Рішення

від 26.06.2024 по справі 380/28930/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

справа №380/28930/23

провадження № П/380/29166/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.

секретар судового засідання Суліковська У.І.

за участю:

представника позивача Оліфір К.М.,

представника відповідача Івасечко Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства «ЛОГІН» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

Іноземне підприємство «ЛОГІН» (адреса місцезнаходження: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, 62Б; ЄДРПОУ: 38204178) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000298/2 від 23.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ІП «ЛОГІН» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю CONSUMER ELECTRONICS EQUIPMENT DISTRIBUTION LTD, Сполучене Королівство, зовнішньоекономічний контракт №20150802, предметом якого є зобов`язання продавця поставити покупцю товари, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного договору згідно рахунку-фактури (інвойсу) №50614-4499 від 17.10.2023, позивач придбав у продавця товар (сонячні фотогальванічні елементи), загальною вартістю 74 018,88 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23UA209190051696U4. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 13.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

02.02.2024 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та встановлено такі порушення: - відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. До митного оформлення надано рахунок-фактуру № INVCS 20230411-00116-2-2 з пакувальним листом до неї від продавця фірми Leaptonenergy CO.LTD, Японія до покупця фірми Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK на поставку 936 сонячних фотогальванічних панелей виробництва Leapton Solar, Китай, на умовах поставки морським контейнером з Шанхаю у Роттердам FCA Роттердам. Вартість цієї фактури становить 73 653,83 дол. США. Цей же товар був проданий Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK Іноземному Підприємству "ЛОГІН" на тих же умовах FCA Роттердам за 74 018,88 дол. США. Різниця у цінах на товар склала 365 дол. США, що не покриває навіть частини витрат на обробку морського контейнеру у порту Роттердама (вивантаження, переміщення, зберігання та перевантаження у автомобіль), що ставить під сумнів економічну доцільність такої комерційної операції. - на наданому рахунку-фактурі № 50614-4499 від 17.10.23 відсутні будь-які реквізити (письмові чи електронні) службової особи, яка виставила рахунок. - згідно п.5.1 та 5.2 Контракту необхідною умовою поставки товару є наявність специфікації, яка до митного оформлення не надана.

Оскільки транспортне перевезення здійснювалося територією іншої держави, послуги перевізником надавалися як на території України, так і за її межами. Проте, на підтвердження витрат на перевезення подано лише довідку від перевізника ТОВ «КТК ТРАНС» від 18.10.2023. Договором № 20150501/1 від 05.01.2015 (п.п. 3.1., 4.1., 2.1.6.) передбачено обов`язкове складання Замовлення на перевезення та рахунку-фактури, а також товаро-транспортної накладної, акту виконаних робіт та податкової накладної, на вимогу перевізника письмові інструкції. Із наведених документів до митного оформлення надано лише CMR № 2301295 від 17.10.2023. Більше того, п. 2.1.1. цього Договору передбачено: «Замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженого «Замовлення на перевезення», що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контакті особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги». Замовлення має містити вартість перевезення, що є елементом митної вартості товару, що імпортується, відповідно до базису поставки FCA. Як зазначено у п. 2.1.1. наведеного Договору на перевезення Замовлення містить істотні умови організації перевезення товару, зокрема вартість наданих послуг.

Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги зазначається під кодом 3004, калькуляція транспортних витрат під кодом 3006, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг під кодом 3005. Таким чином, оскільки вказані документи позивачем не внесено в митну декларацію, вони разом із нею не подавались.

Таким чином, до митного оформлення не було подано рахунок-фактуру, замовлення, платіжний документ та калькуляції транспортних витрат також і додатково на вимогу митного органу, оскільки в заяві від 23.10.2023 № 23/10 декларант зазначив, що додаткові документи, крім тих, що були надані раніше, подати не має можливості. Отже, витрати на транспортування не підтверджені документально та не піддаються обчисленню, а також одержувача послуг з наявного у митного органу документа неможливо ідентифікувати.

