Постанова

від 01.07.2024 по справі 947/27237/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5130/24

Справа № 947/27237/23

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року,

за позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначила, що з 06.09.2019 року по 07.11.2023 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина мешкає разом з позивачем, фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, відповідач добровільно матеріальної допомоги сину не надає.

Відповідач є здоровою людиною, за фахом моряк, має стабільний високий заробіток, інших осіб на утриманні не має.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 14000 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини щомісячно, починаючи з 29.08.2023 року, дати звернення до суду, та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції, встановив, що заробітна плата відповідача, щомісячно, становить 2575 доларів США., враховуючи, що договір укладено на 7 місяців, то середньомісячний дохід відповідача складає 1502 доларів США( 2575 *7/ 12= 1502), що еквівалентно 57376,40 грн. Водночас 57376,40/4 = 14344,10 грн, тому суд першої інстанції вважав, що докази повністю підтверджують матеріальну можливість відповідача надавати матеріальну допомогу сину у визначеному позивачем розмірі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, вважав, що розмір аліментів, який буде стягуватись на утримання малолітнього сина повинен бути встановлений у твердій грошовій сумі у розмірі 14000 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 29 серпня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ,від іменіякого дієпредставник ОСОБА_3 , просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року, скасуватив частині, що перевищує суму аліментів 4000 грн та змінити рішення, залишивши суму стягуваних аліментів в розмірі 4000 грн на місяць досягнення дитиною повноліття, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ,від іменіякого дієпредставник ОСОБА_3 , вважає, що суд першої інстанції порушив рівність учасників процесу та засади змагальності, надавши позивачу в період з 29.08.2023 року по 29.02.2024 року можливість змінювати позовні вимога і лише 5 днів відповідачу для подання відзиву на останню редакцію позовних вимог.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції послався лише на заробітну плату в сумі 2575 доларів США на місяць, яка встановлена трудовим договором від 27.09.2023 року, однак не звернув увагу на положення п. 10 постанову КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що на рахунок позивача зараховані кошти які є заробітною платою відповідача, в тому числі і після пред`явлення позивачкою позову, що значно перевищують суму аліментів, яка відповідно до чинного законодавства може бути присуджена відповідачу, ці кошти ніяк не враховані при визначенні аліментів, а можливість подання аргументів з цього питання і його дослідження судом була обмежена.

Також відповідач не погоджується з строком присудження аліментів та зауважує, що строк дії трудового контракту складає 7 місяців та закінчується отже, встановлений судом період (4 роки) для сплати аліментів у твердій грошовій сумі від трудового договору значно перевищує строк очікуваних за цим трудовим договором доходів, що не узгоджується з вимогами справедливості.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі, роз`яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву.

Представник позивача копію ухвали про відкриття провадження отримав 12.04.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, копію апеляційної скарги з доданими документами отримав 17.04.2024 року, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_2 протягом шести місяців мав достатньо часу в суді першої інстанції скористатися змагальністю процесу: збирати та надавати докази для підтвердження свого суб`єктивного права, подавати клопотання, заяви та пояснення щодо спростування позовних вимог ОСОБА_1 . Посилання на п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» є помилковим, оскільки при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції повинен діяти у відповідності до вимоги СК України, яка має вищу юридичну силу над постановою органу виконавчої влади.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та відповідач повідомлені у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представники позивача та відповідача судові повістки отримали в особистих кабінетах Електронного суду 20.05.2024 року, що підтверджується довідками.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанції вважав, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дітей у тому розмірі, що встановив суд.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.04.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу cepії НОМЕР_1 , виданим Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 30.04.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 06.10.2009 року.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2023 по цивільній справі №947/31105/23 шлюб між сторонами розірвано.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем обов`язок по утриманню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечується. Відповідач в апеляційній скарзі погоджується сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів.

Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дитини, враховуючи позицію відповідача, який не заперечує щодо стягнення з нього аліментів, однак не погоджується з визначеним розміром аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд зазначає, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та змагальність сторін.

