Рішення

від 27.06.2024 по справі 910/18049/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024Справа № 910/18049/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши клопотання Олікон АБ (Olicon AB) про розподіл судових витрат у господарській справі

за позовом Олікон АБ (Olicon AB)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок"

про припинення порушення прав інтелектуальної власності

Представники:

від позивача: Гутнік І.В.;

від відповідача: Колос М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Олікон АБ (Olicon AB) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" припинити дії, що становлять порушення прав Олікон АБ на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, у спосіб припинення виготовлення систем навісного вентильованого фасаду із використанням винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", їх пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, та інше введення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях на всіх стадіях проектування та будівництва об`єктів нерухомості, зокрема шляхом використання систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК/комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" в проектах будівництва об`єктів нерухомості на етапах їх проектування та безпосередньо будівництва;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" здійснювати використання винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, шляхом виготовлення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", їх пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, та інше введення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях, на всіх стадіях проектування та будівництва об`єктів нерухомості, зокрема шляхом використання систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК/комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" в проектах будівництва об`єктів нерухомості на етапах їх проектування та безпосередньо будівництва;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" здійснювати розробку альбомів технічних рішень та використовувати альбоми технічних рішень систем навісного вентильованого фасаду, зокрема альбоми технічних рішень систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" із використанням винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128 для цілей проектування систем навісного вентильованого фасаду, включно із розробкою проектної, технічної документації для об`єктів будівництва, альбомів технічних рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно здійснює використання винаходу за Патентом №80128, власником якого є позивач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 позовні вимоги Олікон АБ (Olicon AB) - задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" припинити дії, що становлять порушення прав Олікон АБ на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, а саме: виготовлення систем навісного вентильованого фасаду із використанням винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", їх пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, та інше введення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях на всіх стадіях проектування та будівництва об`єктів нерухомості, зокрема шляхом використання систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК/комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" в проектах будівництва об`єктів нерухомості на етапах їх проектування та безпосередньо будівництва.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" здійснювати використання винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128, шляхом виготовлення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", їх пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, та інше введення систем навісного вентильованого фасаду, включно із системами навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектами енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК", в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях, на всіх стадіях проектування та будівництва об`єктів нерухомості, зокрема шляхом використання систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК/комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" в проектах будівництва об`єктів нерухомості на етапах їх проектування та безпосередньо будівництва.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" здійснювати розробку альбомів технічних рішень та використовувати альбоми технічних рішень систем навісного вентильованого фасаду, зокрема альбоми технічних рішень систем навісного вентильованого фасаду СКАНРОК та комплектів енергозберігаючої фасадної системи вентильованої з облицюванням каменем "КЕФСВОК" із використанням винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України №80128 для цілей проектування систем навісного вентильованого фасаду, включно із розробкою проектної, технічної документації для об`єктів будівництва, альбомів технічних рішень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" на користь Олікон АБ (Olicon AB) 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп. - судового збору.

05.06.2024 до суду надійшло клопотання Олікон АБ (Olicon AB) про розподіл судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з ТОВ "Сканрок" на користь позивача 15 000, 00 грн - судових витрат, пов`язаних з залученням судового експерта Жихарева О.С. для надання висновку експерта та 11 761, 50 євро - судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

10.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач, зокрема зазначає, що заявлений до стягнення розмір судових витрат є необґрунтованим, значно завищеним та непропорційним до предмету спору, який має немайновий характер, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 розгляд заяви призначено на 27.06.2024.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про розподіл судових витрат.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Отже, розглянувши клопотання Олікон АБ (Olicon AB) про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання, яке підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з клопотання, позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 761, 50 євро та витрат на проведення експертизи у сумі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3,4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2018 між Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» (далі - виконавець) та Олікон АБ (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги № 2164/01, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обв`язок надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов?язується представляти інтереси замовника в усіх органах судової системи України, в усіх органах державної виконавчої служби України, органах досудового розслідування та перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, у державних та недержавних закладах, органах нотаріату, з усіх питань, що стосуються позасудового та судового врегулювання спорів, в тому числі, але не виключно з усіма правами позивача, кредитора, відповідача, третьої особи та інших учасників цивільного, адміністративного, господарського процесу, а також з усіма правами стягувача, боржника та інших учасників виконавчого провадження, з усіма правами заявника, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого-юридичної особи у кримінальному провадженні.