Разом із відзивом представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

27.02.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що твердження відповідача про те, що позивачем не було надано документів на підтвердження вартості перевезення та витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, а також те, що витрати з транспортування не були включені до митної вартості товару, не відповідають дійсності, оскільки під час митного оформлення позивачем було надано довідку перевізника від 18.10.2023 про те, що вартість перевезення за маршрутом Роттердам (Нідерланди) - Краківець (український кордон) становить 98 000,00 гри. Страхування вантажу не проводилось. Вартість вантажних робіт включена у вартість перевезення. Підтвердження декларантом вартості перевезення тільки рахунком-фактурою, замовленням або платіжним документом, законодавством не обмежено, а отже, довідка перевізника є належним підтвердженням вартості перевезення.

Ухвалою від 14.03.2024 призначено справу за позовом Іноземного підприємства «ЛОГІН» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін на 17 квітня 2024 року.

Судове засідання 17.04.2024 відкладене на 13.05.2024.

10.05.2024 представник позивача подав додаткові пояснення, у яких вказав, що сторони Договору змінили базис поставки, уклавши Специфікацію на підставі простої згоди шляхом обміну одного документу засобами електронного зв`язку, а саме виставленням постачальником інвойсу № 50614-4499 від 17.10.2023 в електронному вигляді, прийняттям його покупцем до оплати та здійсненням покупцем відповідно до визначеного в інвойсі базису поставки, конклюдентних дій: замовлення покупцем послуг з транспортування товару, укладення відповідного договору з перевізником, оплатою послуг з перевезення, чим підтвердив зміну умов Договору щодо базису поставки. На думку позивача, інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 має всі необхідні складові Специфікації: асортимент, номенклатура та кількість Товару. Крім того, інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 містить іншу інформацію, яка необхідна для визначення митної вартості: ціну товару, базис поставки тощо.

Судове засідання 13.05.2024 відкладене на 26.06.2024 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог та просила у їх задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши усні пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Іноземне підприємство «ЛОГІН» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 38204178), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням.

Під час здійснення господарської діяльності Іноземне підприємство «ЛОГІН» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю CONSUMER ELECTRONICS EQUIPMENT DISTRIBUTION LTD, Сполучене Королівство (Постачальник), договір №20150812 від 12.08.2015, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити товари Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари, поставлені на умовах, визначених цим Договором.

На виконання вимог договору №20150812 від 12.08.2015 позивач придбав у продавця товар (сонячні фотогальванічні елементи) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №50614-4499 від 17.10.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 21.10.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209190051696U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 сонячні фотогальванічні елементи, складені в панелі, які перетворюють сонячне світло безпосередньо в електричну енергію.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209190051696U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) №50614-4499 від 17.10.2023; автотранспортну накладну №2301295 від 17.10.2023; декларацію про походження товару №50614-4499 від 17.10.2023; книжку МДП №DX.85504597 від 17.10.2023; довідку про вартість перевезення товару від 18.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20150802 від 02.08.2015; додаткові угоди до договору №2 від 22.11.2016, №7 від 22.02.2018; №8 від 18.09.2018; перепустку №65231 від 21.10.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів, окрім поданих до митного оформлення.

23.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000298/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

- відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

До митного оформлення надано рахунок-фактуру № INVCS 20230411-00116-2-2 з пакувальним листом до неї від продавця фірми Leaptonenergy CO.LTD, Японія до покупця фірми Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London,UK на поставку 936 сонячних фотогальванічних панелей виробництва Leapton Solar, Китай, на умовах поставки морським контейнером з Шанхаю У Ротердам FCA Ротердам. Вартість цієї фактури становить 73653,83 дол.США. Цей же товар був проданий ConsumerElectronicsEquipmentDistribution LTD, London, UK Іноземному Підприємству "ЛОГІН" на тих же умовах FCA Ротердам за 74018,88 дол. США. Різниця у цінах на товар склала 365 дол.США, що не покриває навіть частини витрат на обробку морського контейнеру у порту Ротердама (вивантаження, переміщення, зберігання та перевантаження у автомобіль), що ставить під сумнів економічну доцільність такої комерційної операції. - на наданому рахунку-фактурі № 50614-4499 від 17.10.2023 відсутні будь-які реквізити (письмові чи електронні) службової особи, яка виставила рахунок. - згідно з п.5.1 та 5.2 Контракту необхідною умовою поставки товару є наявність специфікації, яка до митного оформлення не надана. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано відповідь про неможливість надання інших документів. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100100/2023/433955 від 03.06.2023, де митна вартість такого товару становить 4,9379 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000568. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000298/2 від 23.10.2023. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209190052141U3, та 24.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №50614-4499 від 17.10.2023; автотранспортну накладну №2301295 від 17.10.2023; декларацію про походження товару №50614-4499 від 17.10.2023; книжку МДП №DX.85504597 від 17.10.2023; довідку про вартість перевезення товару від 18.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20150802 від 02.08.2015; додаткові угоди до договору №2 від 22.11.2016, №7 від 22.02.2018; №8 від 18.09.2018; перепустку №65231 від 21.10.2023.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. До митного оформлення надано рахунок-фактуру № INVCS 20230411-00116-2-2 з пакувальним листом до неї від продавця фірми Leaptonenergy CO.LTD, Японія до покупця фірми Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK на поставку 936 сонячних фотогальванічних панелей виробництва Leapton Solar, Китай, на умовах поставки морським контейнером з Шанхаю у Роттердам FCA Роттердам. Вартість цієї фактури становить 73653,83 дол. США. Цей же товар був проданий Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK Іноземному Підприємству "ЛОГІН" на тих же умовах FCA Роттердам за 74018,88 дол. США. Різниця у цінах на товар склала 365 дол. США що не покриває навіть частини витрат на обробку морського контейнеру у порту Роттердама (вивантаження, переміщення, зберігання та перевантаження у автомобіль) що ставить під сумнів економічну доцільність такої комерційної операції; на наданому рахунку-фактурі № 50614-4499 від 17.10.23 відсутні будь-які реквізити (письмові чи електронні) службової особи, яка виставила рахунок, а також що згідно п.5.1 та 5.2 Контракту необхідною умовою поставки товару є наявність специфікації, яка до митного оформлення не надана.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд звертає увагу, що згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з п. А.4. розділу FCA продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

В силу викладеного умови поставки FCA означають не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати мають бути додані до митної вартості товару за правилами ч.10 ст.53 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Отже, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, які мають включатися до митної вартості, якщо інше не встановлене домовленістю між сторонами контракту.

Як видно з митної декларації №23UA209190051696U4, інвойсів та інших товаросупровідних документів, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Rotterdam. При цьому, як вбачається з умов договору, місце реєстрації продавця знаходиться у Сполученому Королівстві (483, Green Lanes, Palmers Green, London, N13 4BS). У пункті 6.7 зовнішньоекономічного контракту №20150812 від 12.08.2015 зазначається, що постачальник не має у наявності власних складів, тому може призначати відповідні компанії вантажовідправниками у товаросупровідних документах, де це необхідно.

Суд встановив, що декларований товар з метою передачі його позивачу, було перевезено з м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, до м. Роттердам, Королівство Нідерланди. Водночас, місцезнаходження позивача та постачальника не зареєстровані у вказаних країнах. В матеріалах справи наявна автотранспортна накладна та довідка про вартість перевезення товару від 18.10.2023 за маршрутом: м. Роттердам (Нідерланди) м. Київ (Україна). Однак, докази понесених витрат на корабельне перевезення з м. Шанхай до м. Роттердам ні до митного оформлення, ні до суду не подавались. Отже, позивачем не надано доказів усіх витрат, пов`язаних із транспортуванням товарів до моменту ввезення на митну територію України.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 6.1 контракту №20150812 від 12.08.2015 передбачено, що поставка товару проводиться відповідно до замовлень покупця, погоджених постачальником та укладених на їх підставі специфікацій. Пунктом 6.5 контракту №20150812 від 12.08.2015 передбачено, що товари (окрім програмної продукції, яка постачається засобами електронного зв`язку) повинні поставлятися на умовах поставки CIP Київ, що повинно тлумачитися відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010, наданих Міжнародною торговою палатою, якщо інші умови поставки не погоджено Сторонами у відповідній Специфікації. Також пунктом 8.1. вказаного контракту передбачено, що ціни на товари, що постачаються за даним договором, встановлюються постачальником у інвойсах дійсних для умов CIP Київ відповідно до умов Інкотермс 2010 року.