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за фахом є професійним, досвідченим моряком, працює на посаді «Fitter» (монтажник, слюсар) за контрактами на суднах іноземних судновласників.

30.07.2020 року та 01.11.2021 року між ТОВ «Деніз Марітайм ЛТД» та ОСОБА_2 укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні закордоном. Відповідно до п. 1.1 яких агент надає моряку комплекс послуг з посередництва в його працевлаштуванні за кордоном з метою сприяння укладенню трудового договору відповідно до заявок іноземного роботодавця щодо вільних робочих місць (вакансій), включаючи надання інформаційно-консультаційних послуг щодо можливостей працевлаштування, найменування та місцезнаходження роботодавця, інформації про умови праці.

27.09.2023 року між моряком ОСОБА_6 та компанією Queenswat Navigation Co. Ltd укладено трудовий договір, відповідно до якого тривалість роботи на судні іноземного судновласника: назва судна Вемахонесті, номер ІМО 9448891, прапор Мальта, становить 7 місяців та заробітна плата визначена сторонами у розмірі 2575 доларів США.

Факт перебування ОСОБА_2 за кордоном підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби України № 156 від 29.01.2024 року, наданої на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 року щодо перетинання відповідачем ОСОБА_2 державного кордону України за період 2020-2021 роках, а саме виїхав 08.12.2021 року у пункті пропуску Одеса.

Так, у цій справі позивач, звернувшись до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 14000 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі. В свою чергу відповідач, який приймав участь як під час розгляду справи судом першої інстанції, мав можливість реалізувати процесуальні права, подавав заяви по суті справи, користувався правовою допомогою, та під час апеляційного перегляду, не заперечував щодо необхідності стягнення аліментів, та належних доказів щодо свого майнового стану який унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом розмірі не надав.

Посилаючись на необґрунтовано визначений судом першої інстанції розмір аліментів, відповідач в апеляційній скарзі не зазначає про наявність інших осіб на його утриманні.

Колегія суддів зауважує, ОСОБА_2 як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не заперечує обставин його працевлаштування, отримання доходу, встановленого судом першої інстанції, а посилається на неврахування судом першої інстанції положень п. 10 постанови КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Зазначає, що за змістом трудового договору від 27.09.2023 року, судно, на якому має працювати відповідач плаває під прапором Мальти, зареєстровано в Валеті, і на це судно та його екіпаж розповсюджується юрисдикція держави Мальта, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги.

Вказані доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Положеннями п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» визначено, що з осіб, які працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна не уклала договору про надання правової допомоги, розмір аліментів обчислюється виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, де мешкали такі особи до від`їзду за кордон. У разі надання такими особами відомостей про свій заробіток (дохід) аліменти обчислюються виходячи із розміру заробітку (доходу), отриманого ними за кордоном.

23 листопада 2007 року 21-ю Дипломатичною сесією Гаазької конференції з міжнародного приватного права схвалено та прийнято Конвенціюпро міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі- Конвенція).

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» від 11 січня 2013 року № 26-VIIратифіковано Конвенцію, вчинену 23 листопада 2007 року у м. Гаазі.

Мальтою Конвенція ратифікована та набрала чинності 01 серпня 2014 року.

Таким чином, Україна і Мальта є державами-учасницями Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги щодо відсутності між Україною і Мальтою міжнародного договору є помилковими, а посилання на необхідність застосування положень п. 10 постанови КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» необґрунтованими, оскільки останнє застосовується у випадку коли особи працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна не уклала договору про надання правової допомоги.

Доводи щодостроку дії трудового контракту, який складає 7 місяців, отже встановлений судом період (4 роки) для сплати аліментів у твердій грошовій сумі від трудового договору значно перевищує строк очікуваних за цим трудовим договором доходів, не заслуговують на увагу.