Згідно п. 4.1. договору, розмір винагороди виконавця, статус сторін як платників податків та порядок розрахунків за надані послуги та виконані роботи визначається додатковою угодою, яка підписується сторонами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх обов`язків (п. 5.1. договору).

Додатком № 3 від 06.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 2164/01 від 13.03.2018 сторони погодили, що виконавець на вимогу замовника зобов`язується надати правову допомогу та представництво інтересів замовника під час розгляду справи за позовом замовника до ТОВ "Сканрок" про припинення порушення прав Олікон на винахід № 80128, які включають:

- розробку правової позиції та процесуальної стратегії;

- аналіз матеріалів справи, документів, наданих іншими учасниками справи та документів, поданих замовником;

- складання, підписання та подання документів, в тому числі, але не виключно, заяв по суті справи (в тому числі, але не обмежуючись позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень на відповідь на відзив), клопотань, інших заяв з процесуальних питань, звернень, запитів;

- формування додатків до заяв по суті справи (в тому числі, але не обмежуючись позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень на відповідь на відзив), клопотань, інших заяв з процесуальних питань;

- участь у судових засіданнях у справі;

- складання додаткових процесуальних документів для судових засідань.

Відповідно до п. 2 додатку № 3, за послуги, передбачені п. 1 цього додатку, замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 7 000 євро.

Протягом десяти (10) робочих днів після оплати замовником рахунку за надані послуги або після виконання завдання виконавцем (за вибором виконавця) сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг (п. 7 додатку № 3).

Згідно п. 9 додатку № 3, оплата рахунків за послуги здіснюється у євро. Замовник зобов`язується сплачувати рахунки за надані послуги, які виставляє виконавець, відразу після їх отримання та, в будь-якому разі не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати їх отримання, за винятком випадків, коли замовник слатив вартість послуг наперед за домовленістю сторін.

31.05.2024 між Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» (виконавець) та Олікон АБ (замовник) укладено додаток № 4 до договору про надання правової допомоги № 2164/01 від 13.03.2018, відповідно до якого, у зв`язку зі збільшенням обсягу послуг, сторони домовились викласти п. 2 додатку № 3 від 06.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 2164/01 від 13.03.2018 у наступній редакції: «За послуги, передбачені п. 1 цього додатку, замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 11 761, 50 євро».

Сторони погодили, що належною оплатою за додатком № 3 та додатком № 4 вважатиметься оплата здійснена або самим клієнтом, або компанією Brann АВ.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З матеріалів справи також вбачається, що 03.06.2024 Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» (виконавець) та Олікон АБ (замовник) складено та підписано акт про виконання договору про надання правової допомоги № 2164/01 від 13.03.2018, відповідно до якого об`єднанням (ого адвокатами) надано клієнту правову доопомогу згідно з додатком № 3 від 06.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 2164/01 від 13.03.2018 в повному обсязі, а саме надано такі види правової допомоги:

- розробку правової позиції та процесуальної стратегії;

- аналіз матеріалів справи, документів, наданих іншими учасниками справи та документів, поданих замовником;

- складання, підписання та подання до Господарського суду міста Києва документів, в тому числі, але не виключно, заяв по суті справи (в тому числі, але не обмежуючись позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень, додаткових пояснень), клопотань, інших заяв з процесуальних питань, звернень, запитів;

- формування додатків до заяв по суті справи (в тому числі, але не обмежуючись, позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень, додаткових пояснень), клопотань, інших заяв з процесуальних питань;

- участь у судових засіданнях в Господарському суді міста Києва;

- складання додаткових процесуальних документів для судових засідань.