Умови поставки CIP в редакції Інкотермс 2010 року (carriage and insurance paid to (...named place of destination; фрахт/перевезення та страхування оплачено до…) означають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Крім того, за умовами CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Наведене свідчить, що зміна умов поставки товару можлива лише шляхом складення сторонами контракту відповідної специфікації.

При цьому, суд зазначає, що у зовнішньоекономічному контракті №20150812 від 12.08.2015 передбачено умови поставки CIP Київ, а у інших товаросупровідних документах (митна декларація, інвойс тощо) FCA Rotterdam. Вказані умови поставки відрізняються між собою, зокрема, за порядком понесення витрат на транспортування товару.

Позивач зазначає, що сторони Договору змінили базис поставки, уклавши Специфікацію на підставі простої згоди шляхом обміну одного документу засобами електронного зв`язку, а саме виставленням постачальником інвойсу № 50614-4499 від 17.10.2023 в електронному вигляді, прийняттям його покупцем до оплати та здійсненням покупцем відповідно до визначеного в інвойсі базису поставки, конклюдентних дій: замовлення покупцем послуг з транспортування товару, укладення відповідного договору з перевізником, оплатою послуг з перевезення, чим підтвердив зміну умов Договору щодо базису поставки. Інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 має всі необхідні складові Специфікації: асортимент, номенклатура та кількість Товару. Крім того інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 містить іншу інформацію, яка необхідна для визначення митної вартості: ціну товару, базис поставки тощо.

Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки пунктом 1.8 зовнішньоекономічного контракту №20150812 від 12.08.2015 передбачено, що специфікація це письмовий документ, у якому міститься асортимент, номенклатура та кількість товару (-ів), що поставляються за цим договором, що по мірі здійснення поставок підписується сторонами.

Водночас, інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 не відповідає цим вимогам, оскільки у ньому відсутні такі реквізити як підписи сторін. Також пунктом 6.2 зовнішньоекономічного контракту №20150812 від 12.08.2015 визначено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у погоджене сторонами місце протягом двадцяти календарних днів від дати інвойсу. Крім того, пунктом 5.2 Контракту передбачено, що номенклатура, найменування, кількість, ціна за одиницю Товарів, що постачаються за цим Договором, вказується в інвойсі та специфікації на поставку відповідної партії товару. Одиницею виміру товару є штука, якщо інше не зазначене у Специфікації на поставку відповідної партії товару». З наведеного випливає, що контрактом встановлена відмінність між поняттями «інвойс» та «специфікація» та визначені чіткі вимоги до вказаних документів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що вказаний інвойс виставлявся по мірі постачання товару, а тому суд не може розглядати його як специфікацію товару, шляхом укладення якої сторони домовились про зміну умов поставки товару. З цієї ж причини суд погоджується з доводами відповідача про значимість такої підстави прийняття рішення про коригування митної вартості як ненадання до митного оформлення специфікації, оскільки, як уже встановлено судом, умови поставки, зазначені в зовнішньоекономічному контракті та у товаросупровідних документах, різняться між собою (CIP та FCA відповідно). З огляду на умови зовнішньоекономічного договору, специфікація є документом, який остаточно визначає умови поставки конкретної партії товару, проте, як уже зазначалося судом, такий документ ні до митного оформлення, ні до суду не подавався. Отже, позивачем не доведено належними і допустимими доказами порядку поставки товару за контрактом та покладення транспортних витрат на сторони контракту.

Суд також звертає увагу, що відповідно до договору перевезення № 20150501/1 від 05.01.2015, який подано до суду, замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженого Замовлення на перевезення, що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контакті особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги».

Проте, вказані замовлення ні до митного оформлення, ні до суду не подавались. Наведене свідчить, що договір на перевезення подавався на розгляд не у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до переконання, що декларантом позивача не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п.6 ч.10 ст.58 МК України.

За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Надані позивачем копії митних декларацій країни відправлення та інших документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів, які є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з неподанням позивачем перелбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку, використано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100100/2023/433955 від 03.06.2023, де митна вартість такого товару становить 4,9379 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Іноземного підприємства «ЛОГІН» (адреса місцезнаходження: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, 62Б; ЄДРПОУ: 38204178) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2024.

Суддя Чаплик І.Д.