Положеннями ч. 1 ст. 192 ЦПК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд зауважує, що як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення, відповідач перебував у трудових відносинах на підставі трудового договору від 27.09.2023 року, укладеного між моряком ОСОБА_6 та компанією Queenswat Navigation Co. Ltd та отримував заробітну плату відповідно до умов зазначеного договору. Вказані обставини відповідачем не заперечуються та жодними доказами не спростовані.

Отже на час постановлення оскаржуваного рішення відповідач отримував дохід у розмірі 2575 доларів США на місяць, що за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення оскаржуваного рішення складає 98865,32 грн (2575*38,3943), що є достатнім для сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначеному судом розмірі.

Жодних доказів того, що після закінчення строку дії трудового договору від 27.09.2023 року матеріальний стан ОСОБА_2 змінився матеріали справи не містять. Разом з тим, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника аліментів, останній має право у порядку, визначеному ст. 192 ЦПК України звернутись до суду з заявою про зміну розміру аліментів.

Посилання на можливе подальше зниження заробітку, за трудовим договором, чинним на час постановлення оскаржуваного рішення, або закінчення строку його дії не є підставою для висновку про неможливість сплати відповідачем аліментів у визначеному судом розмірі.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не враховано надходження на рахунок позивача коштів, які є заробітною платою відповідача та значно перевищують суму аліментів, яка відповідно до чинного законодавства може бути присуджена відповідачу, з огляду на те, що це питання вирішується під час виконання рішення суду.

Щодо доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, принцип рівність учасників процесу, надавши позивачу в період з 29.08.2023 року по 29.02.2024 року можливість змінювати позовні вимога і лише 5 днів відповідачу для подання відзиву на останню редакцію позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 25.09.2023 року відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснив відповідачу право на надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги відповідач отримав 07.11.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.10.2023 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про надання доступу до електронної справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції залишено без уваги вказане клопотання та доступ до електронної справи не надано не підтверджується належними доказами.

21.11.2023 року представником позивача за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд подана заяв про зміну предмета позову, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 12200 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.01.2024 року представником відповідача за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд подано відзив на уточнену редакцію позовної заяви від 21.11.2023 року, в якій відповідач зазначив, що з новими вимогами позивача незгоден.

29.02.2024 року позивачем надано до суду додаткові пояснення, до яких додано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 14000 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До додаткових пояснень позивачем додано квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 665238, відповідно до якого ОСОБА_7 направив представнику відповідача ОСОБА_3 , зокрема і копію заяви про збільшення розміру позовних вимог, час доставки до електронного кабінету 29.02.2024 року.

У судовому засіданні, призначеному на 01.03.2024 року представник відповідача просив надати час для ознайомлення з заявою про збільшення розміру позовних вимог, клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 06.03.2024 року.

05.03.2024 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на надання відзиву, обґрунтоване отриманням копії заяви про збільшення розміру позовних вимог 01.03.2024 року та відсутністю зв`язку з відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, з огляду на те, що відповідач реалізував право на подання відзиву на позовну заяву, подав відзив на уточнену редакцію позовної заяви в якій позивач просив стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 12200 грн, отримав копію заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.02.2024 року, що підтверджується квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 665238, за клопотання представника відповідача відкладено розгляд справи, призначеної на 01.03.2024 року, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 06.03.2024 року, а також враховуючи процесуальні строки, визначені ст. 275 ЦПК України, та предмет спору стягнення аліментів.

Окрім зазначеного, з огляду на зміст доводів, викладених у заявах по суті справи позивача та відповідні аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням змін від 29.02.2024 року, колегія суддів вважає, що відповідач мав об`єктивну можливість до судового засідання, призначеного на 06.03.2024 року подати відзив на змінену позовну заяву, якою збільшено розмір аліментів обставини викладені, у заяві про збільшення розміру позовних вимог не потребували значного часу та необхідності їх перевірки, подання клопотань, запитів тощо.

Окрім зазначеного вказані доводи апеляційної скарги не є підставами для обов`язкового скасування судового рішення, визначеними ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то витрати понесені відповідачем у зв`язку з апеляційним переглядом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Одеси від06березня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 липня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Н.В. Стахова