90 копійок;

20 травня 2022 року по АДРЕСА_2 належні ОСББ «Троїцька, 65» два теплових лічильника, загальною вартістю 16 132 гривні 68 копійок;

28 травня 2022 року по АДРЕСА_3 належні ОСББ «29 вересня, 7-Б» п`ять відеокамер, загальною вартістю 8 626 гривень 03 копійки;

14 червня 2022 року по АДРЕСА_2 належну ОСОБА_11 мотокосу, вартістю 2 032 гривні 59 копійок.

В апеляційних скаргах:

прокурор ОСОБА_9 ,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість, просить скасувати вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 22 січня 2024 року та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за: ч.2 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі; ч.4 ст.185 КК України - 6 років позбавлення волі; ч.1 ст.70 КК України (остаточне) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 6 років позбавлення волі, вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 виконувати самостійно, виключити з резолютивної частини оскаржуваного вироку посилання на ч.4 ст.70 КК України, в іншій частині залишити його без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що місцевим судом у ході призначення покарання: належним чином не враховано те, що обвинувачений вчинив 6 епізодів крадіжок, неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, не працює та не відшкодував потерпілим шкоду; помилково призначено ОСОБА_8 остаточне покарання із застосуванням приписів ч.4 ст.70 КК України;

захисник ОСОБА_10 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості, просить змінити вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 22 січня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, призначити йому покарання за: ч.2 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі; ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі; ч.1 ст.70 КК України (остаточне) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, в іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни. Такі вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції під час призначення покарання належним чином не врахував те, що обвинувачений повністю визнав винуватість, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, активно сприяв органу досудового розслідування в їх розкритті та не має обставин, які би обтяжували його покарання.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги сторони захисту, позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційних скарг та дійшла висновку про таке.

Статтею 404КПК Українипередбачено,що судапеляційної інстанціїпереглядає судоверішення судупершої інстанціїв межахапеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог лише, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним шести епізодів кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій за: ч.2 ст.185 КК України - таємне викраденнячужого майнаповторно (заепізодом №1); ч.4ст.185КК України - таємне викрадення чужого майна повторно в умовах воєнного стану (за епізодами №№2-6), в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КК України.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи апеляційної скарги про м`якість призначеного ОСОБА_8 покарання, а також сторони захисту щодо необхідності застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, позбавлені підстав.

За змістом ст.ст.50,65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Термін же «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

З аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні даної норми кримінального законувсі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 шести епізодів кримінальнихправопорушень,що відповіднодо ст.12КК Україниє умисниминетяжким (ч.2ст.185КК України)і тяжкими(ч.4ст.185КК України)злочинами,особу обвинуваченого, який судимий, неодружений, не працює, характеризується посередньо, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, дані досудової доповіді про середні ризики вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства, наявність обставин, які пом`якшують покарання повне визнання винуватості, щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства шляхом призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям, але в мінімальному розмірі.

Колегія суддів ураховує обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, активне сприяння ним розкриттю кримінальних правопорушень, наявність якої підтверджено матеріалами провадження та було встановлено самим органом досудового розслідування в обвинувальному акті, однак вказане з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності не є мотивованою й достатньою підставою для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.

Так, обвинувачений у період незнятої та непогашеної судимості за попереднім вироком за вчинення корисливого кримінального правопорушення вчинив шість епізодів нових злочинів проти власності, після них був знову засуджений за ряд корисливих кримінальних правопорушень, тобто він належних висновків для себе не зробив та вперто не бажає ставати на шлях виправлення, а обрання йому заходу примусу, не пов`язаного з позбавленням волі, у вигляді громадських робіт не призвело до позитивних змін у його особистості. За епізодами №№2-6 ОСОБА_8 здійснив посягання на майно потерпілих за надскладного для суспільства часу, тяжких обставин та умов, у яких опинилося суспільство, колилюди згуртувались, використовуючи, в тому числі власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу й виживання.

Водночас перевіркою матеріалів провадження не встановлено сукупність характерних рис обвинуваченого як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, які би підтверджували готовність ОСОБА_8 належно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки й досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за його поведінкою без ізоляції від суспільства.

Ураховуючи зазначене вище, підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є відсутніми.

Також колегія суддів не вбачає обставин уважати обраний ОСОБА_8 захід примусу явно несправедливим унаслідок невиправданої м`якості, в тому числі, й з урахуванням факту невідшкодування обвинуваченим шкоди потерпілим, на що посилається прокурор. Окрім того, для стягнення призначеного судом відшкодування законодавство передбачає інші правові заходи.

В апеляційній скарзі стороною обвинувачення не обґрунтовано, чому покарання у вигляді позбавлення волі із реальним його відбуттям на строк 5 років, а не 6 років, про що зазначається прокурором, не зможе забезпечити досягнення мети покарання.

Призначене ж ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст.ст.50,65, ч.1 70 КК України, за своїм видом і розміром законне та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, через це підстав для його посилення чи зміни способу виконання немає.

При цьому,суд першоїінстанції непризначав ОСОБА_8 остаточне покаранняза правиламич.4ст.70КК України,а навпакиухвалив рішенняпро самостійневиконання вироку Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 13 червня 2023 року, що спростовує твердження прокурора про протилежне.

Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, 13 червня 2023 року Крюківським районним судом м. Кременчук ОСОБА_8 було визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнено його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

17 червня 2024 року Полтавським апеляційним судом вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 13 червня 2023 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі (без застосування положень ст.75 КК України), зараховано йому в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 травня 2023 року до 13 червня 2023 року з розрахунку день за день, а в іншій частині цей вирок місцевого суду залишено без зміни.

Таким чином, оскільки самостійне виконання вироків, за якими ОСОБА_8 призначено покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям (оскаржуваного вироку та вироку Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2024 року, ухваленого за результатами перегляду вироку Крюківського районного суду м. Кременчук від 13 червня 2023 року) не засноване на законі (ч.4 ст.70 КК України) та вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 13 червня 2023 року в частині призначеного обвинуваченому покарання було скасовано апеляційним судом, що впливає на обрання остаточного заходу присуму, то колегія суддів уважає за необхідне оскаржуваний вирок змінити та виключити з нього рішення про самостійне виконання вироку Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 13 червня 2023 року.

У той же час, суд апеляційної інстанції за конкретних обставин цього кримінального провадження позбавлений можливості самостійно призначити ОСОБА_8 покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України (за сукупністю кримінальних правопорушень за оскаржуваним вироком і вироком Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2024 року), так як додаткове застосування колегією суддів положень ч.4 ст.70 КК України, які не були застосовані місцевим судом, а також у зв`язку з цим потенційно можливе збільшення обвинуваченому розміру покарання, є тим випадком, коли буде погіршуватись становище ОСОБА_8 . Натомість, апеляційна скарга щодо вказаного вище факту відсутня, а відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Разом з цим, наведене вище питання щодо складання покарань за приписами ч.4 ст.70 КК України в аспекті застосування покарання за наявності кількох вироків підлягає вирішенню за правилами ст.ст.537 та 539 КПК України, зокрема, за відповідним клопотанням (поданням) учасника судового провадження чи установи виконання покарань.

Отже, апеляційні скарги, як наслідок, підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 22 січня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання змінити.

Виключити з вироку місцевого суду рішення про самостійне виконання вироку Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 .

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4