Загальна вартість наданої та оплаченої правової допомоги (такої, що підлягає оплаті за умовами додатку) становить 11 761, 50 євро.

Також, в матеріалах справи наявна деталізація наданої правової допомоги у справі № 910/18049/20 під час розгляду справи Господарським судом міста Києва, в якому окремо викладено надану правову допомогу адвокатом Олійник К.С. та окремо адвокатом Гутнік І.В., витрачений адвокатами час, участь у судових засіданнях у справі № 910/18049/20 (відповідно до протоколів судових засідань).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставлених адвокатським об`єднанням рахунків-фактур № 2164/03-10 від 22.06.2021 та № 2164/03-6В-1а від 11.12.2020, № 2164/03-6А-2 від 11.12.2020 позивачем здійснено оплату послуг адвокатського об`єднання, що підтверджується платіжними інструкціями.

Суд зазначає, що інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі представляла адвокат Гутнік І.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 6644/10 від 26.04.2018), яка діяла на підставі ордера № 1061372 від 13.10.2020, виданого Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» та адвокат Олійник К.С. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 8363/10 від 08.10.2019), яка діяла на підставі ордера № АІ № 1074739 від 15.12.2020, виданого Адвокатським об`єднанням «Арцінгер».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатами на надання послуг у даній справі, оскільки як зазначено судом вище позивачем заявлено до стягнення 11 761, 50 євро, що за курсом НБУ на дату формування клопотання про розподіл судових витрат (04.06.2024) становить в еквіваленті до гривні - 516 258, 10 грн.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 200 000, 00 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи у розмірі 15 000, 00 грн.

За змістом ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (стаття 101 Господарського процесуального кодексу України).

Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (частина 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення наведених норм процесуального права передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що 08.07.2020 між Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (далі - виконавець) та Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» (далі - замовник) укладено договір № 10/01-2020 про надання послуг, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання з проведення експертизи об?єктів інтелектуальної власності та надання Висновку експерта з питань, зазначених у листі представника Олікон АБ, адвоката АО «Арцінгер» Олійник К.С. (вих. № 1 від 26.06.2020) до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України. Експертизу відповідно до листа вих. № 1 від 26.06.2020р. буде проведено науковим співробітником Виконавця атестованим судовим експертом Жихаревим Олександром Сергійовичем (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1973, видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 30.01.2019 року, дійсне до 30.01.2022 року).

Відповідно до п. 1.2. договору, замовник приймає на себе зобов?язання прийняти та оплатити належним чином надані послуги (ДК 021:2015 -73190000-7).

Згідно п. 1.3. договору, виконані роботи подаються у вигляді Висновку експертів. Права на виконані роботи по завершенню будуть належати Замовнику.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість робіт за проведення комісійної експертизи складає: 12 500,00 грн., ПДВ 20% - 2 500,00 грн.. Загальна вартість: 15 000, 00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №1132 від 17.07.2020 Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» було здійснено оплату за проведення експертизи на користь Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України у розмірі 15 000, 00 грн.

За таких обставин, оскільки висновок експерта №1298 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 13.11.2020, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, наявні підстави для покладення на відповідача також витрат понесених позивачем на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у розмірі 15 000, 00 грн.

Крім того, при покладенні на відповідача витрат на проведення експертизи, судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, відповідно до якої вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Олікон АБ (Olicon AB) про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (вул. Касіяна Василя, буд. 10Б, м. Київ, 03191; ідентифікаційний код - 35965995) на користь Олікон АБ (Olicon AB) (P.O. Box 274,S-731, 26 Koping, Sweden) 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на проведення експертизи.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст додаткового рішення складено: 02.07.2024.

Суддя С.О. Щербаков