Ухвала

від 01.07.2024 по справі 592/14213/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

01 липня 2024 року

м. Київ

справа № 592/14213/20

провадження № 61-8571ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М.розглянув касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - адвоката Муйдінова Родіона Мукумовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру

в Сумській області, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Північна регіональна філія Державного підприємства «УкрДАГП», про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права власності на земельну ділянку,та

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Муйдінов Р. М.

(далі - заявник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено

у статті 392 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Частиною п`ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Адвокат Муйдінов Р. М. не зазначив у касаційній скарзі відомості про наявність

у нього електронного кабінету.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається його вартістю.

У справі пред`явлено, зокрема, позов пов`язаний з земельною ділянкою (про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права власності на земельну ділянку), однак відомості про її вартість в матеріалах касаційного провадження відсутні.

З огляду на обмеження касаційного оскарження, зокрема, передбачене пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд звертає увагу заявника на необхідність наявності в розпорядженні суду на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження інформації про вартість земельної ділянки.

З огляду на те, що касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову, заявниці необхідно надати інформацію про розмір орендної плати чи вартість витребовуваної земельної ділянки .

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року всправі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року

в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року в справі № 758/113/23).

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду

від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту

2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.

Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України,

у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зазначена касаційна скарга не відповідає таким вимогам.

Заявник у касаційній скарзі хоча і посилається на судову практику Верховного Суду України, однак не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якої подається касаційна скарга.

Також в касаційній скарзі не обгрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на яку посилається заявник.

За таких обставин заявникунеобхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) вказати вартість змемльної ділянки з кадастровим номером 5910136600:17:018:0004; 2) зазначити про наявність електронного кабінету в адвоката Муйдінова Р. М.; 3) уточнити підстави касаційного оскарження; 4) подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; 5)надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Суд роз`яснює, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - адвоката Муйдінова Родіона Мукумовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 травня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Ситнік