Ухвала

від 02.07.2024 по справі 465/5379/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 465/5379/20

провадження № 61-8820ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича Національної Академії наук України, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича Національної Академії наук України (далі - Інститут українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України), третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 70-к директора Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України від 24 липня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України» за прогули 3-ох робочих днів без поважних причин згідно частини четвертої статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження україно-польських відносин» Інституту українознавства

ім. Крип`якевича НАН України;

- стягнути з Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НА України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 липня 2020 року по день ухвалення рішення у справі.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня

2024 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

17 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду

м. Львова від 29 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 14 травня 2024 року (повний текст постанови виготовлено 23 травня 2024 року, касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 19 червня 2024 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано: надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

01 липня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, на усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2024 року, надійшла уточнена редакція касаційної скарги.

В уточненій касаційній скарзі заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 60, 602 КЗпП України.

Однак Верховний Суд не приймає до уваги посилання заявника на вказану підставу касаційного оскарження (а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), оскільки існує судова практика з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування статей 60, 602 КЗпП України (гнучкий режим робочого часу, дистанційна робота) у подібних правовідносинах, зокрема і щодо працівників закладів освіти.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України,

у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки станом на 02 липня 2024 року не виконані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2024 року щодо необхідності зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, це перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць